Полова…
В рекламі є такий трюк, коли менш відому торгову марку штучно прив'язують до відомого бренду, розраховуючи на лояльність покупців.
Згадайте вкрай ненадійні китайські телефони "Panafon", які за написанням були схожі на відомі в цілому світі "Panasonic".
Мімікрія також досить поширена у природі, коли ґедзь-кровосос маскується під цілком порядну і корисну бджолу… Ті українські політики, що відчувають себе частинкою тваринного світу, як і недобросовісні китайські комерсанти, не гребують робити так само.
На початку виборів 2004 року соціологічні опитування показали, що основна боротьба може розгорнутися між прем'єром Віктором Януковичем та тодішнім лідером опозиції Віктор Ющенком.
Для "неосновних кандидатів" було дві перспективи: або розіграти "третю силу", або домовитися з сильнішим ще на початку, без висунення своєї кандидатури.
Олександр Мороз зробив спробу домовитися. Тепер відомо принаймні про декілька безуспішних спроб провести переговори між Нашою Україною та СПУ у квітні-травні 2004 року.
Розповідають, що Ющенко не ігнорував запрошення, але декілька разів не міг знайти часу щоб провести розмову безпосередньо з Морозом.
Зрештою соціалісти прорахували, що протилежна сторона не поспішає домовлятись про єдиного кандидата від опозиції, бо щиро переконана у можливості самостійно зібрати 50% плюс 1 голос.
З метою популяризації ідей партії, не дуже і сподіваюсь на перемогу, СПУ висунула Олександра Мороза кандидатом у президенти.
Щоправда для рядових партійців був ще й інший, не менш важливий мотив – кандидати у президенти автоматично отримували місця у виборчих комісіях усіх рівнів. Відтак, наводнивши комісії своїми людьми, опозиція розраховувала на чесність підрахунку голосів і можливість повалення ненависного режиму Кучми.
Анатолій Кінах вигулькнув зненацька, як той пилип з конопель.
Технічний кандидат, - подумали журналісти. На кого ж він працює, - замислились політики.
І справді, "людина у футлярі", як прозивали його за незворушний вираз обличчя і вкрай неемоційний голос, встиг побувати прем'єр-міністром за Леоніда Кучми.
Анатолій Кирилович завжди підтримував владу. УСПП, який він очолював, завжди лояльно ставився до кожного нового уряду, виступаючи радше, як лобістська структура, що відстоює інтереси директорів, а пізніше і власників великих підприємств.
Можлива зміна президентів порушувала глобальний спокій – "підприємці і промисловці" мали вибудувати нові зв'язки з оточенням вже нового глави держави, тим більше, що обидва варіанти були для них однаково невигідними.
Справа в тому, що Анатолій Кінах на посту прем'єра змінив саме Віктора Ющенка, мимоволі потрапивши до нього у конкурентну позицію.
Ну а "донецька група" мала власні зв'язки зі своїм кандидатом і ревниво оберігала підхідні шляхи, витискуючи чужинців.
А враховуючи, що найбільший прибуток українським експортерам приносили схеми недобросовісного відшкодування ПДВ, тобто фактичний дерибан коштів державного бюджету, позитивні зв'язки з новою владою набували окрім політичного ще і фінансового "звучання".
Головною помилкою обох неосновних кандидатів стало те, що вони дотягнули до першого туру, а не знялись на користь сильнішого кандидату за кілька тижнів до голосування.
Після 1 жовтня стала відома "електоральна ціна" їхніх передвиборчих потуг.
Втім, у 2004 році ситуація розвивалася настільки не прогнозовано, що вибір справді "сильнішого" міг перетворитися на складну дилему, як для Анатолія Кінаха так і для Олександра Мороза.
Загадкове отруєння Віктора Ющенка, його балансування на межі життя і смерті через смертельну дозу діоксину на якийсь час відвернуло майбутніх попутників.
Більш стриманий Анатолій Кінах промовчав, а Олександру Морозу забракло політичного нюху, і він рекомендував отруєному їсти більше сала та картоплі, а не екзотичних продуктів.
Результат першого туру став холодним душем для всіх без виключення кандидатів. Перші двоє зрозуміли, що попри всі можливості і зусилля, самостійно перемогти вони не змогли.
Інші двоє, Олександр Мороз і Анатолій Кінах постали перед нелегким завданням підтримки сильнішого.
У першому турі, під час багатоденного підрахунку голосів, відрив на користь Віктора Ющенка зменшувався з кожним днем. Саме цю драматичну ситуацію пізніше видавали замало не як жертовність, змальовуючи на які "муки" пішли ті, хто підтримав лідера "Нашої України" до остаточного підрахунку голосів.
Пізніше саме цей факт використовувався політиками, щоби підкреслити замало не жертовність їхнього вибору на користь Ющенка.
Однак, насправді у Олександра Мороза майже не було вибору. Багаторічна опозиція до правлячого режиму і відверта підтримка президентом Кучмою Віктора Януковича зумовлювали шлях соціалістів тільки до Ющенка.
Поява ж у оточенні майбутнього президента голови УСПП могла мати інші мотиви.
Отримавши на виборах близько 1% голосів, Анатолію Кінаху було б украй важко домовлятися з багатими "промисловцями і підприємцями" Сходу, які вже вкусили хміль від керування державним бюджетом багатомільйонної України.
Ділитися з тими, хто не являє собою реальної електоральної сили, не входило до їхніх наполеонівських планів.
Натомість Ющенко проводив політику об'єднання дрібніших політичних брендів і партійок.
Як справжній ідеаліст він не брав до уваги можливі апетити майбутніх союзників, цілком покладаючись на їхнє перевиховання у майбутньому уряді.
Коли сотні тисяч людей, обурені фальсифікаціями підрахунку голосів, вийшли на вулиці Києва, вони не знали, що серед помаранчевого зерна їм вже домішали полову – тих, хто за будь-якої влади завжди дбав виключно про своє, а не про інтереси країни.
У намальованій ретроспективі є тільки одна вада – важко пояснити чому так довго Анатолій Кирилович не міг домовитись із новою владою.
Слід віддати належне майстерності Ющенка, який своїм дипломатичним талантом зумів більш ніж півроку після призначенням Януковича прем'єр-міністром, утримувати Кінаха в лавах НСНУ.
Втім, досить складним явищам бувають і прості пояснення. Може бути, що раніше "донецькі" не пропонували Кінаху достатню ціну.
Мінекономіки хоч і не курує компенсацію ПДВ із державного бюджету, але спрямовує державні інвестиції.
Іншими словами – це чи не головне міністерство через який іде потік грошей у зворотному напрямку – не до бюджету, а з нього...
Найближчим часом спостерігачі мають пильно стежити за рішеннями мінекономіки, особливо у напрямку підприємств, чиї власники входять до УСПП.
