Час боротись за Донбас. Хоч перемога – в Центрі
За словами Клименка, "в Донецькій області проведена добре організована та координована з єдиного центру робота з фальсифікації виборів в області".
Клименко зауважує, що "вони формуються на 80% зі співробітників одного колективу, і керівництво виборчих комісій сформовано з тих самих людей, що й на президентських виборах".
"У процесі передачі списків виборців від робочих груп по їх складанню до дільничних виборчих комісій реальні списки замінені на списки другого туру президентських виборів 2004 року. Та навіть ці списки ще більше сфальсифіковано", заявив Клименко.
"Це дає підстави вже сьогодні ставити питання щодо визнання виборів у Донецькій області недійсними", - додає він у своєму листі.
У відповідь Донецьке обласне відділення Партії регіонів порадило Клименку побувати у громадській приймальні цієї партії і "з перших вуст почути про те, хто готує фальсифікації в Донецькій області".
Такий обмін "люб'язностями" між конкуруючими штабами можна було б віднести до зрозумілого азарту передвиборчої боротьби. Якби не великі "але", залишені попередніми виборами президента саме по відношенню до Донеччини.
Справа у тім, що політична культура Донбасу така, що там не соромно фальсифікувати "за своїх". Принаймні, так було на попередніх виборах.
На закиди у фальсифікаціях з боку донеччан не можливо було почути іншого виправдання, як звинувачення у відповідь у нібито масових фальсифікаціях на Західній Україні.
Між тим, з областей Західної України, які традиційно відзначалися високою активністю на виборах, найвища явка в другому турі склала 86, 63%. У Донецькій області, де на вибори завжди ходила заледве половина виборців, явка в другому турі сягнула фантастичних 96,64% – неймовірний показник, тим більше за умов відсутності значної кількості населення, яке перебуває на заробітках у Росії.
Щоправда, у третьому турі явка на Донеччині чомусь не досягла й 84,2%. І це при тому, що адмінресурс нікуди не зник, а виборці на дільниці масово звозилися комунальним транспортом (до речі, не завжди добровільно).
Між першим і другим турами президентських виборів на Донеччині були вписані сотні тисяч неіснуючих виборців.
На дільниці в Донецьку, де я був членом комісії в третьому турі, різниця між кількістю виборців у різних турах становила 25%. Звідки за три тижні взялися і куди потім безвісти зникли 500 виборців, для мене так і лишилося загадкою.
Сьогодні Партія регіонів волає про механічний переклад прізвищ виборців. Однак чомусь не згадує, що всі списки виборців складають і перекладають органи місцевої влади, які на Донбасі майже стовідсотково контролюються самою Партією регіонів.
Суспільна свідомість не змінюється за такий короткий час. Тому на Донеччині є кому віддавати накази про фальсифікацію, і, на жаль, є кому фальсифікувати.
Зупинити фальсифікаторів може тільки страх. Пам'ятаю, як на минулих виборах коротенька репліка "воно вам треба, від трьох до п'яти?" допомагала дисциплінувати членів виборчкомів.
Усі відповідальні силові структури мають долучитися до справи боротьби з можливими фальсифікаціями. Влада має з усією очевидністю попередити, що амністії більше не буде.
Найлегші способи фальсифікацій, судячи з досвіду минулих виборів - видача бюлетенів спеціально визначеним громадянам для голосування за інших, завідомо неіснуючих виборців.
Дільницями можуть ходити громадяни зі спеціальними умовними позначками на одягу або в документах, яким контрольовані фальсифікаторами члени комісій видаватимуть бюлетені за осіб, які не живуть на території дільниці, або які вже ніде не живуть. Ще простіший спосіб – голосування членами комісій за неіснуючих виборців.
Слід наголосити, що помаранчевим є, за що боротися в Донбасі.
Пам'ятаю бабусю, яка на звістку, що ми "від Ющенка", сказала "Какое счастье!" і вибачилася, що вона, родом з Гайсина, з 16 років на Донбасі "на хімці" і тому забула рідну мову.
На минулих виборах було "на око" видно, як на тих дільницях, де ретельно працювали члени комісій від Ющенка, його результат сягав був від 5 до 7%, а явка збивалася не менш ніж на 20%. І навпаки, на дільницях, де члени комісій проігнорували свої обов'язки, у Ющенка результат міг бути й 1% - скільки "дозволять", а явка лишитися на фантастичному рівні.
На минулих виборах підготовка членів комісій від Ющенка на Донеччині була відверто низькою, не кажучи про підбір кадрів, здійснений неграмотно і хаотично, навіть без мінімальної співбесіди.
Досить імовірно, схожа ситуація й сьогодні серед помарачевих членів комісії. Однак ще зовсім не пізно провести мінімально достатні інструкції з існуючими кадрами.
Згідно з соціологічними опитуваннями, сьогодні реальний електорат двох головних помаранчевих сил на Донеччині становить не менше 8% на двох. Це без урахування одного-двох відсотків разом на соціалістів і ПОРУ-ПРП.
Для найбільшої області України з населенням у 4 з половиною мільйони це серйозний шмат. Трохи краща ситуація для помаранчевих на теж електорально вагомій Луганщині. Тому за кожен голос на Донбасі має йти серйозна боротьба.
Цей край далеко не втрачений для формування цілісного політичного простору України. Завдяки інформації монополія Партії регіонів поступово руйнується. Частина населення регіону починає розуміти, що можна жити по-іншому, не в умовах "донецького дива".
Згідно з офіційною статистикою на Донеччині одні з найвищих по Україні рівнів захворюваності на туберкульоз, СНІД, сифіліс, алкоголізм і наркоманію. Цю статистику по-людськи боляче спостерігати на живих виборцях Донбасу.
На погляд стороннього "донецьке диво" полягає в значно більш глибокій соціальній катастрофі, ніж у решті регіонів України, та в кількадесят разів більшому розшаруванні між бідними й багатими.
Бажання "регіоналів" знову спробувати поширити це "диво" на решту території країни за допомогою фальсифікацій мало б наштовхнутися на здоровий глузд.
А він каже – "не витрачайте сили, лягайте на дно". Адже, доля цих виборів, як це вже стає традицією, вирішуватиметься в Центральній Україні, тобто на території від Вінниці до Полтави і від Чернігова до Кіровограда й Дніпропетровська з населенням у 19 мільйонів громадян.
Адже ще одним виявом "донецького дива" є одні з найгірших демографічних показників по Україні з відповідною динамікою.
Для впливу на тенденції голосування в загальноукраїнському масштабі на Донбасі просто не вистачить виборців, якщо, звичайно, не вписувати до їхнього складу 130-літніх, як це щойно сталося в Маріуполі.
Ключовим і єдиним питанням для перемоги помаранчевих є проста, але ефективна мобілізація виборців, тобто віднайдення для них лідерами помаранчевих політичних сил правильних, влучних і своєчасних слів, та донесення цих слів до виборців.
