НАТО не пройде!
Досвід аматорського соціологічного дослідження
Стаття публікується в рамках конкурсу Української правди "Журналіст від народу"
Завдяки прем'єрові Януковичу на перспективі швидкого членства України в НАТО поставлено якщо не могильний, то, принаймні, дуже жирний хрест. Це, однак, не бентежить вітчизняних політиків, котрі бажають пропіаритися за рахунок Північноатлантичного Альянсу.
От і звитяжні кримські комуністи розпочали довгострокову акцію протесту "Крым – антинатовский плацдарм". Креатив вірних ленінців дещо блідуватий – з десяток наметів на центральній площі Сімферополя, червоні прапори, плакати з невибагливими гаслами: "Ющенко, хватит плясать под дудку США!", "Украина – внеблоковая!" і "Здесь наша земля, а не американцев!"
Але місцевому населенню все одно подобається. Адже столиця АРК – це ще й всеукраїнська столиця антинатівських переконань і Альянсом тут мало не лякають нашкодивших дітей.
Автора ж нова ініціатива КПУ спонукала замислитися: а що, власне, кримчани знають про Організацію Північноатлантичного Договору, і чому так її ненавидять?
Захотілося поставити простим людям кілька запитань на тему злощасного Альянсу й зовнішньої політики України в цілому. Тим більше, що запеклі атлантисти, на кшталт Анатолія Гриценка, регулярно згадують про "недостатній рівень інформованості українських громадян про НАТО"...
Вивчення антинатівських фобій тривало три дні й було поєднане з певними труднощами. Деякі не витримували більше, ніж одне запитання про огидне НАТО, тому коло респондентів доводилося постійно розширювати.
У цілому авторові довелося поспілкуватися з 64 жителями кримської столиці. Звичайно, аматорське соцопитування не є репрезентативним, проте, його результати виявилися досить цікавими й повчальними.
Для початку двом десяткам громадян було поставлене контрольне запитання:
1. Чи підтримуєте ви вступ України до НАТО?
Відповіді на нього були досить одноманітні й відрізнялися лише емоційним забарвленням:
а) лагідне здивування (так сприймають відверто безглузді запитання – наприклад, чи можна їсти товчене скло або виходити через вікно);
б) шляхетне обурення (здавалося, що в присутності респондента як мінімум піднімається запитання канонізації Адольфа Гітлера).
Прозондувавши ґрунт, автор почав з'ясовувати, що ж відомо жителям Криму про сумнозвісний військово-політичний блок.
2. Як розшифровується абревіатура "НАТО"?
Почути з кримських уст звучне "North Atlantic Treaty Organization" автор, звичайно, не сподівався. Але, можливо, мені запропонують вільну розшифровку на "великом и могучем"?
На жаль, дванадцять опитаних сімферопольців не справились і з цим завданням. Найбільш просунутим виявився водій маршрутки, котрий витяг із лабіринтів пам'яті одиноке слово "Альянс".
Утім, авторові здалося, що, залишаючись безглуздим поєднанням чотирьох літер, "НАТО" надзвичайно добре виконує роль словесного жупела. Очевидно, правий був Джордж Оруелл, котрий писав про корисність абревіатур для потреб тоталітарної пропаганди: безликі скорочення не викликають жодних уявних асоціацій і не здатні розбудити у свідомості небажаний проблиск.
3. Де розташована штаб-квартира НАТО?
Чесно кажучи, автор розраховував, що кримська публіка уважно відслідковує всі маршрути дорогого Віктора Федоровича й без складнощів вкаже на Брюссель, що був ним відвіданий.
Можливо, просто не пощастило з респондентами? В усякому разі, з десятка опитаних славетне місто Атоміума й пісаючого хлопчика не назвав ніхто.
Авторові довелося задовольнитися одним "Нью-Йорком", одним "Пентагоном", двома узагальненими "Америками" й шістьма чесними зізнаннями в невігластві.
4. Скільки країн входить до складу НАТО?
Ця проблемна тема зовсім не викликала ентузіазму у сімферопольців. Вислухавши сім "не знаю" підряд, було вирішено припинити опитування.
На щастя, у сквері напроти Верховної Ради АРК автор надибав бадьорого пенсіонера, котрий вирішив визначити потрібну цифру емпіричним шляхом і почав перераховувати відомі йому натівські країни. Він назвав Америку, Англію, Латвію, Литву й Грузію (панові Саакашвілі, напевно, було би приємно), але потім запнувся.
Автор вирішив допомогти активному респондентові навідними запитаннями. Чи входить у НАТО, приміром, Німеччина?
Ні, виявляється, не входить. Посилаючись на новини російського державного ТБ, співрозмовник пояснив, що німці – великі друзі „Белокаменной”, дуже тепло зустрічають президента Путіна й разом із РФ будуть видобувати природний газ. Звичайно, такі чудові "геноссен" не можуть мати нічого спільного зі злісними натівцями!
Отже, у ході опитування багатостраждальне НАТО вже позбавилося повної назви, брюссельського офісу й більшої частини членів. Залишався статут Північноатлантичного Альянсу, але й тут могли виникнути ускладнення. Чи буде зрозуміло респондентами, якщо, скажімо, поцікавлюся їхньою думкою щодо натівського принципу консенсусу? Сумнівно…
Поміркувавши, автор знайшов вихід із положення й сформулював наступне запитання так:
5. Чи може Україна входити до міжнародної організації, де жодне рішення не приймається без повної згоди абсолютно всіх країн-членів?
Як не парадоксально, цей основний принцип мерзенного НАТО припав кримчанам до душі. Усі десятеро опитаних упевнено відповіли "так".
Будучи заінтригованим, автор вирішив для порівняння з'ясувати ставлення сімферопольців до іншої авторитетної міжнародної тусовки:
6. Чи може Україна входити до організації, де право заблокувати будь-яке рішення мають лише кілька найсильніших держав, включаючи США?
Цього разу результати опитування виявилися діаметрально протилежними. Ті ж десять осіб зійшлися в думці, що настільки обурливе обмеження суверенітету для нашої країни неприйнятне. "Какого хрена мы должны стелиться под американцев?!", – резюмував один патріотичний юнак.
Що ж, очевидно, Україні час виходити з Організації Об'єднаних Націй. Саме в ООН, як відомо, тільки п'ять постійних членів Ради Безпеки мають право вето.
Утім, Об'єднані Нації не підходять Україні ще за одним архіважливим критерієм. Це видно з реакції кримчан на наступне запитання:
7. Чи припустиме членство України в міжнародних організаціях, чиї штаб-квартири знаходяться на території США, зокрема, в Нью-Йорку?
Тільки двоє з десяти опитуваних резонно відмітили, що це залежить від специфіки організації.
Інші респонденти виявилися категоричними: Україна зобов'язана відсахуватися від усього, чого б не торкнулася зірчасто-смугаста скверна. Так що, прощавай, оонівський хмарочос із знаменитою композицією скульптора Вучетича...
До речі, бліц-опитування на зазначену тему надало авторові цінні знання в області демонології. Одна емоційна бабця повідала йому про сатанинську сутність Штатів і живе втілення Антихриста в особі містера Буша, а також викрила "дьяволовых слуг Ющенко и Юльку", котрих бабця досі сприймає як одне ціле.
Очевидно, підступний Люцифер уселився також і в автора. Тому насамкінець у голові визріло абсолютно некоректне й відверто провокативне запитання:
8. Куди, на вашу думку, краще вступити Україні – в НАТО чи в Організацію Північноатлантичного Договору?
Тисну руку юнакові, котрий викрив віроломний задум автора й відповів, що це, здається, одне й те ж саме.
На жаль, інші 11 респондентів виявилися не настільки проникливими й потрапили в розставлену пастку. Вісім із них не змогли вибрати. Зате двоє досить упевнено віддали перевагу респектабельній Організації Північноатлантичного Договору перед мерзенним НАТО!
Ще одна спритна пенсіонерка відразу ж поцікавилася – а чи входить до зазначеної організації матінка-Росія? Автор відповів чесно.
Мовляв, входити – не входить, але досить активно з нею співпрацює: транспортні літаки надає, спільні маневри регулярно проводить (до речі, днями розпочнуться командно-штабні навчання в Москві), бере участь у морській операції "Активні зусилля" і т.д.
Уважно вислухавши мене, жінка похилого віку винесла свій вердикт: напевно, з такою чудовою організацією й Україні по дорозі. Це ж, зрештою, не погане НАТО!
P. S. Звитяжні кримські комуністи вимагають негайно провести на півострові консультативний референдум із питання вступу до НАТО. З огляду на нинішній рівень інформованості про Альянс, неважко спрогнозувати результати подібного референдуму.
Але автор цієї статті включив би до бюлетня ще кілька запитань, більш легких. Скажімо, чи є прийнятними основні положення онтологічної теорії Хайдеггера? Або чи є припустимим використання рівняння Лаґранжа в прикладній гідромеханіці?
Стаття публікується в рамках конкурсу Української правди "Журналіст від народу"
