Правда про ПОРУ очима зсередини
П'ятниця, 15 квітня 2005, 12:39
Витоки "ПОРИ"
Почалося все з громадського руху "За Правду!" в 2001 році. Це було під час УБК — одночасно з Комітетом Національного порятунку була створена й молодіжна структура, куди на той час влилися всі активні молодіжні середовища.
Нова структура називалася "За Правду!". Тоді, під час антикучмівських акцій протесту теперішній редактор сайту "Майдан" Михайло Свистович написав листа учасникам студентського голодування 90-го року. (Цікаво, що далеко не останню роль зіграв Свистович і під час створення "ПОРИ".)
Вони зібралися, обговорили, подумали, і ініціювали символічну таку передачу естафети від молоді початку дев'яностих молоді початку двотисячних. Все це призвело до виникнення середовища, названого "правдистами", де перемішався молодняк теперішній і молодняк, чи власне, вже не молодняк тодішній. З дев'яностників — Іващишин, Чемерис, Доній, Кириленко, багато інших, у тому числі взагалі не задіяних ні до громадського, ні до політичного життя.
Тоді вже почав вивчатися свіжий досвід "Отпору", досвід Словаччини – кампанії 1998 року, безуспішний досвід білорусів і, навіть, досвід поляків.
Після того як відбулися події УБК, коли комітет "За Правду!" перестав працювати, в молодіжній протестній тусовці постійно обговорювалася тема створення подібної кампанії, особливо у контексті майбутніх президентських виборів. Після "За Правди" виникло кілька дрібніших, але дуже активних ініціатив – "Опір молоді" та "Спротив".
У 2002 році на честь Дня студента у Львові (де у свій час була створена "За Правду!") відбулася зустріч лідерів молодіжних організацій, круглий стіл, де обговорювалася необхідність створення кампанії на кшталт нинішньої "ПОРИ". Пройшла ціла серія семінарів по Україні, влітку 2003 року в Карпатах відбувся шкільний табір. Ідея постійно мусувалася і крутилася, і тому не можна сказати, що комусь одному конкретно належить ідея створення масштабного громадянського руху.
Особливо, після проведення більше десятка семінарів для лідерів молодіжного руху України, присвячених вивченню іноземного досвіду, які фінансувалися фондом Альфреда Мозера (Нідерланди), Вестмінстерською фундацією (Великобританія) та фондом для Європейської освіти (Польща).
Після семінарів, які протягом 2,5 років було проведено у 23 обласних центрах України, на осінь 2003 року вже можна було говорити про досить розгалужену мережу активістів в 17 областях. Також викристалізувалася ініціативна група, готова до активних дій зі створення руху. Конкретні дискусії щодо створення руху почалися у листопаді 2003 року.
На жаль, такий рівень консолідації молодіжного руху, який був досягнутий в 2001 році в "За Правду!" під час президентських виборів вже не повторився. Окрім виникнення двох "ПІР", існували ще й "Знаю", "Студентська хвиля", "Студент обирає вільно", "Спротив" та "Чиста Україна"....
"Свобода вибору", або як виникла "Хвиля свободи"
Якщо говорити про історію формування кампанії, яку тепер називають "жовта ПОРА", слід почати з 2003 року. Тоді народилася "Свобода вибору" — коаліція громадських організацій, створена під президентські вибори 1999 року для координації зусиль громадянського суспільства та роботи з донорами.
Спільно з канадцями був реалізований антикорупційний проект, в рамках якого були, між іншого, поїздки по регіонах. Саме тоді й збиралася інформація про тих, хто міг би долучитися до створення під президентські вибори 2004 року проекту, схожого до словацького "ОК-98".
В концепцію було покладено основу чистої, "білої" кампанії просвітницько-інформаційного характеру з робочою назвою "Хвиля свободи" ("ХС"). Чому вона мала бути така світла та гарна?
Ця концепція була розрахована на міжнародних донорів, її надсилали партнерам, друзям для обговорення. Власне, на базі цієї концепції було створено проект, який подавався до фондів – до Вестмінстерської фундації, до фонду "Відродження", до канадського агентства регіонального розвитку.
Така гарно оформлена концепція подавалася всюди, де потенційно можна було отримати фінансування. Розрахунок був такий — діяти за цією концепцією, а паралельно можна заснувати протестну кампанію.
Саме концепція "Хвилі свободи", а не "ПОРИ" була у свій час презентована Борису Тарасюку, який саме планував здійснити візит до США. Йому було запропоновано пролобіювати кампанію "ХС" у державному департаменті США з метою допомогти українцям провести необхідну інформаційну і просвітницьку роботу для забезпечення чесних виборів в Україні.
Питанням формування регіональної мережі у "ХС" опікувався один з керівників "Свободи вибору" Володимир Свінтицький. Він склав робочий список кандидатів, які могли би в регіонах долучитися до кампанії. Пізніше до цього списку було додано інформацію по давніх контактах — з 2001 року та з парламентських виборів 2002-го.
Обраних потенційних координаторів кампанії запросили на семінари, які відбувалися в Ужгороді і в Мукачевому. В Ужгороді проходило теоретичне навчання, в Мукачево – прикладне. До речі, Мукачевський семінар розпочався 14-го квітня, а на 18 квітня там були призначені вибори.
Саме там і було остаточно схвалене рішення про перейменування "Хвилі свободи" на кампанію "ПОРА". Роздаткові матеріали все ще називалися "ХС", а от футболки вже були надруковані "ПОРівські"... Одним словом, кампанія "Хвиля свободи" так і не була реалізована, а цю нішу посіла кампанія "Знаю".
Чому Мукачеве?
З'їхались туди активісти з усієї України. Стояло завдання — проявити, "засвітити" кампанію, дати їй путівку в життя.
Яким чином? Вибори в Мукачевому вже набули характер скандальності, до них вже було прикуто увагу не тільки українських журналістів, а й міжнародного співтовариства. Там планували сконцентрувати свої зусилля народні депутати.
Тому, створюючи проект за півроку до президентських виборів, розраховуючи на міжнародне фінансування, було дуже доцільним проявити себе швидко і вдало. Потрапити під камери журналістів і увагу міжнародного співтовариства, зробивши корисну роботу, одночасно "засвітити" бренд.
Таким чином, ми ввійшли в кампанію, зайнявши нішу інформаційно-просвітницької роботи, активізації виборців і попередження правопорушень. Це співпало з інтересами "Нашої України", яка хотіла захистити вибори в Мукачевому від об'єднаних соціал-демократів, які ці вибори хотіли сфальсифікувати.
На цих виборах вперше інтерес "Нашої України" і "ПОРИ" фактично наклався. Не підтримуючи прямо інтереси "Нашої України", а швидше власні, "ПОРА" увійшла в союз, керуючись спільними поглядами на кінцевий результат.
Увага ЗМІ була досить широка, міжнародне співтовариство теж звернуло увагу — бренд засвітили на всю Україну. Події після виборів 18 квітня показали, що тільки молодь виявилася здатною відстоювати вільний вибір і постійно проводити акції протесту. Правда, одразу "ПОРА" попала під пресинг правоохоронних органів.
Назва "ПОРА": збіг чи крадіжка?
На той час вже було зрозуміло, що назва "Хвиля свободи" не підходить для тієї роботи, яка була проведена в Мукачевому. Одна з причин – назва такої кампанії має однаково звучати українською і російською мовами. Особисто я відстоював назву "Вперед". Але, коли відбувалося прийняття остаточного рішення, Владислав Каськів, тоді відповідальний за фінансову частину кампанії, наполягав на назві "ПОРА".
Він стверджував, що її придумали активісти–студенти, які, думаючи про участь в кампанії, одночасно придумали й гарну назву. Кінцевим аргументом, який мене схилив до згоди, був вірш Івана Франка – "Не пора, не пора....". Це звучало, ніби "древні" революціонери передають естафету теперішнім — лупайте, мовляв, сю скалу. Назву прийняли, вона почала фігурувати в проектах.
Яке ж було моє здивування, коли буквально наступного дня я побачив наліпки з написами "Що таке кучмізм?" з сонцем, яке сходить у трикутнику, і написом "ПОРА!!!" Уже через дві години вдалося з'ясувати, що це не чиясь дивна забавка, що цей викид листівок готувався у великій кількості і організовано.
Одразу вдалося переговорити з одним з активістів - Володимиром В'ятровичем. Почувши про те, що "ще одна тусовка" називається "ПОРА", він розсміявся. "Ми вже декілька місяців" – розповів Володимир – "готуємо цю кампанію, і цей викид листівок – лише тільки початок. Не могли ж ми одночасно придумати одну назву!".
Зі свого боку, учасники "Хвилі свободи" не могли зупинити процес. Таким чином, виникло дві "Пори".
Чи дійсно ці назви були вигадані окремо одна від одної? Спочатку я саме так і думав. Однак, пізніше мав причини у цьому засумніватись.
Одна людина, котрій немає підстав не вірити – Олег Левченко, керівник громадської організації "Ініціатива", пізніше розповів, що Каськів на час тієї розмови про назви знав, що готується викид наліпок "Що таке кучмізм?", і вирішив використати це у своїх цілях. Саме тому і запропонував відповідну назву.
Зрештою, я особисто вважав, що ці листівки — або ненадовго і несерйозно, або, якщо хлопці будуть реально працювати, то чому б нам не об'єднатися? Нам нічого ділити. З того часу ми почали запрошувати на семінари активістів "чорних". Ми пробували співпрацювати, і у нас незле виходило. Наприклад, обласні координатори часто працювали на обидва крила. А влітку в Євпаторії був проведений спільний табір, де активісти "жовтої" ходили в чорних футболках, а чорні — навпаки.
Єдність на один день
Об'єднання не сталося через те, що керівники "жовтих", особливо Владислав Каськів, мали амбіції на абсолютне лідерство. Тобто, як це часто буває в українців, окремі амбіції завадили єдності кампаній. В серпні була проведена спільна нарада, розроблено спільний логотип і досягнуто домовленості про вільний обмін інформацією між сайтами. "Чорні" одразу почали використовувати спільний логотип.
У той же час нову партію поліграфії "жовтих" було випущено зі старим логотипом. Таке "кидалово" "чорним" не сподобалось. Окрім того, навіть за умови використання логотипу, "жовті" не готові були іти на втрату чи поділ своїх повноважень. Скажімо, неодноразові спроби створити координаційну раду не дали очікуваного результату. Все одно більшість рішень приймалися "жовтими" у "ручному режимі".
Крім того, Каськів практично одноосібно відповідав за фінансування, і його ця ситуація задовольняла. "Чорні" зробили ще одну спробу до єдності – провели форум "ПОРИ" в Києві. На форумі було прийняте рішення про об'єднання двох структур в єдину, з єдиною назвою "Громадянська кампанія ПОРА!" та спільним логотипом – "сонце, що сходить із підписом ПОРА!, де замість букви "О" годинник". Проте, з обох сторін не було досягнуто домовленостей щодо об'єднання координаційних центрів та спільного використання ресурсів. І фактично відтоді "ПОРА" діяла як єдиний організм із двома різними системами управління.
В той час я якраз склав із себе повноваження роботи з регіонами, і працював переважно як речник. Причому, старався не піднімати тему двох різних кампаній. В тій ситуації і "чорні" і "жовті" вважали необхідним уникати будь-якого широкого обговорення різності, котра могла бути сприйнята як розкол.
"Жовта ПОРА" значно краще працювала з пресою...
Це факт, і причин цьому декілька.
По-перше, журналісти ще з Мукачевого знали, що за всією інформацією щодо молодіжних акцій та протестів треба звертатися до нас. І я як речник ніколи не пересилав їх до активістів "чорної" "ПОРИ" – я коментував усе, що стосувалося обох організацій.
По-друге, у нас були оплачувані посади, і таким чином ми повністю вивільнили потрібних людей, котрі займалися тільки пресою, інформацією та піаром. У "чорної" "ПОРИ" найманих працівників не було, тому люди, які працювали там над питаннями інформації, не мали змоги займатися лише цим, та й завдання такого вони перед собою не ставили – їх більше цікавила реальна робота.
По-третє, є низка недоліків в роботі самої "чорної" "ПОРИ".
Дуже часто "жовті", не маючи змоги займатися чимось іншим, займалися піаром. Часом інформаційна робота велася ними за таким описом:
"Інформаційна політика базується на тому, що ми визнаємо, що живемо в інформаційному суспільстві, де інформація є продуктом виробництва і споживання.
Наприклад, в якомусь там Кантемирові проводяться позачергові вибори міського голови. Ми оголошуємо, що беремо ці вибори під контроль. Даємо з цього приводу прес-конференцію.
По тому, в день виборів хтось з наших їде в той-таки Кантемирів і реєструється там на дільниці за журналістським посвідченням журналу "Мурзілка". Якщо в Кантемирові є таке поняття як камери і телебачення, то він розказує там щось на камери, і за півгодини з почуттям виконаного обов'язку вертається до Києва. Якщо треба, даємо ще одну прес-конференцію.
І що цікаво, цю кашку швидкого приготування із задоволенням поїдають журналісти. Точніше, годують нею глядачів. Нікого, в принципі, не цікавить, наскільки та, чи інша інформація достовірна. Важливо, що вона є. В більшості випадків журналіста не цікавить якість отриманої ним інформації".
Цікаво, що "жовті", судячи з їх піару, й надалі ведуть таку роботу, не розуміючи, що журналісти вже все зрозуміли, і на таку "кашку" вже не купуються.
Так хто ж фінансував "ПОРУ"?
Таке запитання можна почути більш, ніж часто, причому відповіді на нього даються більш, ніж різноманітні – починаючи від вигадок, згадок про Сороса та Буша, і закінчуючи словами про українських підприємців середнього і малого бізнесу.
І справді, відповідь одним рядком дати неможливо, але одразу слід зазначити, що якби міжнародні донори чітко усвідомлювали, що саме вони фінансують, надаючи кошти під заснування кампанії "Хвиля свободи", чи моніторингові проекти "Свободи вибору", то двох "ПІР" у такому вигляді точно не існувало б.
З міжнародних донорів фінансували кампанію канадці (виділили гроші на розвиток кампанії "Хвиля свободи"), фонд "Відродження" (фінансування на моніторинг Мукачівських виборів) та Freedomhouse (профінансували фактично всю діяльність до літа і до моменту повного переходу на штабне фінансування). Гроші залучалися паралельно з усіх грантових проектів, метою яких був моніторинг, спостереження, протидія порушенням.
Історія фінансування "ПОРИ" з українських джерел сягає виборів Мукачівського міського голови і тісно пов'язана з фінансуванням післявиборчих акцій протесту. Повністю джерела фінансування знають тільки штаби "Нашої України", які й надали найбільшу частину фінансування кампанії, коли вона змінила назву з "Хвилі свободи" на "ПОРУ".
Часто "жовті" хваляться, що активістами було розповсюджено "більше 40 мільйонів найрізноманітнішої літератури – листівок, газет, наліпок і т.п.". Це не так, такої кількості "жовті", на жаль, не розповсюдили. Може, за звітами і надрукували, але в силу постійного ігнорування потреб регіонів, точно не розповсюдили.
Так, така цифра закладалася в плани, але, на жаль, цей показник, як і багато інших, виконаний не був, аналогічно, як і побудова мережі з 10 тис. активістів, які і мали розповсюдити цей об'єм літератури. Аналогічно можна сказати і про фінансування.
Планувалося одне, а на практиці вийшло зовсім інше, причому інформація, яка зараз розповсюджується "жовтими", далека від дійсності. Особливо в частині, у якій стверджується що фінансування не концентрувалося у центральному штабі, а найбільше йшло з регіонів в силу знаходження там місцевого бізнесу.
Якби це було так, то регіональні структури не перейшли б до "чорної ПОРИ", звинувачуючи "жовтих" у фінансових махінаціях. Але найголовніше, що за таких умов багатотисячне фінансування центрального штабу Ющенка мало б здаватися мізером на фоні регіональних вливань.
Не відповідає дійсності і інформація про відсутність зарплат і винагород у керівників штабу. Зарплати платилися всім, починалися від 300 у.о. і вище. Для деяких людей це навіть було визначальним фактором щодо участі у штабі.
А от, хто реально зарплат не отримував, так це регіональні керівники, і тому успішність роботи "ПОРИ" як громадської організації буде мати і вже має реальний успіх.
Формування політичної партії "ПОРА"
Проблема партії — це у першу чергу проблема керівництва. Список "жовтої ПОРИ" мав би виглядати так: ближче до кінця прохідної частини якогось блоку, що матиме шанси, буде стояти прізвище Каськів. Інших імен активістів, швидше за все, ми там не побачимо.
Теперішній керівник "жовтих" Каськів поставив перед собою мету – депутатський мандат. Для цього необхідною є нова команда.
"Багато людей, що свого часу співпрацювали з Владом, навряд чи погодились на такий експеримент знову. Його звинувачують, як у фінансовій недбалості, так і у намаганнях завжди "перетягнути ковдру на себе" (інтерв'ю "Українській правді").
"Проте, незважаючи на це, кожного разу Каськіву вдається набрати нову команду і реалізувати задуману ідею. Йому просто цікаво, для нього – це чергова гра, чергова пригода і ризик" (там же ж). А це означає що у керівництва "жовтої ПОРИ" не буде моральної відповідальності за не включення інших членів нової команди до списку, і вони фактично будуть використані як група підтримки лідера.
Ще в інтерв'ю Каськіва в "Українській правді" є такі слова "громадянська компанія "ПОРА" для Каськіва вже вчорашній день, попереду новий проект – партія "ПОРА". Проблеми з її реєстрацією Каськів вважає тимчасовими".
Однак це не зовсім так. Для активістів громадянська кампанія — це далеко не вчорашній день, і саме в громадській активності вони бачать власну самореалізацію. Різні погляди на це свідчать лише про те, що "жовті" остаточно втрачають підтримку активу.
Розповідь про "ПОРУ" буде не повною, якщо не згадати про реєстрацію політичної партії "ПОРА". Тут цікавим є те, що установчого з'їзду партії не було. Його кілька разів намагалися організувати в жовтні, але, враховуючи зусилля "чорних", підтримку активу ідей кампанії та громадської організації, їм просто фізично не вдалося цього зробити.
Установчого з'їзду партії "ПОРА" просто не було. І тому, звичайно, була б абсурдною реєстрація, тим більш з фальшованими списками, на її підтримку. А те, що останні саме такі - сумніватися не доводиться. Адже, знаючи стиль і роботу "жовтих", в цьому переконані не тільки активісти, але й рядові члени в регіонах, які не бачили збору підписів ні восени, ні взимку.
Всі ці рухи щодо створення партії схожі на реалізацію персонального проекту проходження до Верховної Ради. Це завдання зараз ускладнено тим, що "роздвоєність" бренду вже не працює на "жовтих", як це було в дореволюційні часи. Швидше навпаки – непідконтрольність "ПОРИ" не дозволить нікому активно оперувати нею в політиці. Тобто, обіцянки політичним союзникам, якщо такі знайдуться, не матимуть реального значення.
Зовсім інша перспектива у громадської організації "ПОРА". В Україні реально існує суспільне замовлення на контроль за діями влади. І саме ця громадська організація може цілком виконати таку роль.
Олександр Солонтай, Голова "Фундації Регіональних Ініціатив", в минулому — один із засновників "жовтої ПОРИ", речник, працював з регіонами, колишній член коордрад.
Читайте іншу точку зору з цього приводу:
Владислав Каськів: "Треба було бачити обличчя людей, які пішли на адміністрацію Кучми. Вони реально готові були померти"…
Почалося все з громадського руху "За Правду!" в 2001 році. Це було під час УБК — одночасно з Комітетом Національного порятунку була створена й молодіжна структура, куди на той час влилися всі активні молодіжні середовища.
Нова структура називалася "За Правду!". Тоді, під час антикучмівських акцій протесту теперішній редактор сайту "Майдан" Михайло Свистович написав листа учасникам студентського голодування 90-го року. (Цікаво, що далеко не останню роль зіграв Свистович і під час створення "ПОРИ".)
Вони зібралися, обговорили, подумали, і ініціювали символічну таку передачу естафети від молоді початку дев'яностих молоді початку двотисячних. Все це призвело до виникнення середовища, названого "правдистами", де перемішався молодняк теперішній і молодняк, чи власне, вже не молодняк тодішній. З дев'яностників — Іващишин, Чемерис, Доній, Кириленко, багато інших, у тому числі взагалі не задіяних ні до громадського, ні до політичного життя.
Тоді вже почав вивчатися свіжий досвід "Отпору", досвід Словаччини – кампанії 1998 року, безуспішний досвід білорусів і, навіть, досвід поляків.
Після того як відбулися події УБК, коли комітет "За Правду!" перестав працювати, в молодіжній протестній тусовці постійно обговорювалася тема створення подібної кампанії, особливо у контексті майбутніх президентських виборів. Після "За Правди" виникло кілька дрібніших, але дуже активних ініціатив – "Опір молоді" та "Спротив".
У 2002 році на честь Дня студента у Львові (де у свій час була створена "За Правду!") відбулася зустріч лідерів молодіжних організацій, круглий стіл, де обговорювалася необхідність створення кампанії на кшталт нинішньої "ПОРИ". Пройшла ціла серія семінарів по Україні, влітку 2003 року в Карпатах відбувся шкільний табір. Ідея постійно мусувалася і крутилася, і тому не можна сказати, що комусь одному конкретно належить ідея створення масштабного громадянського руху.
Особливо, після проведення більше десятка семінарів для лідерів молодіжного руху України, присвячених вивченню іноземного досвіду, які фінансувалися фондом Альфреда Мозера (Нідерланди), Вестмінстерською фундацією (Великобританія) та фондом для Європейської освіти (Польща).
Після семінарів, які протягом 2,5 років було проведено у 23 обласних центрах України, на осінь 2003 року вже можна було говорити про досить розгалужену мережу активістів в 17 областях. Також викристалізувалася ініціативна група, готова до активних дій зі створення руху. Конкретні дискусії щодо створення руху почалися у листопаді 2003 року.
На жаль, такий рівень консолідації молодіжного руху, який був досягнутий в 2001 році в "За Правду!" під час президентських виборів вже не повторився. Окрім виникнення двох "ПІР", існували ще й "Знаю", "Студентська хвиля", "Студент обирає вільно", "Спротив" та "Чиста Україна"....
"Свобода вибору", або як виникла "Хвиля свободи"
Якщо говорити про історію формування кампанії, яку тепер називають "жовта ПОРА", слід почати з 2003 року. Тоді народилася "Свобода вибору" — коаліція громадських організацій, створена під президентські вибори 1999 року для координації зусиль громадянського суспільства та роботи з донорами.
Спільно з канадцями був реалізований антикорупційний проект, в рамках якого були, між іншого, поїздки по регіонах. Саме тоді й збиралася інформація про тих, хто міг би долучитися до створення під президентські вибори 2004 року проекту, схожого до словацького "ОК-98".
В концепцію було покладено основу чистої, "білої" кампанії просвітницько-інформаційного характеру з робочою назвою "Хвиля свободи" ("ХС"). Чому вона мала бути така світла та гарна?
Ця концепція була розрахована на міжнародних донорів, її надсилали партнерам, друзям для обговорення. Власне, на базі цієї концепції було створено проект, який подавався до фондів – до Вестмінстерської фундації, до фонду "Відродження", до канадського агентства регіонального розвитку.
Така гарно оформлена концепція подавалася всюди, де потенційно можна було отримати фінансування. Розрахунок був такий — діяти за цією концепцією, а паралельно можна заснувати протестну кампанію.
Саме концепція "Хвилі свободи", а не "ПОРИ" була у свій час презентована Борису Тарасюку, який саме планував здійснити візит до США. Йому було запропоновано пролобіювати кампанію "ХС" у державному департаменті США з метою допомогти українцям провести необхідну інформаційну і просвітницьку роботу для забезпечення чесних виборів в Україні.
Питанням формування регіональної мережі у "ХС" опікувався один з керівників "Свободи вибору" Володимир Свінтицький. Він склав робочий список кандидатів, які могли би в регіонах долучитися до кампанії. Пізніше до цього списку було додано інформацію по давніх контактах — з 2001 року та з парламентських виборів 2002-го.
Обраних потенційних координаторів кампанії запросили на семінари, які відбувалися в Ужгороді і в Мукачевому. В Ужгороді проходило теоретичне навчання, в Мукачево – прикладне. До речі, Мукачевський семінар розпочався 14-го квітня, а на 18 квітня там були призначені вибори.
Саме там і було остаточно схвалене рішення про перейменування "Хвилі свободи" на кампанію "ПОРА". Роздаткові матеріали все ще називалися "ХС", а от футболки вже були надруковані "ПОРівські"... Одним словом, кампанія "Хвиля свободи" так і не була реалізована, а цю нішу посіла кампанія "Знаю".
Чому Мукачеве?
З'їхались туди активісти з усієї України. Стояло завдання — проявити, "засвітити" кампанію, дати їй путівку в життя.
Яким чином? Вибори в Мукачевому вже набули характер скандальності, до них вже було прикуто увагу не тільки українських журналістів, а й міжнародного співтовариства. Там планували сконцентрувати свої зусилля народні депутати.
Тому, створюючи проект за півроку до президентських виборів, розраховуючи на міжнародне фінансування, було дуже доцільним проявити себе швидко і вдало. Потрапити під камери журналістів і увагу міжнародного співтовариства, зробивши корисну роботу, одночасно "засвітити" бренд.
Таким чином, ми ввійшли в кампанію, зайнявши нішу інформаційно-просвітницької роботи, активізації виборців і попередження правопорушень. Це співпало з інтересами "Нашої України", яка хотіла захистити вибори в Мукачевому від об'єднаних соціал-демократів, які ці вибори хотіли сфальсифікувати.
На цих виборах вперше інтерес "Нашої України" і "ПОРИ" фактично наклався. Не підтримуючи прямо інтереси "Нашої України", а швидше власні, "ПОРА" увійшла в союз, керуючись спільними поглядами на кінцевий результат.
Увага ЗМІ була досить широка, міжнародне співтовариство теж звернуло увагу — бренд засвітили на всю Україну. Події після виборів 18 квітня показали, що тільки молодь виявилася здатною відстоювати вільний вибір і постійно проводити акції протесту. Правда, одразу "ПОРА" попала під пресинг правоохоронних органів.
Назва "ПОРА": збіг чи крадіжка?
На той час вже було зрозуміло, що назва "Хвиля свободи" не підходить для тієї роботи, яка була проведена в Мукачевому. Одна з причин – назва такої кампанії має однаково звучати українською і російською мовами. Особисто я відстоював назву "Вперед". Але, коли відбувалося прийняття остаточного рішення, Владислав Каськів, тоді відповідальний за фінансову частину кампанії, наполягав на назві "ПОРА".
Він стверджував, що її придумали активісти–студенти, які, думаючи про участь в кампанії, одночасно придумали й гарну назву. Кінцевим аргументом, який мене схилив до згоди, був вірш Івана Франка – "Не пора, не пора....". Це звучало, ніби "древні" революціонери передають естафету теперішнім — лупайте, мовляв, сю скалу. Назву прийняли, вона почала фігурувати в проектах.
Яке ж було моє здивування, коли буквально наступного дня я побачив наліпки з написами "Що таке кучмізм?" з сонцем, яке сходить у трикутнику, і написом "ПОРА!!!" Уже через дві години вдалося з'ясувати, що це не чиясь дивна забавка, що цей викид листівок готувався у великій кількості і організовано.
Одразу вдалося переговорити з одним з активістів - Володимиром В'ятровичем. Почувши про те, що "ще одна тусовка" називається "ПОРА", він розсміявся. "Ми вже декілька місяців" – розповів Володимир – "готуємо цю кампанію, і цей викид листівок – лише тільки початок. Не могли ж ми одночасно придумати одну назву!".
Зі свого боку, учасники "Хвилі свободи" не могли зупинити процес. Таким чином, виникло дві "Пори".
Чи дійсно ці назви були вигадані окремо одна від одної? Спочатку я саме так і думав. Однак, пізніше мав причини у цьому засумніватись.
Одна людина, котрій немає підстав не вірити – Олег Левченко, керівник громадської організації "Ініціатива", пізніше розповів, що Каськів на час тієї розмови про назви знав, що готується викид наліпок "Що таке кучмізм?", і вирішив використати це у своїх цілях. Саме тому і запропонував відповідну назву.
Зрештою, я особисто вважав, що ці листівки — або ненадовго і несерйозно, або, якщо хлопці будуть реально працювати, то чому б нам не об'єднатися? Нам нічого ділити. З того часу ми почали запрошувати на семінари активістів "чорних". Ми пробували співпрацювати, і у нас незле виходило. Наприклад, обласні координатори часто працювали на обидва крила. А влітку в Євпаторії був проведений спільний табір, де активісти "жовтої" ходили в чорних футболках, а чорні — навпаки.
Єдність на один день
Об'єднання не сталося через те, що керівники "жовтих", особливо Владислав Каськів, мали амбіції на абсолютне лідерство. Тобто, як це часто буває в українців, окремі амбіції завадили єдності кампаній. В серпні була проведена спільна нарада, розроблено спільний логотип і досягнуто домовленості про вільний обмін інформацією між сайтами. "Чорні" одразу почали використовувати спільний логотип.
У той же час нову партію поліграфії "жовтих" було випущено зі старим логотипом. Таке "кидалово" "чорним" не сподобалось. Окрім того, навіть за умови використання логотипу, "жовті" не готові були іти на втрату чи поділ своїх повноважень. Скажімо, неодноразові спроби створити координаційну раду не дали очікуваного результату. Все одно більшість рішень приймалися "жовтими" у "ручному режимі".
Крім того, Каськів практично одноосібно відповідав за фінансування, і його ця ситуація задовольняла. "Чорні" зробили ще одну спробу до єдності – провели форум "ПОРИ" в Києві. На форумі було прийняте рішення про об'єднання двох структур в єдину, з єдиною назвою "Громадянська кампанія ПОРА!" та спільним логотипом – "сонце, що сходить із підписом ПОРА!, де замість букви "О" годинник". Проте, з обох сторін не було досягнуто домовленостей щодо об'єднання координаційних центрів та спільного використання ресурсів. І фактично відтоді "ПОРА" діяла як єдиний організм із двома різними системами управління.
В той час я якраз склав із себе повноваження роботи з регіонами, і працював переважно як речник. Причому, старався не піднімати тему двох різних кампаній. В тій ситуації і "чорні" і "жовті" вважали необхідним уникати будь-якого широкого обговорення різності, котра могла бути сприйнята як розкол.
"Жовта ПОРА" значно краще працювала з пресою...
Це факт, і причин цьому декілька.
По-перше, журналісти ще з Мукачевого знали, що за всією інформацією щодо молодіжних акцій та протестів треба звертатися до нас. І я як речник ніколи не пересилав їх до активістів "чорної" "ПОРИ" – я коментував усе, що стосувалося обох організацій.
По-друге, у нас були оплачувані посади, і таким чином ми повністю вивільнили потрібних людей, котрі займалися тільки пресою, інформацією та піаром. У "чорної" "ПОРИ" найманих працівників не було, тому люди, які працювали там над питаннями інформації, не мали змоги займатися лише цим, та й завдання такого вони перед собою не ставили – їх більше цікавила реальна робота.
По-третє, є низка недоліків в роботі самої "чорної" "ПОРИ".
Дуже часто "жовті", не маючи змоги займатися чимось іншим, займалися піаром. Часом інформаційна робота велася ними за таким описом:
"Інформаційна політика базується на тому, що ми визнаємо, що живемо в інформаційному суспільстві, де інформація є продуктом виробництва і споживання.
Наприклад, в якомусь там Кантемирові проводяться позачергові вибори міського голови. Ми оголошуємо, що беремо ці вибори під контроль. Даємо з цього приводу прес-конференцію.
По тому, в день виборів хтось з наших їде в той-таки Кантемирів і реєструється там на дільниці за журналістським посвідченням журналу "Мурзілка". Якщо в Кантемирові є таке поняття як камери і телебачення, то він розказує там щось на камери, і за півгодини з почуттям виконаного обов'язку вертається до Києва. Якщо треба, даємо ще одну прес-конференцію.
І що цікаво, цю кашку швидкого приготування із задоволенням поїдають журналісти. Точніше, годують нею глядачів. Нікого, в принципі, не цікавить, наскільки та, чи інша інформація достовірна. Важливо, що вона є. В більшості випадків журналіста не цікавить якість отриманої ним інформації".
Цікаво, що "жовті", судячи з їх піару, й надалі ведуть таку роботу, не розуміючи, що журналісти вже все зрозуміли, і на таку "кашку" вже не купуються.
Так хто ж фінансував "ПОРУ"?
Таке запитання можна почути більш, ніж часто, причому відповіді на нього даються більш, ніж різноманітні – починаючи від вигадок, згадок про Сороса та Буша, і закінчуючи словами про українських підприємців середнього і малого бізнесу.
І справді, відповідь одним рядком дати неможливо, але одразу слід зазначити, що якби міжнародні донори чітко усвідомлювали, що саме вони фінансують, надаючи кошти під заснування кампанії "Хвиля свободи", чи моніторингові проекти "Свободи вибору", то двох "ПІР" у такому вигляді точно не існувало б.
З міжнародних донорів фінансували кампанію канадці (виділили гроші на розвиток кампанії "Хвиля свободи"), фонд "Відродження" (фінансування на моніторинг Мукачівських виборів) та Freedomhouse (профінансували фактично всю діяльність до літа і до моменту повного переходу на штабне фінансування). Гроші залучалися паралельно з усіх грантових проектів, метою яких був моніторинг, спостереження, протидія порушенням.
Історія фінансування "ПОРИ" з українських джерел сягає виборів Мукачівського міського голови і тісно пов'язана з фінансуванням післявиборчих акцій протесту. Повністю джерела фінансування знають тільки штаби "Нашої України", які й надали найбільшу частину фінансування кампанії, коли вона змінила назву з "Хвилі свободи" на "ПОРУ".
Часто "жовті" хваляться, що активістами було розповсюджено "більше 40 мільйонів найрізноманітнішої літератури – листівок, газет, наліпок і т.п.". Це не так, такої кількості "жовті", на жаль, не розповсюдили. Може, за звітами і надрукували, але в силу постійного ігнорування потреб регіонів, точно не розповсюдили.
Так, така цифра закладалася в плани, але, на жаль, цей показник, як і багато інших, виконаний не був, аналогічно, як і побудова мережі з 10 тис. активістів, які і мали розповсюдити цей об'єм літератури. Аналогічно можна сказати і про фінансування.
Планувалося одне, а на практиці вийшло зовсім інше, причому інформація, яка зараз розповсюджується "жовтими", далека від дійсності. Особливо в частині, у якій стверджується що фінансування не концентрувалося у центральному штабі, а найбільше йшло з регіонів в силу знаходження там місцевого бізнесу.
Якби це було так, то регіональні структури не перейшли б до "чорної ПОРИ", звинувачуючи "жовтих" у фінансових махінаціях. Але найголовніше, що за таких умов багатотисячне фінансування центрального штабу Ющенка мало б здаватися мізером на фоні регіональних вливань.
Не відповідає дійсності і інформація про відсутність зарплат і винагород у керівників штабу. Зарплати платилися всім, починалися від 300 у.о. і вище. Для деяких людей це навіть було визначальним фактором щодо участі у штабі.
А от, хто реально зарплат не отримував, так це регіональні керівники, і тому успішність роботи "ПОРИ" як громадської організації буде мати і вже має реальний успіх.
Формування політичної партії "ПОРА"
Проблема партії — це у першу чергу проблема керівництва. Список "жовтої ПОРИ" мав би виглядати так: ближче до кінця прохідної частини якогось блоку, що матиме шанси, буде стояти прізвище Каськів. Інших імен активістів, швидше за все, ми там не побачимо.
Теперішній керівник "жовтих" Каськів поставив перед собою мету – депутатський мандат. Для цього необхідною є нова команда.
"Багато людей, що свого часу співпрацювали з Владом, навряд чи погодились на такий експеримент знову. Його звинувачують, як у фінансовій недбалості, так і у намаганнях завжди "перетягнути ковдру на себе" (інтерв'ю "Українській правді").
"Проте, незважаючи на це, кожного разу Каськіву вдається набрати нову команду і реалізувати задуману ідею. Йому просто цікаво, для нього – це чергова гра, чергова пригода і ризик" (там же ж). А це означає що у керівництва "жовтої ПОРИ" не буде моральної відповідальності за не включення інших членів нової команди до списку, і вони фактично будуть використані як група підтримки лідера.
Ще в інтерв'ю Каськіва в "Українській правді" є такі слова "громадянська компанія "ПОРА" для Каськіва вже вчорашній день, попереду новий проект – партія "ПОРА". Проблеми з її реєстрацією Каськів вважає тимчасовими".
Однак це не зовсім так. Для активістів громадянська кампанія — це далеко не вчорашній день, і саме в громадській активності вони бачать власну самореалізацію. Різні погляди на це свідчать лише про те, що "жовті" остаточно втрачають підтримку активу.
Розповідь про "ПОРУ" буде не повною, якщо не згадати про реєстрацію політичної партії "ПОРА". Тут цікавим є те, що установчого з'їзду партії не було. Його кілька разів намагалися організувати в жовтні, але, враховуючи зусилля "чорних", підтримку активу ідей кампанії та громадської організації, їм просто фізично не вдалося цього зробити.
Установчого з'їзду партії "ПОРА" просто не було. І тому, звичайно, була б абсурдною реєстрація, тим більш з фальшованими списками, на її підтримку. А те, що останні саме такі - сумніватися не доводиться. Адже, знаючи стиль і роботу "жовтих", в цьому переконані не тільки активісти, але й рядові члени в регіонах, які не бачили збору підписів ні восени, ні взимку.
Всі ці рухи щодо створення партії схожі на реалізацію персонального проекту проходження до Верховної Ради. Це завдання зараз ускладнено тим, що "роздвоєність" бренду вже не працює на "жовтих", як це було в дореволюційні часи. Швидше навпаки – непідконтрольність "ПОРИ" не дозволить нікому активно оперувати нею в політиці. Тобто, обіцянки політичним союзникам, якщо такі знайдуться, не матимуть реального значення.
Зовсім інша перспектива у громадської організації "ПОРА". В Україні реально існує суспільне замовлення на контроль за діями влади. І саме ця громадська організація може цілком виконати таку роль.
Олександр Солонтай, Голова "Фундації Регіональних Ініціатив", в минулому — один із засновників "жовтої ПОРИ", речник, працював з регіонами, колишній член коордрад.
Читайте іншу точку зору з цього приводу:
Владислав Каськів: "Треба було бачити обличчя людей, які пішли на адміністрацію Кучми. Вони реально готові були померти"…
