Олександр Омельченко: Я і зараз можу зробити стойку на голові!

20 переглядів
Віктор Чивокуня, УП
П'ятниця, 11 листопада 2005, 10:25

В останні дні тема виборів мера Києва вийшла на перші шпальти. Детонатором розмов став намір Віталія Кличка порвати з боксом, що відразу було сприйнято як намір балотуватися на посаду столичного градоначальника. Тим самим ситуація стала ще більш заплутаною, бо тримає інтригу і нинішній мер Олександр Омельченко – не каже "так" чи "ні", хоча в його натяках очевидне бажання піти на третій термін.

По гарячих слідах після рішення Віталія Кличка "Українській правді" вдалося записати інтерв’ю з Омельченком. На момент розмови він ще не спілкувався з боксером, а тому не знав його планів на майбутнє. І перше питання до мера Києва стосувалося рішення не чужого йому Кличка піти з боксу:

– Я буду дуже переживати, бо брати Клички для мене не чужі, а близькі. Разом проведені десятки років, була і гіркота поразок, були і економічні скрути... Ми завжди були небайдужі.

– Як ви думаєте, тепер Віталій піде на вибори мера Києва?

– Цей варіант не з гірших. Треба випробовувати свої сили не тільки в спорті, але в політиці, економіці, бути всесторонньо розвинутим.

– Чи може Кличко перемогти?

– Чи може чемпіон світу стати мером Києва? Може, якщо буде робити таку ж підготовку до цієї посади, як він робив до чемпіонату світу.

А він з вами радився щодо участі у виборах?

– Ми радимось з розумінням того, що повинні бути і мери, і чемпіони. Я думаю, що на мера треба готуватися менше по часу, ніж щоб стати чемпіоном світу. Але потрібно декілька років займатися такою ж упорною підготовкою.

– Ви самі постійно уникаєте відповіді, чи підете на третій термін мера. Але навіть ваш син–депутат від "Нашої України" каже, що вам треба балотуватися...

– Який батько не хоче бачити мужнім, заможнім, щасливим своє дитя? Яке дитя може хотіти іншого для батьків? Тому, я думаю, що у Сашка є доля правди в такому бажанні (для батька балотуватися)...

– Як ви думаєте: якщо підете на вибори, хто буде вашим основним конкурентом?

– Соціологічні опитування показують, що з тих претендентів, які вже себе проявили, найбільший результат має Томенко. Я про себе не кажу, бо я ж не претендент, я – діючий мер!

– Ви знаєте, існують різні опитування. Коли питають "за кого ви проголосуєте на виборах мера?", то за Омельченка 30%. А коли питають, "чи задоволені ви життям у Києві, транспортом, чи вивозять сміття?", а потім в кінці питають про кандидата – то у вас лише 17%.

– Це теж нормально. Дивіться – одна людина задоволена, як вивозять сміття, але незадоволена комуналкою. Хтось задоволений комуналкою – незадоволений медициною. Тому такий рейтинг – він найнижчий, бо враховує всі негативні думки.

Треба дивитися на той рейтинг, де є список претендентів. Там мій рейтинг трошки більший, ніж ви сказали – 32%.

– Сан Санич, а від кого ви підете на вибори мера: від "Нашої України" чи від БЮТ?

– Я думаю, що я повинен іти від всіх.

– Ну, це неможливо!

– Тоді майже від всіх. Я ж не можу бути членом всіх партій міста Києва. Тому, я думаю, що якщо йти – то я повинен іти від киян. Ми обов’язково будемо робити соціологічне дослідження, і якщо кияни скажуть, що ми хочемо бачити позапартійного мера, то тоді це слід враховувати.

Омельченко показує іншому претенденту в мери Михайлу Поживанову розрив у рейтингу

– Ви прийдете на Майдан на річницю помаранчевої революції?

– Ще ж ніхто не оголосив, як це все буде відбуватися... Ще лідери не визначились! Лідери – у першу чергу це президент Віктор Ющенко. Другим лідером я вважав і вважаю сьогодні, що це була Юлія Володимирівна Тимошенко. Я не можу міняти думки, бо це не від сторони вітру залежить.

– У блоку Тимошенко найвищий рейтинг у Києві. Чому, як ви думаєте?

– Ну, це кияни, це столиця... Тут же політична, духовна, спортивна, культурна еліта... Навіть спадкова еліта.

Політична еліта Києва займає позицію, яка відбиває думки України в цілому. Візьміть навіть те, що отримав на виборах президента Віктор Андрійович Ющенко... На сході, на півдні, в Криму його результати наближалися до нуля, на заході – наближалися до ста процентів. У центрі було десь 60–70%, а в Києві – 80%! Я вважаю так: яка оцінка у Києві, то можна вважати, що це в цілому думка всієї України, від сходу до заходу.

– Те, що Томенко разом з БЮТ – це може підвищити його шанси? Чи він є реальним конкурентом на виборах мера для вас?

– Я рахую, що Микола Володимирович – хороший ідеолог, непоганий політик, хороший журналіст. Він, до речі, у нас очолював управління журналістів, мас–медіа київської влади, був прес–секретарем. Він виріс за останні роки і політично, й ідеологічно. І все–таки я думаю, що він гуманітарій.

Це не значить, що в Києві мер не може бути гуманітарієм, чи медиком, чи юристом... Ні! Але Києвом завжди керував інженер – Згурський, Гусєв, Омельченко... Я не називаю між Згурським і Омельченком, бо там за п’ять років було п’ять керівників.

– Тобто ви Томенка конкурентом не вважаєте, навіть якщо БЮТ його підтримає?

– Чому? Завжди треба об’єктивно оцінювати супротивника, але поки він (Томенко) іде з результатом, майже вдвічі меншим, ніж в мене.

– Ви, крім усього, є членом керівного органу "Нашої України". Тому маєте знати, хто, на ваш погляд, може очолити партійний список "Нашої України" на виборах до Київської міської ради?

– Я думаю, що список має очолювати голова київської організації "Нашої України" Микола Мартиненко. Бо, за логікою, очолювати список повинен тільки керівник осередку.

– До речі, у вас з Мартиненком не дуже гарні стосунки?...

– Нормальні у нас відносини. Ми з ним не воювали, може, заочно трошки придивлялися один до одного. У якийсь період часу могла бути недовіра, сумніви. Але протягом останніх двох місяців кожен виконує свої функції. Він очолює депутатську фракцію "Наша Україна" у Верховній Раді, а я виконую функції Київського міського голови.

До речі, я від Мартиненка за ці півроку жодного разу не чув, що він має наміри йти в мери. Можливо, в майбутньому такий варіант можливий... Але ж ми ще не знаємо, як складуться ці вибори!

– Ну як, от ви підете ще на чотири роки...

– Та ось бачите, каже Бондаренко (депутат Верховної Ради, опонент Омельченка), що у мене немає здоров’я. А у мене до нього одне прохання: нехай збереться вся журналістська братія і лікарська комісія, яка приймає у школі в 14–річних хлопчиків медогляд – і я з Бондаренком, у голенькому вигляді, пройдемо повну медкомісію. Повну медкомісію!

Хто здоровіший, на користь того я відмовляюсь від виборів! Навіть якщо висновок медичної і журналістської комісії піде на користь Володимира Дмитровича (Бондаренка).

– А ви стойку на голові зробите, як в 1999 році?

– Зроблю! А як же?! Хоч Володимир Дмитрович каже, що "Омельченко зробив стойку на вухах і поставив на вуха весь Київ". Я зізнаюся чесно – на вухах я б стойку не зробив!

– Григорій Суркіс більше не піде на вибори мера, як ви відчуваєте?

– Ні, для чого? Вони стали дорослими, возмужали, мудрішими стали...

– Ви з ними помирилися?

– Такого великого примирення, дружбанства ніколи не було – ні до того (конфліктних виборів мера 1999 року), ні після того. А коли є теми, які зобов’язують нас спілкуватися – мене як голову міста та Ігоря чи Григорія Суркіса – то у нас є і ділова переписка, і розмови при зустрічах. Рука в руку, це нормально.

– Ваш прогноз: Євро–2012 по футболу проведемо в Києві?

– Бог його знає... Сьогодні найголовніше для мені, що підготовлено розпорядження Кабміну для проведення 2010 року в статусі "Київ – європейська культурна столиця". Залишився тільки підпис прем’єр–міністра Єханурова.

– Як ви думаєте, а в разі проведення Чемпіонату Європи в Києві це може підштовхнути Григорія Суркіса, щоб ще раз у майбутньому балотуватися в мери?

– Ви знаєте, я до кожної справи відношусь по–доброму. Я ніколи не заздрю, ніколи не був песимістом, я нормально стою на ногах... Але я би входження збірної України до фіналу чемпіонату світу з футболу не святкував би так бурно. Україна потрапила у 32 команди світу, але це трошки нагадує, як Бразилія святкує, коли вони стають чемпіонами світу.

– Якщо ви підете на третій термін, яке у вас буде головне завдання? "Мистецький Арсенал", міст через Дніпро, Дарницький вокзал....

– Буду я міським головою чи ні, уже неможливо зупинити ці два гіганти – Дарницький та Подільський мостові перегони через Дніпро!

ХТО БУДЕ МЕРОМ-2006?

Мене дуже цікавить питання побудови Центру серця. Ми його введемо в квітні 2006 року – на сто дитячих ліжок, з новітніми технологіями! Ми перестанемо возити діток за кордон за 60 тисяч доларів. Багаті люди будуть платити тут вдвічі менше, а бідні – безкоштовно! Сто ліжок для дітей!

Друге – Центр швидкої допомоги на Лівому березі. Вводимо у наступному році – на 50 дитячих ліжок і 100 дорослих. Коштує 470 мільйонів гривень, і це за рахунок бюджету міста. Мене дуже цікавлять сортувальні станції, сміттєпереробний завод. Розпочато все, ніхто його не зупинить, буде Омельченко чи не буде. Караван уже йде, і він інертно може йти добрий 2006 рік. І його спаганити, погіршити неможливо.

Є одне питання, шановні критики... Де ви були 20 років тому, коли Михайлівський Золотоверхий собор був у руїнах? І чому мене з’їдали з вилами і сокирою: "Омельченко іде руйнувати Володимирську гірку?" Я же зберіг цей номер "Київських відомостей", які про це написали.

Де ви були, голубці, чому з 1941 року не підняли Успенський собор? А що писали про мене? "Омельченко гору спустить з усією Печерською лаврою в Дніпро".

– До речі, ще казали, що ці проекти реалізовувалися, бо ваш син був в "Укрреставрації"...

– Я був би щасливий, аби мій син там був головним! Він не міг не працювати в "Укрреставрації", бо він закінчив Київський інженерно–будівельний інститут. Я задоволений, що він там виріс. Я його оцінюю як інженера, а не як батько. Я знаю його здібності.

– Він там і гроші великі заробляв?

– Ви знаєте, що діти з батьками не діляться.

– І все-таки, у вас є якийсь проект–мрія?

– Перша мрія в кожної людини – почати справу, а друга мрія – самій її завершити. Є у мене мрія завершити всі проекти самому.



powered by lun.ua
Слід Зеленського
Як побудувати персональний бренд: план дій від Ярослави Гресь
"Український Єрусалим". Перевернутий Ісус, "Вій" і підземелля в Седневі
Гурт KAZKA: Ми замахнулися на те, чого у нас в Україні ще не робили
Усі публікації