Айн, цвай, драй процентен!!!

Треба вважати, дострокові парламентські вибори, намічені на вересень, таки відбудуться. Численній армії торішніх аутсайдерів надана унікальна можливість – ще раз спробувати відшукати ключик до серця електорату.

Правда, Блок Лазаренко або Партія політики Путина навряд чи скористаються другим шансом. Інша справа – найлютіший ворог НАТО, ВТО, ЄС і особисто Дж. Буш-молодшого, незрівнянна Наталя Витренко.

Проводирка прогресивних соціалістів по праву може вважатися самою неординарною фігурою українського політикуму. У запалі виборчої кампанії Наталя Михайлівна подібна Верке Сердючке на Евровидении.

Це – абсолютний кітч, дистильований епатаж, матеріалізований скандал.

Жваво уявляеш, як лідер ПСПУ, із кремлівською зіркою на чолі і подтанцьовкою в особі вірного товариша Марченко, йде на черговий штурм трипроцентного бар'єру: "Зібен, зібен, ай-лю-лю, май нейм із Наталя Вітренко! Мі інгліш ніхт ферштейн – це мова американських імперіалістів. НАТО, гудбай! Раша, хеллоу!!! Голосувати корошо!"

Якщо ж говорити серйозно, то при всій екстравагантності прогресивні соціалісти не є чимось унікальним. Відшукати у світовій історії аналог Вітренко і компанії не настільки й важко.

Пригадується, приміром, один відомий європейський політпроект 20-х-30-х років минулого століття. До речі, там теж не обійшлося без істеричних вигуків німецькою мовою.

А без паралелей між Націонал-соціалістичною робочою партією Німеччини і Прогресивною соціалістичною партією України не обійдеться спроба визначити місце і роль ПСПУ в нашому політичному театрі.

Автор не збирається позичати у витренківців їхній фірмовий метод, маніпулюючи гучними ярликами "фашист" і "фашистський". Мова йде не про демонічну сутність Витренко і Ко, а лише про імідж політичної сили і мессиджах, що посилаються в народ для завоювання їх симпатій.

Подібно НСДАП, прогресивні соціалісти – радикальна реваншистська сила, що залучає виборців за рахунок харизматичної фігури лідера, експлуатації постімперских комплексів і тотальної конспірології.

Наталя Михайлівна пропонує електоратові цілий конспірологічний Всесвіт, де усе обплутано липкою павутиною диявольських змов, де на кожнім кроці – злісні вороги, а будь-яка неприємність спровокована ворожими підступами. Авторові це дуже сильно нагадує Адольфа Алоизовича...

І не має значення, хто саме виступає в ролі змовників: віроломні євреї, що вирішили зіпсувати німецьку кров шляхом масового зваблення білявих арійських дівчат, або ж підступні янки, що задумали вживити у мозок кожного українця по спеціальному мікрочипу.

Важливо інше: звертання до теорії змов звільняє політика від необхідності придумувати для своєї виборчої кампанії мало-мальськи правдоподібну програму реформ. У ній немає потреби.

Так як незабаром абсолютно всі лиха – результат ворожого підступу, досить викрити і перемогти проклятого супостата, і усе відразу стане тип-топ...

Хоч Україна і не Німеччина 1920-х років, антизахідна конспірологія імпонує багатьом жителям Південно-сходу країни. Але чи вистачить таких громадян, щоб у ході дострокових виборів-2007 забезпечити прогресивним соціалістам пару десятків затишних крісел в українському парламенті?

З погляду формальної арифметики перспективи у Витренко і Ко вимальовуються дуже навіть непогані. Під час торішніх виборів Наталя Михайлівна була зупинена на найближчих підступах до Верховної Ради, набравши 2,93 відсотки голосів.

До цього результату можна сміливо приплюсувати неповний відсоток, що, завдяки харизмі шаленого Шуфрича і витівці з антинатовським референдумом, украв у вітренковців горезвісний блок "Не Так!"

Додаємо сюди ж пару сотень тисяч "біло-блакитних" виборців, розчарованих безхребетністю Партії регіонів, – і одержуємо гарантоване проходження ПСПУ в Раду нового скликання.

Але, на жаль, сувора дійсність далека від струнких арифметичних викладень. Жоден з останніх соцопитувань не дає прогресивним соціалістам навіть двох відсотків.

Здається, тут обійшлося без корпоративної змови соціологів або різкого сплеску народної любові до НАТО. Просто потенційний виборець встиг забути про існування експресивної Наталі Михайлівни. І це, у принципі, не дивно.

Починаючи з 2 квітня, коли загальною увагою опанувала гостра політична криза, перед українськими партійними босами відкрилися виняткові можливості для самопіару.

На жаль, у той період вищою чеснотою на Південному-сході країни вважалася боротьба проти дострокових виборів – цієї нісенітної вигадки помаранчевих лідерів і їхніх заокеанських хазяїв.

Вітренко ж, навпроти, вибори підтримала, ставши ситуативним союзником Ющенко і Тимошенко. Навряд чи хтось міг назвати заяви лідера ПСПУ нелогічними, але широко пропагувати свою позицію в південно-східних регіонах їй було не з руки.

Обставини змусили Наталю Михайлівну відсиджуватися у підпіллі, терпляче чекаючи, поки ідея дострокових виборів не одержить хоча б формального визнання в "біло-блакитному" таборі.

У той час як члени правлячої коаліції тисячами звозили на Майдан дончан і кримчан, вимовляли полум'яні промови і штурмували Генпрокуратуру, пані Вітренко приходилося задовольнятися боязкими партизанськими вилазками – подібно до виступу на російському ТВ із критикою своєї alter ego Верки Сердючки.

Результат вийшов невтішний: піарівське розкручування ПСПУ серйозно відстало від регіоналів, комуністів і навіть від СПУ, що презентувала населенню свіжоспеченого народного героя Цушко.

Тепер головній прогресивній соціалістці потрібно буде протягом трьох місяців надолужити упущене.

Задача, звичайно, нелегка, але теоретично здійсненна, тим більше що добрі люди в міру сил сприяють Наталі Михайлівні. От, наприклад, активісти суспільства "Меморіал" імені Стуса відкрили в Києві Музей радянської окупації.

Обрадувані вітренківці поспішили відвідати "фашиський гадюшник" з недружнім візитом і демонстративно там нашкодили.

Бажаний результат був досягнутий: ПСПУ знову з'явилася у зведеннях новин. Українське суспільство згадало, що прогресивним буває не тільки параліч, але і соціалізм...

Утім, це – усього лише розминка перед боєм. Генеральний бій відбудеться в липні нинішнього року на території Одеської і Миколаївської областей, де з 9 по 22 число пройдуть міжнародні військові навчання Sea Breeze-2007. Саме тоді і вирішиться доля виборчої кампанії ПСПУ.

Американським солдатикам і морячкам, яких командування направить у далеку країну Ukraine, можна заздалегідь поспівчувати. Однак пані Вітренко теж прийдеться нелегко.

Вона повинна буде не тільки перетворити військові навчання в дійсне свято піару, але і відгородити одеські і миколаївські "золоті розсипи" від конкурентів, що, природно, теж захочуть розжитися народною підтримкою на благодатній антинатовській темі.

Проти заокеанських ворогів лідер ПСПУ задіє мегафони, прапори і креативні гасла, проти вітчизняних – закон про допущення іноземних військ на територію України, прийнятий Верховною Радою 6 квітня і повторно схвалений 29 травня.

Цей документ допоможе розкрити очі електорату на гнилу сутність правлячої коаліції, що зрадила світлі ідеали боротьби з американським імперіалізмом.

Узагалі, сенсаційні викриття лукавих регіоналів, соціалістів і комуністів, що виступають як пособники Заходу, стануть однією з головних фішок виборчої кампанії Вітренко.

Интернет-сайт Наталі Михайлівни вже зараз радує відвідувачів патетичними заголовками:

"Донецькі регіонали: на волю народу – наплювати, закони Буша – виконувати!"

"Кримські комуністи розколюють антинатовський фронт"

"Партія регіонів, КПУ і СПУ допомагають Ющенко у відродженні неофашизму в Україні"

"Маски скинуті: регіонали привселюдно присягнули на вірність НАТО!!!"

Критика "помаранчевих" упевнено відходить на другий план: вони Вітренко і її команді не конкуренти. Пропагандиська активність ПСПУ зіграє на руку жовтогарячим політикам – особливо якщо вітренківці, відібравши кілька сотень тисяч голосів у ПР, у підсумку знову залишаться за бортом парламенту.

Повторимося: уникнути подібного фіналу можна, хоча і складно.

Помісь Верки Сердючки з Адольфом Гітлером повинна сподобатися не тільки донетчанам, кримчанам і одеситам.

Необхідно переконати солідних людей з Білокамінної, що в Раді VI скликання вітренківці зможуть захищати кревні російські інтереси ще краще, ніж КПУ.

Пані Витренко буде потрібно зібрати в кулак всю свою волю, харизму, енергію й агресію. Але хто сказав, що неприборкана Наталя Михайлівна на таке нездатна?!

Результати гіпотетичного прориву вітренківців у будинок на Грушевського, 5, сьогодні не візьметься спрогнозувати жоден експерт.

Ясно, що поява фракції ПСПУ не особливо потішить нинішню опозицію, але і для регіоналів проходження Вітренко в парламент стане неприємним сюрпризом.

Прогресивні соціалісти здатні цілком перемішати карти основним політичним гравцям. І влаштувати у Верховній Раді таке "зібен, зібен, ай-лю-лю", перед яким померхне навіть хельсінске шоу Андрія Данилко.