Запізніле зізнання
Найбільшим був пакет з емоційним логотипом відомої політичної сили. Заглянувши в нього, я побачила олівці, ручки, чашку, блокноти, пляшку шампанського – все з тим же характерним логотипом.
Іронічно посміхнувшись, я залишила пакет на роботі, забравши додому тільки залізну коробочку – я непристойний дилетант в техніці і в колег посоромилася питати що це таке.
Через деякий час з відрядження повернувся чоловік. Побачивши в коридорі ту саму коробочку і знаючи про мою необізнаність з електронними новинками, він здивовано запитав: "Ти купила ІPod Nano?!"
Так я з'ясувала, що це сучасний прилад для прослуховування музики і що коштує він близько двохсот доларів…
Як журналіст я ніколи не отримувала таких подарунків і, чесно кажучи, розгубилася. Чим як не корупцією, це називається?
Я спробувала поговорити з колегами і з'ясувала чимало цікавих фактів: один з чинних віце-прем'єрів подарував (чи від його імені подарували) на професійне свято кільком журналісткам кухонні комбайни.
Одна державна компанія, яка задекларувала за минулий рік понад 20 мільйонів доларів збитків, так не мучилася – просто журналістам, що постійно з нею контактують, роздали конверти зі стодоларовими купюрами.
Від ста гривень до ста доларів в конвертах отримали чимало харківських журналістів від прес-служб місцевих органів влади і народних депутатів.
Луганська влада подарувала … DVD-плеєри тим журналістам, що найкраще висвітлювали… тему ЖКГ!! Остання інформація в моєму рейтингу затьмарила вручений мені ІPod Nano.
Чи не краще було луганській владі на ці гроші вкрутити пару тисяч лампочок в під'їздах? Журналісти точно б зробили сюжет. Безкоштовно!
Я не хочу довго моралізувати про свободу слова і незалежність журналістів. Але її поява залежить в тому числі і від публічних відмов від дорогих подарунків, які в пристойному товаристві називаються хабарами.
Колеги, невже вам не гидко? Я підозрюю, що дорогу залізну коробочку прислали не тільки мені. І думаю, що люди, яких ТАК вітають з професійним святом, точно заробляють достатньо, щоб мати на чому слухати музику.
А про гроші в конверті взагалі якось соромно писати. Всі знають, що це означає і як ставляться до людей, які такі презенти приймають.
Я далека від думки, що мої колеги, отримавши недешеві презенти тут же кинулися їх відробляти. Більшість поставилася приблизно так: візьмемо, а робити будемо по-своєму.
Ну точно як наші виборці, які приймають гречку й олію! Чим ми кращі за них і чого в такому разі хапалися за голову і дивувалися, що в Києві переміг ТАКИЙ мер, а у Верховній Раді змогли з'явитися безпринципні циніки.
Український (чи совковий) погляд на життя, що закони і правила моралі стосуються всіх, крім мене, особливо якщо ніхто не дізнається про мою маленьку слабкість – один з головних ключів до ями, в якій досі борсається наша країна.
Я припускаю, що чимало хто, як і я, не знав що таке IPod і скільки він коштує. І політики, від чийого імені це робиться, можливо, не все знають про ініціативи своїх прес-служб.
Саме тому я побоялася просто повернути подарунок без такого відкритого листа. Щоб він тихенько не опинився в іншій кишені. В четвер 21 червня службовий водій відвіз Іpod Nano дарувальникам.
А до політиків в мене є інша пропозиція: матимете зайві гроші – звертайтеся. У нас є підшефний дитячий будинок.
 |
Іванна Коберник, телеведуча і журналіст
P.S. У першому варіанті цього тексту я прямо назвала, від кого отримала дорогий подарунок. Але внесла виправлення - не хочу, щоб опоненти використовували це у виборчій кампанії. Бо, судячи з розповідей колег, таким задобрюванням журналістів грішать практично всі. А ми всі мовчимо.
P.P.S. У моєму опитуванні був також дорогий подарунок журналістам, який не соромно прийняти: велика промислова компанія замовила журналістам… тренінг з техніки жорсткого інтерв'ю.
Провів його відомий авторитетний журналіст. Ті, хто взяв участь, залишилися дуже задоволеними.
