Французькі поцілунки по-українськи, або Помаранчева революція за Жераром де Вільє

Середа, 25 травня 2005, 18:08
"Вбити Ющенка!" Заголовок б'є в лоба, ніби куля з револьверу.

Останній роман французького письменника Жерара де Вільє, що вийшов друком цієї весни, використовує українську революцію за декорацію та очевидно належить до детективного жанру.

Головний герой, Малко Ленж, вирушає у відрядження розслідувати спробу отруїти Віктора Ющенка. Він приїздить в Україну напередодні другого туру виборів.

Поки країна готується до третього туру, герой самотужки розбирається з бандою вбивць, котрі хочуть зорганізувати нову спробу зліквідувати майбутнього президента. Події закінчуються у вечір перемоги, у штаб-квартирі "Нашої України".

Малку вдається в останню мить перехопити вбивцю, вбрану в усе помаранчеве. Вона сподівалась знищити новообраного лідера поцілунком, намастивши губи отруйною помадою.

Дорогою до фінального подвигу Малко перетнувся з кількома мафіозними олігархами та підкорив серце чарівної україночки, вбраної в коротеньку помаранчеву спідничку.

Жерар де Вільє, як він це робить завжди, особисто приїздив збирати матеріал для детективу в Україну, в період Помаранчевої революції.

Його книги – це суміш реальних подій та персонажів із вигаданими. Разом з Малко Ленжем читач відвідує "Прем'єр-палас" та ресторани "Первак", "Егоїст", "Царське село", "Дім кави". У кав'ярні на проспекті Перемоги зустрічається з керівником охорони Ющенка Євгеном Червоненком, буває в його штабі.

Час від часу головний герой перетинає вкритий наметами Хрещатик, роздивляючись обличчя "партизанів Ющенка". Ритм викладу – захоплюючий, інтригу хвацько закручено, загальна атмосфера та описи передані досить точно та жваво.

Без коливань та сумнівів Жерар де Вільє називає Владіміра Путіна замовником замаху на вбивство Віктора Ющенка. В романі вбивці отримують наказ від радника російської амбасади в Україні - полковника ФСБ, який працює під захистом дипломатичного статусу.

А він є "єдиною особою, котра знає, що справжній наказ надходить з малесенького робочого кабінету, розташованого в нескінченних кремлівських коридорах, де працює Рем Толкачев – людина з необмеженою владою, яка перетворює на реальність бажання нового царя – Владіміра Владіміровича Путіна."

Так само досить впевнено там звучить версія, що Ющенка отруїли на дачі в заступника голови СБУ Володимира Сацюка. Безпосереднім свідком цього мав бути Роман Марчук – офіціант, найнятий обслуговувати ту вечерю, якого вбивають на перших сторінках книжки.

Розслідуючи обставини смерті свідка, Малко доходить до можновладця адміністрації президента Кучми Ігоря Байкала (не важко вгадати прототип) та голови АП Олега Будинка.

Головному герою навіть вдається потрапити на дачу до олігарха Байкала, сховану за бетонним забором на Осокорках, де її господар у халаті з власними ініціалами поїдає заморську ікру, запиваючи її шампанським та горілкою, та борсаючись у джакузі з двома повіями.

Цілком у стилі Жерара де Вільє політичний аналіз, перегони та вбивства межуються із вражаюче відвертими сексуальними сценами. Малко - невтомний агент спецслужб - зранку насолоджується французькими цілунками від гарненької блондинки на задньому сидінні свого лімузина.

По обіді він вдало тікає від убивці, який намагається втопити його в цистерні горілки. Увечері того ж дня він забирається під помаранчеву спідницю (власність вже зовсім іншої жінки), просто в ліфті "Прем'єр паласу". Бо чого чекати, доки дістанешся до номеру готелю? На здоров'я наш герой не скаржиться.

Автор доброї сотні детективів Жерар де Вільє з-понад двадцять років відряджає свого героя – Малко Ленжа – в усі куточки земної кулі. Персонаж бере участь у надзвичайних подіях, завжди уникає смерті, але ніколи – чар місцевих красунь.

Разом із ним мільйони читачів мають нагоду ознайомитись з азами геополітики, а підлітки – ще й дізнатись про секрети жіночої анатомії.

Жерар де Вільє зажив у Франції славу визнаного метра "вокзального роману" – книжок, які написані для того, щоб приємніше подорожувати потягом. Його остання книга майже змушує пошкодувати, що поїзди стають надшвидкісними.

Бо з-поміж сотні книг трапляються і вдалі, і провальні. Остання - вдала, бо фігурує в списку найкращих продажів книг у Франції. Очевидно, поїздка до України надихнула автора.



Автор рецензії Ален Гіймоль працює в газеті "La Croix" і спеціалізується на Центральній Європі, а також на пострадянському просторі. Написав книгу "Навіть сніг був помаранчевим. Українська революція"



powered by lun.ua
Головне на Українській правді