Микола Мартиненко = новий мер Києва?
Неділя, 19 червня 2005, 22:00
У суботу в Києві в Жовтневому палаці нарешті пройшла установча конференція місцевого осередку "Народного союзу Наша Україна".
Подія не раз відкладалася, оскільки не могли вирішити, хто очолить Київську організацію. Ціну посади підвищувало те, що людина яка очолить київську організацію, наступної весни, радше за все, і висуватиметься партією влади на посаду мера Києва.
Основних кандидатів напередодні конференції було два – голова фракції "Нашої України" в парламенті Микола Мартиненко та нинішній мер Олександр Омельченко. Втім становище останнього значно погіршувало те, що, вибачте за грубість, його на дух не переносять київські ющенківці.
Як приклад, можна згадати лише два конфлікти останніх місяців – вибори в 67 подільському окрузі, де переміг нашоукраїнець Головатенко, але його перемогу досі не визнано через протистояння київської влади, і протистояння в шевченківській районній адміністрації, де "Наша Україна" вимагає зняти голову районної адміністрації.
Кістка для Омельченка
Кіївські нашоукраїнці вважають роль Омельченка в революції значно перебільшеними.
"Ми, на жаль, не відчували підтримку Олександра Олександровича в Києві. Можу вас в цьому переконати фактами. По-перше, сім судів, які нам доводилося в умовах кучмізму вигравати за наші трибуни в Києві на Майдані і біля ЦВК. Ми були стороною Ющенка, а Омельченко, яв вважаю, стороною Кучми", - каже керівник штабу Ющенка на президентських виборах в Києві Володимир Бондаренко.
Він вважає дезінформацією нинішню оцінку ставлення Омельченка до Майдану. "З першого дня він страшенно не хотів, щоб той майдан там був. Нам пропонували їхати під Арку дружби народів. Ми не погодились. Був інцидент. Було рішення фірму "Арт-Велес" не допускати до організації концертів в Києві. Ми знаємо, що Омельченко ні разі не був на Майдані, а з'явився лише в Новорічну ніч, ще й Азарова із собою притягнув, щоб помилуватися біло-голубою ялинкою, яка готувалася для Януковича", - додає депутат.
Так само, перебільшенням називає Бондаренко знамените рішення про туалети Київради, які віддали революційному Майдану: "Ніхто не пускав нікого в Київраду – це рішення прийняли ми, незважаючи на позицію Омельченка".
"Рішення Київради про визнання Ющенка президентом, яке підписали 46 депутатів Київради, то 12 з них відкрутили руки й ноги, щоб вони відкликали свої підписи. І вони зняли. Поки ми займалися Майданом, Омельченко, точніше група депутатів з “Єдності”, якими він керував, займалися приватизацією Пущі-Водиці, будинків державної власності. І сам мер цьому сприяв", - додає Бондаренко.
Антиомельченківський настрій панував і на зібранні київської НСНУ у суботу. "Київ просякнутий корупцією зверху донизу" – кращий евфемізм на адресу київської влади. Як приклад її орієнтації наводять те, що головою голосіївського району став представник Януковича.
Той-таки Бондаренко у своєму виступі висловив обурення тим, що історичні урочища Гончарі та Кожум’яки чомусь забудовує Горбаль, преференції в бізнесі отримує Василь Хмельницький, а КМДА використовує для розгону маніфестацій під своїми стінами сили Едіка Коваленка, який ще півроку тому водив хлопців зі свастикою по Хрещатику, розказуючи, що він за Ющенка.
Під кінець він порівняв Київську міську адміністрацію з "музеєм воскових фігур", що викликало схвальні оплески в залі, як і будь-яка критика на адресу Омельченка.
Сам Сан Санич слухати епітафію на себе не прийшов. Пояснив це особистими проблемами – щось із здоров'ям онучки.
Втім, скоріше за все, причиною цього стало інше – оргкомітет з підготовки конференції, в який входив теоретично і Омельченко, одноголосно підтримав на посаду голови Київської адміністрації НСНУ Мартиненка.
Чи ходив Омельченко на той оргкомітет, невідомо. Втім, як кажуть, ходив до Ющенка, з яким погоджувалося це рішення. І, як кажуть, у спілкуванні доходив до істерик. Але це не допомогло.
В стосунках президента і мера останнім часом дійсно проглядається натягнутість стосунків. На нещодавній нараді з губернаторами Омельченко єдиний отримав по шапці в присутності журналістів – тоді йому дісталося за те, що якась церква не може кілька років отримати землю. Привід - такий собі. Та й церква, за чутками, не церква, а секта, близька до одного з радників президента, але меру було непереливки.
На цій нараді президент згадував Омельченка так часто, що тому навіть довелося виправдовуватися, що день народження цього дня не в нього, а в іншого губернатора.
Хоча, остаточно порвати з Омельченком в оточенні Ющенка теж, здається, не поспішають. Принаймні про це свідчить те, що попри обурення, свист і крики "ганьба!" за наполяганням президії конференції залишили в раді місцевого осередку НСНУ Омельченка О.О.
"За" проголосував навіть Бондаренко, пояснивши свої дії компромісом "двох-трьох сил". В чому суть компромісу депутат журналістам не пояснив, але частиною його є те, що Мартиненко стає головою осередку НСНУ, а Бондаренко – головою виконкому. Можливо, так частково задоволено амбіції ще одного потенційного кандидата на мера Києва.
Пізніше, пояснюючи тонкощі партійного будівництва своїм друзям, Бондаренко перефразував відомий дитячий віршик, який тепер звучить так: "а у нас сегодня кошка родила троих котят, котята выросли немножко - и двое в партию хотят".
Пришестя Мартиненка
Рішення оргкомітету про висунення Мартиненка на посаду київського голови НСНУ виголосив секретар РНБО Петро Порошенко, який сидів у президії конференції. За його словами, оргкомітет, в який входили київські нардепи та члени партії, Мартиненко і Омельченко, ухвалив це рішення одноголосно.
Установча конференція безальтернативну пропозицію Порошенка підтримала 544 голосами "за". Хоча зранку зареєструвалося лише 514. Але потім звідкись взялося ще 200 осіб, яких ніхто так і не зміг ідентифікувати.
Можливо, саме ці прибульці, а може хтось інший з залу поцікавився з залу вже після обрання: "А хто такий Мартиненко? Хай покажеться, розкаже про себе". Це при тому, що Мартиненко починав конференцію і увесь час сидів у президії.
"Хай розкаже свою програму", "хай скаже, хто він", - доносилися одинокі вигуки з залу. Справді, київська "Наша Україна" звикла працювати з Бондаренком як керівником штабу Ющенка, а Мартиненко як публічна особа з'явився відносно недавно.
Вийшовши на трибуну, Мартиненко коротко розповів, що головним для нього є виконання програми Ющенка, крім того, за його словами, партійний осередок НСНУ буде цікавитися питаннями будівництва, екології та соціальною сферою.
Але це не задовільнило присутніх. "Хіба це програма? А де стратегія розвитку?"- не вгавав хтось у кінці залу. "А біографія?".
Тут Мартиненку довелося вставати вдруге і доповідати по власній біографії:
"Народився в 1961 в Світловодську. Закінчив Харківський авіаційний інститут. Працював на заводі імені Антонова. На громадських посадах почав працювати з 1988 році секретарем київської міської комсомольської організації. Але безномерним секретарем (не займався ідеологічною роботою).
1991 почав займатися бізнесом, було створене підприємство, але не на державних і не на комсомольських грошах. З 1998 народний депутат, спочатку був у фракції НДП.
В 2002 обрався депутатом по тому ж округу, не йшов ні під чиїм прапором – ні під влади, ні під опозиції, але в 2002 ухвалив рішення вступити до фракції "Наша Україна", де зараз і знаходжусь, очолюю фракцію, перший заступник комітету з паливно-енергетичного комплексу.
Дітей троє. Три доньки (оплески). Молодшій - 19, старшій - 23 (оплески). Які ще питання? Тоді дякую".
Так виглядає біографія людини, яку, можливо, восени вже визначать як кандидата в мери Києва. Поки що сам Мартиненко і Порошенко уникають відповіді на це питання, кажучи, що ще не час і є достатньо достойних фігур.
Це рішення обов’язково буде узгоджуватися всередині "Народного союзу" і більш ніж напевно з Ющенком. Хоча формально кандидата висуватиме саме київська організація НСНУ, про що вже заявив парламентар Оробець.
Щоб висуватися в мери Мартиненку, потрібна буде не тільки підтримка партії зверху, але й знизу. Слід буде знайти спільну мову з тими кандидатами, які були всередині НСНУ, зокрема Бондаренком. Окрім того, необхідна буде розкрутка в масах, яка включатиме його позиціювання щодо того ж Омельченка.
Останнє поки виявилося лише в партійному зверненні до президента щодо зміни голів київських райадміністрацій.
І ще Мартиненку слід буде навчитися задовільняти бажання не тільки "оргкомітетів", але й простого люду, хоча б візуально.
Київська конференція НСНУ засвідчила, що в партії так і не змогли розв’язати проблему, яка виникла ще на з'їзді партії у березні. На з'їзді ухвалювалися виключно рішення, які були ініційовані оргкомітетом, і не пройшла жодна пропозиція з залу.
Під кінець один з присутніх не витримав і, вискочивши на середину залу, заволав: "Ви що, нас сюди покликали, щоб ми картки вгору попідіймали?!".
Звичайно, дуже приємно сидіти поруч з міністром молоді і спорту чи народним депутатом, бачити поряд міністра надзвичайних справ, чи першого помічника президента, але людям в залі хотілося, щоб їх голос був почутий так само як і високих осіб.
В НСНУ кажуть, що перед конференцією вислухали побажання від усіх київських штабів Ющенка. Намагалися дослухатися до всіх. Можливо. Але на очі, в залі все виглядало дещо інакше. І зовсім не так, як цього сподівалися на Майдані, на фоні величезної фотографії якого відбувалося зібрання.
Подія не раз відкладалася, оскільки не могли вирішити, хто очолить Київську організацію. Ціну посади підвищувало те, що людина яка очолить київську організацію, наступної весни, радше за все, і висуватиметься партією влади на посаду мера Києва.
Основних кандидатів напередодні конференції було два – голова фракції "Нашої України" в парламенті Микола Мартиненко та нинішній мер Олександр Омельченко. Втім становище останнього значно погіршувало те, що, вибачте за грубість, його на дух не переносять київські ющенківці.
Як приклад, можна згадати лише два конфлікти останніх місяців – вибори в 67 подільському окрузі, де переміг нашоукраїнець Головатенко, але його перемогу досі не визнано через протистояння київської влади, і протистояння в шевченківській районній адміністрації, де "Наша Україна" вимагає зняти голову районної адміністрації.
Кістка для Омельченка
Кіївські нашоукраїнці вважають роль Омельченка в революції значно перебільшеними.
"Ми, на жаль, не відчували підтримку Олександра Олександровича в Києві. Можу вас в цьому переконати фактами. По-перше, сім судів, які нам доводилося в умовах кучмізму вигравати за наші трибуни в Києві на Майдані і біля ЦВК. Ми були стороною Ющенка, а Омельченко, яв вважаю, стороною Кучми", - каже керівник штабу Ющенка на президентських виборах в Києві Володимир Бондаренко.
Він вважає дезінформацією нинішню оцінку ставлення Омельченка до Майдану. "З першого дня він страшенно не хотів, щоб той майдан там був. Нам пропонували їхати під Арку дружби народів. Ми не погодились. Був інцидент. Було рішення фірму "Арт-Велес" не допускати до організації концертів в Києві. Ми знаємо, що Омельченко ні разі не був на Майдані, а з'явився лише в Новорічну ніч, ще й Азарова із собою притягнув, щоб помилуватися біло-голубою ялинкою, яка готувалася для Януковича", - додає депутат.
Так само, перебільшенням називає Бондаренко знамените рішення про туалети Київради, які віддали революційному Майдану: "Ніхто не пускав нікого в Київраду – це рішення прийняли ми, незважаючи на позицію Омельченка".
"Рішення Київради про визнання Ющенка президентом, яке підписали 46 депутатів Київради, то 12 з них відкрутили руки й ноги, щоб вони відкликали свої підписи. І вони зняли. Поки ми займалися Майданом, Омельченко, точніше група депутатів з “Єдності”, якими він керував, займалися приватизацією Пущі-Водиці, будинків державної власності. І сам мер цьому сприяв", - додає Бондаренко.
Антиомельченківський настрій панував і на зібранні київської НСНУ у суботу. "Київ просякнутий корупцією зверху донизу" – кращий евфемізм на адресу київської влади. Як приклад її орієнтації наводять те, що головою голосіївського району став представник Януковича.
Той-таки Бондаренко у своєму виступі висловив обурення тим, що історичні урочища Гончарі та Кожум’яки чомусь забудовує Горбаль, преференції в бізнесі отримує Василь Хмельницький, а КМДА використовує для розгону маніфестацій під своїми стінами сили Едіка Коваленка, який ще півроку тому водив хлопців зі свастикою по Хрещатику, розказуючи, що він за Ющенка.
Під кінець він порівняв Київську міську адміністрацію з "музеєм воскових фігур", що викликало схвальні оплески в залі, як і будь-яка критика на адресу Омельченка.
Сам Сан Санич слухати епітафію на себе не прийшов. Пояснив це особистими проблемами – щось із здоров'ям онучки.
Втім, скоріше за все, причиною цього стало інше – оргкомітет з підготовки конференції, в який входив теоретично і Омельченко, одноголосно підтримав на посаду голови Київської адміністрації НСНУ Мартиненка.
Чи ходив Омельченко на той оргкомітет, невідомо. Втім, як кажуть, ходив до Ющенка, з яким погоджувалося це рішення. І, як кажуть, у спілкуванні доходив до істерик. Але це не допомогло.
В стосунках президента і мера останнім часом дійсно проглядається натягнутість стосунків. На нещодавній нараді з губернаторами Омельченко єдиний отримав по шапці в присутності журналістів – тоді йому дісталося за те, що якась церква не може кілька років отримати землю. Привід - такий собі. Та й церква, за чутками, не церква, а секта, близька до одного з радників президента, але меру було непереливки.
На цій нараді президент згадував Омельченка так часто, що тому навіть довелося виправдовуватися, що день народження цього дня не в нього, а в іншого губернатора.
Хоча, остаточно порвати з Омельченком в оточенні Ющенка теж, здається, не поспішають. Принаймні про це свідчить те, що попри обурення, свист і крики "ганьба!" за наполяганням президії конференції залишили в раді місцевого осередку НСНУ Омельченка О.О.
"За" проголосував навіть Бондаренко, пояснивши свої дії компромісом "двох-трьох сил". В чому суть компромісу депутат журналістам не пояснив, але частиною його є те, що Мартиненко стає головою осередку НСНУ, а Бондаренко – головою виконкому. Можливо, так частково задоволено амбіції ще одного потенційного кандидата на мера Києва.
Пізніше, пояснюючи тонкощі партійного будівництва своїм друзям, Бондаренко перефразував відомий дитячий віршик, який тепер звучить так: "а у нас сегодня кошка родила троих котят, котята выросли немножко - и двое в партию хотят".
Пришестя Мартиненка
Рішення оргкомітету про висунення Мартиненка на посаду київського голови НСНУ виголосив секретар РНБО Петро Порошенко, який сидів у президії конференції. За його словами, оргкомітет, в який входили київські нардепи та члени партії, Мартиненко і Омельченко, ухвалив це рішення одноголосно.
Установча конференція безальтернативну пропозицію Порошенка підтримала 544 голосами "за". Хоча зранку зареєструвалося лише 514. Але потім звідкись взялося ще 200 осіб, яких ніхто так і не зміг ідентифікувати.
Можливо, саме ці прибульці, а може хтось інший з залу поцікавився з залу вже після обрання: "А хто такий Мартиненко? Хай покажеться, розкаже про себе". Це при тому, що Мартиненко починав конференцію і увесь час сидів у президії.
"Хай розкаже свою програму", "хай скаже, хто він", - доносилися одинокі вигуки з залу. Справді, київська "Наша Україна" звикла працювати з Бондаренком як керівником штабу Ющенка, а Мартиненко як публічна особа з'явився відносно недавно.
Вийшовши на трибуну, Мартиненко коротко розповів, що головним для нього є виконання програми Ющенка, крім того, за його словами, партійний осередок НСНУ буде цікавитися питаннями будівництва, екології та соціальною сферою.
Але це не задовільнило присутніх. "Хіба це програма? А де стратегія розвитку?"- не вгавав хтось у кінці залу. "А біографія?".
Тут Мартиненку довелося вставати вдруге і доповідати по власній біографії:
"Народився в 1961 в Світловодську. Закінчив Харківський авіаційний інститут. Працював на заводі імені Антонова. На громадських посадах почав працювати з 1988 році секретарем київської міської комсомольської організації. Але безномерним секретарем (не займався ідеологічною роботою).
1991 почав займатися бізнесом, було створене підприємство, але не на державних і не на комсомольських грошах. З 1998 народний депутат, спочатку був у фракції НДП.
В 2002 обрався депутатом по тому ж округу, не йшов ні під чиїм прапором – ні під влади, ні під опозиції, але в 2002 ухвалив рішення вступити до фракції "Наша Україна", де зараз і знаходжусь, очолюю фракцію, перший заступник комітету з паливно-енергетичного комплексу.
Дітей троє. Три доньки (оплески). Молодшій - 19, старшій - 23 (оплески). Які ще питання? Тоді дякую".
Так виглядає біографія людини, яку, можливо, восени вже визначать як кандидата в мери Києва. Поки що сам Мартиненко і Порошенко уникають відповіді на це питання, кажучи, що ще не час і є достатньо достойних фігур.
Це рішення обов’язково буде узгоджуватися всередині "Народного союзу" і більш ніж напевно з Ющенком. Хоча формально кандидата висуватиме саме київська організація НСНУ, про що вже заявив парламентар Оробець.
Щоб висуватися в мери Мартиненку, потрібна буде не тільки підтримка партії зверху, але й знизу. Слід буде знайти спільну мову з тими кандидатами, які були всередині НСНУ, зокрема Бондаренком. Окрім того, необхідна буде розкрутка в масах, яка включатиме його позиціювання щодо того ж Омельченка.
Останнє поки виявилося лише в партійному зверненні до президента щодо зміни голів київських райадміністрацій.
І ще Мартиненку слід буде навчитися задовільняти бажання не тільки "оргкомітетів", але й простого люду, хоча б візуально.
Київська конференція НСНУ засвідчила, що в партії так і не змогли розв’язати проблему, яка виникла ще на з'їзді партії у березні. На з'їзді ухвалювалися виключно рішення, які були ініційовані оргкомітетом, і не пройшла жодна пропозиція з залу.
Під кінець один з присутніх не витримав і, вискочивши на середину залу, заволав: "Ви що, нас сюди покликали, щоб ми картки вгору попідіймали?!".
Звичайно, дуже приємно сидіти поруч з міністром молоді і спорту чи народним депутатом, бачити поряд міністра надзвичайних справ, чи першого помічника президента, але людям в залі хотілося, щоб їх голос був почутий так само як і високих осіб.
В НСНУ кажуть, що перед конференцією вислухали побажання від усіх київських штабів Ющенка. Намагалися дослухатися до всіх. Можливо. Але на очі, в залі все виглядало дещо інакше. І зовсім не так, як цього сподівалися на Майдані, на фоні величезної фотографії якого відбувалося зібрання.
