"Білий список" Луценка

477 переглядів
Мустафа Найем, "Коммерсантъ", для УП
Неділя, 26 листопада 2006, 22:00

Тепер на випадок нової революції у помаранчевих буде достатній арсенал зброї – в прямому сенсі цього слова. Але про це попіклувався не міністр оборони, а міністр внутрішніх справ.

Нещодавно Печерський районний суд Києва визнав вину міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка в скоєнні ним двох правопорушень – зокрема, неправомірного присвоєння чергових військових звань працівникам міліції, а також нагородження двох осіб, що не мають права на носіння зброї, іменними пістолетами МВС.

Тим часом у розпорядженні "Української правди" виявився список осіб, які були нагороджені Луценком відзнакою МВС "Вогнепальна зброя" з дня його призначення головним міліціонером.

Як не дивно, менш ніж за два місяці після свого призначення – 17 березня 2005 року – Луценко першим нагородив відзнакою Міністерства внутрішніх справ "Вогнепальна зброя"... самого себе.

Другим у списку стоїть прізвище його тодішнього заступника Олександра Фокіна. До речі, менш ніж за три місяці після нагородження пана Фокіна було звільнено з посади "за непрофесіоналізм і невідповідність моральним принципам".

Третім відзнаку МВС з рук Юрія Луценка отримав тодішній перший помічник президента Олександр Третьяков. Це було 23 березня 2005 року.

"Чесно кажучи, я вже не пам'ятаю за що мене нагороджували! Читайте у наказі – там, мабуть, все і написано", – прокоментував "Українській правді" сам пан Третьяков.

За словами Третьякова, "бойовий "Форт" він отримав особисто від рук міністра у його кабінеті.

"Мені не розповідали, як ним користуватись – це як мінімум неефективно, – розповів екс-помічник Віктора Ющенко, – Адже я п'ять років навчався у військовому училищі, два роки був офіцером, і я все ще діючий капітан запасу, так що як користуватися зброєю я знаю. Але цим пістолетом я жодного разу не користувався".

Свій "Форт" пан Третьяков зберігає у залізному сейфі вдома.

Через двадцять днів після пана Третьякова вогнепальною зброєю був нагороджений екс-держсекретар і в майбутньому – головний обвинувач "любих друзів" – Олександр Зінченко.

А ще за місяць – тодішній керівник Міністерства надзвичайних ситуацій Давид Жванія. Щоправда, сам пан Жванія стверджує, що отримав зброю лише на п'ятому місяці роботи у МНС.

Пістолет "Форт", виконаний у варіанті нагороди

"Пістолет мені видав особисто сам глава МВС, я прийшов до нього у кабінет, і він мені урочисто його вручив, – розповів "Українській правді" пан Жванія, – Він сказав, що має за честь вручити мені нагородну зброю".

За словами пана Жванії, пістолет він зберігає "згідно з усіма правилами, у сейфі". Натомість, згадати, за що саме він отримав нагороду, він не зміг. "Я вважався напівсиловиком, і мені належно мати зброю. Існувала така культура, що керівникам тих міністерств, які не є чітко силовими, видається нагородна зброя. І я взагалі-то писав заяву з проханням видати мені зброю", – розповів екс-міністр.

А 11 травня 2005 року, згідно з наказом № 313, вогнепальну зброю отримав і Петро Порошенко, на той час – секретар Ради національної безпеки і оборони.

Луценко зберігає пістолет прямо на робочому столі в кабінеті у МВС
Гравування на пістолеті: "Юрію Луценку, Герою Помаранчевої революції"
Пістолет прикрашений передвиборчим гаслом Ющенка: "Вірю, Знаю, Можемо!"

Наступним за паном Порошенко зброю отримав міністр транспорту і зв'язку Євген Червоненко. За словами самого пана Червоненка, пістолет був йому вручений як "одному з героїв помаранчевої революції".

"Мені, як і положено, зачитували наказ у кабінеті Юрія Луценка. Я точно не пам'ятаю, яке там було формулювання – все ж таки це було вже дуже давно, майже два роки тому! – розповів губернатор Запорізької області, – Але зміст наказу зводився до того, що нагороджували зброєю за безкровний кінець революції. Все ж таки з 22 по 30 листопада я робив все, аби не було крові ні з нашої сторони, ні з боку донецьких".

Наступник пана Червоненка на посаді голови Мінтрансу – Віктор Бондар – отримав вогнепальну зброю під новий 2006-й рік – наказ датований 31 грудня 2005 року.

Також серед екс-міністрів, нагороджених вогнепальною зброєю були: міністр фінансів Віктор Пинзеник, міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко, міністр палива та енергетики Іван Плачков, міністр Кабінету міністрів Богдан Буца, перший віце-прем'єр-міністр Станіслав Сташевський, віце-прем'єр-міністр В'ячеслав Кириленко, міністр вуглепрому Віктор Тополов та міністр культури і туризму Ігор Лиховий.

З нинішнього складу Кабміну нагородну зброю мають лише міністр охорони здоров'я Юрій Поляченко і міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко.

"Здається, мені належить за статусом мати зброю, ні? – здивувався пан Павленко на питання "Української правди" про те, за що він отримав зброю, – Я взяв пістолет прямо з рук самого Луценка, але за що саме отримав нагороду, не пам'ятаю. Щоправда, перед тим, як мені його вручали, мене попередили, що треба пройти перевірку. І я ходив до всіх лікарів, навіть до психіатра. Коли ж мені давали зброю в руки, я сам попросив, щоб мені пояснили, як ним користуватись. Мені розповіли, я вийняв його з чохла, роздивився і поклав назад, і з тих пір жодного разу ним не користувався, навіть у тирі. До речі, зберігаю його у сейфі".

Без вогнепальної зброї не опинився і президент Віктор Ющенко. Наказ № 566 про нагородження відзнакою МВС України "Вогнепальна зброя" президента був підписаний 16 липня 2005 року, в день 15-ї річниці проголошення декларації про Державний суверенітет України.

Відзнаки МВС отримували й іноземці.

У червні минулого року нагородні пістолети отримали президент Грузії Міхаїл Саакашвілі та глава МВС Грузії Вано Мерабішвілі.

Вочевидь, це були подарунки, якими пан Луценко хотів втішити грузинських колег під час дводенного візиту до Грузії в червні минулого року.

Щоправда, після повернення на батьківщину, міністр вирішив нагородити ще двох працівників грузинської міліції – заступника глави МВС Грузії Нугзара Джанашвілі та заступника глави адміністрації МВС Грузії Георгія Месхішвілі.

У цьому році нагороди отримували і декілька осіб із складу МВС Молдови й Таджикістану.

Як не дивно, нагородні пістолети були роздані й керівництву Генпрокуратури.

У серпні минулого року пістолет отримав заступник тодішнього Генпрокурора Святослава Піскуна Віктор Шокін. До речі, саме в серпні були випущені під залог Євгеній Кушнарьов і Борис Колесников, справи яких розслідував пан Шокін.

Не обійшли увагою і вічного опонента міністра внутрішніх справ – тодішнього Генпрокурора Святослава Піскуна. Наказ про його нагородження був підписаний 5 вересня 2005 року – практично за місяць до його звільнення президентом.

Нагороду з рук міністра отримував і дехто з нинішнього керівництва секретаріату президента. Віктор Балога отримав вогнепальну зброю ще коли був народним депутатом – у квітні 2005 року, а його перший заступник Арсеній Яценюк ще на посаді міністра економіки.

Екс-глава секретаріату президента Олег Рибачук нагороджувався навіть двічі – у квітні 2005 року і за рік після того, у квітні 2006 року.

Проте, найчастіше вогнепальною зброєю нагороджувався нинішній голова СБУ Ігор Дріжчаний – в жовтні 2005, а також у березні та липні 2006 року.

Прес-секретар Дріжчаного Марина Остапенко підтвердила "Українській правді", що її шеф був тричі нагороджений зброєю від Луценка, зауваживши, що жодний закон не обмежує кількість пістолетів, які можна отримати в якості нагороди.

Серед тих, хто отримував нагородну зброю, окремо можна виділити власників, керівників або засновників комерційних структур.

У липні минулого року і у червні цього року вогнепальну зброю отримав голова наглядової ради "Донвугілля" Олександр Ковальов. До речі, саме за цей епізод відносно Луценка був складений протокол про корупційні діяння.

У жовтні 2005 року був нагороджений голова правління ВАТ "Укрексімбанк" Віктор Капустін, а у листопаді того ж року – засновник ІВГ "Телеграф" Оксана Терехова. До речі, пані Терехова працювала також помічницею нинішнього голови "Енергоатому" Андрія Деркача – близького товариша Юрія Луценка.

Нагороди також отримували депутати Київської міськради Ігор Дзвоник та Володимир Дейнега, яких пов'язують з торговою мережею "Арго".

Вражені такою кількістю людей, які мають вогнепальну зброю в подарунок від Луценка, ми звернулися по коментар до МВС.

В самому міністерстві запевнюють, що Луценко діяв у межах наданих йому прав та повноважень, визначених чинним законодавством та відомчими нормативно-правовими актами.

За словами працівників відомства, нагородження відзнакою "Вогнепальна зброя" – це "знак поваги і загальноприйнята практика". Більше того, кажуть джерела, при попередній владі нагороджували зброєю так само активно. А один з власників такої відзнаки МВС з числа екс-спікерів парламенту навіть... загубив пістолет.

У коментарі для "Української правди" прес-секретар Луценка Інна Кисіль посилалась на статтю 44 закону "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року.

Згідно з цим законом коло осіб, яким може бути вручено відзнаку "Вогнепальна зброя", не обмежено.

За словами речниці Луценка, в стінах МВС для встановлення порядку отримання таких подарунків було видано наказ "Про затвердження положення про нагородження відомчими відзнаками Міністерства внутрішніх справ України "Вогнепальна зброя" та/або "Холодна зброя".

Згідно з текстом документа, відзнакою "Вогнепальна зброя" (пістолетом, револьвером, мисливською рушницею, мисливським карабіном) нагороджуються особи офіцерського складу внутрішніх військ, особи середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, а також інші особи за значний внесок у зміцнення правопорядку в державі та боротьбу зі злочинністю.

За словами Кисіль, в лютому цього року набрав чинності закон "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України". Згідно з ним право нагороджувати відзнакою МВС "Вогнепальна зброя" надано міністрові внутрішніх справ, він має право встановлювати порядок нагородження цією відзнакою.

Інна Кисіль також підкреслила, що нагородна зброя – "це тимчасова власність, яка повертається МВС".

Втім, слід зазначити, що саме у цьому законі чітко вказано, кого і за що саме глава МВС може нагороджувати відзнакою "Вогнепальна зброя" – "за сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку осіб начальницького складу".

Навіть після такого дивного переліку можновладців, більшість з яких точно тяжко запідозрити у "особливих заслугах в боротьбі зі злочинністю", звинувачення міністра у корупції виглядають щонайменше перебільшенням.

Проте, законодавчі протиріччя при бажанні дають можливість обвинувачувати Луценка якщо не в корупції, то у зловживанні службовим становищем точно.

За дев’ятнадцять місяців – з 2 лютого 2005 року до 14 жовтня 2006 року – Юрій Луценко встиг нагородити 156 осіб, з яких лише 66 входять до особового складу МВС, а осіб начальницького складу – ще менше.

І чомусь зовсім не дивно, що левову частку отримувачів нагороди (близько 60%) становлять політики, які або належать до "помаранчевого табору", або є лояльними до нього.

Уривки зі списку людей, які отримували пістолети від Луценка (в хронологічному порядку)

2005 рік

Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ

Олександр Фокін, заступник міністра внутрішніх справ

Олександр Третьяков, перший помічник президента

Олександр Барановський, міністр сільського господарства

Олександр Зінченко, держсекретар України

Віктор Пинзеник, міністр фінансів

Павло Альошин, керівник особистої охорони Віктора Ющенка

Олексій Івченко, глава "Нафтогазу"

Олег Рибачук, віце-прем'єр з питань євроінтеграції

Володимир Скомаровський, голова Держмитслужби

Станіслав Ніколаєнко, міністр освіти

Петро Порошенко, секретар Ради нацбезпеки

Іван Плачков, міністр палива та енергетики

Давид Жванія, міністр надзвичайних ситуацій

Євген Червоненко, міністр транспорту та зв’язку

Іван Сподаренко, народний депутат, член фракції СПУ

Юрій Артеменко, губернатор Запорізької області

Віктор Балога, губернатор Закарпатської області

Михаїл Саакашвілі, президент Грузії

Вано Мерабішвілі, голова МВС Грузії

Олександр Ковальов, голова наглядової ради "Донвугілля"

Валентин Симоненко, голова Рахункової палати

Микола Гордієнко, заступник голови МЗС

Ш. Джанашвілі, заступник голови МВС Грузії

Г. Месхішвілі, заступник голови Адміністрації МВС Грузії

Віктор Ющенко, президент України

Юрій Павленко, міністр молоді та спорту

Петро Олійник, губернатор Львівської області

Роман Ткач, губернатор Івано-Франківської області

Олександр Черевко, губернатор Черкаської області

Валентин Зайчук, керівник апарату Верховної Ради

Олександр Омельченко, мер Києва

Віктор Шокін, заступник генпрокурора

Дейнега Володимир, депутат Київської міської ради

Піскун Святослав, генпрокурор

Шумілкіну Володимир, голова Харківської міськради

О. Моргун, радник першого віце-прем’єр-міністра

Борис Зайчук, голова правління Пенсійного фонду

Віктор Капустін, голова правління ВАТ "Укрексімбанк"

Ігор Дріжчаний, голова СБУ

Іван Стойко, губернатор Тернопільської області

Володимир Шандра, міністр промислової політики

Василь Гурєєв, народний депутат України, член фракції "Наша Україна"

Сергій Матвієнков, народний депутат України, член СПУ

Володимир Бойко, народний депутат України, член СПУ

Богдан Буца, міністр Кабінету міністрів

Оксана Теренова, засновник ІВГ "Телеграф"

Едуард Зейналов, губернатор Кіровоградської області

Віктор Тополов, міністр вуглепрому

М. Короткий, головний консультант юридично-наукового забезпечення секретаріату Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради

Арсеній Яценюк, міністр економіки

Роман Шубін, керівник головного слідчого управління Генпрокуратури

Віктор Бондар, міністр транспорту та зв’язку

2006 рік

Ігор Дзвоник, депутат Київської міської ради

Юрій Поляченко, міністр охорони здоров'я

Станіслав Сташевський, перший віце-прем'єр

Володимир Мойсик, голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради

Олександр Шевчук, губернатор Дніпровської районної адміністрації Києва

Ігор Дріжчаний, голова СБУ

Калюжка Є.Т., перший заступник директора ДДГІРФО

Олексій Малиновський, народний депутат, член фракції СПУ

Іван Мірабішвілі, голова МВС Грузії

Олег Рибачук, глава секретаріату президента

Микола Полудьонний, радник президента

Віктор Матчук, губернатор Рівненської області

Микола Овчаренко, заступник губернатора Черкаської області

Ігор Лиховий, міністр культури і туризму

Олександр Ковальов, Голова наглядової ради "Донвугілля"

Микола Мельник, заступник голови ЦВК

Валерій Василюк, радник глави секретаріату президента

Ігор Дріжчаний, голова СБУ

Сергій Рахманін, редактор відділу політики газети "Дзеркало тижня"

Терпеливець М.С., помічник міністра апарату міністра

powered by lun.ua
Антикорупційний тримайте крок
Як редактора "Європейської правди" наймали працювати на кремлівську пропаганду
#УрядГройсмана-3. Прем'єр і його "малий Кабмін"
Середньовічні танці. Хто їх виконує в Україні та як долучитися до історичного мистецтва
Усі публікації