Бідолашний Ахметов
Можливо, комусь це може здатися перебільшенням, але новітня історія України, тобто останній рік, є історією обману Рината Ахметова. Власника металургійних заводів, страхових компаній та банків дурили всі – і номінальні союзники, і латентні вороги. "Короля Донбасу" зраджували і в його королівстві, і – особливо - поза його межами.
З певною долею цинізму можна сказати, що це не його вина. Ахметов не винуватий, що як особистість він формувався у середовищі, яке вимагало від нього лише несамовитості, нещадності та хитрості. Ідеальний солдат для війни за власне матеріальне благополуччя на вулицях Донецька, він чарівним чином втрачає свою силу за кордонами Донецької області. Там, де іде боротьба ідей, примітивна віра у всемогутність "бабла" веде своїх адептів до загибелі.
Загроза, що Ахметов стане історією – можливо, князівства Монако – все ближче. І не тому, що в нетрях нової влади живе неухильний і прагматичний розрахунок, де Ахметова множать на нуль. Проблема в тому, що минулі грандіозні помилки не змінили його свідомість.
Дивлячись на стиль ведення справ Ахметовим, інколи сумніваєшся, чи взагалі є у нього риси, достатні для того, щоб назвати його бізнесменом. Фундаментальна різниця між бізнесменом та олігархом полягає у тому, що бізнесмен інвестує у справу, що потім дає прибуток і примножує власність, а олігарх інвестує у політичні (та і взагалі силові) засоби для примноження своєї власності.
Олігарх не вміє вести бізнес – він не звик думати про оптимізацію затрат, про кон’юнктуру на ринку, про розвиток виробництва.
Нещодавно, в рамках своєї стратегії по ширшій відкритості, СКМ запросила редакторів видань поспілкуватися із менеджментом корпорації. Ці розумні і молоді хлопці (багато хто з них з досвідом роботи у західних корпораціях) здатні вселити надію, що СКМ розвиватиметься осмислено - саме як бізнес-структура, а не набір активів, які в силу важких історичних обставин дісталися власнику.
Проте багато хто з менеджерів СКМ працює в компанії недовго. Більше того, з розмов з ними стало ясно, що загальна стратегія розвитку корпорації ще не сформована, багато бізнес-процесів потребують оптимізації. В автора цих рядків склалось враження, що стратегічними питаннями, принаймні до недавніх пір, в імперії Ахметова ніхто системно не займався.
Звичайно, сторонній в Україні людині в це важко повірити. За будь-якими стандартами бізнесу це нонсенс - що підприємства з мільярдними оборотами роками працювали ось так, всліпу, без будь-якої стратегії, а гроші йшли на Бог знає що.
На політичні проекти, на накачку закордонних рахунків у офшорах, на закупівлю дорогих бразильців для улюбленого футбольного клубу. В той же час ці ж самі заводи зараз – основа конкурентноздатності України на міжнародному рівні. Вони морально і фізично застарілі, потребують шалених інвестицій.
Хтось може заперечити. Мовляв, це право Ахметова, займатися будь-якими, навіть найбезумнішими, речами за свої гроші. Але тут є два зауваження.
По-перше, це досить унікальні обставини набуття цього багатства.
По-друге - в Україні металургія та вугільна промисловість (основа активів СКМ) субсидується державою.
Відповідно, варто очікувати певного ефективного використання тих ексклюзивних благ, що надає певним підприємцям держава. У випадку неефективного використання цих пільг, слід прикоротити їх надавати.
Що ж, мабуть, в країні таки трапилось щось революційне, що Ахметову довелось терміново ставати – о, жах! – європейським бізнесменом. На жаль для нього, в дуже географічному сенсі цього слова. (Часи зараз такі – он Ігорю Коломойському запропонували стати резидентом Індонезії).
 |
З допомогою золота хотіли купити чудо – але чуда не трапилось. Демонічні павловські виявились звичайнісінькими пройдисвітами, а "православний президент" став могилою для мільярдних інвестицій у політичне майбутнє.
До речі, Ахметова і зараз черговий раз "розводять". Іде рекламна кампанія у провідних виданнях Західної Європи та США, де корпорацію Систем Кепітел Менеджмент (СКМ), що належить сім’ї Ахметових, рекламують як надзвичайно прогресивну і потужну.
Аналогічна кампанія відбувається і в українських мас-медіа. Є в цьому і позитивні моменти – частина коштів від рекламної кампанії в Україні потрапить у обіг – спочатку в рекламному бізнесі, а потім і в інші закутки вітчизняної економіки.
Проте будь-якій мислячій людині буде шкода грошей, зароблених чесною працею тих 160 тисяч людей, що працюють на Ахметова (як це гордовито вказано в рекламі СКМ). Це багатство, через світоглядні проблеми власника, що вірить у можливість купити будь-що у цьому світі, у черговий раз потрапляє у кишені закордонних хитрунів.
Якщо вже Ринату Леонідовичу зараз так подобається розтрачуватися на всіляких консультантів та радників, йому варто найняти духовного наставника – щоб той розширив горизонти свідомості Ахметова, вилікував його від рецидивів дрімучої провінційності та показав, що твердження про всепереможну силу грошей сильно перебільшене.
