Чи можлива відкритість без інформації, або чому депутати не хочуть чути звіт власної комісії
Середа, 20 квітня 2005, 14:01
Нині практично щодня з'являються новини у справі Гонгадзе. Мирослава Гонгадзе, яка зараз у Києві, каже, що на її думку, слідчі таки працюють у правильному напрямку. Можливо, тому новин стає все більше, як і активності політиків довкола цієї теми.
Олександр Волков пропонує розглянути й інші версії вбивства журналіста, зокрема, версію про причетність кіл, пов'язаних з російським бізнесом. На думку Волкова, у 2000 році могла мати місце змова як проти Кучми, так і проти України.
Ця версія – про те, що вбивство Гонгадзе організували ті, хто записував Кучму, аби мати можливість шантажу на президента – відома. Однак, вона видається дещо заскладною. Для її остаточного спростування необхідні записи в кабінеті Кучми вже після зникнення Гії, тобто після 16 вересня.
Березовський каже, що такі записи Мельниченко має, і схоже, що вони залишаються його головним козирем.
З часу зникнення та смерті Гії минуло вже більше чотирьох років. І за цей час нас "годували" різними, найчастіше абсурдними версіями вбивства – і про наркоманів, і про таємничого громадянина "К", і версію "оборотнів".
Втім, генпрокуратура навіть не намагалися ще й підвести під ці версії доказову базу, оскільки після оприлюднення плівок Мельниченка було зрозуміло: без відповіді на питання про плівки, жодна версія не буде сприйнята як в Україні, так і у світі.
На сьогодні слідство чимало уваги приділяє плівкам. Такими діями Миколі Мельниченку дають зрозуміти, що його небажання давати свідчення працює проти нього. Вже очевидно, що не він один був "героєм звукозапису", і що свідчення про записи у кабінеті можна отримати ще від низки інших людей – як тих, що разом із Мельниченком його здійснювали, так і тих, з ким Мельниченко співпрацював потім.
Як повідомив ІМІ керівник прес-служби ГПУ В'ячеслав Астапов, зараз у Лондоні працює слідчий ГПУ Віктор Шубін, і він там допитав полковника ФСБ Олександра Литвиненка.
Так само щойно з Лондона повернувся і голова парламентської слідчої комісії Григорій Омельченко. Він заявив, що зустрічався там ще з трьома особами, які проводили запис у кабінеті Кучми і що вмовляв їх дати свідчення в ГПУ.
Без цих свідчень слідство далі не може працювати над версією, пов'язаною із плівками, свідчень людей Березовського тут явно недостатньо.
Те, що дороги ГПУ і Омельченка перетнулися в одному місті – Лондоні, лише доводить, що обидві слідчі групи працюють в одному напрямку.
Водночас, у парламенті досі не хочуть нічого знати про результати розслідування, і це вже видається досить дивним, зважаючи на той вал нової інформації, який з'явився останнім часом.
Перед голосуванням за внесення до порядку денного, Омельченко пропонував депутатам послухати і його звіт, і інформацію генпрокурора, аби все почуте депутатами видавалося більш об'єктивним. Однак, така пропозиція набрала лише 184 голоси. Цікаво, що окрім частини проющенківської фракції та фракції Литвина, не голосували за це і так звана нова опозиція.
Омельченко каже, що його звіт не хочуть слухати, оскільки там є вимога про відставку Литвина та Піскуна. Один – яскравий фігурант плівок, інший – ніби заплутував слідство.
Водночас, СПУ, яка завжди була доволі послідовною у справі плівок, вважає, що відмова слухати звіт Омельченка пов'язана з тим, що люди в оточенні Ющенка вже не дуже прагнуть швидкого розслідування цієї справи, оскільки багато з них є на плівках.
І хоч держсекретар Зінченко і заявив, що це спланована акція щодо його дискредитації, його цитати, подані людьми Березовського, видаються доволі правдоподібними, зважаючи на позиції тодішнього глави комітету з питань ЗМІ та одного із лідерів СДПУ(о).
У будь-якому разі така послідовна позиція частини пропрезидентських сил щодо звіту комісії Омельченка примушує задуматися над тим, чи справді українська влада так вже прагне відкритості у справі Гонгадзе.
Аргументи про те, що заслуховування звіту будуть лише політизувати справу та можуть їй нашкодити, трохи "протягнуті за вуха", адже після заяви Ющенко про розкриття справи, сам президент зробив її максимально публічною. Тим паче, що, як виявилося, справа ще дуже далека від передачі до суду.
Всі вже забули, що у раді Європи президент пообіцяв вже за два місці почати судовий розгляд. Вже минуло три місяці, і ми маємо ситуацію, що нову інформацію у справі не хочуть слухати навіть депутати.
Все це може знову нашкодити іміджу України, а заразом і новій владі, яку поки що дуже добре приймають на Заході. У будь-якому разі розслідування справи Гонгадзе було і залишається головним тестом для влади на демократію.
І будь-які спроби "замовчити" нову інформацію чи затягнути розслідування будуть серйозними аргументами проти України.
Вікторія Петрова, Інститут масової інформації
Зінченко називає заяви про нього провокаціями
Кучма і Піховшек, Деркач, Зінченко, Кравченко, Литвин про Гонгадзе
ЮЩЕНКО ПОПРОСИВ ЛИТВИНА НЕ СЛУХАТИ СПРАВУ ГОНГАДЗЕ
Литвин не бачить криміналу у своїх словах на плівках Мельниченка
Звіт по Гонгадзе не відбувся, бо там просять звільнити Литвина?
Литвиненко дав свідчення про плівки Мельниченка
Олександр Волков пропонує розглянути й інші версії вбивства журналіста, зокрема, версію про причетність кіл, пов'язаних з російським бізнесом. На думку Волкова, у 2000 році могла мати місце змова як проти Кучми, так і проти України.
Ця версія – про те, що вбивство Гонгадзе організували ті, хто записував Кучму, аби мати можливість шантажу на президента – відома. Однак, вона видається дещо заскладною. Для її остаточного спростування необхідні записи в кабінеті Кучми вже після зникнення Гії, тобто після 16 вересня.
Березовський каже, що такі записи Мельниченко має, і схоже, що вони залишаються його головним козирем.
З часу зникнення та смерті Гії минуло вже більше чотирьох років. І за цей час нас "годували" різними, найчастіше абсурдними версіями вбивства – і про наркоманів, і про таємничого громадянина "К", і версію "оборотнів".
Втім, генпрокуратура навіть не намагалися ще й підвести під ці версії доказову базу, оскільки після оприлюднення плівок Мельниченка було зрозуміло: без відповіді на питання про плівки, жодна версія не буде сприйнята як в Україні, так і у світі.
На сьогодні слідство чимало уваги приділяє плівкам. Такими діями Миколі Мельниченку дають зрозуміти, що його небажання давати свідчення працює проти нього. Вже очевидно, що не він один був "героєм звукозапису", і що свідчення про записи у кабінеті можна отримати ще від низки інших людей – як тих, що разом із Мельниченком його здійснювали, так і тих, з ким Мельниченко співпрацював потім.
Як повідомив ІМІ керівник прес-служби ГПУ В'ячеслав Астапов, зараз у Лондоні працює слідчий ГПУ Віктор Шубін, і він там допитав полковника ФСБ Олександра Литвиненка.
Так само щойно з Лондона повернувся і голова парламентської слідчої комісії Григорій Омельченко. Він заявив, що зустрічався там ще з трьома особами, які проводили запис у кабінеті Кучми і що вмовляв їх дати свідчення в ГПУ.
Без цих свідчень слідство далі не може працювати над версією, пов'язаною із плівками, свідчень людей Березовського тут явно недостатньо.
Те, що дороги ГПУ і Омельченка перетнулися в одному місті – Лондоні, лише доводить, що обидві слідчі групи працюють в одному напрямку.
Водночас, у парламенті досі не хочуть нічого знати про результати розслідування, і це вже видається досить дивним, зважаючи на той вал нової інформації, який з'явився останнім часом.
Перед голосуванням за внесення до порядку денного, Омельченко пропонував депутатам послухати і його звіт, і інформацію генпрокурора, аби все почуте депутатами видавалося більш об'єктивним. Однак, така пропозиція набрала лише 184 голоси. Цікаво, що окрім частини проющенківської фракції та фракції Литвина, не голосували за це і так звана нова опозиція.
Омельченко каже, що його звіт не хочуть слухати, оскільки там є вимога про відставку Литвина та Піскуна. Один – яскравий фігурант плівок, інший – ніби заплутував слідство.
Водночас, СПУ, яка завжди була доволі послідовною у справі плівок, вважає, що відмова слухати звіт Омельченка пов'язана з тим, що люди в оточенні Ющенка вже не дуже прагнуть швидкого розслідування цієї справи, оскільки багато з них є на плівках.
І хоч держсекретар Зінченко і заявив, що це спланована акція щодо його дискредитації, його цитати, подані людьми Березовського, видаються доволі правдоподібними, зважаючи на позиції тодішнього глави комітету з питань ЗМІ та одного із лідерів СДПУ(о).
У будь-якому разі така послідовна позиція частини пропрезидентських сил щодо звіту комісії Омельченка примушує задуматися над тим, чи справді українська влада так вже прагне відкритості у справі Гонгадзе.
Аргументи про те, що заслуховування звіту будуть лише політизувати справу та можуть їй нашкодити, трохи "протягнуті за вуха", адже після заяви Ющенко про розкриття справи, сам президент зробив її максимально публічною. Тим паче, що, як виявилося, справа ще дуже далека від передачі до суду.
Всі вже забули, що у раді Європи президент пообіцяв вже за два місці почати судовий розгляд. Вже минуло три місяці, і ми маємо ситуацію, що нову інформацію у справі не хочуть слухати навіть депутати.
Все це може знову нашкодити іміджу України, а заразом і новій владі, яку поки що дуже добре приймають на Заході. У будь-якому разі розслідування справи Гонгадзе було і залишається головним тестом для влади на демократію.
І будь-які спроби "замовчити" нову інформацію чи затягнути розслідування будуть серйозними аргументами проти України.
Вікторія Петрова, Інститут масової інформації
Зінченко називає заяви про нього провокаціями
Кучма і Піховшек, Деркач, Зінченко, Кравченко, Литвин про Гонгадзе
ЮЩЕНКО ПОПРОСИВ ЛИТВИНА НЕ СЛУХАТИ СПРАВУ ГОНГАДЗЕ
Литвин не бачить криміналу у своїх словах на плівках Мельниченка
Звіт по Гонгадзе не відбувся, бо там просять звільнити Литвина?
Литвиненко дав свідчення про плівки Мельниченка
