Друг Росії фантастичним чином змінив політичний імідж
Віктор Янукович, прем'єр-міністр цієї стратегічно важливої держави, затисненої між Росією і Заходом, перетерпів одну з найрізкіших змін іміджу, які тільки відбувалися з політиками всього світу.
Якихось два роки тому цей підтримуваний Росією махінатор від політики був на Заході парією після оголошення своєї перемоги на президентських виборах 2004 року, затьмарених такими явищами, як фальсифікації і отруєння суперника (він вижив, але його обличчя залишилося спотвореним).
І лише масові демонстрації протесту, які за цим слідували – так звана "помаранчева революція" – змусили Януковича погодитися на повторний тур виборів, які він програв.
Сьогодні 56-річний Янукович знову зійшовся у двобої за верховенство з прозахідним, "помаранчевим" лідером Віктором Ющенком, який на президентських виборах переміг його.
Але цього разу тисячі протестуючих, які протягом всього квітня займали київський Майдан Незалежності, мітингували не під помаранчевим, а під синім прапором Партії регіонів – партії Януковича, а також червоними і яскраво-рожевими прапорами його союзників – комуністів і соціалістів.
Вони повернулися додому лише після того, як Янукович розрядив кризу, погодившись на проведення нових виборів – двічі за два роки – після того, як його опонент розпустив парламент.
Судячи з соцопитувань, Партія регіонів, очевидно, отримає більшість голосів, як і торік. Однак виявлена Ющенком твердість (розпустивши парламент, він спробував відвоювати свої повноваження), як очікується, поверне під помаранчевий прапор частину його колишніх розчарованих прихильників. Так що боротьба розгориться не на жарт.
Ющенко, як і Янукович, запевняє: "Закон на моєму боці", але моральна чіткість "помаранчевої революції" виявилася розмитою.
"Я розчарований у тому, чим справа скінчилася, – говорить Віктор Кутовенко, 28-річний працівник банку, який сидить за пивом у блискучому торговому центрі "Глобус" під Майданом Незалежності, де мітингували прихильники Януковича. – І більшість людей теж".
Після "помаранчевої революції" багато мешканців України впали в ейфорію, маючи надії, що вона покладе кінець корумпованої автократії, яка керувала країною після здобуття незалежності в 1991 році. Тодішній президент Леонід Кучма і його оточення – "клани" бізнесменів – розділили між собою плоди приватизації.
Коли в листопаді 2004 року Янукович заявив про свою перемогу на президентських виборах, пізніше визнаних недійсними внаслідок фальсифікацій, сотні тисяч жителів України вийшли на вулиці Києва і розбили наметові містечка, щоб виразити протест, незважаючи на мінусову температуру.
Кучма і благословенний ним кандидат – Янукович – погодилися на нові вибори за умови, що в Конституцію будуть внесені зміни про передачу низки повноважень президента парламенту.
За словами радників і друзів, поразка на повторних виборах, які відбулися в грудні 2004 року, стала для Януковича важким ударом. Він вперше за всю політичну кар'єру опинився в опозиції.
Він стверджує, що його діти були змушені залишити країну, тому що їх цькували. У минулому українські опозиціонери бойкотувалися в пресі і переслідувалися судами по надуманих обвинуваченнях.
Вони підозріло часто гинули в результаті нещасних випадків. Одна людина була обезголовлена, а Ющенка намагалися отруїти діоксином.
Від отрути обличчя Ющенка перетворилося в скупчення виразок, він важко занедужав. В інтерв'ю він сказав, що наслідки отруєння стали позначатися по максимуму на початку 2006 року, так що йому потрібне постійне лікування.
Це відбулося через рік після того, як Ющенко приступив до виконання обов'язків президента. То був упущений час: економічний ріст припинився, лідери "помаранчевих" розсварилися між собою.
Енергійність і нещадність
Ющенко, який нині повернувся до життя, який виявляє нову для нього енергійність і нещадність, заявив, що знає, хто його отруїв, але конкретних імен називати не збирається. Він також стверджував, що розраховує на те, що слідчі органи незабаром притягнуть винуватців до відповідальності.
У свою чергу Янукович стверджує, що рік в опозиції – до речі, так називається його книга, що вже побачила світ, – навчив його цінувати свободу преси і толерантність демократичного режиму.
"Він дійсно всім серцем усвідомив, що повинен зрозуміти те, що сталося в ході помаранчевої революції, і що потрібно змінити в його власному менталітеті", – говорить Костянтин Грищенко, який був міністром закордонних справ України, а нині радник Януковича з питань зовнішньої політики.
Янукович, що у минулому інженер, не вперше починає життя з чистого листа, перекроюючи себе.
Він виріс на сході України, під Донецьком. У ранньому віці залишився без матері, і виховувала його бабуся. Янукович відбився від рук у віці 17-19 років, двічі сидів у в'язниці за напади.
Після виходу з в'язниці Януковича взяв під свою опіку радянський космонавт Георгій Береговой. У жорсткому світі пострадянської політики він швидко пішов у гору: у 1997 році став губернатором Донецької області, а в 2002-му прем'єр-міністром перш ніж його стриножила помаранчева революція.
Однак не можна сказати, що поразка на виборах викинула його на узбіччя політичного життя. Східні райони підтримують його твердо, завдяки чому на президентських виборах 2004 року він отримав 44% голосів. У вересні 2005 року становище Януковича різко покращилося: президент відправив у відставку свого прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, що привело до розколу в "помаранчевій" коаліції.
Коли Янукович готувався до парламентських виборів, призначених на весну 2006 року, один з його основних прихильників – мільярдер Ринат Ахметов, металургійний магнат з Донецька – порадив йому скористатися послугами Пола Менефорта, який був членом передвиборного штабу сенатора Доула на президентських виборах 1996 року в США. Менефорт, нині видний вашингтонський лобіст, консультував Ахметова, коли той обмірковував ідею IPO своєї фірми SCM Holdings на західних фінансових ринках.
Зараз, коли на носі нові вибори, Менефорт відмовляється розголошувати, які конкретно поради він дав Януковичу.
Але за словами людей, причетних до передвиборної кампанії Партії регіонів весни 2006 року, рекомендації Менефорта стосувалися основних питань: як домагатися підтримки цільових груп електорату, як подобатися виборцям. Менефорт також зробив для Януковича майстерний рекламний ролик і "натаскував" його перед презентаціями.
"Це людина, яка тепер сама собі хазяїн і сама розпоряджається своїм часом, – відзначив Менефорт, підкресливши, що у 2004-му в Януковича руки були зв'язані, тому що він підкорявся всесильному президентові Кучмі. – Він мріє про те, щоб Україна підтримувала відносини зі своїми історичними сусідами, але в той же час у далекій перспективі інтегрувалася в Захід. Подібно до Ніксона у випадку з Китаєм, Янукович – єдиний лідер національної держави, який здатний цього домогтися".
Нова відкритість світові
Зміна іміджу вплинула не тільки на стиль передвиборної агітації Януковича. Посли іноземних держав у Києві говорять, що в попередній період на посаді прем'єра Янукович сахався контактів із закордонними дипломатами і пресою.
Тепер же він сам влаштовує брифінги і вітає питання, відповідаючи українською, навіть якщо його запитують російською мовою. Він домігся прийняття законів, які сприяють вступові України до СОТ й обіцяв домогтися угоди про вільну торгівлю з Євросоюзом.
Ось лише один зразок його нової відкритості – у березні цього року він запросив до себе додому вісім місцевих журналістів. Він розповів, як аж до 1999 року любив брати участь в автоперегонах – його улюбленою машиною був "форд ескорт" з обсягом двигуна три літри – і про те, як познайомився зі своєю дружиною, коли на заводі вона впустила собі на ногу цеглу.
Поговорили навіть про два його тюремні строки – на тему, яка довгий час була табу, пресі її забороняли навіть згадувати.
"Ми даремно про це не говорили, – зауважує Ганна Герман, голова прес-відділу Януковича. – Він потрапив у в'язницю не тому, що був страшним злочинцем. Хлопчисько, сирота, просто потрапив на вулицю і заплутався".
Але, можливо, прем'єр-міністр не у всьому змінився. У квітні цього року Рада Європи – орган, що стежить за дотриманням прав людини на континенті – опублікував доповідь, де відзначалося, що після приходу до влади коаліційного уряду Януковича росте число скарг на необґрунтовані поліцейські рейди і переслідування журналістів.
У доповіді також повідомляється, що на державну службу повернулися діячі старого режиму, які скомпрометували себе – наприклад, глава Центральної виборчої комісії, що наглядав за проведенням фальсифікованих президентських виборів 2004 року і схвалив їх.
Янукович привселюдно не прокоментував критику, яка містилася в доповіді, але розхвалив резолюцію, до якої він додається, – адресований Конституційному Судові України заклик установити, чи є законним указ Ющенка про розпуск парламенту.
Спочатку після виборів весни минулого року, коли Партія регіонів одержала більшість у парламенті, Януковичу не вистачало союзників для формування Кабінету міністрів.
Але в ході сварок всередині "помаранчевої" фракції ключова частина коаліції – Соціалістична партія – перебігла на бік Януковича. "Помаранчеві" політики стверджують, що спонсори Януковича заплатили соціалістам 300 млн. дол. за перехід на його бік. Сам Янукович, а також соціалісти говорять, що ніяких грошей ніхто нікому не давав.
Ставши прем'єром у серпні минулого року, Янукович почав боротися з президентом за важливі повноваження, не передані парламентові за домовленістю 2004 року. Янукович швидко повернув назад політику Ющенка стосовно НАТО, призупинивши зусилля України щодо вступу в цей західний військовий альянс.
У січні він проштовхнув закон, який позбавляє президента права призначати прем'єр-міністра, міністра закордонних справ і міністра оборони, а також губернаторів регіонів.
Остання крапля
Чаша терпіння Ющенка переповнилася в березні, коли 21 депутат із президентської партії "Наша Україна" і блоку Тимошенко перебіг до Януковича. Багато хто з цих депутатів – бізнесмени.
Потрібно врахувати особливий устрій політичного життя на Україні: всі партії продають парламентські мандати бізнесменам, які хочуть захиститися від судового переслідування й одержати доступ до розпродажу державного майна.
Завдяки новобранцям Янукович наблизився до своєї мети – одержати 301 голос із 450 у парламенті, що дозволить йому скасовувати вето президента і вносити поправки в Конституцію.
Прийняття перебіжчиків у лави коаліції Януковича "було помилкою", говорить депутат Тарас Чорновіл, який керував передвиборним штабом Януковича у фатальній кампанії 2004 року. Батько Чорновола, лідер опозиції, загинув у 1999 році в автокатастрофі за досить підозрілих обставин. "Нам слід було передбачати реакцію Ющенка", – зауважує він.
Ющенко розпустив парламент, затверджуючи, що перебіжчиків підкупили, і відновив "помаранчеву" коаліцію з Тимошенко. Янукович оголосив указ протизаконним і вивів на вулиці тисячі своїх прихильників.
"Нам не потрібен президент, який порушує Конституцію, – сказав один з них, 49-річний Леонід Єрмуракі, ветеран війни, яку Радянський Союз вів в Афганістані. – Президент представляє тільки одну частину країни – своїх людей у західних районах".
Єрмуракі був керівником табору "Феодосія" – зібрання наметів прямо напроти будинку уряду в Києві. Він привіз сюди 63 особи з однойменного приморського міста в Криму – щиро відданому Росії регіоні України – які несли вахту позмінно.
Харчування, медичні послуги, прапори і дощовики одного кольору – все це постачалося централізовано, з гордістю сказав Єрмуракі. Щоранку його люди вливалися в багатотисячну юрбу, яка йшла маршем на Майдан Незалежності, де слухала промови і поп-музику.
Більша частина учасників уже роз'їхалася додому, але це стилістичне повторення "помаранчевих" демонстрацій сприяло зміні іміджу Януковича.
Партію регіонів "глибоко вразило, коли народ її прогнав", так що їй потрібен був власний аналог "помаранчевої революції", пояснює Владислав Каськів, лідер молодіжного руху "Пора", який зіграв ключову роль у протестах 2004 року.
Каськіву приємно спостерігати, що такі люди, як Янукович, тепер відчувають необхідність займатися політикою в публічній сфері, а не вирішувати все таємно за закритими дверима, як було до 2004 року.
"Моя помилка була в тому, що я вірив, начебто "помаранчева революція" зможе змести всі ці бізнеси-клани відразу, – говорить Каськів. – Я невірно оцінив ситуацію. Це буде поступова еволюція".
