Слідство ведуть кандидати
Нині, як ніколи, президентові Ющенку потрібен позитивний результат від розслідування справи Гонгадзе.
Власне, що такий результат йому знадобиться напередодні "виборів прем'єра" – можна було здогадатися давно, ще коли він, як сам каже, "поклав своє ім'я" за це розслідування.
Але нині, з огляду на стан справ в таборі Ющенка, - вага успіху розслідування справи Гонгадзе зростає надзвичайно.
Очевидно, що якби до виборів відбувся відкритий, змагальний, справедливий судовий процес і заслужено засудив всіх – безпосередніх виконавців, організаторів та підбурювачів, - ніхто не міг би закинути президентові політичне використання справи Гонгадзе в своїх особистих політичних цілях.
Але це, як каже Литвин – у випадку, якщо б були знайдені справжні, а не "призначені" винуватці загибелі журналіста. Щодо справжності – то її, звісно, може встановити лише суд, або й вся судова вертикаль. Аж до Страсбургу, як знадобиться...
Розв'язана "політична воля"
Але до судів ще далеко, а політичний підтекст зацікавленості Ющенка в розвитку справи, здається, зрозуміли вже всі без винятку.
Можливо, крім самого Ющенка. Який навіть на згадку про негативну резолюцію ПАРЄ щодо розслідування, яке тривало досі, відреагував на прес-конференції чомусь нервово.
Можливо, пан президент не розуміє, що ПАРЄ своїм жорстким вердиктом фактично розв'язала йому руки щодо тих обставин, які криються під евфемізмом "відсутність політичної волі". А на мову українських політиків перекладаються як змова з Кучмою в обмін на невідомо що.
В усякому разі, ПАРЄ як виразник в цій справі позиції всіх європейських інституцій, явно не вважає тяганину з розслідуванням справи Гонгадзе задовільною ціною за мирний відхід Кучми під час виборів.
Втім, до честі президента - Ющенко не лише не зробив нічого, аби, як колись Кучма, повпливати на резолюцію ПАРЄ, а, навпаки, дозволив повпливати на неї майбутньому міністрові юстиції Головатому. Після чого ще й призначив самого Головатого міністром.
Тож які б емоції не висловлював президент, картаючи навіть саму ПАРЄ за догани, і вимагаючи від іноземних порадників більше практичної допомоги, ніж повчань – але де-факто Ющенко визнає всі вигоди, які має тепер від рішення Страсбургу.
А коли так – є всі підстави чекати від президента, що чергової серії маніпуляцій зі слідством він вже не потерпить?
Але, звісно ж, не гірше за Ющенка нові політичні стимули розслідування напередодні виборів зрозуміли й всі інші зацікавлені особи та виконавці. Відтак, процес не спрощується, а, навпаки, ускладнюється.
Зокрема, тим, що протидіяти розкриттю вбивства можуть не лише винні в злочині, а й просто політичні гравці, яких цікавить сам провал Ющенка на цих виборах з їхньою надто високою ціною.
Газ і гальма
Новий оберт слідства в справі Гонгадзе почався після 16 вересня, коли країна "відсвяткувала" п'яті роковини його зникнення. Перед цим справа – її відокремлена перша частина - почала просуватися до суду в супроводі жорсткої критики з боку адвокатів Гонгадзе і журналістської громадськості. Але, окрім очікувань, що вже восени з суду вона повернеться на дослідування – жодних суттєвих вражень не викликала.
Картина змінилася 20 вересня, коли після першого провального голосування по кандидатурі Єханурова, в парламенті раптом прозвучав – на вечірньому засіданні – "звіт" Омельченка...
Не будемо входити в питання, як це диво сталося – після кількох років марного очікування цього звіту. Врешті, парламентські маніпуляції – норма для будь-якого спікера, а в Україні тим більше.
Але що то був за звіт! Можливо, виправдати його зміст могла раптовість, з якою, несподівано для себе Омельченко опинився на трибуні? Сам Омельченко пояснень не давав.
А сенсація його полягала в тім, що звіт не містив жодної нової інформації, корисної для слідства, окрім висновку Омельченка: саме колишній глава АП Кучми, а нині – спікер Верховної Ради Литвин нібито був головним підбурювачем Кучми, коли той вирішував в своєму кабінеті долю Гонгадзе. Особливо дивно прозвучали твердження Омельченка, ніби цю ключову роль Литвина засвідчують вивчені в комісії копії записів Мельниченка...
Але річ в тім, що копії фрагментів, якими оперував ще Мороз 28 листопада 2000 року - відомі всьому світові, їх слухали і на сайтах, і через навушники в приміщенні Верховної Ради... І випливало з них, що Литвин як постійний присутній в кабінеті Кучми чиновник таки був залучений до обговорення долі журналіста, і репліки, навіть щодо Чечні (зі слів, щоправда, самого Кучми) нібито подавав.
Але щоб особисто Литвин збирав статті Гонгадзе і нав'язував їх Кучмі, підбурюючи його реакцію?... Щоб саме він умовляв чи вимагав від Кучми залучити до тиску на Гонгадзе міністра Кравченка?...
Ні, нічого подібного досі з плівок ніхто не чув. А якщо хтось чув – то це мали бути члени комісії Омельченка, і для цього їм треба було мати зовсім іншу редакцію записів тих самих фрагментів... І вони мали це підтвердити...
Але підтвердити чи спростувати просто не було кому. Комісія не збиралася, за визнанням самого ж Омельченка, з березня 2004 року, коли Литвин ще не був таким важливим політичним гравцем на виборчому полі... З'ясувалося, що звіт був особисто від Омельченка. Втім, це не завадило парламенту проголосувати про припинення роботи комісії...
Та на цьому не скінчилося
Далі був "замах" на Мельниченка, що завадив йому вийти на зв'язок з ІМІ, де саме обговорювалася справа Гонгадзе. І був "порятунок" Литвина від підозр в розправі над Мельниченком - з боку "людини Березовського" Литвиненка, що відвів підозри на...Бакая і грошові стосунки екс-майора.
Далі були Головатий з Омельченком на 5 каналі. Головатий: Литвин заклав бомбу під Ющенка, закривши комісію Омельченка. Омельченко: Ющенко змовився з Кучмою і ...США (в обмін на Ірак)...
Далі – Рудьковський в парламенті зі жбурлянням газети НПУ, де щось там надруковано про касетний скандал. Результат – створення парламентської комісії для вивчення причин касетного скандалу та загрози нацбезпеці...
Але лише зовні здавалося, що після всього цього Литвин поїхав до Страсбургу, як Кучма колись на саміт НАТО в Празі. Ні, Литвин був підготовлений набагато краще. І не лише морально. І, власне, не до самого Страсбургу, а до наступних подій в Україні.
Кращий спосіб наступу – наступ
Здавалося б, Литвин в усій цій історії лише оборонявся... Але ні. Якщо зважити, що скандальний виступ-звіт Омельченка спровокував саме він, і саме так, як воно сталося – варто твердити, що голова НПУ перейшов в активний наступ.
От лишень справжній наступ Литвина в справі Гонгадзе відбувається зовсім не в бік СПУ – хоч як би скандально й гучно не звучали його з Рудьковським сварки у Верховній Раді.
Насправді на "соціалістичному" напрямку в Литвина – все досить мирно. І до суду на Рудьковського він збирається подавати лише за звинувачення в затягуванні розслідування справи Гонгадзе – що тут доведеш? А от самі звинувачення в злочині проти Гонгадзе Литвин в суді оскаржувати не збирається. Так само, як не зробив цього ще в 2001 році, коли закиди в його бік були набагато м'якші...
Але такі ж несправжні і зустрічні судові наміри соціалістів. Принаймні, можна твердити, що на докази у вигляді плівок Мельниченка, навіть після експертизи СБУ Турчинова, - їм розраховувати не варто. Ані від Піскуна, ані від Дрижчаного, ані від самого Мельниченка, який вже одного разу підставив Мороза в судовій справі проти Медведчука.
Тож, окрім зустрічних ігор на пониження в очах і так нещасного сільського електорату між Морозом та Литвином, дійсно шукати нема чого.
Натомість створена за ініціативою НПУ нова слідча комісія в справі касетного скандалу і загрози національній безпеці, - прозоріше свідчить, проти кого спрямований розпочатий Ливином наступ.
Для початку – проти силовиків, що були в повній силі при Кучмі 2000 року. І тоді, за спостереженнями принаймні журналістів, в тім числі й самого Гонгадзе, з'ясовували між собою і з тим же Кучмою, а також в Москві – хто з них стане "українським Путіним". І серед яких нині вже немає колишнього міністра внутрішніх справ Кравченка, що його в ті часи вважали хіба не особистим другом Литвина, а також найвірогіднішим з претендентів...
Спрямовуючи пошук в цьому напрямку, Литвин фактично піднімає цілину. Адже розслідування цієї справи при Кучмі фактично зовсім не провадилося.
Сам Кучма, виправдовуючись перед ЗМІ змовою якихось іноземних спецслужб, так жодної з них і не шукав. Жодного розслідування щодо бездіяльності українських же охоронців національної безпеки, а відтак – жодної турботи про її порушення як таке. Навіть посади тоді втратили не всі. Марчук залишався секретарем РНБО.
Більше того, Радченко, що змінив Деркача в СБУ, в спілкуванні з журналістами категорично заперечував, що Мельниченко був іноземним шпигуном. Адже він – український громадянин і співробітник спецслужб... Та й справа проти Мельниченка, яку тимчасово прикрив Піскун, - всього лише про перевищення повноважень, а зовсім ні про яку національну безпеку.
Відтак, якщо парламентська комісія, за задумом її авторів, лише примушуватиме Піскуна знов відкрити проти Мельниченка справу, і тим самим дати йому додатковий формальний привід триматися подалі від України – то це радше свідчення проти самого Литвина.
Якщо комісія дійсно хоче з самого початку поцікавитись, чи не було прослуховування кабінету Кучми спробою іноземного втручання – то досліджувати доведеться в тім числі бездіяльність президента Кучми і його тодішнього глави АП Литвина щодо пошуку винних в неубезпеченості найвищого кабінету.
Поганий спосіб самооборони, слід повторитися. Тоді на що можна тут розраховувати Литвину?
Мабуть, на те, що в той чи інший спосіб справа таки повернеться до Деркачів, Марчука, Радченка, і з когось із них можна буде переходити від оборони до наступу. Адже мета – вибори, і іншого не дано...
Дивимось. Радченко, схоже, не балотується. Марчук вже подав голос, Партія свободи називається... Але про Марчука всі версії, здається, вже були. Можна і поновити, особливо посмикати Мороза, Медведчука тощо, побавити пана Волкова. Але чи така нині політична вага цих персон у виборах майбутнього прем'єр-міністра?
І чи можна до них пришити хоч якусь іноземну спецслужбу, окрім російської? І чи здатен Литвин аж на таку сміливість? Тільки в разі, якщо всі вони – віднині команда Тимошенко чи якимось чином сприяють їй.
Куди веде версія проти Деркачів? Об'єктивно – до того ж Кремля, особливо п'ять років тому. Але якщо йдеться про сучасність – то Деркач тулиться до Ющенка. А Ющенко в касетному скандалі...
Не нове, але що поробиш. Був Ющенко в 2000 році прем'єром? Був. Міг стати в.о. президента в разі початку імпічменту? Міг, щоправда, радше теоретично... Так досі й не зрозумілу народові "заяву трьох" Ющенко підписав? Підписав. Може, злякався звинувачень в причетності до касетного скандалу?...
Що ж, цю тему рано чи пізно все одно мав би хтось покрутити, чому б і не спецкомісія з подачі Литвина. А для балансу тримати ще й ниточку, яка нібито веде до Тимошенко через Мороза, Марчука та Медведчука.
Так Литвин фактично перебрав на себе ті, на його думку, негідні повноваження, які досі здійснювала комісія в справі Гонгадзе, в тому числі проти нього самого.
Однак якщо через комісію в справі Гонгадзе можна було маніпулювати з'єднанням чи роз'єднанням блоку Ющенка з блоком Литвина, - то через комісію в справі касетного скандалу йтиметься вже про вплив на обох ключових гравців прем'єрських перегонів. Зовсім різна ціна питання.
"Гаранти" всіх домовленостей
Втім, самі по собі слідчі парламентські комісії, як довів досвід, нічого не означають. Тому все залежить від офіційного слідства під керівництвом, звісно ж, "гаранта" всіх карно-політичних комбінацій Піскуна. Тут все з кожним днем стає складніше, але про припинення боротьби не йдеться.
Остання історія з Піскуном - найцікавіша. Порушення слідчою групою в справі Гонгадзе карної справи проти співробітників АП Кучми за указ про звільнення самого Піскуна в 2003 році.
Коли Піскун давав пояснення про це в програмі ТСН в неділю 9 жовтня, - він, схоже, і сам вже злякався і ладен був "здати назад". Мовляв, справу порушено слідчими, навіть мене допросили, хоча я про постанову і не знав. А наглядаючий прокурор ще може її відмінити.
Правильно злякався пан Піскун, бо схибив. Примусив його вдатися до карної справи за указ, скасований ще 9 місяців тому, - новий міністр юстиції Головатий.
Те, що постанова з'явилася в неділю – зайвий доказ вимушеності цієї справи, як реакції на озвучений Головатим намір скасувати через суд інше рішення Кучми – про поновлення Піскуна на посаді.
Але злякався Піскун, мабуть, через те, що сам себе видав.
Адже якщо, як він багато разів розповідав, і нині підтвердив, його відставка в 2003 році відбулась через арешт Пукача, яким він вихваляється, – то питання перш за все до самого генпрокурора: чому за минулі 9 місяців він не відновив розслідування саме справи проти екс-президента?
До чого тут працівники АП, навіть сам Медведчук, якщо як генпрокурор про просування справи в тому ж 2003 році Піскун мав право доповідати хіба що президентові, а зовсім не його підлеглим? Чи Піскун хоче здати свої особисті зв'язки, про які багато хто і так здогадувався?
Чому він ще й після резолюції ПАРЄ повторював в ЗМІ, що нема нових обставин в звинуваченнях проти Кучми, окрім тих, які відкинуті ще за часів Потебенька судами, аж до Верховного? Адже він сам власною персоною нібито і є доказом зовсім нових обставин, спрямованих проти Кучми...
Важко сказати, чи не блефував Головатий, висловивши намір скасувати рішення суду, яким Піскун поновлений на посаді. В усякому разі, міністр і сам явно має сумнів, що на практиці від такої відставки Піскуна вийде. Адже тоді автоматично повернеться або Васильєв (відкличе свою добровільну заяву), або Потебенько (грозився скласти повноваження депутата та допрацювати в ГПУ незавершений термін).
Та й просто вакансія на місці генпрокурора – не вихід. І отут Піскун, хоч і із запізненням, правильно нагадує – зміна генпрокурора, а тим більше його усунення, може вважатися перешкоджанням слідству в справі Гонгадзе. Тим більше, що на даному етапі саме генпрокурор здійснює і міжнародні контакти в пошуках двох головних фігурантів справи – Пукача та Мельниченка.
Але правота Піскуна в цьому нюансі лише підкреслює той факт, що самому Піскуну від розслідування справи проти Кучми не треба ховатися.
Власне, як Ющенко - ПАРЄ, Піскун мав би подякувати Головатому і Стретовичу (що в своєму комітеті розширив та поглибив розшуки про бізнесові справи Піскуна, розпочаті Клінько) за те, що вони примушують його виконувати слідчі дії.
Які він не міг виконувати, так би мовити, добровільно.
Це в разі, якщо Піскун, у відповідності до поширеної версії вже згадуваного Омельченка, є заручником чи, навпаки, "гарантом" змови Ющенка з Кучмою та навіть зі США.
Якщо ж Піскун грає тепер в іншу гру, зокрема – в змову чи то викриття змови "групи Тимошенко"...
Цей політичний детектив дуже хотілося б відокремити від справи Гонгадзе – якби не заяви члена БЮТ Омельченка та не доступ Турчинова на посаді глави СБУ до начебто архіву Мельниченка через руки групи Березовського.
Але так сталося, що, як каже пан Гольдфарб, на прохання оточення Ющенка 700 годин начебто архіву (Мельниченко заперечує його достовірність, тому "начебто") було спершу передано саме до СБУ Турчинова. І лише нині, коли і Турчинов з СБУ пішов, і експертиза ним озвучена, але не підтверджена наступником його Дріжчаним і не визнана Піскуном, - архів заново оформлюється, тепер вже в ГПУ...
Дивне тут, окрім чергової "помилки" в процедурі, лише одне: навіщо для передачі матеріалів з СБУ до ГПУ знову знадобився в Києві пан Гольдфарб? Може, він знову диски привіз? Тоді чи не "куклу" спочатку було передано фондом Березовського Турчинову, з огляду на яку в Омельченка тепер головним звинувачуваним виглядає саме Литвин?
І яка нова версія розмов з'явиться в черговій течці під назвою "архів Мельниченка"?
А може, таки правий екс-майор, попереджаючи, що це не його плівки, а за різні модифікації він не відповідає.
В будь-якому разі, складається враження, що принаймні Турчинова з "плівками Мельниченка" руками фонду Березовського сильно підставили. СПУ, далі, підставилася сама. А вже те, як Березовський своїми платіжками вивів уряд Тимошенко у відставку – це просто фантастика. Хоча начебто справи Гонгадзе і не стосується...
Але це, як відомо, ще не все – про Березовського та Піскуна.
Не встиг Ющенко нервово відреагувати на рекомендації ПАРЄ, відповівши щось на зразок "не вчіть нас життю, краще допоможіть матеріально", себто в розшукові Пукача, - як тут же з'явився знов той самий Березовський. З мільйоном американських "гривень" – на підкуп людини, яка здасть Пукача.
А що, непогана пастка тепер безпосередньо для Піскуна, який допустив витік в ЗМІ про можливий арешт Пукача в Ізраїлі... Ні, навпаки, це не пастка, а допомога. Ну, скажімо, якщо Пукача насправді і шукати не треба, і відомо, де він, - тільки потрібен комусь (кому?) пристойний привід "викрити" його схованку. Мовляв, якщо в Піскуна і були перед кимось таємні зобов'язання, то він їх уже виконав. А проти мільйона винагороди немає жодних засобів.
Березовському слава, слідству – Пукач, Ющенкові – перемога в змаганні за посаду прем'єра... А, ну так, ще Березовський на додачу остаточно має відмовитися від натяків на фінансування кампанії Ющенка. Все одно після цього український президент - його боржник, причому – легальний. Його, Березовського, - не Кучми, не Кремля, не Вашингтону...
Для цього, щоправда, Пукач має бути під контролем і не мати шансів втекти. Чи можливо таке, де гарантії?
А де логіка в черговій спробі Березовського допомагати Ющенкові, після того, як його настільки образливо "кинуло" оточення українського президента, яке й досі (наприклад, в особі Безсмертного) продовжує керувати процесами? Немає логіки. Значить, є інший розрахунок.
Втім, тут і ще дещо не складається. Піскун і Пукач... Якщо за арешт Пукача Піскуна звільнив Кучма, - то чому тоді ГПУ нині дала втекти йому вдруге, в Ізраїлі? А якщо витік інформації про Пукача був не з ГПУ, а, скажімо, з СБУ (нині це вже можна припустити, з огляду на новий розклад), - то чому немає розслідування проти Турчинова?
Може, в пошуку Пукача звернення до міжнародної допомоги – останнє, що треба робити, тим більше, що за всіма міжнародними нормами ця допомога надається автоматично. За виключенням кількох країн, серед яких, як вчить нас досвід Бакая – Росія...
І от чого я особисто ніяк не второпаю. Навіщо Бакаю, за твердженням людей Березовського, платити Мельниченку страшенну купу грошей за мовчання, якщо набагато легше та ефективніше переховувати в Росії Пукача, без свідчень якого все одно справа не є гарантованою в суді... Навпаки, гарантованим є провал справи, особливо цієї – "першої", про виконавців...
Нестрашний суд?
Передаючи до суду справу навіть самих лише "виконавців" – без Пукача і без свідчень Мельниченка, які б підтвердили спрямування "замовлення" саме через міліціянтів, - слідство, як видається, автоматично прирекло процес на провал. А вже інформація від представників постраждалої сторони – і Лесі, і Мирослави Гонгадзе – про деякі прогалини в матеріалах справи - просто таки гарантують повернення її на дослідування. Можливо, це не "Вередюк-2", але щось схоже...
Що ми з цього приводу почули від Піскуна? Не від Головатого та Федура, і не від адвокатів Мирослави, а саме від Піскуна?
В одному випадку – що виконавцям висунуто "слабке" звинувачення, бо вони фактично з'явилися з повинною на заклик президента. В другому випадку – перед експертами ПАРЄ – що обвинувачення стосується умисного вбивства. Умисного – значить, з мотивами самих учасників, з доказами цієї умисності...Не "слабке" звинувачення, але надто швидко змінене...
Не треба бути юристом, щоб зрозуміти в цьому випадку долю судового процесу.
Втім, і такий результат був би результат і поступове просування до істини.
Але не в умовах, коли заздалегідь програшний суд все більше відсувається до виборчої кампанії. Останнім разом Піскун назвав вже термін – до зими!
Тим часом сама справа в розпал виборчої кампанії обіцяє гучний провал. Саме провал в суді, а не згортання та забуття справи як такої.
Не варто забувати: Ющенко безкінечно повторює, що саме завдяки йому було знайдено людей, які зголосилися зізнатися в убивстві. За відсутності залізних доказів причетності цих людей і в разі зміни ними свідчень в суді – ім'я Ющенка перетворюється на ніщо. Про результат виборів вже навіть не йдеться...
А справа Гонгадзе переходить в спадок... До кого?
А які в нас будуть наступні вибори?
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"
