Микола Томенко: Віктор Ющенко уже веде президентську виборчу кампанію

Понеділок, 25 червня 2007, 11:23
Микола Томенко іде знімати гіпс із переламаної ноги та виїжджає з кабінету віце–спікера розпущеного парламенту.

Прихід же Томенка на цю посаду також супроводжувався пристрастями – йому довелося вибачатися перед Яном Табачником за попередні образи та спростовувати чутки про змову блоку Тимошенко і Партії регіонів.

Але Томенко так і не зміг повноцінно попрацювати на новому місці – через півтора місяця після його обрання в напарники до Олександра Мороза Верховну Раду було розігнано.

Коли Томенко заявив, що треба підкоритися указу Ющенка, Мороз припинив розписувати на нього документи. Чим він займався цей час, зрозуміти складно. Томенко каже, що виправдовував 18 тисяч гривень віце–спікерської зарплати тим, що зосередився на написанні законів.

– Коли вас обирали у віце–спікери парламенту, то відчували, що це не на довго, адже все йде до розпуску парламенту?

– Я планував, що Віктор Ющенко видасть указ про дострокові вибори десь восени 2007 року. Це українська традиція – найгостріші політичні кризи відбуваються восени.

Сьогоднішня найбільша помилка – це те, що ключові конфлікти залишилися нерозв’язаними перед виборами. Коли опозиція у травні на кілька днів зайшла до сесійного залу, треба було хоча би переголосувати нову редакцію закону про Кабмін і ухвалити закон про опозицію.

Коли я обирався у віце–спікери, цим намагався створити прецедент, що за будь–яких розкладів у парламенті віце–спікер повинен бути від опозиції. Але треба було також чітко визначити, які комітети та інші інструменти впливу отримує опозиція.

Бо коли створили помаранчеву коаліцію влітку минулого року – ще до зради Соцпартії – мені було складно пояснювати моїм колегам з БЮТ і "Нашій Україні", що Партія регіонів і комуністи теж повинні отримати низку комітетів для контролю над нашою демократичною коаліцією.

– Існує інша думка – що виправити ситуацію можна ухваленням не законів, а нової редакції Конституції...

– Мені від цього смішно! Я знаю кількох депутатів, які зараз пишуть нову Конституцію – хто на коліні, хто вдома на кухні. (Усміхається.)

Якщо подивитися на реальний стан справ, то ухвалення нової Конституції розтягнеться десь на півтора–два роки.

Тобто, фактично, нова Конституція буде пов’язана з президентською виборчою кампанією 2009 року.

Це означає, що коли буде обрана нова Верховна Рада, вона зіштовхнеться зі старими проблемами: знову не ясно, який статус в опозиції, не вирішений конфлікт між президентом і урядом.

Думаю, що парламентські вибори 30 вересня будуть перехідними, які сьогодні просто призупинили політичну кризу.

А нова Верховна Рада, скоріше за все, "проживе" до президентської виборчої кампанії або навіть менше.

Результати дострокових виборів, за моїм прогнозом, призведуть до формування Верховної Ради, де голоси розділяться практично 50 на 50.

Треба бути реалістами...

З одного боку – Партія регіонів і комуністи, з іншого – БЮТ та мегаблок пропрезидентських сил. Я його називаю "Наша Україна" (об’єднана). Невеликі шанси потрапити до парламенту мають політичні сили Володимира Литвина, соціалістів і Наталії Вітренко. Більше нікого немає.

У новому парламенті голоси розділяться приблизно 250 на 200 депутатів. Якщо реально – буде це помаранчева коаліція чи біло–блакитна – але вона матиме десь 240–260 голосів.

Наприклад, уявімо ситуацію: перемагає БЮТ і "Наша Україна" (об’єднана). Хай навіть вони отримають 240 голосів. Але як можна спокійно працювати у Верховній Раді, де Партія регіонів та комуністи мають 210 голосів?

Тому треба вже зараз щось робити! Або підписати спільну угоду учасників виборів, або публічно гарантувати опозиції можливість очолити низку комітетів та інші контрольні органи. Наприклад, ту ж Рахункову палату.

– Але крім двох сценаріїв ви не говорите про третій – коаліцію Партії регіонів та "Нашої України".

– Дійсно, існує дуже висока вірогідність широкої коаліції. Тому що для президента вона виглядає симпатичною. Він не хоче мати в парламенті 240 осіб "за" себе і 210 постійно "проти". Це – велика загроза для Віктора Ющенка!

Тому давайте озвучувати правдиві плани: Партія регіонів плюс "Наша Україна" (об’єднана) – це абсолютно реальний проект! І не треба нікого обманювати.

Секретаріат президента у цій ситуації робить свою роботу. Перше дуже серйозне завдання він уже виконав.

Попереду друге, головне завдання – президентська кампанія Віктора Ющенка, його другий термін. Усі інші питання вже стали дотичними.

Зараз Віктор Ющенко увійшов у смак роботи президентом. І коли кажуть, що, "може, Ющенко не піде на другий термін, а висуватиметься в прем’єри" – це нісенітниця! Прем’єром треба працювати, а президентом – керувати.

Водночас усі прекрасно розуміють: якщо зараз Віктор Ющенко програє дострокові парламентські вибори, він не гравець на виборах президента.

От скажіть, по–суті, чим зараз займається президент?

– Чим?

– Він веде президентську виборчу кампанію! Паралельно, звичайно, він "підтягує" і свою партію "Наша Україна".

У Віктора Ющенка є дві "дуже прості" проблеми на виборах президента 2009 року: Віктор Янукович та Юлія Тимошенко.

"Проблему Тимошенко" команда президента вже почала вирішувати. За оприлюдненими даними, Віктор Ющенко повернув собі друге місце у президентському рейтингу. У нього зараз 15–16%. Юлія Тимошенко опустилася на третє місце – 14–15%. На першому залишається Віктор Янукович, у якого цифри на рівні 24–26%.

Проблему ж Януковича Віктор Ющенко може вирішити одним способом – не допустити, щоб він знову став прем’єр–міністром.

Щоб запобігти цьому, і відбуваються зустрічі Віктора Ющенка з Рінатом Ахметовим та Борисом Колесніковим на дачі президента, про що пише наша преса. Думаю, тема розмови була тільки одна: Віктор Янукович не повинен стати прем’єр–міністром. Будь–хто з Партії регіонів, тільки не він.

Ця проблема – складніше завдання для команди президента, ніж попереднє.

Про те, що команда президента почала готуватись до виборчої кампанії, також свідчить уся соціальна реклама, яка зараз іде по телебаченню.

– До речі, пам’ятаю ваші агресивні наступи на Кучму, коли він як президент вітав ветеранів зі святом, організовував кампанії з біг–бордами. Ви тоді його звинувачували у зловживанні своєю посадою. Зараз таку саму соціальну рекламу робить Ющенко, але ви ніяк не реагуєте. Хіба це не прояв подвійних стандартів з вашого боку?

– Очевидно, що зараз секретаріат президента використовує ті ж методи, як за часів Кучми. Тобто Банкова "якби" домовляється з каналами та рекламними агентствами про розміщення безкоштовної соціальної реклами – і ті змушені ставити її в ефір.

Свої ролики секретаріат президента розміщує як соціальну рекламу. Не як член БЮТу, а як співавтор закону "Про рекламу" я делікатно наголошу – у роликах Віктора Ющенка йдеться не про соціальну, а про політичну рекламу! Тому що стаття 12 закону передбачає, що соціальна реклама не повинна містити посилань на рекламодавця...

Для прикладу: ось сьогодні за підтримки керівника ICTV Олександра Богуцького цей канал розміщує ролики правильної соціальної реклами, де українців закликають "Відпочивай в Україні", "Мандруй Україною", "Пізнавай Україну", "Знайди сім чудес України". Ми – ініціатори цієї кампанії, але там немає жодної згадки про Томенка чи Богуцького.

– Як ви відчуваєте, чи піде Тимошенко в 2009 році на президентські вибори?

– Це залежить від того, як закінчиться історія з достроковими виборами. Історія дуже непроста, і поки що незрозуміло, чим воно все вилізе...

Очевидно одне: Віктор Ющенко поки що повернув собі позицію лідера помаранчевого електорату. Але він це зробив тільки завдяки "інвестиціям" з боку Юлії Тимошенко. Ця "інвестиція" в підтримку образу нового президента, зрозуміло, забрала певну частину електоральної підтримки у самої Юлії Тимошенко…

Звичайно, в цій історії є плюси для народу, оскільки позначилася певна система противаг. Адже зусиль опозиції явно недостатньо для того, щоб протистояти ресурсу уряду і виконавчої влади.

Другою обставиною, яка визначить майбутню президентську виборчу кампанію, є відповідь на питання: чи буде Віктор Янукович прем’єр–міністром? Це можливо, якщо не буде демократичної коаліції, а Партія регіонів з "Нашою Україною" створять коаліцію з "умовним" прем'єром від групи Ахметова–Колеснікова…

Зараз Віктор Янукович приречений підлаштовуватися під позицію Ріната Ахметова і Бориса Колеснікова. Група Андрія Клюєва суттєво послаблена, оскільки їй не вдалося заблокувати складення мандатів 151 депутатом. Я так розумію, саме вони відповідали за цей напрямок роботи. А Віктор Янукович помилок не забуває…

Інтрига цих виборів також, на жаль, незмінна та полягає в помаранчевому середовищі: хто займе друге місце? Прекрасно можна зрозуміти команду Віктора Ющенка, яка всі сили спрямовує на те, щоб створити мегаблок. Бо в такому разі більша ймовірність, що вони здобувають вище місце.

Якщо Партія регіонів займає перше місце, а "Наша Україна" (об’єднана) – друге, тоді, скоріше за все, стає більш реалістичною ідея Івана Плюща про широку коаліцію. В такому разі хтось із середовища Ахметова–Колеснікова стане прем’єром, а Іван Плющ – головою Верховної Ради.

Микола Томенко готується відмовитися від милиць - днями йому знімуть гіпс

– Ви колись критикували Порошенка, але зараз Балога став таким самим "сірим кардиналом" та інтриганом. І його кроки по відношенню до уряду Януковича мало відрізняються від дій, які робив Порошенко відносно Кабміну Тимошенко.

– Тут є одна відмінність. Умовно кажучи, якби Петро Порошенко був головою секретаріату президента – я б спокійніше до цього ставився. А тоді секретарю Ради нацбезпеки передали повноваження, які прямо суперечили Конституції і перетворили РНБО в ще один уряд.

– Ви у 2005 році по–суті першим почали кампанію цькування по країні людей, яких в народі називають "любі друзі"...

– Давайте говорити не про минуле, а про теперішнє. Думаю, у них зараз складна ситуація, вони розсварилися, кожен працює на себе. Наприклад, Микола Мартиненко займається Києвом, хоча заплановані проекти йому так і не вдалося реалізувати. А те, як себе поводить фракція "Нашої України" в Київраді, – це, м’яко кажучи, не подарунок.

Петро Порошенко зараз сам по собі. Його не пустили в нову команду Віктора Ющенка, але, тим не менше, намагаються використовувати його ресурси.

Дуже цікаво дивитися, наприклад, на той же "5 канал". Умовно кажучи, зранку випуск новин починається словами "головний пасічник країни", а вдень уже тональність змінюється і Віктора Ющенка називають "оновленим президентом України". Петру Порошенку, з одного боку, приємно, що на нього виходить секретаріат президента, але з іншого боку, зараз він поза великою грою.

Очевидно, що в статусі "любих друзів" залишився один Олександр Третьяков, який отримав посаду заступника керівника виборчого штабу "Нашої України".

І коли я зараз чую слова Віктора Ющенка про відділення політики від бізнесу, хочеться промовчати. У мене виникають питання: екс–секретар Радбезу Віталій Гайдук, його перший заступник Валерій Хорошковський не мільярдери? А Віктор Балога чи Олександр Третьяков не бізнесмени?... Тут, звісна річ, мовчу і про Партію регіонів, і про соціалістів…

Просто треба припинити говорити про відділення влади і бізнесу. А повернення моралі в політику слід перенести в майбутнє.

– Ви критикуєте команду Ющенка, хоча в Тимошенко завелося своїх "любих друзів" більш ніж достатньо...

– Юлія Тимошенко поводиться більш чесно. Вона визнає: "Так, у нас є великі бізнесмени, люди, які збудували заводи, пройшли випробування цим парламентом, і не зрадили нас. Але генеральну лінію в нас визначають не бізнесмени, а політики".

У "Нашій Україні" діє інший принцип – особистої відданості.

Наприклад, перша десятка списку "Нашої України", яку оприлюднив Віктор Балога (Від УП: В’ячеслав Кириленко, Юрій Луценко, Анатолій Гриценко, Арсеній Яценюк, Руслан Князевич, Ірина Геращенко, Юрій Павленко, Ксенія Ляпіна, Віктор Бондар, Арсен Аваков)...

У цьому списку – тільки "люди Віктора Ющенка", точніше, в широкому розумінні, "сім’ї Віктора Ющенка"!

Вважаю, що це проблема для всієї країни – коли політики мислять категорією "чиясь людина". Мене відлякує термінологія "люди Ющенка", "люди Тимошенко", "люди Януковича".

Я вважаю себе людиною України, самостійним політиком, хоча з набагато меншим впливом, ніж багато моїх досвідчених і авторитетних колег з БЮТ.

Коли я працював віце–прем'єром, мені телефонували керівники прес–служби президента, які напівжартома казали: "От ми проаналізували твій виступ на "Ері", так ти тричі похвалив уряд Тимошенко і тільки один раз – президента!".

Ця психологія жива і досі. Якщо починаєш і закінчуєш свій виступ словами подяки, що "у нас демократичний президент", – можеш потрапити у число фаворитів.

І мало кого цікавить, що серед числа цих десяти, які претендують бути першими людьми "Нашої України", є колишні члени уряду, які голосували за контракт з "РосУкрЕнерго" (Від УП: Луценко, Яценюк, Павленко, Бондар)

Чому вони не зробили, як Віктор Пинзеник, який публічно виступив проти?

Це справа "Нашої України", але сам підхід при відборі першої десятки, озвучений Віктором Балогою, нагадує "політично–кумівський". У цій ситуації мені найбільш шкода Юрія Луценка, який розповідав розумні слова про праймеріз при формуванні списку "Нашої України".

Більше того, можна прогнозувати, що навіть складова "Правиці" буде формуватися президентом. Бо добре відомо, як складалися списки "Нашої України" у 2002 та в 2006 роках. Усі приходили до президента в приймальню, а потім переконували у своїй значимості. У Віктора Ющенка своя система складання списків… Тому теза президента про "очищення" – це певне перебільшення.

Телефон зв'язку з президентом. За словами Томенка, Ющенко йому жодного разу не телефонував
Телефон зв'язку зі спікером досі прикрашено гербом неіснуючої держави

– Протягом останнього року в Тимошенко відбулася зміна найближчої команди. Раніше ви були близьким до Бродського, але зараз він перетворився на найбільш агресивного критика Тимошенко...

– Я вважаю, що найважливіші функції у виборчій кампанії БЮТ 2006 року виконали Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов, Микола Томенко і Михайло Бродський. Як я розумію, Михайло Бродський опікувався фінансовими питаннями, а також займався інформаційною складовою виборів.

Зараз Бродський пішов іншим шляхом – думаю, тому що він не знайшов свого місця. Коли була створена помаранчева коаліція, очікувалося, що Юлія Тимошенко буде прем’єром, Олександр Турчинов займатиметься правоохоронною діяльністю, Микола Томенко залишиться в парламенті, а Михайло Бродський опікуватиметься київськими проблемами.

Він був переконаний, що досить швидко можна буде звільнити Київ від команди Леоніда Черновецького. Коли це не вдалося, його місія стала незрозумілою. Михайло Бродський залишився в Київраді, де на його позицію не зважали.. До речі, перші зради БЮТ були в Київраді.

При цьому Михайло Бродський почав шукати зміст своєї політичної діяльності і, очевидно, вирішив, що краще йому бути лідером партії, а не перебувати на другорядних ролях у БЮТі. До речі, те, що "Вільні демократи" одним із об’єктів власної критики зробили БЮТ – вважаю їхньою найбільшою помилкою.

– Чому ви не приєдналися до Бродського?

– Як? Я ж критикую всі партії за те, що вони не відділили політику від бізнесу? Як тоді я можу бути в партії, де один з лідерів – Михайло Бродський?

На жаль, сьогодні не можна створити партію без великих бізнесменів. Один з ключових сьогоднішніх гравців, про якого ніхто не говорить – це Ігор Коломойський. Як кажуть експерти, він організаційно–фінансово допомагає "Нашій Україні" та "Народній самообороні".

У цьому сенсі, на мою думку, Ігор Коломойський двічі позитивний чоловік. (Іронічно.) Він бореться проти донецької монополії фінансово–політичних груп та водночас не прагне бути народним депутатом.

Але треба бути чесним: коли брати Буряки чи Костянтин Жеваго є у списку БЮТ, то всі розуміють, що вони допомагають БЮТ фінансово. Тому навіть якщо Ігор Коломойський не у списку "Нашої України", то суспільство повинно знати, що він серед тих, хто серйозно їм допомагає.

– Чим ви зараз займаєтеся в БЮТ?

– Оскільки я не був налаштований на невідкладні дострокові вибори, то я і не претендую на роль стратега цих виборів.

Вважаю, що після виборів 30 вересня криза не завершиться. Сьогоднішня ситуація – це своєрідний політичний перекур. Ми і далі продовжуватимемо воювати з Партією регіонів, тому що інституційно конфлікти залишаться.

Я знайшов для себе важливе місце у виборах, яке погодив з командою БЮТ – займатимусь довгостроковими програмними проектами. Тим більше, що свого часу активно працював над програмою дій уряду Тимошенко.

До речі, нагадаю, що уряд Єханурова та уряд Януковича працювали і працюють без програми своєї діяльності.

Зараз я разом з депутатами міських рад, науковцями, експертами готую галузеві форуми по Україні та формую план дій на 2007–2012 роки під назвою "П’ятирічка успіху для України".

Це не означає також, що я відмовлюся від участі у мітингах. Але інформаційна робота – зараз сфера відповідальності моїх колег з БЮТ Олександра Абдулліна, Миколи Баграєва, Віталія Чепіноги та інших.

– Вплив Богдана Губського на БЮТ справді існує?

– Наскільки я розумію, він відповідає за організаційно–фінансові питання кампанії.

– Що значить "організаційно–фінансові питання"? Наприклад, хто платить за чартери для Тимошенко?

– Я не знаю. На щастя, я ніколи не займався фінансуванням виборчих кампаній.

– Тоді хто касир БЮТ?

– Я б сказав таким чином: Олександр Турчинов є керівником виборчого штабу. Тому всі організаційні та фінансові рішення ухвалює керівник штабу, а допомагає йому при цьому вся команда штабу. Організаційно–партійну роботу виконує Йосип Вінський, а інформаційною стратегією курує Олександр Абдуллін.

– Яким буде гасло блоку Тимошенко на виборах?

– Світоглядно близьке до попереднього, навколо ключового слова "Справедливість". Порівняно із 2006 роком, БЮТ не буде радикально змінювати стратегії своєї виборчої кампанії.

Водночас вважаю, що вже зараз усім фаворитам дострокових виборів треба дати відповідь на п’ять запитань. Це потрібно для надання змістовності виборчій кампанії. Тому кожна сила має сказати:

Перше – в якій коаліції вона буде працювати і яку коаліцію ніколи не створюватиме.

Друге – назвати кандидатуру на посаду прем’єра.

Третє – запропонувати кандидатуру спікера.

Четверте – визначитись, яку концепцію Конституції відстоюватиме.

І п’яте питання – визначити основні соціально–економічні стандарти, що планується запровадити.

У такій ситуації легше відслідковувати, хто виконує обіцянки, а хто зраджує виборців. Це, до речі, єдиний спосіб змусити "Нашу Україну" діяти в заявленому форматі помаранчевої коаліції.

– Але чому "Наша Україна" має іти у вас на поводу, якщо їм вигідний союз із Партією регіонів.

– Ну, тоді це політика "беспредельщиків". Навіщо взагалі починати вибори? Нагадаю, що у нас існує узгоджена і підписана угода з "Нашою Україною" на п’ять років, де визначено кадровий розподіл 50 на 50 та гарантується нестворення коаліції з Партією регіонів.

Знаєте, що мене непокоїть? Це, коли наші соратники починають виправдовувати свої вчинки словами "Мене попросив президент".

Пам’ятаю, коли Юрій Луценко подав заяву про відставку з уряду Януковича, ми разом були на похоронах Юрія Оробця.

І там Юра розповів: "Мене президент попросив забрати заяву та залишитися в уряді". Я кажу: "Ну, ти, звичайно, не погодишся?". На що він відповів: "Ну як це? Мене ж попросив президент!"

Тому не знаю, які аргументи можуть зупинити "Нашу Україну", якщо президент ще раз їх попросить заради врятування України піти на об’єднання з Партією регіонів…



powered by lun.ua
Головне на Українській правді