Юлія Тимошенко: У моїй політичній біографії немає жодної мети, якої я не досягала

Вівторок, 21 березня 2006, 10:40

УКРАЇНІ ПОТРІБНА НОВА КОНСТИТУЦІЯ

- Юлія Володимирівна, вся країна обтикана бігбордами зовсім не двозначного змісту: "26 березня вибори народного прем'єр-міністра" з вашим зображенням. Натяк зрозумілий. Але в той же час, наскільки мені відомо, в останню неділю березня - вибори народних депутатів. Так кого ж обираємо - депутатів чи прем'єра?

- І тих, і того. А вірніше - і тих, і ту! З 1 січня вступила в силу конституційна реформа. За її положеннями, та політична сила, яка переможе на виборах, запропонує кандидатуру прем'єр-міністра, а президент зобов'язаний подати її на твердження парламенту.

- Якщо не помиляюся, це саме та реформа, проти якої ви так полум'яно боролися. Тобто - вчора "проти", сьогодні - "за"?

- Ні, я і сьогодні не "за". Наша фракція виявилася єдиною, хто не підтримав реформу. Я вважаю, що вона не принесе ефективної системи влади. Вона приймалася під тиском Кучми і була розрахована на політичне майбутнє Кучми.

Я ж переконана, що новій країні не треба жити за заповітами колишнього президента. Але! По-перше, вона вже вступила в силу, оскільки команда Ющенка проморгала можливість переграти реформу.

По-друге, коли я попрацювала сім місяців на посаді прем'єра і побачила ЩО роблять з країною "любі друзі" за старою Конституцією, то я вже не знаю, що краще - реформа чи її відсутність?

Це як в анекдоті: "У вас пряники свіжі? - Ні, старі, черстві, цвілі. - А печиво? - Ой, візьміть краще пряники!". Україні потрібна нова Конституція.

- Але в Конституції (ні у новій, ні в старій) ніде не записано, що народ безпосередньо обирає прем'єр-міністра...

- Так само не написано, що народ обирає прем'єр-міністра в конституціях і законах Німеччини або Великобританії. Але ж обирає ж! Жодна серйозна політична партія Європи не ризикнула б вийти на вибори без власного кандидата в прем'єри.

А у наших блоків і партій, мабуть, такі кандидати, що їх би заховати подалі від очей народних! Наш блок єдиний, хто чесно назвав свого прем'єр-міністра.

Чом би не зробити цього і іншим. Хто кандидат в прем'єри від "Нашої України"? Єхануров? Жванія? Червоненко? Порошенко? Хто? А від Партії регіонів - сам Янукович чи Ахметов?

- Доступно. А ви упевнені, що саме ви станете новим народним прем'єром?

- У моїй політичній біографії немає жодної мети, якої я не досягла.

- І переконливо...

- Саме тому ці вибори настільки важливі для країни. Від того, хто стане прем'єр-міністром, по великому рахунку залежить майбутнє України. У тому бардаку, в який може зануритися країна, повинна бути людина з жорсткими руками і ясною головою.

- Щодо ясної голови, повірю на слово, а ось дивлюся на ваші руки, щось вони не вельми жорсткі, принаймні, на перший погляд…

- Так вважав багато хто. Поки в них не потрапляли...

БОРОТЬБА ЗА ПРЕЗИДЕНТА НЕ ЗАКІНЧЕНА

- Юлія Володимирівна, зізнайтеся чесно, навіщо ви займалися шкідництвом на дачі у Турчинова в ніч на 8 вересня і намагалися скинути Ющенка з посади президента за допомогою таємної змови? Принаймні так стверджує письменник Дмитро Чобіт.

- Дмитро Чобіт був членом нашої партії і перебував в списку блоку на виборах до Верховної Ради. Але йому не сподобався його порядковий номер, і він вирішив піти до Порошенка на добре оплачувані літературні хліби. Я хотіла поговорити з Чоботом, але я до нього так і не додзвонилася.

- Ну добре, а що реально відбувалося вночі 8 вересня?

- Увечері 7 вересня 2005 року у мене відбулася з Ющенком важка і довга розмова, яка закінчилася ультиматумом. Віктор Андрійович сказав мені буквально наступне: якщо ти хочеш залишитися прем'єр-міністром, то повинна:

по-перше, припинити переслідування його "хлопців", які до цього часу вже доїдали енергетичну галузь країни;

по-друге, погодитися з відставкою Олександра Турчинова з посади глави СБУ, який якраз впритул підійшов до розслідування справ про корупцію в президентському оточенні, через день-два декілька людей повинні були бути арештовані СБУ;

по-третє, відправити у відставку Миколу Томенка і Сергія Терьохіна, які вважалися членами моєї команди: по-четверте, протягнути руку дружби Петру Порошенку і К°;

по-п'яте, публічно відректися від Олександра Зінченка, який розповів про корупцію в оточенні глави держави, і очолити єдиний виборчий список на виборах до ВР, тобто - провести до парламенту тих же Порошенка, Жванію, Безсмертного, Третьякова і т.д.

Після цієї розмови я вирішила зустрітися зі своїми однодумцями. Ми зібралися на службовій дачі у Турчинова. Окрім мене і Турчинова, там були віце-прем'єр Микола Томенко, міністр фінансів Пинзеник, міністр оборони Анатолій Гриценко, його дружина, редактор "Дзеркала тижня" Юлія Мостова, міністр економіки Сергій Терьохін.

Я розповіла своїм друзям про ультиматум президента. Ми говорили довго. Головним чином про те, що розкол команди - це дуже погано для країни, але, мабуть, таким шляхом ми повинні всі пройти.

Ми порадилися і ухвалили рішення, що такий компроміс неможливий. Бо - це компроміс з власною совістю і зрада інтересів мільйонів людей, які повірили в чесність нової влади.

Вранці 8 вересня я зі свого кабінету зняла трубку на головному телефонному апараті і сказала: Віктор Андрійович, на жаль, таких умов я прийняти не можу. Через півгодини президент відправив уряд у відставку.

- Так, але при такому складі учасників дійсно не складно організувати переворот.

- Про що ви говорите? Ми буквально за руки привели Віктора Андрійовича до президентства не для того, щоб змови проти нього організовувати. Ми звільнимо Ющенка з "оточення", боротьба за президента не закінчена. Я упевнена, що ми можемо працювати в єдиній команді на користь людей.

МИ ПРОПОНУЄМО ПОЧАТИ ПРАЦЮВАТИ З ЧИСТОГО ОБЛИЧЧЯ

- Юрій Єхануров вам ворог?

- Я недавно прочитала, що улюблене заняття Юрія Івановича ліпити пельмені на швидкість. Скажіть, як можна воювати з людиною, яка ліпить на швидкість пельмені? Єхануров не перша, не друга, не третя і навіть не десята скрипка в "Нашій Україні". Це - плід компромісу між старими і новими кланами. Його завдання полягає не в тому, щоб що-небудь робити, а в тому, щоб не робити нічого. Не заважати.

- А він недавно сказав, що у вас був прапор помаранчевий, але вицвів і став білий...

- Не біда, коли вицвітають прапори. Прапори вицвітають в боротьбі і битвах, це їхня властивість. Погано, коли вицвітають мізки у деяких вищих чиновників. Наш прапор білого кольору - ми пропонуємо почати працювати з чистого лиця.

Крім того, наш символ - серце. Те, що проходить через серце, не може бути не щирим.

- Ви неодноразово викликали на теледебати Єханурова і Януковича, вони не відгукнулися?

- Ні. Натомість вони хочуть проводити дебати між собою. Хоча для мене сенс таких дебатів незрозумілий. Діють на посту прем'єра вони приблизно однаково, а крім того, "Наша Україна" веде серйозні переговори про створення альянсу з Януковичем. Так навіщо ж проводити дебати між однодумцями? Це приблизно те ж саме, що організувати дебати між Вітренко і Марченком.

- Юлія Володимирівна, де те цуценя, яке вам подарували в Харкові?

- Росте. Ми його назвали Булатом, на честь танка, що випускається на Харківському заводі. Але мої рідні після цього наполегливо звуть його Окуджавою. А взагалі пес політично підкований і свідомий. Як тільки я його привезла додому, до Києва, перше, що він зробив - понівечив в клапті і порвав на дрібні шматочки ксерокопію договору між "Нафтогазом" і "Росукренерго". Загалом, правильна собака… Моя…



powered by lun.ua
Головне на Українській правді