Слово на підтримку єдиної партії
Середа, 2 лютого 2005, 12:10
Пригадую розмову, яка відбулася ще десь в листопаді на сходах Полтавського регіонального штабу. Тоді одна поважна особа запропонувала мені написати заяву до партії, керівником обласної організації якої вона є. На що я відповів, що напишу заяву до єдиної партії.
Зараз це бажання досить динамічно починає матеріалізуватися, хоча, нещодавно, реакція на ідею створення єдиної партії була досить скептичною. І тоді і зараз переконуєшся в неминучості створення єдиної партії в дуже близькій перспективі. На чому таке переконання ґрунтується?
Кому це вигідно?
Почнемо з ініціаторів, тобто з політичної еліти. Безумовно, що створення єдиної партії створить набагато кращі умови для координації політичного процесу в державі. Єдина партія полегшить функції управління, бо приведе до організації єдиної структури управління. Багато хто з власного досвіду знає, що міжпартійні протиріччя становили досить велику проблему під час виборчої компанії.
А гасити внутрішньопартійні суперечки набагато простіше ніж міжпартійні чвари. Об'єднана партія, з широкою політичною платформою, за наявності єдиної ідеї процвітання України, та єдиного лідера дозволить залучити набагато більше громадян до політичного процесу, ніж всі дрібні партії разом взяті, які до речі вже вичерпали свій ресурс, бо багато громадян не задовольняє політична платформа жодної з існуючих партій (до речі, сам Ющенко теж є безпартійним).
До того ж, якщо можна так сказати, "собівартість" залучення одного громадянина до активного суспільного життя буде нижчою, що теж досить важливо. Безперечно, що єдина партія матиме набагато більшу політичну потугу, бо виражатиме спільні інтереси набагато ширших суспільних верств, і буде на ці верстви опиратися.
Крім того, є ще один аспект. Кращі з кращих партійних провідників будуть залучені до управляння державою через державну службу, і тому є реальна загроза, що до партійного управління будуть залучені "кращі з гірших". Тому партійні структури потребують нагального реформування і найбільш оптимально провести це реформування через створення єдиної партії.
Ініціатива перших не виникла на голому місці, її терміново треба було проголошувати, бо інакше б громадяни самі ініціювали процес утворення нових політичних формацій, що, до речі, вже відбувається. Бо єдина партія конче необхідна суспільству. (До речі, громадська ініціатива може слугувати добрим стимулом для деяких незговірливих партійних лідерів)
Що таке є партія? Це голови, секретарі, функціонери, з'їзди, конференції? Ні!
Партія – це важливий суспільний інструмент, який дозволяє громадянам впливати на суспільно-політичні процеси, що відбуваються в державі. Так от, існуючі партії, якщо й виконували цю функцію, то дуже погано. Навіть перебуваючи в опозиції, вони мали достатньо ресурсів для того , щоб їхня діяльність була куди більш ефективною.
Натомість, їхня діяльність була реактивною, тобто вони чекали що зробить влада, і потім, в міру своїх можливостей, на ці дії реагували. А свої, досить скромні, можливості вони виправдовували тим, що в нас не такий народ.
Після "Я вірю в Україну!", і після Майдану досить багато функціонерів мали б ходити з дуже круглими очима, бо народ не виправдав їх прогнозів. Якщо метафорично узагальнити, то партійне життя теж вписувалося в таке приємне для декого поняття "стабільність", з періодичним виділенням на поверхню політичного метану, що було наслідком певних процесів, які відбувалися всередині партійних утворень.
Виявилося, що активних і небайдужих, які б хотіли впливати на процеси в державі, дуже багато. І інструмент впливу вони собі неодмінно створять. А велика партія (єдина?) набагато краще виконує ці функції, що й показує досвід країн з розвиненою демократією.
Невигідна єдина партія досить великій частині партійних функціонерів. Їх "стабільність" цілком влаштовує, бо окрім виділення метану ми не бачили інших результатів їхньої діяльності. І в новій партії ці люди можуть не знайти собі тепленького кубельця, до якого вони так звикли.
По-перше, через банальне скорочення штату.
По-друге, до нової партії віллється "свіжа кров". Ці люди схочуть організувати партійну роботу в новий спосіб, вони здатні організувати її краще і ефективніше, а отже, й зайняти керівні посади. Ця свіжа кров просто змете цю частину "болотних" функціонерів, що в існуючих маленьких партіях вже придбали собі імунітет від всіляких змін, за рахунок того, що підібрали собі оточення, яке виражає повний "одобрямс".
Звичайно, створення єдиної партії теж має свої недоліки, та все ж переваги значно більші, а от недоліки дехто сильно перебільшує. Тому не можу не вступити в полеміку з Дмитром Паньком, який говорить багато розумних і правильних речей, та деякі його висновки є не дуже коректними.
Хіба можна казати про чотири потужні політичні партії, як річ існуючу? Насправді ми бачили досить потужний блок, який набув своєї потужності внаслідок синергізму малопотужних політичних партій, що входили до нього.
Автор вказує: "Верстви населення, на які спираються лівоцентристи, вже потрапили під духовний вплив течії, очолюваної Віктором Ющенком. Після оформлення блоку в єдину партію це стане неможливим." Насправді ці верстви населення навряд чи бачили раніше себе в форматі існуючих політичних партій блоку з вузькою ідеологічною платформою.
Єдина партія під проводом того ж Віктора Ющенка буде для них більш привабливою, ніж окремі партії під проводом фігур, часом, для них досить одіозних.
Щодо можливого негативу від створення єдиної партії, то вузькопрагматичні інтереси партійної бюрократії дійсно мали місце в діяльності існуючих партій. Але створення нової партії з широким залученням до партійного будівництва нових людей, які сповідують ідеали демократії і не мають старих партійних звичок, якраз і покликане запобігти цим явищам.
Так само "неминучий конфлікт інтересів різних груп еліт" уже давно відбувся. І навпаки, в форматі блоку, під час попередніх двох виборчих компаній ми побачили суттєвий прогрес в процесі узгодження інтересів, і створення єдиної партії, яке співпадає з виборчою компанією якраз призведе до логічного завершення цього процесу.
Звичайно, єдина партія, дещо звузить ідеологічний базис, в порівнянні з тим, що його охоплюють існуючі партії, але звузить за рахунок відходу носіїв крайніх політичних поглядів, які не є занадто популярними в нашому суспільстві, тому це не завдасть шкоди. Навпаки, хоча Віктор Ющенко публічно відмежувався від крайніх поглядів в своїй передвиборчій компанії, наявність носіїв цих поглядів серед його оточення була дуже ефективно використана пропагандою опонентів.
І насамкінець, створення єдиної партії абсолютно не виключає створення блоку чи коаліції з використанням всіх переваг цих політичних утворень. Але це блокування буде набагато ширшим і його метою буде не здобуття якомога більшого представництва у владних органах, в той час як контролюючу більшість утворять інші сили (як це відбулося у 2002 році), а утворення контролюючої більшості.
Необхідність створення єдиної партії досі мляво визнавали всі, бо цього вимагає логіка політичних процесів, хоча конкретних кроків до об'єднання не спостерігалося.
На сьогодні Україна має націю, єдиного лідера нації, врешті, єдину фракцію в парламенті, тож утворення єдиної партії є справою недалекого майбутнього.
Віталій Міщук, безпартійний, Полтава
Зараз це бажання досить динамічно починає матеріалізуватися, хоча, нещодавно, реакція на ідею створення єдиної партії була досить скептичною. І тоді і зараз переконуєшся в неминучості створення єдиної партії в дуже близькій перспективі. На чому таке переконання ґрунтується?
Кому це вигідно?
Почнемо з ініціаторів, тобто з політичної еліти. Безумовно, що створення єдиної партії створить набагато кращі умови для координації політичного процесу в державі. Єдина партія полегшить функції управління, бо приведе до організації єдиної структури управління. Багато хто з власного досвіду знає, що міжпартійні протиріччя становили досить велику проблему під час виборчої компанії.
А гасити внутрішньопартійні суперечки набагато простіше ніж міжпартійні чвари. Об'єднана партія, з широкою політичною платформою, за наявності єдиної ідеї процвітання України, та єдиного лідера дозволить залучити набагато більше громадян до політичного процесу, ніж всі дрібні партії разом взяті, які до речі вже вичерпали свій ресурс, бо багато громадян не задовольняє політична платформа жодної з існуючих партій (до речі, сам Ющенко теж є безпартійним).
До того ж, якщо можна так сказати, "собівартість" залучення одного громадянина до активного суспільного життя буде нижчою, що теж досить важливо. Безперечно, що єдина партія матиме набагато більшу політичну потугу, бо виражатиме спільні інтереси набагато ширших суспільних верств, і буде на ці верстви опиратися.
Крім того, є ще один аспект. Кращі з кращих партійних провідників будуть залучені до управляння державою через державну службу, і тому є реальна загроза, що до партійного управління будуть залучені "кращі з гірших". Тому партійні структури потребують нагального реформування і найбільш оптимально провести це реформування через створення єдиної партії.
Ініціатива перших не виникла на голому місці, її терміново треба було проголошувати, бо інакше б громадяни самі ініціювали процес утворення нових політичних формацій, що, до речі, вже відбувається. Бо єдина партія конче необхідна суспільству. (До речі, громадська ініціатива може слугувати добрим стимулом для деяких незговірливих партійних лідерів)
Що таке є партія? Це голови, секретарі, функціонери, з'їзди, конференції? Ні!
Партія – це важливий суспільний інструмент, який дозволяє громадянам впливати на суспільно-політичні процеси, що відбуваються в державі. Так от, існуючі партії, якщо й виконували цю функцію, то дуже погано. Навіть перебуваючи в опозиції, вони мали достатньо ресурсів для того , щоб їхня діяльність була куди більш ефективною.
Натомість, їхня діяльність була реактивною, тобто вони чекали що зробить влада, і потім, в міру своїх можливостей, на ці дії реагували. А свої, досить скромні, можливості вони виправдовували тим, що в нас не такий народ.
Після "Я вірю в Україну!", і після Майдану досить багато функціонерів мали б ходити з дуже круглими очима, бо народ не виправдав їх прогнозів. Якщо метафорично узагальнити, то партійне життя теж вписувалося в таке приємне для декого поняття "стабільність", з періодичним виділенням на поверхню політичного метану, що було наслідком певних процесів, які відбувалися всередині партійних утворень.
Виявилося, що активних і небайдужих, які б хотіли впливати на процеси в державі, дуже багато. І інструмент впливу вони собі неодмінно створять. А велика партія (єдина?) набагато краще виконує ці функції, що й показує досвід країн з розвиненою демократією.
Невигідна єдина партія досить великій частині партійних функціонерів. Їх "стабільність" цілком влаштовує, бо окрім виділення метану ми не бачили інших результатів їхньої діяльності. І в новій партії ці люди можуть не знайти собі тепленького кубельця, до якого вони так звикли.
По-перше, через банальне скорочення штату.
По-друге, до нової партії віллється "свіжа кров". Ці люди схочуть організувати партійну роботу в новий спосіб, вони здатні організувати її краще і ефективніше, а отже, й зайняти керівні посади. Ця свіжа кров просто змете цю частину "болотних" функціонерів, що в існуючих маленьких партіях вже придбали собі імунітет від всіляких змін, за рахунок того, що підібрали собі оточення, яке виражає повний "одобрямс".
Звичайно, створення єдиної партії теж має свої недоліки, та все ж переваги значно більші, а от недоліки дехто сильно перебільшує. Тому не можу не вступити в полеміку з Дмитром Паньком, який говорить багато розумних і правильних речей, та деякі його висновки є не дуже коректними.
Хіба можна казати про чотири потужні політичні партії, як річ існуючу? Насправді ми бачили досить потужний блок, який набув своєї потужності внаслідок синергізму малопотужних політичних партій, що входили до нього.
Автор вказує: "Верстви населення, на які спираються лівоцентристи, вже потрапили під духовний вплив течії, очолюваної Віктором Ющенком. Після оформлення блоку в єдину партію це стане неможливим." Насправді ці верстви населення навряд чи бачили раніше себе в форматі існуючих політичних партій блоку з вузькою ідеологічною платформою.
Єдина партія під проводом того ж Віктора Ющенка буде для них більш привабливою, ніж окремі партії під проводом фігур, часом, для них досить одіозних.
Щодо можливого негативу від створення єдиної партії, то вузькопрагматичні інтереси партійної бюрократії дійсно мали місце в діяльності існуючих партій. Але створення нової партії з широким залученням до партійного будівництва нових людей, які сповідують ідеали демократії і не мають старих партійних звичок, якраз і покликане запобігти цим явищам.
Так само "неминучий конфлікт інтересів різних груп еліт" уже давно відбувся. І навпаки, в форматі блоку, під час попередніх двох виборчих компаній ми побачили суттєвий прогрес в процесі узгодження інтересів, і створення єдиної партії, яке співпадає з виборчою компанією якраз призведе до логічного завершення цього процесу.
Звичайно, єдина партія, дещо звузить ідеологічний базис, в порівнянні з тим, що його охоплюють існуючі партії, але звузить за рахунок відходу носіїв крайніх політичних поглядів, які не є занадто популярними в нашому суспільстві, тому це не завдасть шкоди. Навпаки, хоча Віктор Ющенко публічно відмежувався від крайніх поглядів в своїй передвиборчій компанії, наявність носіїв цих поглядів серед його оточення була дуже ефективно використана пропагандою опонентів.
І насамкінець, створення єдиної партії абсолютно не виключає створення блоку чи коаліції з використанням всіх переваг цих політичних утворень. Але це блокування буде набагато ширшим і його метою буде не здобуття якомога більшого представництва у владних органах, в той час як контролюючу більшість утворять інші сили (як це відбулося у 2002 році), а утворення контролюючої більшості.
Необхідність створення єдиної партії досі мляво визнавали всі, бо цього вимагає логіка політичних процесів, хоча конкретних кроків до об'єднання не спостерігалося.
На сьогодні Україна має націю, єдиного лідера нації, врешті, єдину фракцію в парламенті, тож утворення єдиної партії є справою недалекого майбутнього.
Віталій Міщук, безпартійний, Полтава
