Останній іспит для опозиції
22 травня прес-служба Партії регіонів із задоволенням повідомила, що ЦВК на своєму засіданні знову не змогла схвалити рішення про утворення окружних виборчих комісій та звернулася до президента й Верховної Ради з проханням прийняти необхідне для цього законодавство.
Вибори 24 червня точно не відбудуться. Плюс ЦВК таки визнала легітимність парламенту п'ятого скликання.
Конституційний суд, заяву проти якого з боку президента відхилив Голосіївський суд, - знов може розслабитись і почекати третього указу?..
Отже, якщо вірити прес-службі ПР, ЦВК продемонструвала двічі бездіяльність в питанні організації виборів. Всупереч заявам пана Давидовича про здатність очолюваної ним комісії за будь-яких умов провести позачергові вибори.
Щоправда, вже не відсутність кворуму, а потреба комісії в новому законодавстві, зокрема, щодо формування окружкомів, стала аргументом цієї поважної установи, яка досі принаймні в даному пункті на дефіцит законодавчих норм не жалілася. Завдяки чому, наскільки відомо, робоча група з доопрацювання законів для дострокових виборів питанням про способи формування окружкомів і не переймалася...
Можна було б припустити, що в такий спосіб ЦВК просто піддалася впливові коаліції і підкинула робочій групі додатковий матеріал для продовження переговорів.
Але дуже сумнівно, що саме коаліція воліла б у виборчому законі відмовитись від принципу формування окружкомів переважно парламентськими фракціями. Принаймні – не тепер, коли саме ця норма дозволяє їй блокувати виборчий процес.
Тому доводиться припустити два варіанти.
Або ЦВК діє під впливом опозиції та на її користь, аби здобути можливість формувати окружкоми власними силами чи повернутись до колишньої участі в цьому процесі місцевих рад. Хоча зреалізувати це нині навіть через легітимну ВР практично неможливо.
Або ЦВК взагалі відверто визнає свою недієздатність, провокуючи тим президента й парламент на якісь рішення власне проти себе.
А оце вже – дійсно в руслі нещодавніх пропозицій коаліції про скасування ЦВК та призначення якогось іншого складу відповідного органу. І водночас не надто суперечить вимогам БЮТу про те, аби сам президент власним указом (звісно, неконституційним) переформатував склад Центрвиборчкому...
В який вже спосіб вирішуватиметься це питання – прогнозувати неможливо.
Але симптоматично те, що ЦВК, слідом за рештою державних інституцій, впевнено стала на шлях бездіяльності і завершила картину руйнування системи державних інституцій, покликаних забезпечувати демократичний процес.
Нагадаймо, першим в цій низці знаходився Конституційний суд, який своєю багатомісячною бездіяльністю сприяв розхитуванню і без того крихкого балансу владної системи, запровадженої конституційною реформою.
Далі йде Генпрокуратура, яка начебто має здійснювати загальний нагляд за дотриманням прав людини, в тім числі й виборчих, але вже й за Піскуна-3 не здійснює його.
Бездіяльні в цьому сенсі уряд та Верховна Рада, які, дуже прагнучи жити за парламентською моделлю правління, чомусь на власний розсуд виключили з неї принцип дострокових виборів із відповідним забезпеченням постійного бюджетного резерву для їхнього проведення.
Не кажучи вже про спеціальну бездіяльність ВР п'ятого скликання стосовно превентивного законодавчого забезпечення дочасних виборів, відсутністю якого нині й мотивується неможливість їхнього здійснення.
Важко сказати, чому всю цю абсолютно системну бездіяльність українських інституцій саме в галузі демократії не помічає Рада Європи, зокрема її спеціальні органи, що здійснюють постійний моніторинг України.
Невже коаліційне лобі на чолі з Морозом та, на жаль, Головатим зуміли нав"язати й там своє дивне ставлення до категорії права як до "нюхання Конституції" - популярного нині в середовищі українських ворогів виборів "дотепу"?
Якщо так, то в разі запланованого тепер на 24 травня голосування коаліцією запропонованих Морозом конституційних змін доведеться визнати, що Рада Європи зовсім втратила свій спеціальний тонкий "нюх" на загрозу узурпації...
Чи ми ще станемо свідками "розколу" через українські проблеми керівництва самої Ради Європи?
Оскільки президент ПАРЄ ван дер Лінден самим своїм візитом (можливо, і не знаючи, що буде використаний "в темну") мало не благословив ці чергові морозівські новації. Тоді як Генсек РЄ Девіс напередодні, за даними ЗМІ, радив українським переговірникам утриматись при підготовці до дострокових виборів від надмірного розширення пакету законопроектів, себто й від нової конституційної реформи...
До речі, оголошуючи намір попередньо схвалити свої зміни до Конституції, Мороз висловився проти конституційного референдуму, який начебто під час дочасних виборів мав на меті провести Ющенко. Але спікер не повідомив, чи отримав вже від Венеціанської комісії експертизу власного проекту, тобто чи не проігнорував останню резолюцію ПАРЄ.
Втім, у Ради Європи ще буде можливість повернутися до українських проблем.
Особливо в разі, якщо з'явиться, нарешті, вердикт КС щодо нелегітимності указу президента про дострокові вибори. Принаймні, після рішення ЦВК в президента немає жодного сенсу і далі намагатися гальмувати його появу.
Що саме негативним до указу буде рішення Конституційного суду, начебто не мають сумніву ані в коаліції, ані в опозиції, ані президент, ані прем'єр.
От лишень в президента й опозиції немає змоги ігнорувати цей вердикт, - хай би як вони не називали його заздалегідь нелегітимним. Оскільки (повертаймося до початку) ЦВК вже й до нього фактично відмовилась від виконання указу про вибори.
А коаліція з прем'єром, який щойно знов повернувся до сумнівів в доцільності дострокових виборів, вважають, ніби вердикт КС буде їхньою перемогою...
Але це в разі, якщо КС знайде хоч якісь мотиви, аби визнати конституційним перехід депутатів від опозиції до коаліції.
Тоді дійсно, може зреалізуватися застереження пані Тимошенко, і депутати від її фракції та "Нашої України" знов, але вже на "законних" підставах здійснять свої міграції до коаліції, додадуть їй до 300 голосів і для початку схвалять внесені Морозом конституційні зміни... Що, власне, дорівнює імпічменту президента Ющенка.
Правда, представники коаліції вчасно зреагували на скарги Тимошенко й відкинули звинувачення в підкупі опозиціонерів. Але це радше натяк: якщо зростання коаліції знов відновиться – то лише з санкції самої Тимошенко, хоч би як вона бажала приховати участь в антипрезидентських рішеннях.
Ну, це вже кожен дбає про своє реноме на випадок президентських виборів...
І Юлю можна зрозуміти: їй знов треба радикалізуватися, аби перевершити Ющенка. Бо інакше для відповідного помаранчевого електорату вона сама наче взагалі стає непотрібною.
І що тут їй робити, як не знов натиснути на президента, а потім, в разі його відмови від необережних дій, перекинутися до іншого табору?
Втім, вернімося до вердикту Конституційного суду.
Якщо КС схвалить зростання коаліції до конституційної більшості, - що тоді скаже Рада Європи, зокрема, про імперативний мандат? Та й про український Конституційний суд як такий? І як тоді судитиме дочасні президентські вибори?
Можливий і інший варіант: КС визнає указ президента нелегітимним, але без відповіді на питання про причини указу. Наслідок – той самий, і для РЄ також.
Варіант третій: КС визнає указ нелегітимним, але, задля збереження власного реноме, таки засудить і переходи депутатів...
Це врятує і реноме КС, і позиції Раді Європи також.
Але це вже буде суцільна поразка коаліції. Оскільки просто збереження її чисельності в межах 260, а насправді - 239 голосів - так і залишить парламент фактично недієздатним.
Він і тепер уже просто не має, чим займатися. Окрім, звісно, ранкового оголошення антипрезидентських заяв. Просте ж повернення до так званого "нульового варіанту", навіть через КС, всього лише відновить мороку з вето президента...
І ні тобі імпічменту, ані змін до Конституції, ані Основ зовнішньої та внутрішньої політики...
Сама лише коаліція із своїми внутрішніми проблемами, які, нарешті, з усуненням загрози дострокових виборів стануть набагато помітнішими.
Тож якщо врешті коаліція таки розвалиться, - третій указ президента про дострокові вибори, вже в повній відповідності до 90 ст. Конституції, навіть восени не буде для нього програшним.
Для цього, щоправда, потрібне виконання лише однієї умови: аби депутати БЮТ та "Нашої України", нарешті, таки склали свої повноваження шляхом виходу зі своїх фракцій. І ані ногою до ВР.
Власне, саме це й було головним "месіджем" Ющенка, передусім – для Юлі, коли він в Каневі попередив, що опозиція не зайде до зали парламенту, доки не стане відома дата дострокових виборів. Треба розуміти – не має значення, відбудеться це до вердикту КС, або після нього.
При цьому президент знов, наче зовсім не до місця, пригадав політичну корупцію на прикладі закону про Кабмін, причому у відвертих звинуваченнях про його "купівлю"...
Так що пані Тимошенко, яка збиралася сама в черговій раз натиснути на президента задля здійснення ним якихось радикальних дій, а до того ж натякала на можливість змови з ПР з боку "Нашої України", - мала почути: почнімо з себе.
Почує й не зламається БЮТ, - тоді вже ситуація, можливо, стане зрозумілішою й для Ради Європи, і жодні лобі від Мороза не допоможуть визнати легітимність ВР без опозиції.
І коли БЮТ, який вже "обнулив" свої списки через ЦВК, завершить процес виходу з парламенту, - питання про вірність слову постане перед президентом та його "Нашою Україною", яка наразі затримується з цим процесом.
Якщо ж Ющенко тоді "кине" своїх союзників, залишивши в парламенті "Нашу Україну", - тоді й без імпічменту настане його остаточний політичний крах.
Так що, здається, і з очікуваними "радикальними кроками" президента, і з позицією БЮТ та "Нашої України" все зрозуміло.
Не зрозуміло лише, що робитиме Янукович з рішенням КС, та й фактично ЦВК, про скасування президентського указу, але наодинці зі своїми партнерами по коаліції.
Після фактичної капітуляції перед Морозом врятувати прем'єра може хіба що черговий "силовий сценарій".
Але принаймні тепер, коли і БЮТ знаходиться під контролем, і РНБО утримується від необережних кроків, - важко буде не помітити, звідки він виходить. А це вже в нашому хаосі – щось.
 |
Автор
Ірина Погорєлова, спеціально для УП
