Перший віце-прем'єр Анатолій Кінах. Неофіційна біографія
П'ятниця, 4 лютого 2005, 17:00
50 років, народився 4 серпня 1954 року в Молдові, в стародавньому українському селі Братушани, заснованому кілька століть тому козаками Богдана Хмельницького.
Освіта: вищу освіту Анатолій Кінах здобував у Ленінградському кораблебудівному інституті, який закінчив 1978 року.
Сімейний стан: Одружений. Дружина Марина колись була його прес-секретарем. Їх маленькій доньці Софійці три роки. Окрім того, Кінах має ще двох доньок від іншого шлюбу дружини – Наталку і Зою. Чоловік Наталії Кінах - Олександр Ковалко, один з топ-менеджерів "Укрнафти", син екс-депутата з нафтогазовим минулим Михайла Ковалка.
Статки: у президентській декларації Кінах задекларував 35 тис. 419 грн. Вся сума – зарплата. У власності родини земельна ділянка 600 кв. м., квартира площею 267 кв. м., садовий будинок (35 кв. м.) і гараж (50,9 кв. м.), автомобиль Toyota, а также рахунок в банку в розмірі 20 тис. 581 грн.
Мешкає Анатолій Кінах на Подолі.
Хоббі: рибна ловля. Вільний час присвячує, передусім, спілкуванню з сім'єю або друзями. Захоплюється астрофізикою, науковою фантастикою, любить музику The Beatles, Pink Floyd, пісні Володимира Висоцького.
Кар'єра: Кінах почав трудовий шлях на Талліннському суднобудівному заводі. Через три роки, у 1981, переїхав до Миколаєва, де працював на заводі "Океан".
У 1990 році там його висунули в депутати, і Анатолія Кінаха було обрано до Верховної Ради.
У 1992 році Кінах став представником президента Кравчука на Миколаївщині, в 1994 - головою облради.
В 1995 - віце-прем'єр України з питань промислової політики. Через рік – радник Кучми з питань промислової політики.
Наприкінці 1996 року очолив Український союз промисловців і підприємців.
В той же час був заступником голови політради Народно-демократичної партії України.
На виборах 1998 року - п'ятий номер партійному списку НДП, хоча мандат одержав у мажоритарному окрузі. У парламенті очолював комітет із промисловій політики.
29 травня 2001 року 239-ма голосами Кінах був обраний прем'єр-міністром України. На цій посаді він змінив Віктора Ющенка.
Він також підхопив тезу Ющенка про моральність політики. "Нам необхідно об'єднати зусилля, спираючись на владу, професійну, моральну", - сказав Кінах, прийшовши на Грушевського.
Політологи називали його інструментом Кучми і заручником успіхів Ющенка. А працювати у Кабміні пророчили до літа 2002, але Кінах допрацював до листопада. Велику службу тут зіграв його характер.
Кінах ніколи не говорив про свої амбіції і ніколи не намагався стати самостійним гравцем (до 2004 року). "Прем'єр-міністр є державним менеджером, що підписав контракт з президентом", і його задача – організувати ефективну роботу уряду.
Водночас також говорилося про вплив на Кінаха СДПУ(о). Але на питання "Дзеркала тижня", "хто на нього має більший вплив Григорій Суркіс або Олександр Волков?", Кінах відповів: "Ні той, ні інший не мають на мене, скажімо так, критичного впливу. Один з головних обов'язків Кабінету - створювати для всіх рівні правила гри". ( 23 серпня 2001 р.).
А ще пізніше Кінах про свої відносини з лідером СДПУ(о) розповів так: "Ніхто, у тому числі Медведчук, ніколи не відкривав двері в мій кабінет ногами. І мої відносини опираються в першу чергу на такі принципи, які дозволяють мати тісні відносини в першу чергу з тими людьми, які поважають ті святі базові принципи, які є в основі як довіри, так і дружби людей - чесність, порядність, надійність".
У 2002 Кінах став другим номером кучминого харчоблоку "ЗаЄду". Після того, як блок пройшов до парламенту, Кінах відмовився від депутатського мандату на користь уряду.
А восени 2002 йому довелося звідти піти через нову забаганку Кучми - політреформу. 16 листопада Кучма відправив уряд Кінаха у відставку і направив до Верховної Ради подання про дачу згоди на призначення прем'єр-міністром Віктора Януковича.
Як говорилось в указі, Кучма ухвалив рішення припинити повноваження прем'єр-міністра "у зв'язку з необхідністю реалізації проголошеного курсу на реформування політичної системи у державі, забезпечення з цією метою конструктивної взаємодії і співпраці з Верховною Радою України у створенні відповідального і ефективно діючого уряду України".
Водночас канали, близькі до СДПУ(о), дуже довго тримали Кінаха "на плаву" і де треба й не треба давали його коментарі. Тоді навіть виникла підозра, що Кінаха підтримують як майбутнього кандидата в президенти. Але тут його знову обійшов Янукович.
І тоді в 2004 році Кінах пішов на вибори самостійно. "Я не буду знімати свою кандидатуру, я і моя команда будемо боротися за максимальний результат у першому турі, і я буду шукати шлях до розуму й серця громадян на основі чесного й прямого діалогу", - повторював неодноразово Кінах.
Кампанія Кінаха запам'яталася тим, що він став першим політиком не з команди Ющенка, який сказав, що людина з кримінальним минулим не може стати президентом України.
Його характеризували, як "уродженця Сходу, директора, який має досвід роботи у вищому ешелоні влади", "досить відомий персонаж, критик влади, проте не радикал і не лівий".
На думку оглядачей Дзеркала тижня, в цій кампанії Анатолій Кирилович працював передусім на себе і його завданням було - повернути повагу до себе та завоювати симпатії виборців. Інші вважали, що Кінах – "серйозний державний діяч, котрий у деяких колах сприймається як кандидат від влади № 2 і є приємною альтернативою Януковичу".
Пізніше Кінах заявив, що підтримає в другому турі кандидата, який не користуватиметься нечесними методами боротьби. І вибрав Ющенка.
У період помаранчевої революції Кінах очолював страйковий комітет. Масових страйків і перекритих магістралей Україна не побачила, зате побачила Кінаха, який, як з'ясувалося, все ж вміє голосно і чітко говорити та пританцьовувати на сцені.
На початку Кінаха називали серед чотирьох кандидатів на прем'єра. Потім він відійшов у тінь – Тимошенко і Ющенко заявили, що старих міністрів в новому уряді не буде. ПППУ Кінаха ніде публічно не оголошувала свої претензії на Кабмін, однак лобіювали туди Сухіна та Довгого.
Пізніше виявилося, що лава запасних не надто довга і досвід "старого міністра" Кінаха все ж таки знадобиться новому уряду Тимошенко.
Освіта: вищу освіту Анатолій Кінах здобував у Ленінградському кораблебудівному інституті, який закінчив 1978 року.
Сімейний стан: Одружений. Дружина Марина колись була його прес-секретарем. Їх маленькій доньці Софійці три роки. Окрім того, Кінах має ще двох доньок від іншого шлюбу дружини – Наталку і Зою. Чоловік Наталії Кінах - Олександр Ковалко, один з топ-менеджерів "Укрнафти", син екс-депутата з нафтогазовим минулим Михайла Ковалка.
Статки: у президентській декларації Кінах задекларував 35 тис. 419 грн. Вся сума – зарплата. У власності родини земельна ділянка 600 кв. м., квартира площею 267 кв. м., садовий будинок (35 кв. м.) і гараж (50,9 кв. м.), автомобиль Toyota, а также рахунок в банку в розмірі 20 тис. 581 грн.
Мешкає Анатолій Кінах на Подолі.
Хоббі: рибна ловля. Вільний час присвячує, передусім, спілкуванню з сім'єю або друзями. Захоплюється астрофізикою, науковою фантастикою, любить музику The Beatles, Pink Floyd, пісні Володимира Висоцького.
Кар'єра: Кінах почав трудовий шлях на Талліннському суднобудівному заводі. Через три роки, у 1981, переїхав до Миколаєва, де працював на заводі "Океан".
У 1990 році там його висунули в депутати, і Анатолія Кінаха було обрано до Верховної Ради.
У 1992 році Кінах став представником президента Кравчука на Миколаївщині, в 1994 - головою облради.
В 1995 - віце-прем'єр України з питань промислової політики. Через рік – радник Кучми з питань промислової політики.
Наприкінці 1996 року очолив Український союз промисловців і підприємців.
В той же час був заступником голови політради Народно-демократичної партії України.
На виборах 1998 року - п'ятий номер партійному списку НДП, хоча мандат одержав у мажоритарному окрузі. У парламенті очолював комітет із промисловій політики.
29 травня 2001 року 239-ма голосами Кінах був обраний прем'єр-міністром України. На цій посаді він змінив Віктора Ющенка.
Він також підхопив тезу Ющенка про моральність політики. "Нам необхідно об'єднати зусилля, спираючись на владу, професійну, моральну", - сказав Кінах, прийшовши на Грушевського.
Політологи називали його інструментом Кучми і заручником успіхів Ющенка. А працювати у Кабміні пророчили до літа 2002, але Кінах допрацював до листопада. Велику службу тут зіграв його характер.
Кінах ніколи не говорив про свої амбіції і ніколи не намагався стати самостійним гравцем (до 2004 року). "Прем'єр-міністр є державним менеджером, що підписав контракт з президентом", і його задача – організувати ефективну роботу уряду.
Водночас також говорилося про вплив на Кінаха СДПУ(о). Але на питання "Дзеркала тижня", "хто на нього має більший вплив Григорій Суркіс або Олександр Волков?", Кінах відповів: "Ні той, ні інший не мають на мене, скажімо так, критичного впливу. Один з головних обов'язків Кабінету - створювати для всіх рівні правила гри". ( 23 серпня 2001 р.).
А ще пізніше Кінах про свої відносини з лідером СДПУ(о) розповів так: "Ніхто, у тому числі Медведчук, ніколи не відкривав двері в мій кабінет ногами. І мої відносини опираються в першу чергу на такі принципи, які дозволяють мати тісні відносини в першу чергу з тими людьми, які поважають ті святі базові принципи, які є в основі як довіри, так і дружби людей - чесність, порядність, надійність".
У 2002 Кінах став другим номером кучминого харчоблоку "ЗаЄду". Після того, як блок пройшов до парламенту, Кінах відмовився від депутатського мандату на користь уряду.
А восени 2002 йому довелося звідти піти через нову забаганку Кучми - політреформу. 16 листопада Кучма відправив уряд Кінаха у відставку і направив до Верховної Ради подання про дачу згоди на призначення прем'єр-міністром Віктора Януковича.
Як говорилось в указі, Кучма ухвалив рішення припинити повноваження прем'єр-міністра "у зв'язку з необхідністю реалізації проголошеного курсу на реформування політичної системи у державі, забезпечення з цією метою конструктивної взаємодії і співпраці з Верховною Радою України у створенні відповідального і ефективно діючого уряду України".
Водночас канали, близькі до СДПУ(о), дуже довго тримали Кінаха "на плаву" і де треба й не треба давали його коментарі. Тоді навіть виникла підозра, що Кінаха підтримують як майбутнього кандидата в президенти. Але тут його знову обійшов Янукович.
І тоді в 2004 році Кінах пішов на вибори самостійно. "Я не буду знімати свою кандидатуру, я і моя команда будемо боротися за максимальний результат у першому турі, і я буду шукати шлях до розуму й серця громадян на основі чесного й прямого діалогу", - повторював неодноразово Кінах.
Кампанія Кінаха запам'яталася тим, що він став першим політиком не з команди Ющенка, який сказав, що людина з кримінальним минулим не може стати президентом України.
Його характеризували, як "уродженця Сходу, директора, який має досвід роботи у вищому ешелоні влади", "досить відомий персонаж, критик влади, проте не радикал і не лівий".
На думку оглядачей Дзеркала тижня, в цій кампанії Анатолій Кирилович працював передусім на себе і його завданням було - повернути повагу до себе та завоювати симпатії виборців. Інші вважали, що Кінах – "серйозний державний діяч, котрий у деяких колах сприймається як кандидат від влади № 2 і є приємною альтернативою Януковичу".
Пізніше Кінах заявив, що підтримає в другому турі кандидата, який не користуватиметься нечесними методами боротьби. І вибрав Ющенка.
У період помаранчевої революції Кінах очолював страйковий комітет. Масових страйків і перекритих магістралей Україна не побачила, зате побачила Кінаха, який, як з'ясувалося, все ж вміє голосно і чітко говорити та пританцьовувати на сцені.
На початку Кінаха називали серед чотирьох кандидатів на прем'єра. Потім він відійшов у тінь – Тимошенко і Ющенко заявили, що старих міністрів в новому уряді не буде. ПППУ Кінаха ніде публічно не оголошувала свої претензії на Кабмін, однак лобіювали туди Сухіна та Довгого.
Пізніше виявилося, що лава запасних не надто довга і досвід "старого міністра" Кінаха все ж таки знадобиться новому уряду Тимошенко.
