Відпрацьований спікер

У розпал конфлікту між Януковичем та Ющенком, Олександр Мороз вчергове захвилювався, назвавши конфлікт між Кабміном та секретаріатом президента шкідливою технологією, до якої залучають вищих посадових осіб. Мороз додав, що це загрожує невходженням "Нашої України" до широкої коаліції.

Не так давно лідер СПУ вже робив президенту і його партії особливе запрошення до коаліції, мотивуючи це необхідністю створення міцного тандему проти одноосібного впливу в ній Партії регіонів.

Хтось, напевно, може сказати, що це був жарт. Утім, у тому жарті була лише частина жарту. Інші ствердять, що Олександр Мороз, прагнучи залучити до коаліції НУ, хоче відбілити себе в очах протестного електорату. Мовляв, що ж тут поганого, якщо з Регіонами дружить сам Ющенко.

Втім, може бути й так, що Олександр Мороз реально побоюється Партії регіонів, яка може розіграти варіант усунення лідера Соцпартії України на марґінес. Якщо це накладеться на зустрічні ініціативи з боку БЮТ і НУ, то Мороз залишиться біля розбитого корита.

Спробуємо змоделювати для цього цілком теоретичну, однак абсолютно реалістичну багатоходову комбінацію у виконанні самовпевненої партії зі сходу.

Перше. Зараз Партія регіонів, на пару з комуністами, контролює у парламенті 207 перевірених штиків. До 226 їм удвох бракує лише 19 мандатів. Враховуючи перебіжчиків з "Нашої України" та БЮТ, до анткризової коаліції (читай "до ПР") відкрито готові переметнутись або вже перебігли трохи більше 10 народних депутатів України.

Таким чином, для досягнення більшості у Верховній Раді тандему ПР-КПУ досить завербувати ще близько 10 парламентарів. Погодьтеся, завдання не видається аж таким нереальним.

Друге. Слід зазначити, що значну частину рекрутів Партія регіонів може забезпечити і з числа фракції СПУ. З деякими народними депутатами цієї фракції не доведеться дуже довго домовлятися. Не всі ж сьогоднішні соціалісти пройшли багатолітнє горнилище боротьби з послідовним колись опозиціонером Олександром Морозом.

Набравши достатню кількість мандатів (226), Партія регіонів може суттєво мотивувати КПУ, віддавши їй посаду спікера. Як то кажуть, клин клином вибивають. Здається, комуністи не будуть проти. У них ніколи не було особливих сентиментів до "блідо-червоних" братів. Швидше за все, КПУ з радістю прийме подарунок для Мартинюка. А може й для самого Симоненка.

Третє. Далі буде цікавіше. Комуністам з іміджевих міркувань буде цілком достатньо контролю над кріслом спікера та ще парочки комітетів. Вони і за кращих часів не особливо відкрито боролись за міністерські портфелі.

До того ж, комуністи одночасно зможуть і на владу суттєвіше впливати, і успішно проштовхувати в маси меседж: "Влада – радам!". Це не забиратиме у них можливість, коли потрібно, дистанціюватись від буржуазного уряду та ставити виконавчій владі популістичні, але несуттєві умови.

Натомість, на свою щедрість Партія регіонів забирає цілковитий контроль над Кабінетом Міністрів. Як кажуть, повна гармонія: комуністам – ради, Партії регіонів – виконавча влада.

Четверте. Щоб не втратити насиджені місця, деякі особливо прагматичні соціалісти переходять до Партії регіонів. Яка користь у девальвованому лідерові? Тож, внаслідок таких втрат, фракція Мороза може не дорахуватись ще кількох бійців.

П´яте. Олександр Мороз із зіпсованою репутацією не викликатиме надію ні в Ющенка, ні в Тимошенко. Тому вони наврядчи візьмуть в свої лави непередбачуваного політика. Хіба що, захочеться ще раз на граблі стати.

Втім, в опозиційному таборі вже сьогодні густо, і мало віриться в те, щоб хтось розщедрювався на зайве місце для Мороза. Та й з якими очима Олександру Морозу доведеться йти до виборця в новому, чи добре забутому, амплуа опозиціонера?

Шосте. Деяким досвідченим в минулому соціалістичним опозиціонерам не захочеться тонути разом зі своїм лідером. От для них, швидше за все, радо відкриються двері і у БЮТ, і в НУ.

З ким залишиться після всіх цих метаморфоз Олександр Мороз, невідомо. Однак це лише можлива картина майбутнього лідера СПУ. Колись казали, що Партія регіонів не кине ні СПУ, ні КПУ. Мало віриться. Прагматики ніколи не ділитимуться з тими, без кого зможуть обійтись.

Ось тут і вимальовується "сьоме". Набравши максимальну кількість потенційних перебіжчиків з БЮТ, НУ, СПУ та, можливо, КПУ, Партія регіонів й самотужки перевалить за 200 мандатів, а там і до магічного числа 226 не так далеко.

Тоді все, що відбулося з Морозом, може статись і з комуністами. Хіба що в парламенті вичерпано ресурс кочівників... Втім, пороху в "регіональних" порохівницях не на один склад Верховної Ради вистачить.

Зараз це – фантастика. Втім, частенько вона впливає на хід історії та набирає цілком матеріальних форм у реальному житті. Поживемо – побачимо!

Михайло Басараб, політолог, для УП