Жадібність & недолугість. Або: фіскально-адміністративна геологія

Урядовці та їхні парламентські "братки" полюбляють базікати про професійність сьогоднішнього Кабміну. Розводити теревені неважко, але це можна робити тільки до тих пір, поки "професіонали" не почнуть виробляти свій авторизований продукт.

Нещодавно ухвалений за ініціативою уряду закон про внесення змін до чинного податкового законодавства вщент зруйнував міф про професіоналізм економічного блоку Кабінету міністрів.

Неупереджений аналітик, знайомий з податковими реаліями останніх років, впевнено зазначить: "азаровщина" повернулася. Це не економічна ідеологія, це фіскально-адміністративна геологія.

Закон №398-V, який під зиму переорав податкове поле, сформований за рахунок двох надзвичайних потенцій, за якими "голубые воришки" не мають собі рівних: плебейської жадоби та аматорської недолугості.

Щодо першого. Кілька красномовних прикладів.

Від так званого податку на дивіденди (авансовий внесок з податку на прибуток) звільнено інститути спільного інвестування, які і без того мають практично офф-шорний статус, не нараховуючи на свої доходи ні податок на додану вартість, ні податок на прибуток.

Фінансові посередники, які стоять на шляху інвестицій у реальний сектор, святкують.

Від обов’язку сплати дивідендного податку звільнено холдинги, які контролюють інші підприємства, та існують переважно за рахунок дивідендного зиску з тих, хто реально продукує доходи і прибуток.

Цьому, безумовно, зрадіють корпоративно-управлінські паразити на кшталт "системно-капітально-менеджментських" ієрархій.

Уряд, вочевидь, не облишив сподівання на повернення вільних економічних зон, солодких серцю провладних контрабандистів.

Адже в законі заздалегідь (напевно, з розрахунку на майбутню законотворчість) завбачливо передбачена можливість надання "інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток".

Не забули металургійні магнати і про потреби бізнес-васалів: від ПДВ звільнено постачальників металобрухту.

Щодо другого. Кількома прикладами проілюструємо фіскальне блюзнірство та надзвичайну законодавчу безграмотність адептів сьогоднішнього податкового реформування.

Податкові зобов’язання та податковий кредит з ПДВ тепер будуть нараховуватися зі звичайної ціни тільки у випадку, коли така ціна більша, ніж на 20% відрізняється від контрактової.

Отже, фактично, урядовці з барського плеча надають платнику податку індульгенцію на 20%-ну похибку. Але, на фоні брутального адміністративного свавілля податкових органів у царині визначення рівня звичайних цін, ці подачки виглядають абсолютно лицемірним знущанням.

Законом заборонено включати в валові витрати суми емісійного доходу, виплачені на користь емітента корпоративних прав.

Цікаво, що зазначену норму внесли до загальних положень закону про оподаткування прибутку підприємств. При цьому не змінили спеціальні правила оподаткування операцій з цінними паперами, де взагалі не вживається категорія валових витрат.

Таким чином, безтолкове намагання збільшити прибуток з метою оподаткування, призведе до непорозумінь і ускладнень у відносинах між податківцями та платниками податків, що купують корпоративні права за ціною вище номіналу.

А щодо емітентів, які реалізують корпоративні права за ціною вище номіналу, то тут взагалі сміх. До закону про оподаткування прибутку підприємств повернуто норму про звільнення від оподаткування сум отриманого емісійного прибутку, яку раніше звідти було вилучено.

Останнім часом податківці наполягали на тому, що емісійний прибуток має оподатковуватися. Підприємства доволі успішно оборонялись, опираючись на норми чинного законодавства, і доводячи, що емісійно-доходні надходження не є валовим прибутком.

Тепер податківці заявляють, що нинішнє законодавче звільнення зайвий раз свідчить, що до зазначеної зміни закону про оподаткування прибутку емісійний прибуток все ж таки підлягав оподаткуванню.

Така от вийшла ведмежа послуга емітентам від "антикризових геологів".

В закон внесли положення про те, що безкоштовно отримані експлуатаційними підприємствами інфраструктурні об’єкти "приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації".

Якщо такі об’єкти не амортизуються для цілей оподаткування, то навіщо законом про оподаткування взагалі регулювати їхню "балансову" вартість, яка є прерогативою бухгалтерського, а не податкового обліку?

Виходить, потоптавши податкову ріллю, "голубые" провідники-"професіонали" мимохідь пошарпали і суто бухгалтерські нормативні підвалини, які перед бюджетом нічим не завинили.

Перелік прикладів законодавчої неохайності можна продовжити. Проте, на оцінку ступеня фаховості урядовців це вже не вплине. Бо нижчою вона не стане. Нема куди.

Цікаво лише, коли ж від такого законотворчого нехлюйства урветься терпець чесних платників податків?

Іван Чалий, Фонд інтенсивних технологій мікроекономіки, Харків, для УП