Новий старий омбудсмен?
Від початку минулорічних парламентських виборів інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Україні діє з меншою ефективністю, ніж міг би.
Спочатку омбудсмен Ніна Карпачова поєднувала свою непросту основну роботу з виборчою кампанією.
Потім – з обов’язками депутата. Від грудня розпочалася історія з перевиборами уповноваженого.
Швидше за все, в лютому більшість народних депутатів знов підтримає на цій посаді 49-річну Ніну Карпачову.
Виглядає, що пані Карпачова, котра формально була омбудсменом від 1998 до кінця 2006 року, буде обрана голосами Партії Регіонів, Компартії та Соцпартії.
Це буде вибір, мотивований партійною доцільністю, а для країни – швидше шкідливий, ніж корисний.
ОСОБИСТІСТЬ
Хто ця людина? Навряд чи можна охарактеризувати пані Карпачову краще, ніж це робить офіційний сайт омбудсмена:
Ніна Карпачова здійснила свою мрію – стала студенткою юридичного факультету Київського державного університету. Непросто було починати дівчині з провінційного міста у столичному вузі.
Але Керч не звичайне місто, а, як і Київ – місто-герой. Воно виховує такі якості, як патріотизм, вміння долати труднощі, цілеспрямованість, віру у власні сили.
Студентка Карпачова не тільки відмінно вчиться, в цей час вона починає працювати, активно займається громадською роботою, становиться одним із ватажків молоді.
Права і свободи людини, правовий статус особистості стає прискіпливим предметом наукового дослідження студентки Карпачової.
Ці п’ять студентських років і сформували той професійний підхід до справи, завзятість, загострене почуття справедливості майбутнього головного правозахисника держави. Саме з тієї пори Ніна Карпачова сповідує своє життєве і професійне кредо: "любити і захищати людей".
У 1979-му році, отримавши "червоний" диплом про вищу освіту зі спеціальності "правознавство", вона повертається у рідне місто і починає працювати юрисконсультом об’єднання "Керчрибпром", постійно виступає в судах, захищаючі інтереси колективу.
Звідти її було направлено на комсомольську роботу. Пізніше працювала консультантом Кримського Будинку політосвіти, а в 26 років була обрана секретарем Алуштинського міськкому Компартії України – самим молодим серед всіх партійних секретарів України.
Ступінь кандидата юридичних наук пані Карпачова отримала у Москві. У 1994 році її вперше обрали народним депутатом.
Про науковий доробок Ніни Іванівни її офіційна біографія говорить таке:
Історія вітчизняного правознавства збагатилася понад 50-ма серйозними науковими працями, автором яких є український Омбудсман.
Більше про пані Карпачову можна дізнатися на сторінці її прес-служби. Ось, скажімо, кілька цитат з повідомлення про поїздку пані Карпачової на відпочинок у Карпати в січні минулого року:
Різдвяні свята і перші післясвяткові дні в Закарпатській області перебувала Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.
Приїхавши трошки відпочити в наш, як сама висловлюється, казково-благодатний край, у славнозвісному санаторії "Шаян", вона і на цей раз не сховалася від людей за благополуччям, теплом і комфортом, як це з спокійною душею робить абсолютна більшість політичних діячів її рангу.
З новорічними подарунками Уповноважений навідалася до вихованців Бенянського державного дошкільного закладу для розумово відсталих дітей на Берегівщині.
(…)
З цікавістю познайомилася з унікальною пам'яткою 18 століття – єдиною в Європі діючою водяною кузнею "Гамора" в селі Лисичеві на Іршавщині (…): Ми вас добре знаємо, Ніно Іванівно, як палкого і безстрашного захисника прав простої людини, – сказали Ніні Іванівні ковалі "Гамори". – Тому хочемо прямо на ваших очах викувати вам підкову. Підкову щастя... Аби щастило вам у вашому такому благородному ділі...
(…)
Високу гостю прості люди всюди зустрічали з щирою душею, привітністю і приязню як справді дорогу і бажану людину.
На ці зустрічі, особливо у Чинадієво, запрошувалися журналісти з різних газет і телеканалів, але деякі з них не забажали їхати (хоч транспорт був забезпечений) на цю малозначущу для них подію, а віддали перевагу висвітленню іншої акції в краї – фестивалю вина.
Звичайно, вино – це добре. Без нього теж жити не можна, але невже келих цього благородного напою може заступити любов і увагу до наших найменших громадян-сиріток або яких покинули горе-батьки? І, може, одною з причин цього було те ж вино...
Чи, може, тут вино і не винне, а те, що Ніна Карпачова йде в парламент у списку партії регіонів, а не у провладному блоці?
Але така природа омбудсмена у будь-якій державі – бути в опозиції до влади, захищати людину від брутальності тієї ж влади.
Та й прийшла вона до діток не як представник регіонів, не агітувати когось і переконувати, а як Уповноважений...
Офіційний сайт омбудсмена містить і наступний цікавий документ, який варто навести повністю, і який, очевидно, має засвідчити високий авторитет пані Карпачової в народі:
Лист
Голові Верховної Ради України Володимиру Михайловичу Литвину.
Копія: Президенту України Віктору Андрійовичу Ющенку.
Копія: Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Ніні Іванівні Карпачовій.
Більченко Петро Тихонович, с.Горбані, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, Україна, 08484.
Шановний Володимире Михайловичу.
На Дні Уряду, 12 квітня 2005 року головуючий на засіданні А.І.Мартинюк без згоди Верховної Ради України, посилаючись на регламент, відмовив надати слово для виступу Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Н.І.Карпачовій.
Оскільки День Уряду транслювався у прямому ефірі по радіо і телебаченні, то цим він принизив перед народом України високе звання Уповноважений Верховної Ради України з прав людини і підірвав його авторитет.
Я вважаю цей факт ігноруванням А.І.Мартинюком проблеми прав людини в Україні та інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, навіть якщо б він формально і мав рацію.
Прошу Вас оприлюднити моє звернення на пленарному засіданні Верховної Ради України та прошу А.І.Мартинюка при тій же аудиторії вибачитись перед Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
З повагою.
23 квітня 2005 р. П.Т.Більченко
ПОЛІТИК ЗІ СПИСКУ "РЕГІОНІВ"
Представники ПР запевняють, що Ніна Іванівна ніколи не була членом цієї партії, і обстоює свою особисту позицію, незалежну від партійної.
Однак ці формальні аргументи не витримують критики.
Пані Карпачова виконувала роль Уповноваженого з прав людини вісім років. За цей час відбулося дві президентські та три парламентські кампанії.
Правила політичної гри кілька разів мінялися і Ніна Іванівна дійсно, як могла, утримувала баланс політичної нейтральності.
Варто пригадати, що за цей час Ніна Іванівна вимагала звільнити з ув’язнення опозиціонерів – політика Андрія Шкіля та журналіста Олега Ляшка. 2003 року її кандидатуру подавав на розгляд Ради Геннадій Удовенко ("Наша Україна"), а радив це зробити секретар Спілки журналістів Ігор Лубченко.
Вирішальної осені 2004 року пані Карпачова з одного боку отримувала від Леоніда Кучми запевнення у незастосуванні сили, а з іншого – була категорично проти змін у процедурі голосування, протестувала проти додаткового туру виборів і проти обмежень голосування поза виборчими ділянками.
Але приходить наступна політична епоха і далі починається список помилок і відхилень від незалежної позиції омбудсмена.
Першу помилку Ніна Іванівна зробила, ставши на парламентських виборах 2006 року другим номером виборчого списку "Регіонів".
Приєднання до ПР стало першим сумнівом у репутації людини, яка має бути зразком безсторонньості та служіння цілому суспільству, а не його окремим частинам-партіям.
Крім того, якщо людина, яка працює Уповноваженим Верховної Ради з прав людини в Україні, частину свого коштовного часу витрачає на виборчу кампанію, то цей час недоотримують ті, кого вона має захищати в якості омбудсмена.
ДЕПУТАТ ЧИ ОМБУДСМЕН?
Далі розгортається історія з хитанням пані Карпачової та її нездатністю визначитися, хто вона: народний депутат чи омбудсмен.
У червні пані Карпачова повідомляє про заяву на адресу Ради, з якої випливає, що вона радше хотіла би бути народним депутатом, але Рада ніяк не розгляне її заяви.
А отже, відповідно до закону, вона мусить виконувати обов’язки омбудсмена. Там же повідомлено, що Ніна Іванівна не отримає депутатської зарплатні.
Більше протестів з боку обмудсмена-депутата не було і ніщо не вказує на її серйозні спроби якомога швидше зруйнувати таку двозначність. Вона ніколи більше гучно не протестувала – ані на сторінках свого веб-сайту, ані в мас-медіа.
Отже, від весни до осені 2006 року Ніна Іванівна суміщала ці дві посади.
Кожен з цих двох шляхів громадського служіння вимагає надзвичайної концентрації та скрупульозного виконання своїх обов’язків. Цілком очевидно, що поєднувати їх із однаковою ефективністю неможливо.
Тим часом Ніна Карпачова не тільки суміщала ці непрості обов’язки, а й відвідувала міжнародні форуми з прав людини в Туреччині, Болівії, Греції та КНР – в час, коли мала би працювати з виборцями.
До осені 2006 року Рада так і не звільнила її від виконання обов’язків, а тоді з’являється діаметрально протилежне рішення: пані Карпачова має намір повернутися до своєї попередньої роботи.
В результаті репутації пані Карпачової як сумлінного обмудмена було завдано другої шкоди. Вона навіть потрапила під підозру, що ніби чекала на посаду віце-спікера, а тому затягувала з остаточним вибором.
З’явилося ще категоричніше питання: чи може людина, яка повинна віддати себе цілком на захист прав людини, коливатися у виборі свого служіння. Чи може вона ставити питання так: кар’єра чи захист людей?
Але ще був і третій удар – питання бюджету.
Восени минулого року Ніна Іванівна двічі заявляла про невідповідність пропонованого бюджету шляхетній меті подолання бідності в Україні.
Спочатку виглядало навіть, що в цьому питанні пані Карпачова приєдналася до позиції політичних супротивників ПР.
У вересні омбудсмен звернулася до співголів робочої групи з підготовки проекту Закону України про Державний бюджет України на 2007 рік до першого читання: Адама Мартинюка і Миколи Азарова. У зверненні ішлося, що запропонований варіант бюджету може призвести до зубожіння громадян і таким чином порушує їхні конституційні права.
У грудні, після парламентських дебатів щодо нового бюджету, на сайті пані Карпачової з’являється інше повідомлення на ту ж тему.
Ніна Іванівна задоволена тим, що уряд збільшив житлово-комунальні субсидії у півтора рази. Водночас пані Карпачова вказує, що мінімальна зарплата нижча за прожитковий рівень на 125 гривень.
Вона наголошує, що таку зарплату отримують майже чверть працюючих, а заборгованість із заробітної плати становить більше одного мільярда гривень.
У підсумку Ніна Іванівна залишає собі право контролювати це питання, аж до звернення до Конституційного суду.
Втім, окрема позиція пані омбудсмен все одно завершується підтримкою бюджету. Пані Карпачова голосує "за"! Точнісінько так само, як і інші депутати фракції.
Можливість проголосувати принципово завжди є. Скажімо, коли кілька депутатів ПР мали окрему позицію щодо голосування по голодомору, вони голосували інакше, ніж фракція. Ну так же? Вони захищали свою думку в пресі, вони давали себе почути.
Тим часом пані Карпачова навіть не висловила свою окрему позицію навіть на засіданнях Ради, хоча протягом осені кілька разів виступала на інші теми.
Отже, саме в питанні бюджету і видно, наскільки руйнівним може бути конфлікт по лінії "омбудсмен-депутат".
Сумління омбудсмена вказує на одне, але депутатська дисципліна змушує робити інше.
ГЕОПОЛІТИЧНІ І ЦІННІСНІ КООРДИНАТИ
Окрема історія – це геополітична позиція Ніни Іванівни.
Анти-НАТовські та антиамериканські висловлювання пані Карпачової не мають прямого відношення до посади омбудсмена. Вони просто зміцнюють її шанси бути обраною голосами парламентської коаліції.
У травні минулого року пані Карпачова заявила, що "незаконне перебування на території України військових підрозділів НАТО можна оцінити, як спробу посягання на суверенітет і національну безпеку України".
Пізніше, у жовтні, пані омбудсмен відвідала Болівію, де вітала прихід до влади нового ліво-орієнтованого президента Ево Моралеса як свідчення того, що "народ Болівії стає реальним власником своїх багатств".
Індіанець Ево Моралес, відомий як провідник партії "Рух за соціалізм", також користується міцною підтримкою руху кокалеро – об’єднання селян, які категорично виступають проти спроб США викорінити плантації коки на півдні Болівії.
Своїми союзниками в Латинській Америці пан Моралес обрав, природньо, Фіделя Кастро і Уґо Чавеса.
Звичайно ж, будучи у Болівії, Ніна Іванівна відвідала і місце загибелі Ернесто Че Ґевари, де вона поклала квіти до пам’ятника революціонера-марксиста.
Такі красномовні жести не можуть не викликати симпатій фракцій комуністів і соціалістів під час голосування, тим більше, що кандидатуру пані Карпачової вніс особисто Олександр Мороз.
Тим часом співдоповідачі Парламентської асамблеї Ради Європи вважають, що пані Карпачова як прихильниця цілком конкретної політичної сили не може уже вважатися незалежним кандидатом на посаду омбудмена.
Звісно, вплив європейських організацій на євро-байдужий уряд Віктора Януковича не такий потужний, як на проєвропейського президента Ющенка.
З іншого боку, стосунки з Європою – це також баланс позитива і суперечностей, і ще одна точка розбіжності у поглядах тут теж Кабміну і Раді особливо не потрібна.
Але навряд чи ця шалька терезів переважить внутрішньополітичну аргументацію на користь нового терміну Ніни Іванівни.
СУМНІВНЕ РІШЕННЯ
Про сентименти лівих уже було згадано, а Партія Регіонів теж зацікавлена у підтримці пані Карпачової.
По-перше, "Регіони" давно і послідовно доводять, що не бояться в цій країні нікого і нічого. І тому єдине, чого вони таки бояться – це показати свою слабкість: якщо пройде "не наш" кандидат, то це означатиме, що тут ми програли.
По-друге, ПР має продемонструвати, що не кидає своїх лояльних прихильників.
По-третє, це заповнення ключових позицій "своїми" людьми.
Адже ПР настроєна зміцнювати інститут прем’єрства і збирається залишатися у владі надовго.
Питання прав людини, хоч і не є контролем за приватизацією чи банківським регулюванням, але лишається тією рушницею, яка може несподівано вистрелити. Тому краще, щоби за цю рушницю відповідав дружній ПР кадр.
Голосів коаліції буде цілком досить для переобрання, хоча й очікується, що проти цієї кандидатури голосуватимуть БЮТ і "Наша Україна", котрі підтримують харківського правозахисника і позапартійного демократа, Євгена Захарова.
Отже, коли Рада проголосує за перепризначення пані Карпачової, це рішення не буде сенсаційним. Але буде помилковим.
Омбудсменом стане людина, яка тричі схибила, коли питання про її виняткову відданість справі захисту людини ставало руба: під час виборів і протягом майже двох сесій Верховної Ради.
Коаліція готова продемонструвати свою чисельну перевагу в Раді, але цей вибір буде визнанням – питання прав людини для цих фракцій є питанням особистої лояльності та партійної приналежності.
