Як посварилися Юлія Володимирівна і Володимир Михайлович
П'ятниця, 15 липня 2005, 10:53
13 травня засідання Кабінету міністрів почалося раніше, ніж звичайно. Замість 10 ранку Тимошенко зібрала міністрів на 9:30. Перше питання, яке розглянув уряд, змусило спікера Литвина терміново повернутися з кримського пляжу до Києва, протиставило одну половину керівництва партії Ющенка іншій і взагалі зробило життя набагато цікавішим, ніж воно виглядає на 30-градусній спеці.
Буде неправдою сказати, що скандальна заява уряду, де парламент і його керівників звинувачено у зриві ухвалення важливих законів – це творчість Тимошенко. Як кажуть свідки того засідання Кабміну, все відбувалося дуже дружньо.
Було підготовлено два проекти заяви – за один відповідав віце-прем'єр Безсмертний, за інший – віце-прем'єр Томенко. Як основу вирішили взяти проект Безсмертного, але в підсумку від нього мало чого залишилося. Першою ж жертвою колективного розуму стало зникнення з тексту подяки парламенту за ухвалені закони.
Особливою активністю під час Кабміну в написанні відповіді Литвину, як кажуть, відзначився... міністр охорони здоров'я Поліщук. Терьохін, Пинзеник і Луценко жартували, Безсмертний іронічно назвав Литвина "рятівником нації". Представник президента при уряді Лановий весь цей час не протестував. Зварич поглянув на заяву з юридичного боку і не знайшов претензій. Публічно він навіть сказав, що "ми цей документ готували два дні".
Остаточну редакцію заяви зробив Томенко, після чого Тимошенко ще раз ознайомила міністрів з проектом. Вони проголосували. Заступники міністрів, які заміняли відсутніх членів уряду, участь у цьому не брали. Потім Тимошенко покликала журналістів, яких незвично зранку запросили до Кабміну, і з монітору ноутбуку зачитала перед телекамерами цей скандальний текст...
Про те, що Литвин терміново повертається до Києва, було відомо в обід. До цього він терпів-терпів два з половиною роки принижень за Кучми, мовчав, коли він обзивав депутатами такими, що "злізли з пальм", і не скликав термінових погоджувальних нарад, коли Медведчук фактично керував більшістю депутатів з-за стін парламенту.
Зараз Литвин, розуміючи небезпеку таких звинувачень перед виборами, вирішив прийняти пас Тимошенко і не гірше за неї відпіаритися на цій темі. Він знав, що публічне протистояння з Тимошенко для всіх завжди закінчується однаково – її ворогів виносять з поля битви ногами вперед. Тому протягом своєї багаточисельної появи на телебаченні спікер жодного разу не згадав прізвища Тимошенко.
Втім, все одно перевага була на її боці – бо вона першої завдала удару, і Литвин був змушений виправдовуватися. Тож можна прогнозувати, що тепер у списку винних за майбутні негаразди частіше називатимуть саме його прізвище, а не її.
Погоджувальна рада Литвина виглядала неадекватною тому, що він хотів зробити. Прийшли лише чотири лідери фракцій – Народної партії Литвина, їх сателити з "Демократичної України" Шарова-Пінчука, комуністи і "Регіони України". Литвин сказав, що депутатам, як і в часи Кучми, знову телефонували з рекомендацією ігнорувати зібрання. Натякнув, що це робила Тимошенко.
У підсумку Литвин пообіцяв зробити заяву лідерів фракцій у відповідь. Її навіть розмістити на сайті Верховної Ради, але під нею немає жодного автографу. Можливо, вирішили не ганьбитися, якщо документ підпишуть ті ж самі чотири фракції - бо на зустрічі у Литвина згоди щодо тексту досягнуто не було. Навіть Соцпартія, від якої з пропозицією Тимошенко піти у відставку виступав Іван Бокий, наступного дня зробила спростування, що цей депутат висловлював власну позицію.
Іншим фракціям – "Нашій Україні", БЮТ, Української народної партії, Партії промисловців і підприємців і перефарбованій у помаранчеве "Єдиній Україні" ускладнювати відносини з Тимошенко не хочеться. Частина з них все ще бачить її у союзниках на виборах-2006. А СДПУ(о) навряд поставить свій підпис, бо претензій до Литвина у них не менше, ніж до Тимошенко.
Але після засідання погоджувальної ради відбулися інші цікаві події. Вирішила сказати своє важливе слово президія партії "Народний Союз Наша Україна"... яке звелося до засудження дій як уряду, так і парламенту. Це дуже оригінально, якщо врахувати, що в Кабміні працюють десять представників цієї партії.
Більше того, п’ять міністрів є членами цієї самої президії, яка виступила із заявою. І вони, як виходять, в тому числі назвали неприпустимими... свої власні дії! Абсурд? Ні, бо на партійному зібранні, де було вирішено дати оцінку цим діям уряду, не було жодного міністра-члена керівного органу "Народного Союзу Наша Україна"!
Такі зібрання президії НСНУ збираються щосереди, і цього разу урядовці не з'явилися. Зокрема, з поважних особистих причин був відсутній навіть формальний керівник партії Роман Безсмертний. Більше того, як кажуть, якийсь час на зібранні взагалі не було кворуму. Але найцікавіше, хто ж виступив ініціатором такої засуджувальної заяви "Народного Союзу Наша Україна"... Правильно, Петро Порошенко, який прийшов ближче до кінця зборів!
Заява була прийнята одноголосно, при цьому текст, запропонований Порошенком, по ходу пом’якшили. Список же учасників засідання президії, де було ухвалено фантастичний за своєю абсурдністю документ, виглядав так: Беспалий, Брюховецький, Васюник, Жебрівський, Катеринчук, Ключковський, Мартиненко, Одайник, Порошенко, Тополов, Третяков і Петро Ющенко.
Литвин, який (не)потрібен Тимошенко
Так виглядає історія скандалу, з якого кожен намагався по-максимуму витиснути користі. В цій ситуації показово, що Ющенко не став різко засуджувати слова уряду. Хоча, напевно, залишити враження цього і була покликана заява його партії.
Можливо, справа в тому, що Ющенко вважає слова Кабміну правильними, і він так само обурений подіями в парламенті. Але думає, що давати такі оцінки має право тільки він, але не його підлеглі?
Приводи почати тихо, а потім і голосно ненавидіти Литвина, у міністрів є. Більшість з них мало коли іде з роботи раніше 12 ночі. І пакет необхідних країні законів по вступу до Світової організації торгівлі та житловому будівництву дійсно в останні тижні узгоджувався на парламентсько-урядовій робочій групі.
Але замість підтримки Литвин займає позу моралізатора, який у всьому білому розповідає, як треба жити. Більше того, приміряє корону арбітра нації. На яку Литвин якщо й зможе претендувати, то тільки коли після наступних виборів почне політичне життя з нуля – коли закінчиться його нинішній статус спікера, на який у 2002 він був обраний із застосуванням, як каже Тетяна Коробова, усіх кучминих "депутатських яйцерізок".
Окремо Литвина не любить Тимошенко – бо якби він менше дружив з Порошенком, а більше хотів провести всі пакети законів, це мало б невідворотний наслідок для рейтингу прем’єра. Окремо Литвина не любить Безсмертний – і причина тут не в несприйнятті спікером адмінреформи, а в давніх історіях роботи під одним дахом кучминої адміністрації. Окремо не любить Литвина Томенко по багатьом публічно виголошений причинам. Окремо не любить Литвина Зварич – його власна дружина не далі як п’ять місяців тому звинувачувала його у змові з Тимошенко для заволодіння її нафтою. Більше того, всі міністри бачать його як можливого політичного конкурента.
Тому заява Кабміну дійсно відбиває настрої в цьому органі. Інша справа, що Тимошенко могла простимулювати вихід емоцій урядовців.
Для неї конфлікт з Литвином, окрім перекладення на його голову провини за майбутні невдачі, містить багато інших вигід. Тимошенко буде прагнути отримати в наступному парламенті, де вага цього крісла зросте, близького до себе спікера. І для неї на цю роль не підходить Литвин. Бо у разі переобрання головою Верховної Ради він може лобіювати на посаду прем'єра Порошенка.
Також Тимошенко зацікавлена нейтралізувати персонально політика Литвина. Бо хто знає, як воно буде в житті – можливо, нинішній спікер може стати і конкурентом на посаду глави Кабміну.
Також Тимошенко хоче розсваритися з Литвином, щоб він не йшов на вибори у блоці Ющенка. Тоді доведеться ділити квоти на одного зайвого учасника, а усередині коаліції з'явиться не просто ще один сильний гравець, а союзник того ж таки Порошенка.
Примітно, що сам Литвин відчуває це бажання Тимошенко не бачити його поряд з "Народним Союзом Наша Україна". Тому на пряме питання, чи після скандалу він не буде з ними блокуватися, Литвин замість того, щоб образитися, почав стару пісню про те, як важливо жити в ім'я майбутнього України.
Крім того, поява Литвина в союзі з "Нашою Україною" і БЮТ дійсно може ударити по рейтингу коаліції – бо за собою спікер як паровоз може притягнути набор одіозних особистостей часів Кучми, починаючи від Льовочкіна і закінчуючи навіть Пінчуком.
Але, з іншого боку, є привід обурюватися такою заявою уряду і в Литвина. Він чесно вважає, що на це не заслуговував. Він справді змушував Народну партію підтримувати урядові закони. Кабмін дійсно кинувся надолужувати втрачене уже під фінал сесії парламенту.
Пакет по СОТ тривалий час не рухався на Кабміні. У червні під час засідання уряду через це навіть відбулася сварка між Тимошенко і віце-прем'єром з євроінтеграції Рибачуком. Обмін люб'язностями дійшов до того, що, як кажуть джерела, Рибачук сказав, що не хоче працювати в такому уряді, який блокує питання СОТ.
Щоправда, і Тимошенко не зацікавлена стримувати просування до СОТ. Бо під час червневого засідання Радбезу з цього приводу вона взяла персональне зобов’язання перед Ющенком провести Україну до Світової організації торгівлі у 2005 році. Принаймні, про це теж кажуть джерела.
Хоча не факт, що це буде зробити легше, посварившись з Литвином.
Буде неправдою сказати, що скандальна заява уряду, де парламент і його керівників звинувачено у зриві ухвалення важливих законів – це творчість Тимошенко. Як кажуть свідки того засідання Кабміну, все відбувалося дуже дружньо.
Було підготовлено два проекти заяви – за один відповідав віце-прем'єр Безсмертний, за інший – віце-прем'єр Томенко. Як основу вирішили взяти проект Безсмертного, але в підсумку від нього мало чого залишилося. Першою ж жертвою колективного розуму стало зникнення з тексту подяки парламенту за ухвалені закони.
Особливою активністю під час Кабміну в написанні відповіді Литвину, як кажуть, відзначився... міністр охорони здоров'я Поліщук. Терьохін, Пинзеник і Луценко жартували, Безсмертний іронічно назвав Литвина "рятівником нації". Представник президента при уряді Лановий весь цей час не протестував. Зварич поглянув на заяву з юридичного боку і не знайшов претензій. Публічно він навіть сказав, що "ми цей документ готували два дні".
Остаточну редакцію заяви зробив Томенко, після чого Тимошенко ще раз ознайомила міністрів з проектом. Вони проголосували. Заступники міністрів, які заміняли відсутніх членів уряду, участь у цьому не брали. Потім Тимошенко покликала журналістів, яких незвично зранку запросили до Кабміну, і з монітору ноутбуку зачитала перед телекамерами цей скандальний текст...
Про те, що Литвин терміново повертається до Києва, було відомо в обід. До цього він терпів-терпів два з половиною роки принижень за Кучми, мовчав, коли він обзивав депутатами такими, що "злізли з пальм", і не скликав термінових погоджувальних нарад, коли Медведчук фактично керував більшістю депутатів з-за стін парламенту.
Зараз Литвин, розуміючи небезпеку таких звинувачень перед виборами, вирішив прийняти пас Тимошенко і не гірше за неї відпіаритися на цій темі. Він знав, що публічне протистояння з Тимошенко для всіх завжди закінчується однаково – її ворогів виносять з поля битви ногами вперед. Тому протягом своєї багаточисельної появи на телебаченні спікер жодного разу не згадав прізвища Тимошенко.
Втім, все одно перевага була на її боці – бо вона першої завдала удару, і Литвин був змушений виправдовуватися. Тож можна прогнозувати, що тепер у списку винних за майбутні негаразди частіше називатимуть саме його прізвище, а не її.
Погоджувальна рада Литвина виглядала неадекватною тому, що він хотів зробити. Прийшли лише чотири лідери фракцій – Народної партії Литвина, їх сателити з "Демократичної України" Шарова-Пінчука, комуністи і "Регіони України". Литвин сказав, що депутатам, як і в часи Кучми, знову телефонували з рекомендацією ігнорувати зібрання. Натякнув, що це робила Тимошенко.
У підсумку Литвин пообіцяв зробити заяву лідерів фракцій у відповідь. Її навіть розмістити на сайті Верховної Ради, але під нею немає жодного автографу. Можливо, вирішили не ганьбитися, якщо документ підпишуть ті ж самі чотири фракції - бо на зустрічі у Литвина згоди щодо тексту досягнуто не було. Навіть Соцпартія, від якої з пропозицією Тимошенко піти у відставку виступав Іван Бокий, наступного дня зробила спростування, що цей депутат висловлював власну позицію.
Іншим фракціям – "Нашій Україні", БЮТ, Української народної партії, Партії промисловців і підприємців і перефарбованій у помаранчеве "Єдиній Україні" ускладнювати відносини з Тимошенко не хочеться. Частина з них все ще бачить її у союзниках на виборах-2006. А СДПУ(о) навряд поставить свій підпис, бо претензій до Литвина у них не менше, ніж до Тимошенко.
Але після засідання погоджувальної ради відбулися інші цікаві події. Вирішила сказати своє важливе слово президія партії "Народний Союз Наша Україна"... яке звелося до засудження дій як уряду, так і парламенту. Це дуже оригінально, якщо врахувати, що в Кабміні працюють десять представників цієї партії.
Більше того, п’ять міністрів є членами цієї самої президії, яка виступила із заявою. І вони, як виходять, в тому числі назвали неприпустимими... свої власні дії! Абсурд? Ні, бо на партійному зібранні, де було вирішено дати оцінку цим діям уряду, не було жодного міністра-члена керівного органу "Народного Союзу Наша Україна"!
Такі зібрання президії НСНУ збираються щосереди, і цього разу урядовці не з'явилися. Зокрема, з поважних особистих причин був відсутній навіть формальний керівник партії Роман Безсмертний. Більше того, як кажуть, якийсь час на зібранні взагалі не було кворуму. Але найцікавіше, хто ж виступив ініціатором такої засуджувальної заяви "Народного Союзу Наша Україна"... Правильно, Петро Порошенко, який прийшов ближче до кінця зборів!
Заява була прийнята одноголосно, при цьому текст, запропонований Порошенком, по ходу пом’якшили. Список же учасників засідання президії, де було ухвалено фантастичний за своєю абсурдністю документ, виглядав так: Беспалий, Брюховецький, Васюник, Жебрівський, Катеринчук, Ключковський, Мартиненко, Одайник, Порошенко, Тополов, Третяков і Петро Ющенко.
 |
Так виглядає історія скандалу, з якого кожен намагався по-максимуму витиснути користі. В цій ситуації показово, що Ющенко не став різко засуджувати слова уряду. Хоча, напевно, залишити враження цього і була покликана заява його партії.
Можливо, справа в тому, що Ющенко вважає слова Кабміну правильними, і він так само обурений подіями в парламенті. Але думає, що давати такі оцінки має право тільки він, але не його підлеглі?
Приводи почати тихо, а потім і голосно ненавидіти Литвина, у міністрів є. Більшість з них мало коли іде з роботи раніше 12 ночі. І пакет необхідних країні законів по вступу до Світової організації торгівлі та житловому будівництву дійсно в останні тижні узгоджувався на парламентсько-урядовій робочій групі.
Але замість підтримки Литвин займає позу моралізатора, який у всьому білому розповідає, як треба жити. Більше того, приміряє корону арбітра нації. На яку Литвин якщо й зможе претендувати, то тільки коли після наступних виборів почне політичне життя з нуля – коли закінчиться його нинішній статус спікера, на який у 2002 він був обраний із застосуванням, як каже Тетяна Коробова, усіх кучминих "депутатських яйцерізок".
Окремо Литвина не любить Тимошенко – бо якби він менше дружив з Порошенком, а більше хотів провести всі пакети законів, це мало б невідворотний наслідок для рейтингу прем’єра. Окремо Литвина не любить Безсмертний – і причина тут не в несприйнятті спікером адмінреформи, а в давніх історіях роботи під одним дахом кучминої адміністрації. Окремо не любить Литвина Томенко по багатьом публічно виголошений причинам. Окремо не любить Литвина Зварич – його власна дружина не далі як п’ять місяців тому звинувачувала його у змові з Тимошенко для заволодіння її нафтою. Більше того, всі міністри бачать його як можливого політичного конкурента.
Тому заява Кабміну дійсно відбиває настрої в цьому органі. Інша справа, що Тимошенко могла простимулювати вихід емоцій урядовців.
Для неї конфлікт з Литвином, окрім перекладення на його голову провини за майбутні невдачі, містить багато інших вигід. Тимошенко буде прагнути отримати в наступному парламенті, де вага цього крісла зросте, близького до себе спікера. І для неї на цю роль не підходить Литвин. Бо у разі переобрання головою Верховної Ради він може лобіювати на посаду прем'єра Порошенка.
Також Тимошенко зацікавлена нейтралізувати персонально політика Литвина. Бо хто знає, як воно буде в житті – можливо, нинішній спікер може стати і конкурентом на посаду глави Кабміну.
Також Тимошенко хоче розсваритися з Литвином, щоб він не йшов на вибори у блоці Ющенка. Тоді доведеться ділити квоти на одного зайвого учасника, а усередині коаліції з'явиться не просто ще один сильний гравець, а союзник того ж таки Порошенка.
Примітно, що сам Литвин відчуває це бажання Тимошенко не бачити його поряд з "Народним Союзом Наша Україна". Тому на пряме питання, чи після скандалу він не буде з ними блокуватися, Литвин замість того, щоб образитися, почав стару пісню про те, як важливо жити в ім'я майбутнього України.
Крім того, поява Литвина в союзі з "Нашою Україною" і БЮТ дійсно може ударити по рейтингу коаліції – бо за собою спікер як паровоз може притягнути набор одіозних особистостей часів Кучми, починаючи від Льовочкіна і закінчуючи навіть Пінчуком.
Але, з іншого боку, є привід обурюватися такою заявою уряду і в Литвина. Він чесно вважає, що на це не заслуговував. Він справді змушував Народну партію підтримувати урядові закони. Кабмін дійсно кинувся надолужувати втрачене уже під фінал сесії парламенту.
Пакет по СОТ тривалий час не рухався на Кабміні. У червні під час засідання уряду через це навіть відбулася сварка між Тимошенко і віце-прем'єром з євроінтеграції Рибачуком. Обмін люб'язностями дійшов до того, що, як кажуть джерела, Рибачук сказав, що не хоче працювати в такому уряді, який блокує питання СОТ.
Щоправда, і Тимошенко не зацікавлена стримувати просування до СОТ. Бо під час червневого засідання Радбезу з цього приводу вона взяла персональне зобов’язання перед Ющенком провести Україну до Світової організації торгівлі у 2005 році. Принаймні, про це теж кажуть джерела.
Хоча не факт, що це буде зробити легше, посварившись з Литвином.
