Чи об'єднає і як об'єднає Україну прем'єр Янукович?

Понеділок, 24 липня 2006, 17:29

Речники "антикризової коаліції" з моменту її створення хіба що на парканах не пишуть, що це, і саме це політичне утворення здатне об'єднати Україну.

Аналогічний аргумент висловлюється і стосовно висунутого коаліцією на посаду прем'єра Віктора Януковича: саме ця людина стане ідеальною об'єднавчою постаттю.

У свою чергу, опоненти "антикризовиків" твердять, що об'єднати Україну не зможуть ані Янукович, ані коаліція КПУ-СПУ-ПР.

...Був у старі часи на історичному факультеті один старенький професор, котрий починав лекції так: шановні колеги, ось що з цього приводу говорили Маркс, Енгельс і Ленін. Записали? А тепер послухайте, що з цього приводу говорить наука...

Так от: соціологічна служба Центру імені Разумкова оприлюднила результати чергового всеукраїнського опитування, проведеного 12-18 липня, в якому, зокрема, зафіксовані об'єктивні показники щодо об'єднавчого потенціалу "антикризової коаліції" й особисто Віктора Януковича.

Закиди в заангажованості цього дослідження спростовує хоча б те, що в ньому засвідчена помітно вища (у півтора рази) готовність громадян узяти участь в масових акціях на підтримку коаліції КПУ-СПУ-ПР, ніж в акціях за "помаранчевих", а на додачу – відверто негативне ставлення більшості опитаних до публічних дій "помаранчевих".

Та й ставлення громадян до участі військовиків НАТО у навчаннях на території України соціологи зафіксували таке, що унеможливлює не тільки вступ країни до Альянсу, а й співпрацю з ним: понад 55% - проти таких навчань.

Отже, зафіксувавши вкрай неприємні для чинної влади речі, соціологи Центру імені Разумкова засвідчили свою об'єктивність і фаховість. Тому подивимося уважно – а що там сказано про "антикризовиків" та Януковича?

Отже: до коаліції КПУ-СПУ-ПР у західному регіоні країни негативно ставиться 71,6% опитаних, із них зовсім негативно – 61,2%, у центральному – 49,1% (тоді як позитивно – 26,1%).

Позитивним є ставлення до цієї коаліції на півдні (59,8%) та на сході (66,4%).

Негативно до коаліції тут ставляться близько 20% респондентів.

Іншими словами, маємо дуже серйозний розкол між регіонами.

Не допоможе тут і створення коаліції ПР-НУ: тією чи іншою мірою негативно ставиться до цієї ідеї 52,8% опитаних, тією чи іншою мірою позитивно – 23,4%.

Тепер щодо Віктора Януковича. Негативно до запропонованої від коаліції КПУ-СПУ-ПР кандидатури на посаду прем'єра ставиться 75,2% опитаних на заході країни, 50,5% - у центрі, 18,9% - на півдні, 17,1% - на сході.

Відповідно, позитивно до Віктора Януковича як кандидата на голову уряду ставиться на заході – 8,1% респондентів, у центрі – 27,9%, на півдні – 65,6%, на сході – 70,4%.

Як бачимо, лідер Партії регіонів на півдні та сході має особисто дещо більшу підтримку, ніж "антикризова коаліція", тоді як на заході країни до нього як до претендента на прем'єрську посаду ставляться значно гірше, ніж до антикризової коаліції.

Отож, висування Януковича на посаду прем'єра ще більше поглиблює розкол України.

Що ж з цього випливає?

Згадаємо недавню історію. На виборах 1999-го року Леонід Кучма зумів завоювати прихильність галичан, виставивши себе ворогом комуністів і найменшим злом у порівнянні з лівими.

Можливість пошуку порозуміння на цьому векторі Віктором Януковичем та Партією регіонів уже втрачена внаслідок створення "антикризової коаліції" за участі КПУ.

На "ковбасу" захід України традиційно не ведеться – хоча б тому, що мешканці цього регіону найменш залежні фінансово від влади, використовуючи найрізноманітніші можливості заробити у Європі.

Та й центральна Україна, включно із Києвом, засвідчила у минуле десятиліття, що свої вподобання (на загал демократичні) не змінює через тиск з боку влади, політичну цензуру у ЗМІ чи підкуп виборців (прямий чи замаскований).

Отож, у разі приходу до влади "антикризового" уряду на чолі з Віктором Януковичем ми знову матимемо ситуацію "двох Україн", коли в одних регіонах цей уряд, принаймні, спочатку, буде популярний і його рішення будуть підтримуватися більшістю громадян, а в інших регіонах ці рішення сприйматимуться ледь не в багнети.

Ба більше: враховуючи досвід минулого, можна прогнозувати, що за рік-півтора уряд Януковича і він сам особисто, принаймні, на півдні країни втратять популярність.

У Донбасі ця популярність, очевидно, збережеться, хоча б за принципом "свій-чужий".

Як об'єднуватиме країну за цих обставин уряд? Як він забезпечуватиме цілісність політичних та соціокультурних процесів у ній?

Враховуючи попередню практику Партії регіонів у тих областях, де вона зародилася й керувала на місцевому рівні, де локалізована її основна електоральна та фінансова база, дуже важко сподіватися на демократичні методи забезпечення такої єдності.

Принаймні, ця партія досвіду демократичних дій не має. Лексика ораторів від ПР на засіданні Верховної Ради 24 липня засвідчила: у цих політиків немає не тільки досвіду демократичних дій, а й прагнення до таких дій.

У цих виступах превалювали поняття "стабільність", "консолідація", "єдність", "економічне зростання", "соціальні гарантії", "добробут" за відсутності згадок про "свободу", "вільне висловлення поглядів", "розвиток політичної демократії", "соціальну солідарність та справедливість" – тобто той лексикон, який використовується зазвичай тоталітарними чи авторитарними політичними силами.

Єдиний учасник "антикризової коаліції", котрий має у минулому досвід демократичних дій та постійно заявляє про орієнтацію на європейські демократичні цінності – це Соцпартія.

Проте чи зможе вона забезпечити демократичність дій усієї коаліції? І чи схоче робити це?

Виступ, чи, радше, рекламний ролик, голови парламенту Олександра Мороза, показаний позаминулого тижня на кількох телеканалах, ґрунтувався не на соціал-демократичній лексиці, а на поняттєвому апараті тоталітарного соціалізму, де слово "свобода" – засадниче для партії-члена Соцінтерну – прозвучало, здається, хіба що раз.

І це виглядає певним сигналом стосовно типу політики "антикризової коаліції" у майбутньому.

Власне, хіба Сталін не об'єднав свого часу Україну - принаймні, більшість українських етнічних земель?

Об'єднав, ще й як успішно. Хіба президент Кучма не придушив у середині 1990-х кримський сепаратизм, а паралельно – й розвиток громадянського суспільства, політичної демократії та цивілізованого ринку?

То чим же Віктор Янукович потенційно гірший від своїх попередників у досягненні не надто демократичними методами єдності та стабільності України?

...Отож, соціологами залишилося науковими методами дізнатися, як саме громадяни реагуватимуть на спроби стабілізувати і уніфікувати Україну випробуваними на Донеччині методами.

При цьому, мабуть, варто поспішити: невідомо, чи захочуть через деякий час громадяни щиро відповідати на запитання інтерв'юерів, чи будуть ухилятися від цього, як уже було під час другого терміну Леоніда Кучми.

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді