Соціологія засвідчує: розкол України поглиблюється
Боротьба за соборну Україну призвела до зворотного – до розколу не тільки по лінії політичних симпатій, але й світоглядних установок. Факт винятково тривожний, оскільки розбіжність в оцінках минулого й сьогодення поклала початок формуванню різної соціально-політичної психології населення на заході й сході країни.
Коли це формування закінчиться, для розвалу України буде достатньо невеликого поштовху. А про те, що процес пішов, свідчать результати соціологічних досліджень, котрі зафіксували різне, в залежності від регіону, ставлення до історії й проблем сучасності.
Визнання Голодомору актом геноциду. Чи повинна новообрана Верховна Рада законодавчо визнати Голодомор в Україні актом геноциду проти української нації?
Опитування, проведене Інститутом соціальної й політичної психології АПН України (ІСПП) у вересні 2006, дало наступні результати: в цілому по країні ствердно відповіли 57,3% опитаних, заперечували таку можливість – 21,4%, 15,2% не змогли дати відповідь, а 6,2% опитаних висловили байдужість до даної проблеми.
Зрозуміло, в західному регіоні* сконцентрована найбільша кількість прихильників цього рішення – 77,1%, і найменша кількість противників – 10% опитаних. Оцінка Голодомору, як акту геноциду, найбільш поширена також у центральному (65,9%) й південному регіонах (50,8%).
У східному регіоні найбільша кількість опитаних не підтримує рішення про визнання Голодомору актом геноциду ( 38,6%). Але майже така ж кількість висловлюється за – 39,4%.
Реабілітація УПА. Оцінка, котру дає населення країни українському Опору, змінюється з часом. Згідно з даними ІСПП, за визнання УПА воюючою стороною й присвоєння ветеранам національно-визвольного руху 40-50-х років статусу ветеранів війни, висловлювалося: у 2000 році – 20,5% опитаних (проти – 43,4%). У 2002 – 28,4% (проти – 40,4%). У травні 2005, напередодні 60-річчя Перемоги, за – 33,5%, а проти – 42,7%.
У вересні 2006 відповідний законопроект, підготовлений урядом Єханурова, підтримувало 35,9% населення, проти були 41,1%.
Кількість прихильників реабілітації УПА в цілому по країні поступово зростає за рахунок тих, хто раніше був байдужим з цього приводу. Кількість противників – стабільна. При цьому на заході країни прихильники реабілітації УПА складають 68%, на сході – 65,8% опитаних проти.
Ставлення до незалежності України. Соціологічні дослідження свідчать, що 15 років незалежності країни не виправдали очікувань населення України.
Більше половини українців (51,1% опитаних) зізналися, що не вірять у повну незалежність країни, 49,4% опитаних вважають Україну справді незалежною державою. Такими є результати опитування, проведеного в серпні минулого року Центром Разумкова напередодні 14-річчя святкування незалежності.
Дослідження 2006 року не свідчать про поліпшення очікувань українців. На початку року, за даними того ж Центра Разумкова, 48,7% опитаних українців хочуть повернення до СРСР. Правда, 28,3% з-поміж них усвідомлюють утопічність свого бажання.
Наведені дані не додають оптимізму, особливо на тлі результатів референдуму 1991 року, коли більше, ніж 90% населення України висловилися за незалежність.
Після святкування п'ятнадцятиріччя незалежності, інтерв'юери ІСПП з'ясовували ставлення громадян до перерахованих президентом Ющенком у ході його привітальної промови, досягнень країни.
Отже, ствердження в Україні демократії вважають значимим на заході країни – 23,3% опитаних, на сході – 8,1%.
Формування в Україні зрілого суспільства, котре домоглося першої перемоги в 2004 році оцінили 17,5% опитаних на заході країни й 2% на сході.
Курс на європейську інтеграцію оцінили 16,2% опитаних серед жителів західної України й 3,7% жителів сходу.
І, нарешті, 23,7% опитаних на заході й 58,7% на сході вважають, що все перераховане вище не відповідає дійсності або не є досягненням.
Цікаво, що й західна, й східна Україна невисоко оцінюють зміни у владі й результати її діяльності. Створення фундаменту для нових інститутів влади й суспільства оцінили тільки 7,5% опитаних на заході й 3,7% на сході. Зростання реальних доходів людей – 6,7% і 3,9% відповідно.
Зовнішні пріоритети. Жителі України віддають перевагу союзові України з Росією й Білоруссю. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у січні 2006 року.
На запитання, в якому союзі держав було б краще жити народові України – в Європейському Союзі або в союзі з Росією й Білоруссю, за другий варіант висловилися 56% респондентів. Тільки 31% опитаних назвали Євросоюз, 13% не змогли дати відповідь.
Аналогічні результати отримав і Центр соціальних досліджень "Софія" в ході опитування, проведеного у вересні. Природно, найбільш прихильними до ЄС є жителі західної України – 61%.
Різне, в залежності від регіону, ставлення до вступу України в НАТО. За даними Фонду "Демократичні ініціативи", весною цього року в центрі країни за НАТО висловилися 15% опитаних, проти – 57%. На заході – 32% і 38% відповідно.
За даними опитування, що проводилося ІСПП у серпні, більшість українських громадян (59%) оцінюють нинішні відносини між Україною й Росією як "прохолодні, напружені". Причому, в цій оцінці респонденти були практично одностайні, незалежно від регіону проживання.
Але з приводу окремих проблем думки розділилися. Наприклад, винною в "газовій війні" вважають Росію – 31,9%, Україну – 10,2% опитаних на заході країни. На сході Росію звинувачують – 11,6%, Україну – 41,3%. На півдні – Росію звинувачують 13,3%, Україну – 45,0% опитаних. У центрі практично половина (49,1%) респондентів вважає, що винні обидві сторони.
Значна регіональна поляризація спостерігається й у ставленні до конфліктів, пов'язаних із перебуванням на території України російського флоту. В Криму 43,4% опитаних звинувачують українську сторону, на Галичині – 58,9% – російську.
Фактично половина (48,1%) опитаних вважає, що політичний розкол і конфлікти між окремими регіонами України зумовлені боротьбою різних бізнес-еліт за владу (Центр "Софія", липень 2006).
Що ж стосується політичної кризи, викликаної створенням коаліції в парламенті, то з деякими процентними коливаннями по регіонах, але досить рівно, винним називають президента.
Про це свідчать дані телефонного опитування, проведеного в липні Центром Разумкова у семи містах України. Так, у Львові президента звинувачують 37,2% опитаних, у Києві – 32,8%, у Вінниці – 32,5%, у Херсоні – 39,9%, у Сімферополі – 56,9%, у Дніпропетровську – 51,2%, у Донецьку – 43,4%.
Рейтинг президента стрімко падає. І якщо нове керівництво секретаріату буде так само ефективно трудитися над погіршенням іміджу президента, як і "любі друзі", то в Ющенка з'являться шанси консолідувати країну, досягнувши єдності з питання свого імпічменту.
________________________
* Для аналізу регіональних особливостей використано умовний поділ України на такі регіони:
· Західний (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області);
· Центральний (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області);
· Східний (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області);
· Південний (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області).
 |
Валентин Пустовойт, Соціологічна асоціація України, для УП
