Весняні "Афродизіяки"
Середа, 19 березня 2003, 11:22
Прихід весни завжди супроводжується певною нестачею чи то вітамінів, чи то сил, чи то ще чогось, що не можна пояснити, а тільки пронявкати. Зима забирає всі сили як фізичні, так і ментальні. І саме у такий момент душа вимагає певного допінгу.
Таким транквілізатором для рефлексуючої публіки може стати випуск першого альбому музичного проекту "Афродизіяки" - творчої суміші "Мертвого півня" та Віктора Морозова, презентація й дегустація якого відбудеться 20 березня у клубі "44", о 16:00.
Як стверджують самі учасники проекту, афродизіяки – це один із засобів підвищення потенції й лікування фригідності. Афродизіяки зменшують психоемоційне напруження, знімають стан дискомфорту, невпевненості, збуджують сексуальний потяг і, крім того, активізують кровообіг.
Столична публіка вже знайома з музикою, яку грають "Афродизіяки". У листопаді того року вони презентували свою спільну творчість у київських клубах та фестивалі "Рок-екзистенція". А цього року вже записано альбом та відзнято відео на пісню з нього. Музика виконана у найкращих канонах постмодерну - такий собі мікс ліричного, карнавального, смішного та печального, яке переплітається та співіснує в якомусь майже містичному цілому.
Проект "Афродизіяки" поєднав у собі двох культових героїв вітчизняної рок-музики. Одні виникли у контексті революції кінця 80-х – початку 90-х, другий після цього часу зникає з української рок-сцени. І саме революція 2001 року знову поєднала їх.
Політична активність завжди була притаманна "Мертвим півням". Їхні концерти "За правду", підписи під відкритим листом "від недобитків української інтелігенції" – все це демонструє, що "Мертвий півень" не стоїть осторонь від соціального життя, мотивуючи цю відстороненість опозицією високого духовного і низького матеріального, і що мистецтво лежить у площині першого. Перші - це "Мертвий півень", а другий - Віктор Морозов.
Виступати група "Мертвий півень" розпочала 1990 року на фестивалі молодіжної урбаністичної культури "Вивих". Потім була "Червона рута", на якій виплила по-суті вся сучасна рок-сцена, різного роду фестивалі, зокрема і за кордоном ("Bardentreffen" (1994, Нюрнберг),"Berlin Independent Days" (1993), на "Українській сцені" у Фрайбурзі (1994)). Львівська мерія відзначила "Мертвий півень" як кращу рок-групу міста 1998 року.
Музиканти "Мертвого півня" - це більше, ніж просто музиканти. Фронтмен - поет Михайло Барбара - у 1993 році став Академіком Бу-Ба-Бу (премія, яка присуджується за кращий вірш року, виражається у найдорожчому алкогольному напої з найближчого магазину). Довгий час був ведучим на радіо "Люкс", зокрема програми "Нічні читання".
Гітарист "Мертвого півня" Роман Чайка був найпопулярнішим у Львові ді-джеєм і радіоведучим (псевдо - DJ Seagull). За даними музичного рейтингу "Профі", його програма "Рок-н-ролл або Життя" на радіо "100 FM - Львівська хвиля" посіла сьоме місце в Україні, а сам Сігал - третє місце як радіоведучий музичної програми і четверте як ді-джей. Нині практикуючий журналіст. Має також свій сольний проект "ССС" (СігалСпоживСпілка).
Бас-гітарист Олег (Джон) Сук є деміургійною особистістю львівського музичного середовища. Є автором багатьох музичних проектів, як от проект "Є" (1995), в якому взяли участь більше 40 музикантів, а також "Ох", "Вогні великого міста". Олег також бере участь у проекті Руслани Лижичко "Дзвінкий вітер" (група "Клуб шанувальників чаю"), у проекті Віктора Неборака "Неборок", а також у проекті Віктора Морозова "Четвертий кут", що і стало певним поштовхом до створення "Афродизіяків".
З самих початків "півні" писали музику тільки на найкращу українську поезію, переважно своїх сучасників і колег, як от Юрія Позаяка, Юрія Андруховича, Віктора Неборака та багатьох інших. Група "Мертвий півень" є почесним членом Асоціації українських письменників, яка виникла як опозиційна формація до совдепівської Спілки українських письменників. З початку 1997 року "МП" репрезентує спільний проект із президентом АУП Юрієм Покальчуком.
Ще більш легендарною фігурою є постать Віктора Морозова. Він створив одні з найперших українських рок-груп - "Quo Vadis" 1971 року й "Арніку"1972-ого. Від 1976 року Віктор працював солістом ансамблю "Ватра", а 1979 року став солістом популярної "Смерічки".
1988 року Віктор став одним із засновників та мистецьким керівником театру-кабаре "Не журись!", в якому авторські пісні поєднувалися з гострою політичною сатирою. Театр представляв глядачам пісні, заборонені совєтським режимом, а 5 жовтня 1989 року вперше виконав публічно, зі сцени Львівської філармонії, заборонений тоді національний гімн "Ще не вмерла Україна" (під час вистави "Повіяв вітер степовий").
Завдяки своїй популярності Віктор Морозов мав змогу працювати в різних мистецьких жанрах - на радіо (один із авторів і ведучий "Гіт-параду студії Лева" разом зі Стефком Оробцем), на телебаченні (ведучий популярної програми "Ви нам писали" разом з Оксаною Білозір), на сцені (як актор, а також як ведучий багатьох концертів і фестивалів).
У листопаді 2002 року вийшов новий компакт-диск Віктора Морозова і "Батяр-Бенду Галичина" "Тільку ві Львові" (львівські батярські пісні; батяри - це мешканці львівських околиць, гульвіси і гультяї). Крім музичної діяльності, Віктор Морозов відомий і як перекладач.
У травні 2000 року у львівському видавництві "Класика" вийшов окремою книгою перекладений Віктором із португальської роман " Пауло Коельо "Алхімік", у грудні 2001 роман цього ж автора "Вероніка вирішує померти", а у вересні 2002 "Чорт і панна Прим".
У квітні 2002 року в київському видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" вийшов перекладений Морозовим з англійської світовий бестселер Джаон Ролінґ "Гаррі Поттер і філософський камінь", у вересні 2002 "Гаррі Поттер і таємна кімната", а у грудні 2002 "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану".
Таким транквілізатором для рефлексуючої публіки може стати випуск першого альбому музичного проекту "Афродизіяки" - творчої суміші "Мертвого півня" та Віктора Морозова, презентація й дегустація якого відбудеться 20 березня у клубі "44", о 16:00.
Як стверджують самі учасники проекту, афродизіяки – це один із засобів підвищення потенції й лікування фригідності. Афродизіяки зменшують психоемоційне напруження, знімають стан дискомфорту, невпевненості, збуджують сексуальний потяг і, крім того, активізують кровообіг.
Столична публіка вже знайома з музикою, яку грають "Афродизіяки". У листопаді того року вони презентували свою спільну творчість у київських клубах та фестивалі "Рок-екзистенція". А цього року вже записано альбом та відзнято відео на пісню з нього. Музика виконана у найкращих канонах постмодерну - такий собі мікс ліричного, карнавального, смішного та печального, яке переплітається та співіснує в якомусь майже містичному цілому.
Проект "Афродизіяки" поєднав у собі двох культових героїв вітчизняної рок-музики. Одні виникли у контексті революції кінця 80-х – початку 90-х, другий після цього часу зникає з української рок-сцени. І саме революція 2001 року знову поєднала їх.
Політична активність завжди була притаманна "Мертвим півням". Їхні концерти "За правду", підписи під відкритим листом "від недобитків української інтелігенції" – все це демонструє, що "Мертвий півень" не стоїть осторонь від соціального життя, мотивуючи цю відстороненість опозицією високого духовного і низького матеріального, і що мистецтво лежить у площині першого. Перші - це "Мертвий півень", а другий - Віктор Морозов.
Виступати група "Мертвий півень" розпочала 1990 року на фестивалі молодіжної урбаністичної культури "Вивих". Потім була "Червона рута", на якій виплила по-суті вся сучасна рок-сцена, різного роду фестивалі, зокрема і за кордоном ("Bardentreffen" (1994, Нюрнберг),"Berlin Independent Days" (1993), на "Українській сцені" у Фрайбурзі (1994)). Львівська мерія відзначила "Мертвий півень" як кращу рок-групу міста 1998 року.
Музиканти "Мертвого півня" - це більше, ніж просто музиканти. Фронтмен - поет Михайло Барбара - у 1993 році став Академіком Бу-Ба-Бу (премія, яка присуджується за кращий вірш року, виражається у найдорожчому алкогольному напої з найближчого магазину). Довгий час був ведучим на радіо "Люкс", зокрема програми "Нічні читання".
Гітарист "Мертвого півня" Роман Чайка був найпопулярнішим у Львові ді-джеєм і радіоведучим (псевдо - DJ Seagull). За даними музичного рейтингу "Профі", його програма "Рок-н-ролл або Життя" на радіо "100 FM - Львівська хвиля" посіла сьоме місце в Україні, а сам Сігал - третє місце як радіоведучий музичної програми і четверте як ді-джей. Нині практикуючий журналіст. Має також свій сольний проект "ССС" (СігалСпоживСпілка).
Бас-гітарист Олег (Джон) Сук є деміургійною особистістю львівського музичного середовища. Є автором багатьох музичних проектів, як от проект "Є" (1995), в якому взяли участь більше 40 музикантів, а також "Ох", "Вогні великого міста". Олег також бере участь у проекті Руслани Лижичко "Дзвінкий вітер" (група "Клуб шанувальників чаю"), у проекті Віктора Неборака "Неборок", а також у проекті Віктора Морозова "Четвертий кут", що і стало певним поштовхом до створення "Афродизіяків".
З самих початків "півні" писали музику тільки на найкращу українську поезію, переважно своїх сучасників і колег, як от Юрія Позаяка, Юрія Андруховича, Віктора Неборака та багатьох інших. Група "Мертвий півень" є почесним членом Асоціації українських письменників, яка виникла як опозиційна формація до совдепівської Спілки українських письменників. З початку 1997 року "МП" репрезентує спільний проект із президентом АУП Юрієм Покальчуком.
Ще більш легендарною фігурою є постать Віктора Морозова. Він створив одні з найперших українських рок-груп - "Quo Vadis" 1971 року й "Арніку"1972-ого. Від 1976 року Віктор працював солістом ансамблю "Ватра", а 1979 року став солістом популярної "Смерічки".
1988 року Віктор став одним із засновників та мистецьким керівником театру-кабаре "Не журись!", в якому авторські пісні поєднувалися з гострою політичною сатирою. Театр представляв глядачам пісні, заборонені совєтським режимом, а 5 жовтня 1989 року вперше виконав публічно, зі сцени Львівської філармонії, заборонений тоді національний гімн "Ще не вмерла Україна" (під час вистави "Повіяв вітер степовий").
Завдяки своїй популярності Віктор Морозов мав змогу працювати в різних мистецьких жанрах - на радіо (один із авторів і ведучий "Гіт-параду студії Лева" разом зі Стефком Оробцем), на телебаченні (ведучий популярної програми "Ви нам писали" разом з Оксаною Білозір), на сцені (як актор, а також як ведучий багатьох концертів і фестивалів).
У листопаді 2002 року вийшов новий компакт-диск Віктора Морозова і "Батяр-Бенду Галичина" "Тільку ві Львові" (львівські батярські пісні; батяри - це мешканці львівських околиць, гульвіси і гультяї). Крім музичної діяльності, Віктор Морозов відомий і як перекладач.
У травні 2000 року у львівському видавництві "Класика" вийшов окремою книгою перекладений Віктором із португальської роман " Пауло Коельо "Алхімік", у грудні 2001 роман цього ж автора "Вероніка вирішує померти", а у вересні 2002 "Чорт і панна Прим".
У квітні 2002 року в київському видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" вийшов перекладений Морозовим з англійської світовий бестселер Джаон Ролінґ "Гаррі Поттер і філософський камінь", у вересні 2002 "Гаррі Поттер і таємна кімната", а у грудні 2002 "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану".
