Сергій Гайдай: “Могутньої "Нашої України" в майбутньому не буде, а з Тимошенко пов'язані великі потрясіння"

154 перегляди
Сергій Лещенко, Анна Григораш, УП
Понеділок, 20 березня 2006, 11:27

Сергій Гайдай - відомий в Україні політтехнолог, який працював з багатьма першими особами в політиці. У 2002 році Гайдай, за його ж словами, займався організацією штабу "Нашої України", в 2004 році - працював в штабі Ющенка, будучи членом команди Петра Порошенка.

В активі Гайдая також - керівництво виборчими кампаніями Ірини Хакамади в Санкт-Петербурзі в 2003 році, виборами Порошенка, Миколи Катеринчука та інших кандидатів від "Нашої України" до парламенту в 2002 році, а також Анатолія Кінаха - в 2004.

Слід зазначити, що робота з Порошенком наклала відбиток на ставлення Гайдая до цієї людини. У розмові він жодного разу не згадав про Порошенка в негативному контексті, намагаючись довести, що образ "корупціонера" був створений штучно.

Зараз Гайдай працює в штабі “Громадянського активу Києва”, де і проходило наше інтерв'ю. Під час розмови він захоплено розповідав про ГАК, і виникало відчуття, що робота в цьому проекті йому цікава і приносить велике задоволення.

Будучи політтехнологом, Гайдай в той же час не любить говорити про технології. За його словами, технологи допомагають лише розкрити і примножити потенціал політика.

Своє інтерв'ю він ретельно вичитував впродовж декількох днів. За словами Гайдая, йому хотілося згладити гострі кути у своїх висловлюваннях на адресу багатьох політиків, оскільки майже з усіма ними він працював, а деякі ходять в його друзях.

КАМПАНІЯ "НАШОЇ УКРАЇНИ" 2002 РОКУ БУЛА НА ПОРЯДОК ВИЩЕ, НІЖ КАМПАНІЯ-2004

- Почнемо із загального питання. Скажіть, чому, на ваш погляд, нинішні вибори такі спокійні, на відміну від минулих і позаминулих? Особисто вам цікаво на цих виборах?

- Мені зараз працювати шалено цікаво! Хоча багатьом здається, що ці вибори спокійніші, ніж попередні. Просто раніше основною інтригою виборів було бажання більшості українців позбавитися режиму Кучми.

Наприклад, в 1999 році нас хвилювало - утримається або не утримається при владі Кучма, чи зможе опозиція висунути гідного кандидата?

Звичайно, нам мало вірилося, що від нас щось залежить. Влада була дуже сильною. Вона могла прибрати Чорновола, не допустити до другого туру Мороза. Висунути туди фальшивого Симоненка. А вже між Симоненком і Кучмою народ вибрав Кучму...

Наступні вибори були цікавіші. У 2002 році навколо Ющенка стала формуватися "Наша Україна" - опозиційна сила, зі значно більшими можливостями.

Тоді народ ще слабо вірив в перемогу опозиції, але по-українськи "дулю в кишені" вже носив. Зрозуміло, що апогей настав у 2004 році. "Або країну - виграємо, або програємо".

А зараз тієї інтриги немає, її витягнули з виборів, як стрижень. Зараз тільки помаранчевих політичних майданчиків штук п'ять...

- Але зараз же існує загроза "контрреволюції"?

- Реальної загрози зараз ніхто не відчуває. Адже джина з пляшки вже випущено і є надія, що повернення до колишнього режиму не буде, незалежно від того, які сили прийдуть до влади.

Між іншим, виборча кампанія - це дуже серйозний тест для політиків на управлінські здібності. Людина, не здатна організувати ефективну виборчу кампанію, навряд чи зможе управляти країною.

Вибори - це певна кризова ситуація. Тому хороший керівник штабу повинен бути непоганим кризовим менеджером.

Наприклад, керівні посади в штабі "Нашої України" займали Порошенко, Безсмертний, Зінченко, Турчинов, Жванія, Третьяков. За їхніми діями всередині штабу чудово було видно, які вони управлінці.

Сергій Гайдай (зліва) і Віктор Ющенко

Коли я працював в "Нашій Україні", я завжди говорив незручні речі. Я завжди говорив, що політики найчастіше кампанії організовують погано. І помаранчева команда не виняток.

Якщо говорити про кампанію 2002 року, то вона була технологічно на порядок вищою, ніж кампанія 2004 року. Хоча звичайному виборцю здається, що 2004 рік був переможним для помаранчевих, але її виграв не штаб, не технологи. Її виграв український народ, який нарешті прокинувся.

МИ ПРОПОНУВАЛИ "НАШІЙ УКРАЇНІ" РОЗКРУЧУВАТИ ПОМАРАНЧЕВІ ФІШКИ - ВІД СТРІЧОК ДО ПРАПОРЦІВ - ЩЕ ВЛІТКУ

- Тобто ви впевнені, що революція відбулася б навіть, якби штаб “Нашої України” не купив намети і обігрівачі?

- Я впевнений в цьому! Революція трапилася не тому, що купили намети і обігрівачі. Люди прийшли на Майдан від відчаю, від обурення тим, що робила влада Кучми і команда Януковича.

Пам'ятаєте, як починався Майдан? Впродовж чотирьох днів люди не знали, що робити. З одного боку, панувала дуже справжня, дуже щира атмосфера, а з іншого боку була розгубленість...

Так, влада була розгублена, але і штаб Ющенка жодого сигналу не давав! Помаранчеві лідери просто не чекали такої кількості людей!

І ось після чотирьох днів невизначеної ситуації, на п'яту добу на сцену Майдану вийшов Зінченко і вперше всенародно оголосив план дій. Ось після цього і пішла чітка організація.

- Але Безсмертний, начебто, із самого початку всім керував...

- Так, керував, але керував виборчою кампанією. І в рамках кампанії булло заплановано установку 26 наметів, за кількістю областей, на Майдані для паралельного підрахунку голосів. Тільки для підрахунку ці намети не знадобилися. Тому що все пішло за іншим сценарієм.

- А хто придумав цей план дій для людей на Майдані?

- Вночі четвертого дня в офісі Ющенка на Боричевому току зібралися всі лідери коаліції "Сила Народу" - від Мороза до Тимошенко. Я знаходився там, як член команди Порошенка.

Вони збиралися за закритими дверима на нараду. Необхідно було ухвалити спільне рішення. У якусь мить з приміщення вийшов Порошенко. Ми з ним говорили в коридорі офісу. Петро Олексійович тоді сказав: "Ми повинні ухвалити рішення. Якщо завтра ми не скажемо нічого народу, він просто розійдеться" (Гайдай стукає по столу).

Після розмови з Порошенком силами своєї команди ми підготували план дій, які вважали першочерговими. Через півгодини мені вдалося передати цей план йому, прямо на нараду лідерів.

Коли вранці Зінченко зачитував план на Майдані, він майже повністю збігався з нашим.

Там було запропоновано створити комітет національного порятунку. Це був важливий сигнал для тих, хто стояв на Майдані. Революція без Смольного неможлива.

Друге, що пропонувалося в цьому документі, - мирне захоплення будівель. Щоб виключити можливість кровопролиття, для захоплення були запропоновані будівлі, тільки які не охоронялися, - Український дім, Жовтневий палац, Палац профспілок, Головпоштамт.

Найважливішим ходом в цьому плані дій я вважаю звернення до армії. Адже в армії, якщо ти не виконав наказ, значить, порушив присягу. З іншого боку, якщо, виконуючи злочинний наказ, ти стріляєш в мирних жителів, у разі перемоги революції тебе обов'язково судитимуть за злочин проти народу.

Читайте також одкровення іншого політтехнолога Ющенка:

У цьому зверненні було сказано, що всі, хто перейдуть на бік народу, вважатимуться такими, що виконали присягу.

Звернення було розраховане на середній командний склад. Багато хто з цих людей розумів, що якщо вони ризикнуть приєднатися до революції, то це допоможе їм в плані професійного зростання.

Пам'ятаєте, під час путчу ГКЧП у 1991 році один полковник розвернув танк на бік захисників Білого дому? Єльцин відразу на танку і призначив його міністром оборони. Був він міністром дуже не довго, але пішов з посади як мінімум на два звання вище.

Потім штаб зробив технологічно геніальну річ - знайшли всіх прихильників, які мають військову форму. Вони стали виступати по телевізору і говорити, що вони вже перейшли на бік народу. Чесно кажучи, серед них були і відставні військові.

Дуже важкий момент був, коли Юлія Володимирівна закликала Майдан штурмувати адміністрацію президента. Врятувало те, що у людей вистачило витримки і розуму не робити цього, і вони просто оточили квартал.

При штурмі кровопролиття було б неминучим... У цей час я був там і бачив жах в очах хлопців з міліції, які охороняли адміністрацію президента, яку оточував народ...

- Хто розробляв всі ці дії в штабі Ющенка?

- Насправді, якогось спеціального технологічного центру не було. Це скоріше була геніальна самоорганізація і творчість народу, коли все сходу підхоплювалося і втілювалося в життя. Наприклад, пам'ятаєте, ще за місяць до виборів люди почали носити помаранчеві стрічки?

Їх ніхто не придумував, в більшості випадків - це спонтанне явище. Хоча ми пропонували штабу через Порошенка розкручувати помаранчеві фішки - від стрічок до прапорців - ще влітку. Пропонували це не тільки ми, але й інші люди в штабі Ющенка. Але якось масово не приживалося...

А потім, на другий день після відомих подій під ЦВК, моя група почала розсилати перші листи, де навіть на фотографіях показувалося, що і як потрібно із стрічками робити - в косу заплітати, на сумку чіпляти, на машину... До вечора ми виявили, що подібні листи в Інтернеті пишемо не тільки ми.

Ідея зі стрічками була, по суті, вирішенням складної проблеми, яка стояла в той момент перед штабом Ющенка. Якщо ви пам'ятаєте, тоді на Януковича працювали російські політтехнологи і політконсультанти. Вони маніпулювали з рейтингами Ющенка і Януковича...

- Про які саме маніпуляції ви зараз говорите, адже рейтинг Януковича на момент виборів був дійсно вищим, ніж у Ющенка?

- Наприклад, вам показують реальний рейтинг кандидата... Далі під кандидата (в даному випадку - Януковича) йде планомірне підвищення рейтингу, причому кожне підвищення пов'язується з реальною подією.

Наприклад, повідомляється, що прем'єр-міністр Янукович з'їздив підтримати нашу збірну на Олімпіаді. Наступного дня - невелике підвищення рейтингу. Підняв пенсії - знову підвищився рейтинг. І це виглядає дуже правдоподібно!

Ця технологія вперше спрацювала в Росії, коли з абсолютно нікому невідомого Путіна зробили людину з найбільшим рейтингом в країні! Він теж був прем'єр-міністром.

Злітав Путін на літаку до Чечні - піднявся рейтинг. Доренко виходив в ефір кожен вечір для того, щоб повідомити, що зробив або заявив Путін і як піднявся рейтинг Путіна. Виглядало дуже переконливо, і рейтинг дійсно ріс!

Я пам'ятаю, що в штабі Ющенка тоді панував смуток, тому що показники Януковича і справді зростали.

Так от, коли ми побачили події під ЦВК, де було 120 тисяч людей з помаранчевою символікою, я сказав: "У місті, де така кількість "помаранчевих", де кожен другий носить помаранчеву стрічку, про який рейтинг Януковича можна говорити? Візуально видно, що телеканали брешуть. Нас просто більше!". Помаранчеві стрічки стали, по суті, візуальним рейтингом Ющенка.

- Якщо на минулих виборах були стрічки головними символам, то яка головна знахідка на цих виборах?

- На цих виборах подібних знахідок, на жаль, немає. Використовується те, що було напрацьоване - прапори, банери на балконах. Тільки це вже звичайна реклама. Якщо історія перший раз відбувається як трагедія, то вдруге вона перетворюється на фарс. Сьогодні всі стрічки і прапорці - найчастіше за гроші.

У ШТАБІ ЮЩЕНКА ВСІ РІШЕННЯ УХВАЛЮВАЛИСЯ ПОЛІТРАДОЮ В 30 ОСІБ

- Чим ви займалися в штабі Ющенка в 2002 році?

- Формально я очолював відділ політичної реклами. Але зробити мені вдалося дуже мало. Я брав участь в організації штабу. У свій актив я можу записати створення проекту організаційної структури штабу.

У той час я був консультантом Порошенка, а він був керівником штабу. Самого штабу ще не було. Зрозуміло, що спочатку ми намалювали його на папері.

Мало хто знає, що тільки місяць пішов на створення графічного стилю "Нашої України". Пропозицій було дуже багато. Були і їжачки, і плуги, і підкови.

У результаті все-таки вибрали сонце з жовто-блакитними мазками. Сонце - досить вдалий символ. Вибрав його сам Ющенко. Стиль намалював дизайнер Олексій Штраміло.

І хоча потім стиль був графічно помітно змінений, основна ідея з сонцем жила досить довго. До речі, зараз у Костенка дуже схожий фірмовий стиль. У мене є підозра, що автор той самий.

Надалі ж всю агітаційну продукцію штабу робила група людей, яку зібрав Ігор Гринів.

Ще ми зробили дуже вдалу фотосесію для Ющенка. Але жодне фото затверджене так і не було.

Фотосесія Ющенка, яку так і не було використано на виборах-2002

У штабі часто рішення ухвалювала політрада з 30 політичних лідерів. Звичайно, така кількість людей ніколи не зійдеться в думці що їм подобається. У результаті використовувалися інші фото. На мій погляд, менш вдалі.

- Ви були консультантом Порошенка на його виборах 2002 року по вінницькому округу?

- Так. Я поїхав до Вінниці. Працювати з Порошенком було важко. Він харизматична людина. Консультувати його не просто.

У мене склалося враження, що 20% порад він приймає, а 80% - робить абсолютно по-своєму. Що б там оточення не планувало, він все одно зробить по-своєму.

- Розкажіть про Порошенка. Він вже списаний гравець чи ні? Що його чекає?

- Мені важко бути оракулом і передбачати, що його чекає. Але списаним гравцем Петра Олексійовича я ніяк не вважаю. У нього рідкісні для українського політика мізки і відмінні вольові якості.

Я відверто вважаю, що за своїм потенціалом Петро Олексійович цілком тягне на посаду президента країни. Більше того, скажу дуже непопулярну сьогодні думку. Звичайно, Порошенко зробив багато помилок і напевно є за що його лаяти. Але приписувані йому відсутність моральності - несправедливо.

Етичних принципів у Порошенка значно більше, ніж у більшості українських політиків.

Звичайно звинувачення його в корупції і перетворення його в головного "ворога народу" - важкий удар. Але такі люди, як він, загартовуються під час таких подій.

Якщо він перейде до системних дій, то у нього є політичне майбутнє. До цього дії Порошенка були скоріше емоційними і спонтанними.

Я бачив його на Майдані, його дії були одними з найефективніших. Він чесно грав в командну гру за Ющенка, і тому одержав всі шишки від БЮТу.

Зрозуміло, що для команди Ющенка Юлія Володимирівна була завжди загрозою. Реальним бар'єром для утримування цієї загрози і був Порошенко. І його "знищення" відбулося не в результаті якихось реальних фактів корупції. Просто для команди Тимошенко це була необхідність. Сильнішого гравця в оточенні Ющенка, здатного протистояти Тимошенко, не було.

Думаю, що все, що пред'явили Порошенкові - вигадка. Зокрема, до будинку на Грушевського він не причетний. Цей будинок будувався оточенням Кучми.

Команда Тимошенко скористалася тими, хто стояв за будівництвом цього будинку, спотворила ситуацію і публічно звинуватила Порошенка в тиску на компанію-забудовника.

Ми тоді жартома порівнювали Порошенка з американським авіаносцем, що йде до берегів Японії. На горизонті з'явився перший камікадзе - Бродський. Спікірував прямо на палубу, але пожежу загасили, відбулися легким переляком. Причому помітьте, свої заяви Бродський зробив на 5 каналі.

Потім з'явився наступний камікадзе - Зінченко зі своїми заявами. Було зрозуміло, що цей удар по авіаносцю "Порошенко" дуже серйозний.

Порошенко, як людина емоційна, навіть їздив до Зінченка на прес-конференцію - подивитися в очі. По-людськи цей крок дуже зрозумілий. Але для публічного політика, напевно, це було невірно. Обачлива і прагматична людина так би не поступила.

А потім прилетіли ще два камікадзе, які "добили" корабель Порошенка. Була заява Томенка, ну, а потім Турчинова.

Цей скандал пам'ятає вся країна. Тільки ніхто зараз не знає, що всі ці звинувачення проти Порошенка в суді були спростовані.

- Чому і ким Порошенко повернеться в політику?

– Вы знаете, это очень сложный вопрос. Наверное, это зависит только от самого Порошенко...

...Сьогодні в Україні існує два підходи до управління країною. Один - соціально-популістський. Він будується на деклараціях про наміри і більше розрахований не на результат, а на виборців.

Такий підхід у команди Тимошенко. І як не дивно і у Януковича, і у Вітренко теж.

Інший підхід - системні економічно продумані дії, ухвалення непопулярних і прагматичних рішень. Якщо чесно, такої команди в Україні поки немає.

Якщо умовно розділити наше суспільство на тих, на кого в діях політика більший вплив має соціально-популістський підхід, то таких опиниться - 70%.

Не важливо, пропонує його Тимошенко чи Янукович. Він яскравий, зрозумілий, ясний. "Щастя наступить, якщо відібрати всі підприємства у "нечесних" і віддати своїм", якщо російську мову прийняти як державну, якщо відмінити депутатську недоторканність, якщо подружитися з Росією".

Є тільки один маленький нюанс - коли не виходить (а популістські методи рідко бувають результативними), необхідно виправдовувати свої дії. І тоді знаходиться ворог. Наприклад, Порошенко.

У Росії там ціла команда ворогів - Чубайс, Гайдар, Ходорковський.

Є ще один важливий момент. Ці 70% українців, мають тенденцію до скорочення. Відповідно, 30% із зростанням середнього класу, із зростанням рівня життя, з приходом нового покоління збільшуватимуться.

Я думаю, Порошенко може очолити ці 30% прагматичних людей, якщо виконає велику і важку роботу зі створення свого нового іміджу.

Якщо Порошенко стане їхнім лідером, це і буде його відродження. Потрібен тільки час.

- А хіба Ющенко - не їхній лідер?

- Ні. Навряд чи Ющенко - їхній лідер. Лідером може бути людина, яка народжує сенси, цікаві для таких людей. Людина, яка постійно дає їм їжу для роздумів. Ющенко, на жаль, цього не робить.

"НАШОЇ УКРАЇНИ" ЯК МОГУТНЬОЇ СИЛИ НЕ БУДЕ, А В ТИМОШЕНКО РОЗЧАРУЮТЬСЯ

- Давайте поговоримо про майбутнє політичних сил. Що буде, наприклад, з "Нашою Україною"?

- Думаю, "Нашої України" як могутньої політичної сили в майбутньому не буде. Там дуже сильні відцентрові сили. Крім того, там небагато яскравих публічних політиків.

Помітьте, серед оточення Ющенка ви знайдете мало людей, які поїхали б в регіони і зустрічалися там з найскладнішими аудиторіями.

- Скажіть, яке майбутнє ви бачите у Тимошенко?

- Боюся, що з Тимошенко в Україні пов'язані в майбутньому великі потрясіння. Маленьку репетицію цього провалу ми вже бачили. Це перші сім місяців її роботи. І навряд чи ми побачимо в роботі у Тимошенко в ролі прем'єр-міністра (а не дай Бог - президента!) щось інше.

На жаль, наслідком буде не тільки розчарування народу в Тимошенко. Це може бути розчарування в можливості зробити Україну країною, якою б хотілося гордитися. Ми втратимо час і ресурси, для того, щоб це зрозуміти.

- Тимошенко може знову стати прем'єром, як ви думаєте? Вона поки на третьому місці в рейтингах...

- Я думаю, ви помиляєтеся. Вважаю, що зараз ніс до носа йдуть три партії - "Наша Україна", "Регіони" і БЮТ. І Тимошенко обов'язково зробить ще передвиборний ривок. У неї найбільший потенціал, найбільша харизма і найзгуртованіша команда.

Сьогодні 20-15% виборців ще не визначилося. У результаті такі люди, на жаль, голосують потім не розумом, а серцем. А серцем на цих виборах проголосують за Тимошенко.

- Яким ви бачите майбутнє Януковича?

- Ну, приблизно, як у Симоненка. Пропишеться в парламенті, постійно представлятиме "донецьких". Сьогодні їхніх прихильників багато, але, як і у комуністів, число їх з часом скорочуватиметься.

- Ким може стати Ахметов?

- Я чув думку однієї дуже впливової в Україні людини. Він сказав, у Ахметова стільки активів в цій країні, що йому нічого не залишається, як цю країну зробити великою. Можливо, він і має рацію, я не знаю. Я з Ахметовим не знайомий.

Як публічного політика я його серйозно не оцінюю. Як політичного інвестора - так. Але з кримінальним змістом важко будувати політичну кар'єру. Янукович став публічним політиком? Став. Але ціною яких зусиль і ресурсів? Його кримінальне минуле буде його слабким місцем постійно.

- Чи пройде до парламенту блок "Не так!"? Яке майбутнє, на ваш погляд, у таких людей як Медведчук, наприклад? Можуть вони переродитися?

- "Не Так!" не пройде. Переродитися ці люди навряд чи зможуть. Інша справа, що вони постійно шукатимуть свою форму участі в політиці.

Звичайно, така особистість, як Медведчук, не зникне з політики. Думаю у нього, як і у Ахметова, доля політичного інвестора. Адже найголовніше, що у них залишається - це колосальні ресурси.

Інша справа, що політичні інвестиції необхідно вкладати з розумом. СДПУ(о) завжди відрізнялася найефективнішими політичними вкладеннями. А сьогодні у них вже немає тієї підтримки влади, яка була раніше.

- Тобто ви вважаєте неправильною стратегію, вибрану блоком "Не Так!"? Що "Не Так!" робить не так?

- Сама назва невдала. Дивіться, помаранчеву революцію підтримали більшість українців. І ті, хто вийшов на Майдан, боролися не тільки з Кучмою і Януковичем, вони боролися і з медведчуками і суркісами.

Потім ця помаранчева частина розчарувалася з своїх власних лідерах. І тут з'являються ті, кого вони перемогли, стають в сторонці і починають кричати: "Не так! Не змогли!".

- Але ж вони хочуть, щоб їх любили не помаранчеві, а ті, сині...

- Тепер подивіться на "синіх". Невже ви вважаєте, що під час тих подій Медведчук, Кравчук, Жваній були їхніми лідерами? Ні, лідером "синіх" був Янукович.

І сьогодні, у момент напруги сил, коли Януковичу треба перемогти, який "синій" віддасть свій голос якимсь "нетакам"? Вони ніякого відношення до Донбасу не мають, вони завжди були київськими.

Тому вони програли скрізь: на заході вони - вороги, а на сході - не лідери опозиції. Крім того, у них в програмі немає нічого позитивного, а всі гасла вкрадені у того ж Януковича.

Щоб пройти до парламенту, їм потрібно було тихо сховатися в списках - у Януковича, у Тимошенко - на межі проходження, щоб не дуже діставали.

- Ви працювали також з Кінахом, вели його передвиборну кампанію в 2004 році. Що ви думаєте про його майбутнє?

- Непотоплюваність Кінаха полягає в його величезній працездатності, посидючості і відсутності яких-небудь різких рухів. Така людина повинна бути в будь-якій команді.

Кінах дуже зручний. Він - робоча конячка, яка все тягне і тягне і не вередує.

- А ви не намагалися зробити з нього "живої" людини?

- Кінах дуже жива людина в звичайному спілкуванні. Ви знаєте, я бачив тільки два моменти, коли він був живою людиною на публіці. У нас була дуже довга фотосесія в студії мого брата Ігоря.

Ігор добре працює з людьми, але розкрутити Кінаха було украй складно, він був закритим.

На фотосесії була присутня його дружина Марина, і коли стали робити групову зйомку разом з дружиною, він раптово став дуже людяним. Вийшла дуже хороша фотографія, без краватки. Ось це - Кінах живий.

Фото з портфоліо Гайдая. Бігборди Кінаха, які так і не були розвішені

Інший момент, який мене вразив, - перший виступ Кінаха на Майдані. Я тоді знаходився за сценою, і раптом я чую шалено знайомий голос і виразну, класну, не пересипану термінами мову. Від серця. Я раптом з подивом розумію, що це Кінах...

- Чому президентська кампанія Кінаха в 2004 році була згорнута? Через відсутність грошей? Чи щось інше?

- Багато було різних чинників, не можу все відкривати. У тому числі і брак ресурсів. Основною заслугою цієї кампанії був правильний вибір у бік Ющенка. Причому не в момент, коли вже зрозуміло було, що революція перемогла. Був дуже точний момент приходу Кінаха в коаліцію "Сила народу".

Штаб Януковича до останнього був упевнений, що Кінах прийде до них. Пропозиції від них йшли весь перший тур.

Більш того, всередині партії Кінаха була сильна протидія між тими, хто вів його до Ющенка і тими, хто вів його до Януковича. І, повірте, тих, хто вів його до Ющенка, було набагато менше.

- Як ви оцінюєте кампанію Литвина?

- Я думаю, вона програна. Хоча стилістично кампанія дуже хороша. Але є одна проблема. Хороша кампанія виконує три функції.

Перша - доказова: я доводжу, що я вам потрібний. Це основна частина кампанії.

Друга частина - іміджева. Це кампанія, на тлі якої я виглядаю добре. Наприклад, якщо я соціал-демократ, я розповідаю, які класні соціал-демократи в Європі.

Третя - це атакуюча: я повинен розповісти про небезпеку. Наприклад, "бандити повинні сидіти у тюрмах".

По Литвину ви доказову рекламу бачили? Ви бачили атакуючу рекламу? У Литвина тільки іміджева реклама.

Сама по собі іміджева реклама дуже рідко завойовує голоси. Виборці побачили хорошу, дуже якісно зроблену рекламу. Але суспільству не зробили пропозицію і не вказали на супротивника.

- Ваш прогноз про склад Верховної Ради. Як ви думаєте, хто пройде?

- Думаю, що все досить очевидно. Це Тимошенко, Партія Регіонів, Наша Україна, соціалісти, комуністи і Литвин. Всі інші знаходяться на межі прохідного бар'єру.

Мене більше хвилює ситуація з Київрадою. Тут розклад сильно відрізняється від всеукраїнського. Окрім БЮТу і Нашої України, в Київраду проходить Блок Чернівецького (для мене це було несподіванкою), ПОРА-ПРП. Сподіваюся, що пройде ГАК. На межі проходу партія Литвина, Регіони, Соціалісти.

- А мером залишиться Омельченко?

- Думаю, так. На жаль, хоч місто і дозріло для нового мера, але іншої кандидатури, рівної за потенціалом Омельченку зараз немає.

Я дуже поважаю Віталія Кличка як національного героя, але він не готовий до посади мера такого міста як Київ.

Хоча при перемозі Омельченка, я думаю, у Кличка не виникне в Києві жодних проблем. І при перемозі Кличка Омельченко, думаю, сильно не постраждає. Вірогідність домовленості між Сан Саничем і Віталієм дуже висока.

- Добре, як ви думаєте, хто буде наступним мером після Омельченка?

- Хороше питання. Але робити прогноз на чотири роки вперед нерозумно. За цей час, сподіваюся, з’являться нові особи.

Я особисто колись серйозно думав, що для цієї посади непоганою кандидатурою був би Микола Катеринчук. Ми ставили його прізвище в соціологічні дослідження для перевірки рейтингу, і він набрав 6%. При цьому він не робив ніяких дій або заяв.

ЯКЩО У ТЕБЕ НЕМАЄ 1 ДОЛАРА НА ОДНОГО ВИБОРЦЯ В МІСЯЦЬ, КАМПАНІЮ ПОЧИНАТИ НЕ ВАРТО

- Скажіть, як на ваш погляд, яка найяскравіша "чорна" і "біла" технологія була на цих виборах? Який хід?

- Технологічно, як не дивно, але я повинен похвалити не дуже хвалену експертами "Нашу Україну". Вони вдало використали подієвий ресурс - відставку уряду Єханурова Верховною Радою.

У них була грамотна заява, що всі політичні сили об'єдналися проти них і не дали уряду нормально працювати. Думаю, вони на цьому підняли рейтинг не менше, ніж на 10%.

Основний сенс був таким: "Уряду працювати не дають. Вони домовилися з Росією про вирішення газового конфлікту, а в парламенті політичні супротивники об'єдналися (БЮТ, Литвин, Регіони) відправили їх у відставку".

Вдала стратегія у Тимошенко. Заява що Україна вже зараз вибирає майбутнього прем'єра - або Януковича, або Юлію Володимирівну.

- Скажіть, скільки потрібно мати грошей, щоб перемогти на цих виборах? Чи виросли розцінки в порівнянні з минулим роком?

- Маючи тільки одні гроші, ви не переможете. Для того, щоб перемогти, потрібне ще дещо. З іншого боку, ціни на вибори ростуть постійно. Це тенденція по всьому світу: як тільки який-небудь вид діяльності стає індустрією, а вибори в Україні стали індустрією вже давно, то це вимагає все більше і більше фінансових ресурсів.

Скільки грошей потрібно, сказати важко. В принципі, якщо у тебе немає 1 долара на одного виборця в місяць, кампанію починати взагалі не варто. Це якщо у тебе немає ще якогось запасу - популярності, подієвого ряду, яскравої особистості.

Наприклад, в Києві 2 мільйони виборців. Відповідно, в місяць агітаційного періоду ви повинні витрачати мінімум близько 2 мільйонів доларів.

- Ви зараз працюєте з Громадянським активом Києва. Скажіть, правда, що ГАК підтримують співвласники “Запоріжсталі” Хмельницький і Іванов?

- Хмельницький? Як може підтримувати ГАК людина, що знаходиться в списках БЮТ? Іванов теж йде в списку БЮТ, але в Київраду.

У Київраді у лідера ГАК Олександра Пабата хороші стосунки з депутатом Івановим. Більш того, моя команда працювала на Іванова в 2002 році, коли він вів виборчу кампанію в Київраду. Отже цілком зрозуміло, звідки чутки.

- Де бере ГАК гроші на кампанію?

- Безумовно, ніяка кампанія без грошей не будується. Одним з найбільших успіхів ГАКу є створення мережі фінансових донорів.

Це і фізичні, і юридичні особи. Половина з них не хочуть, щоб знали, що вони платять, в силу різних причин.

Але щоб така система запрацювала, потрібний стартовий капітал. Стартовий капітал - це особистий капітал Олександра Пабата.

- ГАКу пропонували співпрацю інші партії?

- Я знаю про переговори з БЮТ, Нашою Україною і Європейською столицею. Але для лідерів ГАКу умови, які пропонували ці партії, виявилися неприйнятними.

powered by lun.ua
"Євробляхи" в законі. Відповіді на найпоширеніші запитання
Нові прізвища у справі Гандзюк, та хто насправді відкрив таємницю слідства
Страшна правда. Що ви не знали про боротьбу з тютюнопалінням у світі
Боротьба за Крим та в'язнів: п'ять основних фактів про нову кримську резолюцію в ООН
Усі публікації