Відставка уряду та поіменне голосування: погляд із середини

На хвилі всеукраїнських пристрастей навколо українсько-російської газової угоди пролунало з боку різних політичних сил чимало взаємних звинувачень. Не менше з цього приводу прозвучало оцінок з уст різноманітних політиків, причому цілком протилежного характеру.

Чимало журналістів списали свої гострі пера, піддаючи нещадній критиці Юлію Тимошенко, нібито головного винуватця відставки прем'єр-міністра та членів Кабміну.

Поза прискіпливим поглядом журналістів чомусь залишилася деталізація поіменного голосування, головно - членів пропрезидентських фракцій.

А даремно, позаяк тут надибуєш надзвичайно цікаві речі й робиш несподівані висновки.

Нічого дивного немає в тому, що за відставку уряду Юрія Єханурова дружно проголосували фракції партії "Регіони України", Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), Комуністичної партії України, партії "Єдина Україна", Народної партії, групи Народного блоку Литвина (окрім самого голови Верховної Ради).

Дещо дивніше виглядає голосування фракції Тимошенко. Хоч остання, як один із колишніх лідерів помаранчевих, виступила з поважним умотивуванням: угода – здача Росії національних інтересів України.

Ні для кого не є секретом, що всілякі януковичі, медведчуки, симоненки, литвини, вітренки відстоюють в Україні російські інтереси.

І в цьому ракурсі для пересічного громадянина ніби все було зрозуміло. Натомість союз Юлії Тимошенко з так званою опозицією викликав у певної частини українського суспільства своєрідний шок.

До цього доклали зусиль також українські ЗМІ, здебільшого симпатизуючі владі.

Ось лише деякі цитати зі статей, які безпосередньо стосувалися Юлії Тимошенко: "жіноча сатисфакція за вересневу відставку", "голосування – наслідок поїздок Тимошенко в Росію", "змова з Росією", "зрада національних інтересів" та ін.

Думається, що помаранчево-біло-голубий союз є лише ситуативним та що не матиме жодних перспектив.

Слушність такого міркування підтверджує: довготривала й безкомпромісна боротьба Юлії Тимошенко з кучмізмом, її постійні пропозиції до об'єднання помаранчевої команди, а також присутність відомих українських патріотів у блоці БЮТ, зокрема Левка Лук'яненка.

Зазвичай українська влада вирішує всі державні проблеми кулуарно, незважаючи на слушні поради високопрофесійних фахівців, відповідних експертів чи політичних аналітиків.

А тому поза увагою президента України далі залишилася б угода між "Нафтогазом України" й "РосУкрЕнерго", яка б діяла до нового витка газової війни, що на цей раз міг би покласти край незалежності України.

Нині, на тлі політичної кризи, цю угоду повинні переглянути. Що ж до Юлії Тимошенко, то з часом її непопулярна роль у відставці Юрія Єханурова та членів Кабміну буде оцінено позитивно.

Однак про саму Юлію Тимошенко. Після її відставки з посади прем'єр-міністра в пресі публікувалося про неї стільки негативної інформації, що складається враження: головними ворогами поступу України до демократії є не януковичі, медведчуки, вітренки, кушнарьови, симоненки, а саме ця одержима жінка-політик.

Коментуючи голосування фракції БЮТ спільно з біло-голубими, провладні політики й журналісти, замість заглибитися в матеріали нової газової угоди та дати їй відповідну оцінку, у своїй винахідливості пішли далі.

Не тільки засудили нещодавній союз Юлії Тимошенко з Януковичем, але й закликали патріотично налаштованих виборців не голосувати за БЮТ.

Хоч ці ж самі речники влади не так давно називали меморандум, укладений між Віктором Ющенком (президентом) і Віктором Януковичем (колишнім кримінальним злочинцем, кандидатом на Кучму-3, тодішнім безперспективним політиком), блискучим стратегічним кроком, який спрямовано на єднання Сходу й Заходу.

Але повернемося до теми, винесеної в заголовок статті - до поіменного голосування.

У голосуванні щодо відставки Юрія Єханурова та його уряду взяло участь 405 депутатів: за - 250, проти - 50, не голосувало – 103, утрималося – 2.

А тепер про найцікавіше: серед провладних фракцій близько 100 членів узагалі не брали участі в голосуванні.

Конкретніше: з 50 членів фракції "Наша Україна" – не голосував 21 депутат (серед останніх – Ульянченко, Катеринчук, Ключковський, Стретович, Омельченко, Чернецький, Оробець).

З 18 членів фракції Української народної партії - 5 осіб (серед останніх – Гудима, Павличко, Костенко).

З 16 членів фракції Народного руху України - 12 осіб (серед них –Удовенко, Танюк).

З 15 членів фракції партії "Реформи й порядок" - 8 осіб (зокрема – Стецьків, Черняк, Осташ, Соболєв, Філенко).

З 15 депутатів фракції Партії промисловців і підприємців (Кінаха) - 13 осіб, з 26 присутніх членів Соціалістичної партії України не голосував жоден.

Окрема думка щодо СПУ: бідний Сан Санич так заплутався, що ніяк не збагне, чи його соціалісти у провладних фракціях, чи вже перекочували в опозицію.

Але чому близько 100 членів провладних фракцій (проти відставки голосувало аж 50 депутатів) самоусунулося від голосування, тобто не підтримали Юрія Єханурова?!

Вочевидь, змінити перебіг голосування провладним депутатам було неможливо: так звана опозиція заволоділа ситуацією, набравши більшість голосів.

Щодо згаданих фракцій, то вони не могли спрогнозувати результат цього голосування. Виходить, більшість членів провладних фракцій, не відчуваючи жодної небезпеки, дозволили собі бути щирими перед своїм сумлінням.

Варто пригадати, що проект згаданої постанови був реакцією на українсько-російську газову угоду, тобто спрямований проти угоди між "Нафтогазом України" й комерційно-корупційною структурою "РосУкрЕнерго".

З поіменного голосування провладних фракцій напрошується логічний висновок: близько 100 депутатів не схвалили українсько-російської угоди.

А саме: укладення її не на міждержавних рівнях, а на комерційно-корумпованих, прив'язку України виключно до російської газової труби, зростання вартості газу мало не в 2 рази - з конкретизацією ціни лише на 6 місяців(!), занижену вартість транспортування газу протягом 5 років.

(До речі, деякі країни за транзит 1000 куб. м газу отримують 3-3,5 дол., Україна ж "виторгувала" в Росії всього – 1,6 дол.).

Видається дивним, що такі політики як Олександр Мороз (голова СПУ), Юрій Костенко, Микола Катеринчук та інші, які ухилилися від прямої чи опосередкованої підтримки прем'єр-міністра, нині роблять критичні заяви з приводу відставки Юрія Єханурова та його уряду.

Однак "родзинка" в іншому. Поіменне голосування провладних фракцій виявило фактичну причину політичної кризи в Україні, а це – українсько-російська угода, підписана всупереч національним інтересам.

Отже, голосування у Верховній Раді є лише наслідком укладення небезпечної для України газової угоди.

А тому Вікторові Ющенкові потрібно шукати вихід із політичної кризи в ключі українсько-російських відносин: денонсувати газову угоду, що дасть можливість парламенту відкликати відставку прем'єр-міністра та членів Кабміну.

Окрім цього, вже нині потрібно розпочати формування професійної й далекоглядної команди, яка провадила б на міждержавних рівнях нові перемовини з Москвою, відстоюючи виключно національні інтереси.

Таким чином, Україна не тільки відновить свій престиж перед світом, але й позбудеться угоди, як міни сповільненої дії, що путінська Москва разом з недалекоглядними українськими урядовцями заклала під добробут кожної української родини, під незалежність Української держави.

Марта Онуфрів, Торонто, для УП