Покращення вашого життя було вчора! Ви ще не відчули? Тоді ми йдемо до вас!
Виступ президента 21 листопада змусив задуматися над одним питанням, яке не кидається відразу у вічі, але потребує більш глибоких рефлексій.
Парламентська більшість, яка вперто іменує себе антикризовою коаліцією, насолоджуючись результатами стоденної роботи уряду, приписує собі успіхи на ниві подолання кризи в розвитку української економіки.
Президент справедливо зауважив, що якщо іменувати 2005 рік "кризовим" (із його 22% приросту реальних доходів громадян), то немає нічого більш логічного, крім як бажати ще декаду таких "кризових" років.
В українському парламенті більшість належить Антикризовій коаліції, яка формувалася для подолання кризи (даруйте за тавтологію), що, за спостереженнями Віктора Федоровича і його команди, було поглинула українське суспільство.
100 днів роботи нового уряду дали йому право говорити про встановлення "стабільності", формування підвалин для "процвітання" тощо.
Пам'ятається, на початку року, паралельно з роликом про "покращення життя вже сьогодні", лідери партії одного регіону закидали помаранчевій команді непрофесіоналізм, поспішність у прийнятті рішень та погіршення відносин з Росією. Мабуть, у ті дні значна частина виборців Віктора Федоровича і його команди уявляла собі ледь не одномоментне вирішення всіх проблемних точок у відносинах між нашими країнами.
Однак особливого пожвавлення україно-російських відносин повернення в прем'єрське крісло Віктора Федоровича не принесло.
Якщо, звичайно, не вважати індикатором такого пожвавлення частоту візитів Бойка до своїх шефів у Кремль. До речі, дивно, чому пані Корнякова до цього часу не оприлюднила дані про використання бюджетних коштів на закордонні візити пана Бойка?
"Ітак. Ітогі подвєдьом..."
Свідченням налагодження міждержавних стосунків може бути не лише ініціювання нових спільних проектів, але хоча б припинення традиційних міждержавних конфліктів різного рівня важливості.
А в відносинах Україна-Росія часів другого прем'єрства Януковича не можна відмітити хоча б наймінімальнішого прогресу. Нема сенсу наводити повний перелік усіх невирішених проблем у двосторонніх стосунках, однак варто звернути увагу на ті, які вже давно мали стати історією міждержавних відносин.
З останніх "досягнень" антикризового уряду на ниві міжнародного співробітництва виділяється зовсім свіжа подія.
Труби великого діаметру, які в Україні виробляють підприємства Рината Ахметова і Віктора Пінчука, з кінця грудня оподатковуватимуться митом у розмірі 8% при імпорті до Росії. Тож представники нинішнього уряду не можуть домовитися про нормальні умови роботи навіть для своїх підприємств, не кажучи вже про нормальні міждержавні стосунки.
Чого ж тоді варта "ефективність" таких менеджерів, якщо металурги Донецька втрачають роботу через своїх "хазяїв"?
Захисне ввізне мито на 3 роки набуває чинності з 21 грудня 2006 року. Така знаменна подія, як прем'єрство Януковича, не справила очікуваного впливу на російських чиновників і вони за першої ж нагоди запровадили мито.
Відчуваєте "покращення"? Тоді йдемо далі...
На початку листопада російські ЗМІ підняли інформаційну хвилю про поставки радіоактивного металу з України до Росії.
Російські депутати під приводом боротьби з радіоактивним ломом із зони Чорнобильської АЕС пропонують ввести безстроковий мораторій на постачання всього українського металу до Росії. Такий рішучий крок, за оцінками спеціалістів, може коштувати українським металургам більше $2 млрд. щорічно. А кількість звільнених робочих місць собі навіть важко уявити.
Нічогеньке таке "покращення" зв'язків з Росією, чи не так?
Уряд Януковича за час своєї роботи не просунувся у вирішенні жодного антидемпінгового розслідування, які були розпочаті Російською Федерацією проти України раніше.
На додачу, наприкінці грудня розпочнеться згадане вище розслідування стосовно поставок українських труб великого діаметру.
Станом на сьогодні проти України триває 9 антидемпінгових розслідувань щодо феромарганцю, машинобудівних кріплень, холоднокатаного прокату, труб великого діаметру, склосітки, двигунів асинхронних трифазних, труб малого та середнього діаметру, електричних ламп, швелерів та металевих прутів. Крім того, триває дія запровадженого в січні ввізного мита на українську карамель та інші цукристі вироби.
Навряд чи який інший уряд вважав би це досягненням.
Ситуація із запровадженням російською стороною ембарго на ввіз м'ясо-молочної продукції з митної території України теж не отримала свого розвитку, хоча, відповідно до заяв Януковича і Кушнарьова, відповідні дії вони мали провести на другий день свого повернення до Кабміну.
На даний момент молочники вже зазнали 120 млн. дол. збитків від запровадження заборони на ввіз продукції і продовжують їх зазнавати. А за найоптимістичнішими прогнозами російських чиновників заборона буде знята не раніше початку нового року.
А пам'ятаєте, як у січні 2006 року Віктор Федорович не одну сорочку на собі порвав, критикуючи газові домовленості про 95 дол. за кубометр газу? Натомість, його "фахівці" надомовлялися аж на 130 дол. без урахування підвищення статусу "Укргазенерго" в українській економіці.
І це подається як неабияке досягнення. Що ж тоді вважати провалом?
За горизонтом прем'єрської уваги залишилося також питання з підписанням протоколу про доступ на ринки товарів і послуг з Киргизстаном, відсутність якого блокує наш переможний шлях до СОТ. Всі посвячені в тонкощі СОТівського процесу в один голос кричали про те, що позиція Киргизстану в даному процесі повністю вмотивована Російською Федерацією.
Після приходу до влади команди прем'єра ситуація не змінилася ні на йоту.
Не будемо згадувати про найбільше досягнення Віктора Федоровича за 100 днів роботи – найвищу за шість останніх років місячну інфляцію на рівні 2,8% у жовтні. Так тримати!
Проте, спільний україно-російський проект будівництва літака АН-70 увійшов в стадію передсмертної агонії, попри заяви тих же регіоналів про перспективність проекту.
На додачу до цього відбувається значна активізація деструктивної діяльності проросійських організацій як в Україні, так і в Росії.
Дійшло до того, що у вотчині Віктора Федоровича Донецьку, де місцева влада контролює кожен сантиметр корисної площі аж до визначення маршрутів локальної міграції собачих зграй, виникає ініціатива відокремлення від України Донецької республіки.
А в Росії, де контроль за пересуванням живої сили ще суворіший, відкривається рух під назвою "Крим—Севастополь—Росія", головною метою діяльності якого є сприяння поверненню півострова Крим до складу Росії.
З такими "успіхами" і невдачі непотрібні зовсім.
Мабуть, єдиним успіхом, який співпав у часі з прем'єрством Януковича, можна вважати зниження ціни на нафтопродукти (яке враз зникло з АЗС) та зниження мита на вивіз нафти з Росії з 216 до 185 дол. за тонну.
Проте, й ці успіхи, крім того, що зумовлені об'єктивним падінням світових цін на нафту, досі не призвели до прогнозованого зниження цін на товари першої необхідності.
Можна погодитися із закидами про те, що сто днів роботи уряду це не той термін, на основі якого можна робити остаточні висновки.
Однак цей термін є цілком достатнім для визначення основних тенденцій, які повною мірою характеризують наміри уряду.
І все б нічого, якби не клятвені запевняння очільників Партії регіонів про персональну та ідейну спорідненість поглядів нинішніх урядів України та Росії.
Виявляється, її все ж замало для знаходження спільної мови. Час у цьому зізнатися.
Микола Кравченко, для "УП"
