Відставка уряду: формулювання та причини
Постанова про відставку прем'єр-міністра, ухвалена українським парламентом 10 січня, містить лише рядок про "газову кризу". На думку 250 парламентаріїв, які голосували за її ухвалення, вона стосується діяльності уряду загалом.
Фактично була прийнята пропозиція КПУ - найрізкіший варіант розвитку подій, який був підтриманий більшістю депутатського корпусу. Всього у ВР було зареєстровано 11 різноманітних постанов із цього приводу, проте була підтримана найрадикальніша.
Зокрема в тексті постанови наведена негативна статистика щодо розвитку української економіки за 9 місяців: "Темпи зростання ВВП зменшилися у 4,8 рази, промислового виробництва - у 4,5 рази. Ціни на паливно-мастильні матеріали підвищилися на 32,5%, на продовольчі товари, послуги - на 7–11%. Темпи зростання інвестицій в основний капітал зменшилися у 10,1 рази". У документі згадано й про процес підготовки державного бюджету, а зокрема зазначається, що "Кабінет Міністрів України не тільки не забезпечив виконання вимоги діючого законодавства про необхідність розробки програми соціально-економічного розвитку України, але й не визначився з пріоритетами соціально-економічного розвитку держави".
Отже, уряд було відправлено у відставку з посиланням на Конституцію, в пункті 12 cтатті 85 якої йдеться про повноваження парламенту і про те, що депутати мають право на "вирішення питання про відставку прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України".
Водночас тією ж постановою нинішньому уряду доручено відповідно до статті 115 Конституції виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів.
Нагадаємо, що згідно з статтею 115 Основного Закону, "Відставка прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції про недовіру Кабінету Міністрів має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України повинна сформувати новий склад уряду в строки й у порядку, визначеному Конституцією".
Також у відповідній статті зазначено, що Кабінет Міністрів, "відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України".
До речі, стаття 90 Основного Закону в новій редакції вказує, що президент в свою чергу має право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо протягом шістдесяти днів після відставки Кабміну не сформовано персональний склад уряду.
Проте, відповідно до статті 83 реформованої Конституції, парламент може формувати уряд лише тоді, коли за результатами виборів 26 березня 2006 року буде створено парламентську коаліцію, яка й висуне пропозицію щодо кандидатури прем’єра.
Отже, всі ці юридичні нюанси вимагають трактування з боку Конституційного суду, який український парламент уперто відмовляється призначати.
Сьогодні відставлений уряд фактично продовжує виконувати свої обов’язки, але це однозначно послаблює його позиції в сфері реалізації політики та й на міжнародних переговорах.
Як це було
Згідно з наявною політичною риторикою, причиною відставки Кабміну стало невідстоювання ним національних інтересів під час переговорного процесу з Росією про визначення цін на газ.
Спочатку йшлося начебто лише про відставку "енергетичного міністра" та керівника "Нафтогазу України". Зокрема, вранці 10 січня у ВР стало відомо, що фракція БЮТ внесла до Верховної Ради проект постанови з пропозиціями звільнити міністра палива та енергетики Івана Плачкова і голову НАК "Нафтогаз України" Олексія Івченка.
Представники фракції "Регіони України", зокрема Микола Круглов, не виключали можливості порушення питання про відповідальність усього складу уряду. На уточнююче запитання, чи ініціюватиме фракція відставку уряду, пан Круглов заявив: "Ми займемо жорстку позицію".
Пролунала низка заяв, які містили негативну оцінку роботи уряду. Наприклад, лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук повідомив, що голосуватиме за відставку уряду через його непрофесійність на газових переговорах.
Напередодні "газового дня" у ВР спікер Володимир Литвин відзначав, що, вірогідно, ніяких кадрових висновків зроблено не буде: "Я думаю, що на кадрові рішення парламент не вийде".
Та 10 січня, підсумовуючи урядові виступи на "газову тему" з політичним присмаком, спікер заявив, що Верховна Рада почула "просто балачки чергові" і парламент так і не добився від уряду, за якою ціною Україна отримуватиме газ у другому півріччі 2006 року.
Більше того, він зазначив, що склалася дивна ситуація, коли 120 народних депутатів, які представляють ряд фракцій, що сформували уряд, не голосують за урядові законопроекти. Литвин підкреслив, що за цього участь в ухваленні урядових законопроектів бере опозиція.
У підсумку дня роботи ВР відправила уряд Юрія Єханурова у відставку.
На користь прийняття цього рішення висловилися фракція КПУ у складі 55 депутатів, СДПУ(о) - 18, БЮТ - 36, "Єдина Україна" - 14, фракція Народної партії - 40, "Регіони України" - 59, Народний блок Литвина - 20. Окрім того, відставку Кабміну підтримали 7 позафракційних депутатів. За це проголосував й один член фракції "Наша Україна".
Нагадаємо, що минуло всього трохи більше 100 днів від 22 вересня 2005 року – дати затвердження Єханурова на посту прем'єра – і що тоді його підтримали 289 народних депутатів.
Коментуючи парламентське рішення, президент заявив, що "ні політично, ні в правовому полі ситуація в Україні не змінилася. Неконституційне рішення парламенту по відставці уряду є незаконним - воно побудовано на еклектиці ряду статей, які підігнані під парадоксальні рішення…".
Також було наголошено, що й прем’єр-міністр, й міністри залишаються діючими членами уряду і що Кабмін працюватиме в цьому складі аж до виборів нового парламенту. "Прем’єр-міністр і міністри працюють, хочу підкреслити - не виконують обов’язки, а працюють…" – підсумував глава держави.
Своєю чергою, спікер Литвин 13 січня висловився в тому дусі, що парламент прийняв правильне рішення, відправивши уряд у відставку. На його переконання, відставити уряд можна було б уже за те, що він проігнорував постанову парламенту від 20 жовтня про заборону підвищення цін на житлово-комунальні послуги для населення...
За логікою спікера, "парламент виніс попередження уряду, що далі так співпрацювати з вищим законодавчим органом не можна, що далі так працювати, особливо в економічній сфері, не можна".
Таким чином, в Україні виникла ситуація, якої ще ніколи не було: країна йде до виборів з урядом, що має в. о., а уряд Єханурова став урядом, який робив політику найкоротший термін.
Причини відставки
Спільні результати голосування продемонстрували можливість продуктивного альянсу нової опозиції в лиці БЮТ, Народного блоку Володимира Литвина, та "старої" опозиції - СДПУ(о), "Регіонів України", КПУ. Опозиції до Ющенка як президента країни.
Також відповідне голосування проілюструвало можливості абсолютно реальних парламентських конфігурацій після виборів 2006 року в контексті можливого створення парламентських коаліцій, які й будуть висувати керівника уряду та формувати сам склад уряду.
Хоча вже сьогодні лунають заяви з боку БЮТ щодо того, що фракція не підтримує висунення Януковича прем’єром.
Проте, в політиці, як відомо, немає нічого неможливого. І навіть такі начебто ситуативні результати голосування продемонстрували можливість домовлятися колишніх начебто політичних антагоністів.
Можна також побачити, що нова та новітня опозиція фактично ретранслювала традиційну тенденцію вітчизняної опозиційності, коли різні опозиційні політичні сили гуртувалися не на підставі спільності ідеологій, програм, стратегій, але позиціонування проти президента.
Подібну ситуацію "дружби проти" ми спостерігали за часів президентства Кучми, коли різноманітні політичні сили, які мали різну політичну ідеологію та різнонаправлені політичні та бізнес-інтереси, згуртувалися проти Кучми.
В даному випадку ми не проводимо аналогії, але модель поведінки політичної парламентської еліти, яка відобразилася у результатах голосування за відставку уряду фактично відтворила минулі сюжети політичної поведінки, сюжети, які можуть бути надзвичайно актуальними у майбутньому. В даному випадку, опозиція згуртувалася проти Ющенка.
Проте, також можна побачити ще одне підтвердження фактичного розпаду "помаранчевої коаліції" після президентських виборів. Не виключено, що сили, які пройдуть в парламент також дуже важко будуть відшукувати вищі кадрові консенсуси щодо прем'єра, спікера, міністрів, керівництва комітетів.
Навіть за умов президентсько-парламентської республіки свого часу Ткаченко обирали спікером майже три місяці. У парламенті, якій буде обрано, за умов нової конституції такого шансу та часового резерву немає. Тому узгодження та визначення, коаліційні домовленості будуть відбуватися сьогодні.
І в цьому контексті майбутньої парламентської ситуації відставка Єханурова, доволі ірраціональний крок з точки зору логіки, мають насторожити президента. Це сигнал, якій ілюструє нам майбутні ситуації у парламенті, парламенті, де президент може та ймовірно не матиме більшості, і тоді звичайні конфлікти на лінії трикутника президент - ВР - Кабмін лише можуть загостритися внаслідок політичної реформи.
З одного боку це продемонструвало втрачений кредит довіри та падіння впливу президента на парламентський корпус, політичну еліту. Ющенко за дев’ять місяців свого президентства фактично не набув нових союзників, не зміцнивши зв’язків зі старими компаньйонами. Відповідна ситуація також ілюструє те, що новітня влада недостатньо уваги приділяє співпраці з ВР.
Достеменно складно сказати, чи посилить відставка уряду позиції "НУ" під час виборів - скоріше ні. Хоча "ображених" у нас начебто люблять, але уряд Єханурова все ж таки в то чи інший спосіб продовжує працювати, але під питання може бути поставлено його легітимність, легальність ухвалених рішень.
Це також зайва площадка для нової опозиції говорити про те, що уряд, яку висловлено недовіру у вищому законотворчому органі працює "заганяючи Україну в глухий кут". З іншого боку це також надасть суму різноманітних інформаційних приводів новій опозицій у критиці соціальної політики і т. ін. Відставка - консолідована можливість конкурентів послабити позиції "НУ під час виборів". І, ймовірно, це вдасться зробити.
Парламентські вибори 2006 року вже давно і довго розглядалися опозицією новою в якості своєрідного "реваншу", і сьогодні подібні варіанти розігруються та будуть розгортатися.
В той же час однією з версій відставки уряду Єханурова, яка до речі, озвучувалася виборчим блоком "Наша Україна", є "помста Кремля за принциповість у відстоюванні українських інтересів у газовому питанні", а "волю північно-східних патронів виконували політичні маріонетки".
А саме голосування було розцінено як зрада національних інтересів України: за словами "нашоукраїнців", сьогодні зрозумілою стала мета вояжів до "Білокам'яної" лідерів політичних сил, які проголосували за відставку. Сам Єхануров зазначив, що відставка уряду послабить позиції під час газових перемовин.
Отже, причини відставки є різноманітними - ситуація виборів, конкуренції, майбутніх політичних позиціонувань, геополітичні ігри. В той же час неодмінним є те, що відставка позначиться на роботі уряду як такого, а значить і на якості життя "маленьких українців".
Юлія Кисельова, аналітик Українського незалежного центра політичних досліджень
