Політичний нафтопровід

Вівторок, 22 липня 2003, 12:15
Від останніх неофіційних ялтинських переговорів українського й російського прем'єрів чекали, що вони хоча б мінімально прояснять взаємини між двома державами в галузі енергетичних контактів. Оптимізм щоправда виявився необґрунтованим. Міждержавні процеси навколо газотранспортного консорціуму, а, тим більше, навколо експлуатації нафтопроводу "Одеса-Броди" не тільки були перенесені на розгляд на більш пізній час (у кращому випадку, на вересень), але й стали приводом для гострих коментарів засобів масової інформації й експертів.

Вже в перший день переговорів між Віктором Януковичем і Михайлом Касьяновим, з російської сторони пролунала фраза про те, що угода про транзит нафти з РФ по території України може бути підписана після того, як буде вирішене питання транзиту російської нафти нафтопроводом, що чомусь російський прем'єр назвав "Броди-Одеса". Тобто, ідея реверсного використання "витала в повітрі" ще до зустрічі прем'єрів.

Ще більш заплутала оглядачів наступна фраза Касьянова: "У Російській Федерації ми розраховуємо, що ця угода покриє всі наявні уявлення про транзит російської нафти і про використання у цьому контексті українських потужностей з транзиту російської нафти в будь-якому напрямку. На сьогодні одна з важливих складових, котрі відпрацьовуються й можуть бути відпрацьовані через місяць - нафтопровід "Броди-Одеса". Як тільки це питання буде вирішене, угода буде підписана".

Український прем'єр на велеречиві формулювання свого колеги відповів досить дипломатично, і констатував, що питання використання нафтопроводу "Одеса-Броди" буде вирішуватися "з урахуванням економічної зацікавленості України й Росії", і обидві країни повинні знайти "форму, що створить умови для просування рішень уперед".

З загального контексту п'ятничного виступу Михайла Касьянова в оглядачів склалося враження, що російський прем'єр сформованою ситуацією дуже незадоволений. Така думка в експертів зміцнилася після зауваження глави російського уряду про те, що питання використання цього нафтопроводу для транзиту російської нафти розглядається українською стороною вже близько двох місяців, і робота усе ще не завершена.

Загалом взаємини Києва і Москви в паливно-енергетичній сфері нагадують шахову баталію, і за попередніми оцінками ближче до цейтноту знаходиться саме Росія, що педалює підписання угоди на 15 років про транзит нафти по території України, що дозволить росіянам щорічно транспортувати до 79,5 млн. тонн нафти.

Недавно вітчизняний Кабмін уповноважив міністра палива й енергетики Сергія Єрмілова підписати даний проект, що стосується всіх діючих нафтопроводів України, крім "Одеса-Броди". Таким чином, у позиційній боротьбі за найбільший нафтопровід Україна поки що все-таки має деяку перевагу.

Бажання росіян "прилучитися" до вітчизняних нафтопроводів і, у першу чергу, до "Одеса-Броди" деякі експерти зараз пояснюють бажанням компаній з північного сходу денонсувати угоди по об'єднанню нафтопроводів "Дружба" й "Адрія", чому, на думку аналітиків, буде сприяти реверсне використання "Одеса-Броди".

Утім, ситуація настільки заплутана, що єдиної думки немає навіть у представників начебто б однорідного масиву української опозиції. Частина фракції "Наша Україна" (Гудима, Тарас Чорновіл) категорично виступає проти реверсного використання нафтопроводу з пропускною здатністю 9-14,5 млн. тонн нафти в рік з резервуарним парком 200 тис. куб. м.

Їхні земляки і колеги по фракції (Стецьків, Пинзеник) підтримують думку одного з "батьків-засновників" нафтопроводу, а тепер міського глави Львова Любомира Буняка і вважають, що пускати по "Одеса-Броди" можна і російську нафту в реверсному режимі, аби "труба" працювала й приносила прибуток державі.

Ще один важливий аспект проблеми – після закінчення будівництва "Одеса-Броди", Європейський Союз визначив саме цей нафтопровід, як один із пріоритетів для постачання нафти в Старий Світ. Тобто, ідея реверсу автоматично може створити проблеми Києву в русі на захід не тільки нафти, але й політики.

І не менш цікаве. Піар-кампанія в питанні використання "Одеса-Броди", що з новою силою відновилась в червні, має шанси стати другою за резонансом після кампанії з політичної реформи. Вітчизняні і закордонні засоби масової інформації завзято "просувають" діаметрально протилежні "мессиджи".

Задіяно такі серйозні структури, як PriceWaterhouseCoopers (склала бізнес-план нафтопроводу, відповідно до якого вигідне транспортування нафти в північно-західному напрямку), Кембріджська енергетична дослідницька асоціація (CERA), експерти якої вважають транспортування каспійської нафти в Європу нерентабельним. У тому ж переліку фігурують аналітики й керівники англійської British Petrolium, ряду російських нафтових компаній.

Головною інтригою кампанії поки що стала дорожньо-транспортна пригода за участю шефа українського "Укртрансгазу" Олександра Тодійчука і першого заступника глави національної корпорації "Казмунайгаз", зятя президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, Тимура Кулібаєва. Це ДТП ряд інтернет-видань пов'язали з підступами супротивників постачання каспійської нафти до Європи через Україну.

У політичній складовій проблеми з нафтопроводом найбільшою неприємністю ситуація загрожує, на думку експертів, прем'єр-міністру Віктору Януковичу. "Грати на утримання" йому буде усе складніше й складніше. Потенційна паливна криза, на яку прозоро натякнув під час своєї останньої прес-конференції президент Леонід Кучма, загрожує не тільки відставками міністра палива й енергетики Сергія Єрмілова і віце-прем'єра з питань ПЕК Віталія Гайдука.

При особливо негативному результаті неготовність країни до зими разом з неврожаєм може стати "хрестом" на політичній кар'єрі екс-губернатора Донецької області. Тому, мабуть, праві ті експерти, які думають, що Віктору Федоровичу необхідно у найкоротший термін знайти оптимальний алгоритм виходу із ситуації, щоб не "побити горщики" з росіянами (якщо вже на їхню підтримку у майбутніх президентських виборах він, дійсно, розраховує), вирішити проблему наповнення нафтопроводу, і, при цьому, керуватися "державними інтересами".

Аналізуючи складну ситуацію, в якій зараз знаходиться Віктор Федорович, народний депутат, член парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Олександр Гудима, відзначає, що всі глобальні рішення у паливно-енергетичних відносинах України й Росії, залежать, у першу чергу, від потенціалу прем'єра, його сили волі й уміння "тримати удар".

На думку представника фракції "Наша Україна", останні переговори між керівниками урядів двох держав показали, що ультиматум росіян є одночасно "кроком розпачу" (Росія близька до остаточної втрати впливу на Україну у цій галузі, думає народний депутат) і спланованою атакою на українську транспортну систему на вищому державному рівні. Гудима вважає, що Януковичу у даному випадку "не слід робити поганого, якщо не можеш зробити доброго".

Таким чином, ситуація з найбільшим нафтопроводом Центральної Європи близька до свого апогею. Хто вийде переможцем із протистояння, яке набуло більше політичного забарвлення, аніж економічного, сказати поки що важко. Очевидно Олександра Гудима, правий, стверджуючи, що "історія з трубою" стане серйозним іспитом для чинного десятого прем'єр-міністра.




powered by lun.ua
Головне на Українській правді
Підпишіться на наші повідомлення!