Політична криза як конкурс безсоромності

12 переглядів
Віктор Чивокуня, УП
Понеділок, 11 червня 2007, 11:08

Брехня, взаємне кидалово та лицемірство стали прапором, гімном та гербом нинішньої політичної кризи. Гарантами цього виступають ключові фігури української політики. Віктор Янукович, Віктор Ющенко і Олександр Мороз по черзі порушують своє слово, дане в межах тристоронніх домовленостей.

Коли два тижні тому Банкова спробувала усунути Святослава Піскуна із крісла генпрокурора, Віктор Ющенко з характерним пафосом пообіцяв, що в своїх діях не допустить подвійних стандартів.

Оскільки президент скасував указ про поновлення Піскуна в зв’язку з нескладенням ним депутатських повноважень, то журналісти запитали, чи обіцяє президент бути таким же суворим у всіх наступних випадках. Обіцяю – відповів Ющенко.

"Якщо вам відомо, що я роблю виключення по партійній ознаці для когось, назвіть мені, будь ласка, прізвище і я доведу вам, що таких фактів у вас немає", - сказав Ющенко.

Насправді уже третій місяць заступником глави секретаріату президента працює Роман Безсмертний.

Він був призначений 4 квітня. Оскільки станом на 24 число того ж місяця Безсмертний не склав свій депутатський мандат, то в той же день мав вийти указ Віктора Ющенка про звільнення його з посади.

Такою є вимога того самого закону, всю суворість якого президент застосував до Піскуна.

Досі на ситуації з Безсмертним не акцентували увагу, тому що залишалися невідомими нюанси його статусу в секретаріаті.

Але у п'ятницю Безсмертний зізнався, що лише 2 червня рішення про складення його депутатських повноважень було ухвалено міжпартійним з'їздом блоку "Наша Україна".

Тим самим Безсмертний підтвердив, що суміщав мандат народного обранця і портфель заступника глави секретаріату президента протягом 59 днів. Хоча, за законом, Ющенко мав позбавити його посади на двадцятий день.

Джерела в оточенні Безсмертного, який не зміг особисто прокоментувати ситуацію "Українській правді", пояснюють: він написав заяву про складення повноважень депутата ще 18 квітня.

Але це жодним чином не виправдовує порушення закону. Піскун так само писав аналогічну заяву, але це не зупинило його звільнення.

Близькі до Безсмертного люди також звертають увагу, що він досі не оформлений на роботі в секретаріаті президента, оскільки керівництво парламенту не віддавало йому трудову книжку.

Але не зрозуміло, на підставі чого йому був виділений кабінет на Банковій, на підставі чого він виконує свої повноваження, і на підставі чого Безсмертний фігурує на веб-сайті Ющенка в переліку заступників глави секретаріату?

Однак ведення подвійної гри є рисою всіх учасників конфлікту.

Неофіційним додатком до нічних домовленостей між Ющенком, Януковичем і Морозом було розв’язання ситуації в генпрокуратурі.

Компроміс оформили у рішення, що генпрокурором буде визнаний Олександр Медведько, а першим заступником до нього призначать Віктора Шемчука.

Однак цей тандем не проіснував і тижня – рішенням Голосіївського суду Києва на посаді першого заступника генпрокурора поновився Сергій Винокуров, звільнений протягом керівництва Піскуна.

Враховуючи, що закон про прокуратуру дозволяє існування тільки одного першого заступника, цю посаду знову зайняв Винокуров, а Шемчука повернули в крісло прокурора Криму.

Таким чином, було розірвано схему взаємного контролю, коли першою особою в прокуратурі був близький до донецьких Медведько, а слідство перебувало під кураторством помаранчевого Шемчука.

Янукович, якби хотів, міг би гарантувати виконання домовленостей з Ющенком. Хоча б тому, що Винокуров є нечужим до лідера комуністів Петра Симоненка, і прем’єр має достатньо важелів впливу на свого соратника по коаліції.

За бажання Януковича, достатньо було б просто "порадити" генпрокурору подати апеляцію на рішення суду про поновлення Винокурова.

Однак Янукович цього не зробив, прикриваючись сьомим пунктом заяви президента, прем’єра та спікера: "Сторони беруть зобов'язання не допускати поза межами своєї компетенції втручання у діяльність органів судової влади та правоохоронних органів".

Можна було би радіти подібній принциповості, якби не ті ж таки подвійні стандарти.

Прискіпливість Януковича у випадку з прокурором не заважають його команді, всупереч сьомому пункту, перекроювати під себе всю судову систему.

Як відомо, спочатку коаліція домоглася рішення Конституційного суду, яке позбавило Ющенка інструменту тиску на цю гілку влади, заборонивши главі держави призначати суддів на адміністративні посади. Але за цей вердикт вирішальний голос дала Сюзанна Станік, яка на той момент взагалі не мала жодного права брати участь у засіданнях КС.

Коаліція у Верховній Раді швидко видала сумнівну постанову, якою передоручила призначення суддів Вищій раді юстиції, орієнтованій на Медведчука та Януковича.

Дію цієї постанови зупинив Печерський райсуд. Однак майже миттєво парламент ухвалює рішення про звільнення причетної до цього судді Світлани Волкової.

Справою Волкової у Вищій раді юстиції займався колишній постпред Кучми у парламенті Олександр Задорожній.

Він встановив кілька аномальних явищ: так, суд зупинив постанову парламенту, навіть не маючи на руках самого документу Верховної Ради, протягом години після голосування в сесійній залі. А всі процедури, починаючи з прийняття позову до канцелярії суду, визначення суддів-доповідачів, передачі справи суддям та закінчуючи відкриттям судового засідання зайняли... 14 хвилин!

Будь-яка людина, що переступала поріг українських судів, розуміє нечистоту таких дій. Тому прагнення Вищої ради юстиції до боротьби зі зловживаннями у судах може викликати тільки захоплення, однак цей орган є стороною у справі, яку розгладає суддя Волкова. Так само стороною є і Верховна Рада, яка звільнила суддю, навіть не отримавши від неї вердикт по суті.

Коли юристи на Банковій називають це "тиском на суд", вони, безумовно, праві. Але вони забувають, як місяць тому аналогічно вчинив Ющенко, звільнивши Сюзанну Станік за кілька днів до оголошення негативного для президента рішення в Конституційному суді.

Утім, Вища рада юстиції на гідних конкурує з секретаріатом президента в питанні подвійних стандартів.

Обурюючись випадком з суддею Волковою, Вища рада юстиції не реагувала, коли симетричним способом зупинялися укази президента про розпуск парламенту, коли фальсифікувалися автографи судді, коли Станік та Пшеничний поверталися до КС, прикриваючись ухвалами неналежних судів, коли судді виносили ухвали, наперед (!) підготовлені для них позивачем.

Причини, чому до судді Волкової було вжито таке радикальне покарання, зрозумілі. Вона забрала у коаліції те, чого вони так наполегливо домагалися – передачі своїй Вищій раді юстиції права призначати суддів на адміністративні посади.

Адже після того, як було зупинено постанову парламенту, ініціативу перебрала Рада суддів, близька до Василя Онопенка, який до обрання головою Верховного суду був одним із лідерів блоку Тимошенко.

Рада суддів взялася самостійно здійснювати призначення на адміністративні посади. При чому, поки тривала ця боротьба, ними було ухвалено уже кілька десятків кадрових рішень.

Якщо ж протистояння продовжуватиметься, Вищій раді юстиції буде відведено стати наступною серед дискредитованих органів після Верховної Ради, Конституційного суду і Генпрокуратури.

Ця гра варта нервів та хабарів. За великим рахунком, для здійснення влади в країні не обов'язково мати описані на сторінках Конституції повноваження. Для цього потрібно призначити свого голову Печерського райсуду.

Один зі сценаріїв, за допомогою якого коаліція спробує перебрати контроль над Печерським судом – повернути у це крісло Миколу Замковенка, який був звільнений ще за часів Кучми в 2001 році.

Замковенко, який обрався до парламенту за списком блоку Тимошенко, не підкорився рішенню БЮТ та відмовився складати депутатські повноваження.

За інформацією "Української правди", Замковенко уже сьомий рік не залишає спроб відновитися на посаді голови Печерського райсуду. Його позов розглядається у Солом'янському суді, де коаліція має своє "вікно" – силами цієї установи зупинялися укази Ющенка про звільнення Піскуна, призначення Шемчука та перепідпорядкування внутрішніх військ.

Уже зараз можна прогнозувати: хто виграє боротьбу за судову гілку – той і отримає владу на найближчі роки. Очевидно, що переможець дострокових парламентських виборів буде змушений захищати свій результат у суді, а претенденти на перехід в опозицію влаштують йому справжню юридичну війну.

А поки судова влада "розминається". Передчуття закладеного конфлікту мають проявитися при ухваленні двох судових рішень, які відкриють дорогу достроковим виборам.

Зараз у Апеляційному суді Києва очікується розгляд скарги партії Кінаха на анулювання списку "Нашої України". І водночас блок Тимошенко оскаржує заборону на анулювання свого списку.

Якщо ці суперечки дійдуть до Верховного суду, то команді Януковича складно буде розраховувати на успіх після того, як вони кинули виклик Раді суддів. І це зайвий аргумент для того, що дострокові вибори неминучі.



powered by lun.ua
Відеоігри проти кіно: п'ять найуспішніших розважальних продуктів року
Митрополит Київський Епіфаній. Як в Україні з'явилася автокефальна Церква
Канали для старого друга: що відомо про власника NewsOne та 112
Белград згадав про захист співвітчизників: Сербія погрожує Косову війною
Усі публікації