Не зрадь Майдан! Або що таке цінності Майдану

“Правда – це брехня”, “чорне – це біле”, “невігластво – це сила”, “свобода – це рабство”. Орвела (якого зараз часто згадують, цитують очевидно через особливу актуальність його образів і сюжетів) можна адаптувати до української ситуації.

І продовжити: “національні інтереси – це я і коло друзів”, “демократичні вибори – це перемога наших”, “громадянське суспільство – це зло”, “маніпуляції – це благо”, “газові угоди – це тріумф”, “Майдан – це міф”, “ідеали Майдану – це лідери Нашої партії...”

Два місяці країна живе у неправді, маніпуляціях і виборчій боротьбі.

Тріумфальні газові угоди виявилися такими, що можуть призвести країну, за даними експертів, до повного краху.

Поняття “національні інтереси” перетворилося на якусь абстракцію, якою користується кожен, не обтяжуючи себе навіть поясненнями на вимогу, що це таке в їхньому розумінні.

Синьо-білі нарощують свої електоральні капітали, а помаранчеві продовжують між собою гризтися, віддаляючись один від одного. Кожна політична сила пропонує свій варіант коаліційної угоди із запевненнями, що тільки вона може бути інтегратором помаранчевої команди.

А між тим країна потребувала і потребує їхньої сконцентрованої уваги на головних речах – наслідках від газових угод і виборів.

Можна багато говорити про доцільність чи недоцільність відставки уряду Єханурова. Одначе йому нічого не заважає виконувати свої обов’язки професійно і пильнувати національні інтереси країни, навіть у статусі в.о.. Було б бажання.

Крім того, свою відставку уряд Єханурова великою мірою спровокував сам.

Якби прем'єр прийшов до ВР у той “чорний” для нього день як партнер і державний діяч. Якби не хизувався і не розповідав депутатам, що у газових угодах усе на благо України.

Якби він чесно сказав: “Маємо серйозну проблему – Росія розпочала наступальну війну. Тож давайте вирішимо, як нам забезпечити країну газом і врятувати від енергетичної та економічної загрози”, – то ситуація могла б скластися інакше.

Принаймні у БЮТівців навряд чи піднялася рука натиснути кнопку “за”. Але цього не сталося. Прем'єр не лише легковажив, реагуючи на серйозні зауваження з приводу угод від 4 січня, а й виявляв зневагу до парламенту загалом.

Якщо навіть Єхануров не був посвячений у всі таємниці цієї угоди, то така поведінка тим паче виглядає дивною. Цікаво, що більшість з тих, хто тоді голосував за відставку, робили це зовсім не через газові угоди.

Комуністи, блок Кравчука та інші опозиціонери відерто зізналися, що голосували за відставку уряду лише через участь урядовців у виборчій кампанії.

Фактично проти газових угод тоді виступив лише блок Тимошенко. Інші помаранчеві – нашоукраїнці, костенківці-плющі – не зробили жодної з цього приводу серйозної заяви.

Заява Єханурова про те, що відставка уряду піде партії влади лише на користь, здійснилася. Нашоукраїнці ще й на цьому заробили. І справді. Не пройшло й місяця, як чимало, галичан, які, до виникнення газових проблем, були прихильниками Тимошенко, заговорили, мовляв, вона – зрадниця.

Вона з комуністами і Януковичем відправила “патріотичний уряд” у відставку і заважає президенту продовжувати нести тепло в домівки. Партія влади регулярно з усіх “телевізорів” повідомляла, що ситуація з газом під контролем, що українська влада уперше не прогнулася перед Москвою.

Приховування правди щодо газових угод, а також маніпуляції довкола цього, здійснило певне корегування в електоральних симпатіях. Однак, чи довідається громадськість усю правду, і чи не буде запізно?

Розбіжності у заявах керівників України та Росії щодо ініціативи долучення до постачання газу в Україну сумнівної “РосУкрЕнерго”, неясність з ціною на газ, лише підтверджують оцінки експертів щодо провалу.

Сам президент формально висловився стосовно необхідності перевірки сумнозвісного “РосУкрЕнерго”. Одначе про те, як країна видихатиме ці угоди і що робити із загрозами, які вони спричинили, жодного слова.

Про небезпеки для країни від газових угод із закликами про негайне їх скасування, або ж урегулювання ситуації у відповідності до національних інтересів, не спромоглися зробити заяви ані Пора-ПРП, ані Плющ-Костенко, ані Рух, ані інші дрібні маргінальні політичні сили.

Не зібралися разом за два місяці після підписання угод президент, уряд та Верховна Рада для ґрунтовного аналізу ситуації, яка, за словами колишнього заступника міністра закордонних справ Олександра Чалого, може уже найближчим часом поставити всю країну на коліна.

“Саме страшне, що відбулося і відбувається, – це агресивний непрофесіоналізм. Злочинна самовпевненість тих, хто вів переговори і вводив в оману і продовжують вводити в оману українське суспільство”, - сказав він в ефірі радіо Свобода.

Пан Чалий переконаний, що газова справа може перетворитися на другу справу Гонгадзе, кінець якої спрогнозувати важко.

Пропрезидентські сили тим часом продовжують активну роботу з власного працевлаштування у парламент, і регулярно закликають українців не зраджувати цінності Майдану.

Панове, а що таке ідеали Майдану? Це газові угоди, довкола яких суцільні таємниці, невідомо чий інтерес, неправда та маніпуляції? Це президент? З якою програмою дій і, головне, з якою тактикою її реалізації? Може, це Порошенко, Безсмертний і Жванія його ідеали?

Чи може ідеалом Майдану є право народу обирати таку владу, яка служитиме його інтересам і здійснюватиме прозору, чесну політику в національних інтересах та відповідатиме перед народом за свої дії?

Чимало маніпуляцій довкола ідеалів Майдану й у переговорах довкола об’єднання помаранчевих. Спочатку НСНУ запропонував проект угоди з додатком про поділені посади, який категорично відкинули БЮТ, ПОРА-ПРП, соціалісти та блок Костенка-Плюща.

Не вдалося помаранчевим домовитися про об’єднання і без цих додатків. Кожна політична сила воліла б бачити свій варіант угоди як основу попри те, що принципової різниці у їхніх проектах немає, за винятком угоди, яку запропонувала команда Тимошенко.

БЮТ днями поширив підписаний ним одноосібно варіант коаліційної угоди, в якому наголошується неприпустимість блокування у майбутній Раді з тими політичними силами, які виступали і виступають проти національних інтересів України та уособлюють злиття політичної влади з великим тіньовим капіталом. Мова йде передовсім про Партію регіонів Віктора Януковича.

У проектах угоди від “Нашої України” таких пунктів немає. Тож і “Наша Україна” і блок Костенка-Плюща не виключають можливості блокуванні з Януковичем.

Президент Ющенко назвав документ БЮТ піаром та таким, що ображає інших потенційних учасників коаліції. Утім, що саме образило президента залишилося за дужками.

Але практично усі визначені Тимошенко засади об’єднання були гаслами Майдану, які дуже переконливо у 2004 виголошував сам Ющенко.

Що ж тепер заважає йому та його політичній силі потвердити ці гасла знову? Заздрощі, чоловічий шовінізм, чи може принципові розбіжності у розумінні цінностей Майдану?

Односторонній крок БЮТ хвилює президента, та що заважає зробити його багатостороннім?

А регулярні і абстрактні зазвичай заяви нашоукраїнців з приводу об’єднання не видаються президенту піаром? А деструктивна і регулярна критика цими чоловіками усього, що робить Тимошенко, не є образливою?

До Тимошенко можна по-різному ставитися, але те, що вона була двигуном помаранчевої революції та багатьох позитивних змін в країні – факт доконаний.

Президенту варто нагадати, що досягненням, якими він звітує з кожної нагоди, він великою мірою зобов’язаний саме Тимошенко.

Невідомо, що чекає на країну уже після виборів до парламенту, якщо Ющенко не протягне своїй колишній партнерці руку.

Анастасія Полохало, для УП