Лист сумлінного злочинця…
Від першої особи
Ніби й не потребує доведення: чесний конкурс під час вступних випробувань у вищі навчальні заклади – це добре, а фальшування їх результатів згідно попередніх "домовленостей" – погано. Ніби й так, але...
Автором цих рядків є співробітник навчального закладу, який має чи не найвищий рейтинг в Україні…
Пишу, скориставшись вигаданим ім'ям – не лише через страх як мінімум втратити роботу, але й з небажання псувати життя колегам. Пишу, бо маю відчайдушну надію, що зміни насправді можливі, що вони потрібні не лише авторові.
Спочатку дозвольте підтвердити справедливість ніби й добре всім відомої але від того не менш неприємної тези: "Рівень знань абітурієнта жодним чином не впливає на результат вступних випробувань".
Як засвідчив мій особистий досвід роботи у приймальних комісіях, їхні голови завжди завчасно отримують списки абітурієнтів з проставленими напроти кожного прізвища оцінками.
І цілком байдуже, як і що відповідає абітурієнт, він отримає передбачений попередньою домовленістю бал. А єдина можливість порушити означену закономірність – це подати документи на спеціальність де кількість місць на держзамовлення більша за кількість так званих "блатних".
Лише в таких випадках серед претендентів на залишок "незаангажованих" студентських квитків відбувається справжній конкурс.
Але така ситуація – явище рідкісне і на загальні властивості вітчизняної системи освіти не впливає.
Про механізми формування "попередніх домовленостей" можу судити лише опосередковано. Але досить чітко знаю, що, по-перше, список тих, хто вступить, визначається на рівні не нижче деканів.
Деякі викладачі можуть мати власні квоти, або пропонувати послуги посередництва, та таких небагато.
По-друге, діє неписане "цехове" правило, згідно якого нащадкам представників певних професій (викладачів, лікарів, геологів, дипломатів тощо) гарантоване навчання на факультеті відповідної спеціальності.
По-третє, освітяни завжди уважно прислухаються до рекомендацій, що лунають з кабінетів представників усіх гілок влади, аж до найнижчої ланки. Загалом, принаймні, у Києві, головним важелем є не гроші, а наявність або відсутність потрібних зв'язків...
Як засвідчила практика останніх, як мінімум, десяти років, абсолютно усі впроваджені міністерством освіти реформи не спричинили жодних позитивних зрушень у справі боротьби з корупцією у навчальних закладах. Та сама доля спіткала й розрекламовану стратегію впровадження тестування.
Є два головних фактори успіху фальшування результатів нововведеної практики вступних випробувань: по-перше, ніхто не має права перевіряти роботу абітурієнта без його згоди.
По-друге, фактично лише 1-2% вступників набрали більше 40 з 50 можливих балів, але й вони не подолали прохідного бар'єру.
Ті ж, кому "призначено", або мали ключ до тесту, або здавали його не заповненим (і ті, хто мусив ставити оцінку, акуратно підкреслювали потрібні відповіді), або ж отримували оцінки "з повітря".
У підсумку, подаючи заяву в апеляційну комісію незадоволений абітурієнт отримував можливість переконатися, що його робота насправді не відповідає прохідному балу, і боротьба "за правду" втрачала для нього сенс.
Авторові ж – злочинцю, що страждає від докорів сумління, кортить дізнатися про сенс та спосіб моєї боротьби.
По-перше, я маю з'ясувати, хто є постраждалою стороною.
На перший погляд – це абітурієнти. Але, хочеться спитати, чому серед тих, хто бажає отримати вищу освіту, завжди знаходяться ті, хто прагне "організувати" безперешкодний вступ?
Скажіть чесно, якби ви мали можливість гарантувати навчання собі або власній дитині чи близькій вам людині без апеляції до рівня її інтелектуального розвитку, вас би ваші принципи зупинили?
Маю визнати, є всі підстави взагалі поставити під сумнів наявність справжнього, а не декларативного попиту на чесну освіту. Скажіть, а вас не принижує те, що отримавши диплом вітчизняного вищого навчального закладу, ви не отримали підстав говорити про це з гордістю?
Мене особисто принижує. Це страшно усвідомлювати, що всі випускники престижних факультетів насправді не витримували жодного конкурсу і здебільшого були "витягнуті за вуха".
Переконаний, постраждалими є не лише ті, хто "лишився за бортом", але й так звані успішні. Постраждалим є суспільство в цілому, і проблему подолання корупції у системі освіти ми маємо хоча б по-справжньому чесно обговорити.
Далі буде
