Популізм напередодні виборів. Дежа-вю
За останні 15 років в українського парламенту виробилася стійка тенденція ухвалювати напередодні парламентських виборів популістичні рішення, спрямовані на соціальний захист знедоленого народу.
При цьому фінансові витрати на виконання цих законів ніколи не бралася до уваги. На порозі вибори та нардепи на хвилі передвиборчого ентузіазму приймають численні популістичні закони, прекрасно усвідомлюючи, що їх виконання тягне за собою незаплановані витрати.
Цього тижня Верховна Рада України спромоглася подолати вето президента України на законопроект про пільги для дітей війни.
Закон, який неодноразово був ветований гарантом Конституції, передбачає пільги при оплаті комунальних послуг (25%), безкоштовний проїзд у транспорті та 30% надбавку до пенсії категорії осіб, яким до 9 травня 1945 року не виповнилось 18 років.
Варто зазначити, що всі попередні голосування провалювали представники помаранчевої команди, за винятком соціалістів, які, як завжди, дбають про захист знедоленого народу.
Комуністи та інші "захисники" знедоленого народу після провалу голосування на позаминулому тижні гнівно затаврували всіх націонал-демократів, себто, помаранчевих, які, за їх словами, не дбають про народ.
Ну, у комуністів така платівка – інвектувати всіх і вся, сподіваючись заробити на демагогії додаткові політичні дивіденди та заново пробратися у парламент.
Інші фракцій, які гаряче підтримували цей законопроект, також голосували у розрахунку виграти додаткові політичні очки на соціальному популізмі. Ну і, звичайно, вони, як і комуністи, за наявної політичної ситуації діють за принципом "чим гірше, тим краще".
Адже прекрасно розуміють, що прийняття цього закону і його виконання загрожує повним крахом держбюджету-2006.
На превелике нещастя, закон цього тижня був прийнятий. "За" проголосували 315 нардепів, що достатньо для подолання другого вето президента.
Цього разу і БЮТ своїми депутатськими багнетами підтримали ідею соціального захисту дітей війни. Однак, думали нардепи, коли приймали цей закон, точно не про захист народу, економічну стабільність та фінансову дисципліну.
За підрахунками економістів, закон "коштуватиме" 12 мільярдів гривень видатків (вдумайтеся, 12 мільярдів гривень!). у той же час у бюджеті-2006 на такі цілі прописано тільки 700 мільйонів.
Іншими словами, країна отримала дефіцит держбюджету у 11 млрд. 300 млн. гривень. Це на додаток до запланованих у держбюджеті-2006 2.5 % дефіциту.
Про яку економічну стабільність можна говорити? Де шукати такі гігантські кошти? Особисто автор цих рядків має великий сумнів, що народні депутати думали про це, коли розробляли та гаряче підтримували законопроект.
Можна, звичайно, перепродати ще раз "Криворіжсталь" (приміром, конкуренту "Mittal Steel") і спрямувати виручені кошти на фінансування виплат за цим законом, але це вже зі сфери фантастики.
Можна виставити на продаж "Укртелеком", чи, скажімо, Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд, продати їх за декілька мільярдів доларів і витратити на виплату пільг "дітям війни" та надбавку до пенсії.
Іншими словами, знову проїсти та пропити. А що потім? Доходи від приватизації – не постійні.
У всьому світі гроші, виручені від приватизації, йдуть на виконання інвестиційних програм, технічне переозброєння, розвиток нових технологій, енергозбереження і т.д. В Україні вони або проїдаються, або витрачаються невідомо куди.
За іншим сценарієм, для фінансування пільг та надбавок до пенсій доведеться повністю перекроювати держбюджет.
Прикладом, урізати обсяги інвестиційних програм у промисловість, що так завзято критикують "регіонали", сільське господарство – 10 млрд. Гривень, за повноцінний розвиток якого так виступають соціалісти та "народники" Литвина, високі технології, енергозбереження тощо.
Це вже не кажучи, що виконання цього закону у повному обсязі ставить під запитання виплату зарплат бюджетникам, стипендії студентам, надання державної допомоги при народжуваності, etc.
Більше того, таке соціальне навантаження на держбюджет призведе до чергового витка інфляції, аналогічного минулорічному і поставить під сумнів стабільний економічний розвиток країни у перспективі.
Далі – більше. В умовах корумпованої країни, де все можна купити за наявності відповідної суми грошей, "діти війни" будуть з`являтися так швидко, як гриби після радіоактивного дощу.
Кому ж не хочеться стати пільговиком, особливо після підвищення тарифів на природний газ та електроенергію, що неодмінно станеться після виборів.
На думку автора, пільги як рудимент "кучмізму" повинні раз і назавжди канути у Лету разом з такими пережитками минулого, як "темники", бандитські розбірки, перерозподіл власності, ухилення від сплати податків.
Приміром, скасування пільг минулого року вітчизняному автопрому багато опонентів чинної влади - особливо "регіонали" - розцінили як зраду національних інтересів України та економічну диверсію.
Однак, результати діяльності автопрому за 2005 рік дозволяють стверджувати, що рішення уряду не вплинуло негативно на цей сектор економіки. Вітчизняний автопром за всіма показниками закінчив минулий рік вдало.
Пільги є "бичем Божим" для житлово-комунального господарства України. Не секрет, що значна частина заможних людей в Україні, вся чиновницька рать, військові - користуються значними пільгами при оплаті послуг за користування водою, електроенергією чи природним газом
Варто піти у місцеве відділення пенсійного фонду і заплатити певну суму хабара чи попросити знайомого оформити відповідну довідку, щоб зразу стати ветераном Другої світової війни чи інвалідом 1-ої групи. Або дитиною війни.
А той, хто не має знайомих і не може (не хоче) дати хабара, змушений фінансувати пільги інших. Оскільки в країні деякі особи, як писав Джордж Оруел, більш рівні, ніж інші.
Така дискримінація сама по собі є аномалією. Не дивно, що пільговиків в Україні стає з року в рік все більше й більше, навантаження на бюджет зростає. Про який там ремонт житлово-комунального господарства може йти мова?
Вже не кажучи про повну перебудову цього сектору відповідно до світових стандартів якості, як це робить наразі Росія та західні країни.
Зичайно, "діти війни" та інші соціально незахищені верстви суспільства повинні бути соціально захищеними. Але зовсім не таким чином. Можна, приміром, обмежити розмір пенсії держслужбовцям та військовим певним максимумом (приміром, 4 чи 5 тисяч гривень), а виручені від цього кошти спрямувати на збільшення пенсії дійсно малозабезпеченим пенсіонерам.
Уряд минулого року вже спробував щось таке зробити. Але Конституційний суд України розцінив таку постанову - встановлення максимуму на рівні 4 тисяч гривень - порушенням конституційних прав людини.
До речі, позаминулого тижня, напередодні повторного голосування законопроекту з пільг дітям війни, у стінах парламенту якраз проходили випробування "вогнем, водою та мідними трубами" законопроекти про встановлення максимальної межі пенсії.
На розгляд народних депутатів було запропоновано три законопроекти: від уряду, КПУ та блоку Костенка-Плюща, які, за незначними нюансами, майже не відрізнялись один від одного.
Всі вони акцентували увагу на тому, щоб обмежити розмір пенсії для держслужбовців та військових максимумом у 10 прожиткових мінімумів.
Цікаво, що термін дії цих законів було встановлено на період декількох місяців (одним словом, як тільки вибори пройдуть, все повернеться на своє місце).
Перед самим голосуванням представники всіх фракцій взяли слово і в унісон засудили позахмарні пенсії у тисячі та десятки тисяч гривень, якими насолоджуються привілейована каста нашого суспільства (депутати, судді, прокурори, чини СБУ та міліції, генерали).
Всі без винятку закликали обмежити розміри пенсій та сформувати в кінці кінців справедливу систему відрахувань у Пенсійний фонд.
Врешті-решт настав час голосування, момент істини для народу, якому завжди цікаво, чи відповідають шляхетні слова нардепів про соціальну справедливість життєвій правді.
Кожен законопроект набрав всього по 135 голосів.
Заради справедливості варто зауважити, що зал Верховної Ради на момент голосування був майже напівпорожній. Але це, вже, звичайно запитання до народних депутатів, де вони перебувають і чим займаються, коли голосується такий подразливий для бідної країни закон.
І до президії Верховної Ради України, яка ставить такі важливі законопроекти для пересічного українця на голосування у напівпорожньому залі.
Про який захист народу може йти мова, якщо на порядку денному домінує голий популізм, а не реальна економічна політика, спрямована на покращення життєвого рівня населення?
Як можна галасувати про захист соціально знедолених, якщо ти не готовий поділитися частиною своїх привілеїв з ними? Риторичні запитання.
Костянтин Серьогін, для УП
