Схід-Захід: нагорі - разом, внизу – порізно?
Розкол України на дві практично рівні частини, ймовірно, збережеться в найближчі роки. Через зацікавленість у такому положенні справ владної еліти країни.
Ні, звичайно, дефіциту в гаслах і деклараціях про об'єднання не буде. Особливо в передвиборний період. Однак реальних кроків для об'єднання Сходу і Заходу можновладці робити не будуть.
Адже голоси виборців давно і міцно стали серйозним товаром на торгах під килимом. Непублічних, але дуже вигідних. Тому наша непрозора влада, ще ймовірно дуже довго буде приносити високі дивіденди тим, хто нею буде володіти. Завдяки народові. Але всупереч його реальним, життєвим інтересам.
Як може завтра виглядати конфігурація політичного Олімпу країни намагається прогнозувати автор.
Партія Регіонів – розкол неминучий?
Політичне утворення під назвою ПР сьогодні тримається на двох стовпах: популярності Януковича і грошах Ахметова.
Починаючи з 2004 року, ця зв'язка працювала досить ефективно. Але чи буде так завжди?
Як тільки Віктор Федорович зайняв вдруге прем'єрське крісло він почав боротьбу за одноосібну владу в Україні. Якби коаліціянтам дійсно вдалося закріпити свій успіх створенням у ВР конституційної більшості, то навряд чи був би привід говорити про можливий розкол у ПР.
300 голосів антикризовиків забезпечили б "панам" безроздільну владу в країні. Над усім: від фінансових потоків до останнього клаптика землі.
Однак не вийшло. Президент своїм указом від 2 квітня не тільки зупинив експансію Януковича на все владне поле, але також створив передумови для майбутнього розколу Партії регіонів, переконливо продемонструвавши Ренату Леонідовичу, що може без проблем девальвувати всі засоби і ресурси, вкладені у Віктора Федоровича.
Остання обставина стала одним із факторів, який змусив найбагатшого українця переглянути свої ставки в грі на політичному Олімпі країни.
Заява Ющенко про конструктивну роль Ахметова під час переговорів про дострокові вибори у ВР – пряме підтвердження цієї версії. Про це також свідчить той факт, що стратегію економічних реформ для України, розроблену ахметівським фондом "Ефективне керування" презентував не Янукович, як передбачалося раніше, а сам Ренат Леонідович.
Цікаво, що нашоукраїнець Зіновій Шкутяк повідомив в ефірі радіо "Ера", що ідея програми Ахметова "народилася ще рік тому, коли НУ і ПР домовлялися про створення спільної коаліції".
Тому, можна припустити, що Ренат Леонідович зробив ставку на альянс із Віктором Андрійовичем. І знайшов у цьому проекті чимало прихильників з табору пропрезидентських сил.
Сьогодні перед неформальним лідером ПР стоїть кілька важливих задач.
По-перше, утримати в сфері свого впливу Віктора Федоровича.
По-друге, зміцнити альянс із пропрезидентським табором, зберігши при цьому для біло-блакитного електорату видимість конфлікту і протистояння.
По-третє, зробити вірну ставку на президентських виборах-2009, щоб забезпечити своєму бізнесові безхмарне існування.
У рамках рішення цих задач незрозуміло що робити з Януковичем і його амбіціями. Як розв'язати конфлікт інтересів так, щоб останній не переріс у "холодну" війну і розкол ПР?
У Віктора Федоровича трохи інше бачення своїх інтересів, ніж у Рената Леонідовича. Переживши поразку 2004 і 2007 років, Янукович переповнений бажанням взяти реванш у Віктора Андрійовича.
Навряд чи лідерові ПР після переобрання ВР світить посада прем'єра. Максимум – лідера нової, біло-блакитної опозиції. Отже, єдиний шанс з’явитися у владі знову – виграти президентську кампанію.
Віри у здійснення мрії Віктора Федоровича додають соцопитування. Всі останні роки вони свідчать, що Янукович – найпопулярніший у країні політик. І якби вибори президента пройшли наступної неділі, то перемога була б йому гарантована.
Щоправда, політичні технологи, які вселяють Януковичу цю думку з виду випускають один факт. Вибори проводяться в два тури. І помаранчевий електорат, що сьогодні поділяє свої симпатії між Ющенко і Тимошенко напевно після першого туру консолідується. І проголосує за того політика, який пройде в другий тур.
У сумі, це перевищить результат Януковича. А це означає, що останньому знову підготовлена поразка.
Проте, ймовірно, Віктор Федорович вірить, що, мобілізувавши Південь і Схід країни, він все одно має непогані шанси обратися президентом.
Ці настрої будуть підігріватися не тільки внутрішнім оточенням прем'єра, але і ззовні. З Білокам'яної. Кремлеві в рамках зовнішньополітичної експансії було б важливо здобути перемогу в Києві. Це стало б вагомим козирем в іграх з Європою і США.
Провідниками інтересів Москви в оточенні Януковича, очевидно повинні стати есдеки. За чутками, восени 2005 року блок Віктора Януковича, у який повинна була ввійти СДПУ(О), не відбувся тільки з однієї причини. Ахметов виступив жорстко проти.
Однак сьогодні, ЗМІ переповнені чутками про те, що есдеки все ж реалізували свою мрію. І нехай не партією, але невеликою безпартійною колоною ввійдуть у виборчий список регіоналів.
Якщо це трапиться, то в рамках конфлікту Янукович – Ахметов з'явиться новий, дуже серйозний гравець – Медведчук. Останньому під силу розлучити "панів" і створити передумови для розпаду ПР.
Позиції Віктора Володимировича в "любовному" трикутнику можуть також різко збільшитися, якщо спадкоємцем Путіна на посаді президента "усієї Русі" стане нинішній перший віце-прем'єр російського уряду Медвєдєв, давній і близький друг лідера есдеків.
Загальними зусиллями вони можуть переконати Віктора Федоровича піти на президентські вибори-2009 не під прапорами Партії Регіонів, а блоком Януковича. Якщо це відбудеться, то донецька частина регіоналів безумовно буде розколена.
Віктор Федорович "приватизує" свій бренд. А есдеки і Кремль легко компенсують нинішньому прем'єрові фінансову підтримку, що при такому розкладі Ахметов може і не виділити своєму земляку.
Сьогоднішній розвиток подій доводить той факт, що Янукович почав шукати альтернативну ахметівській підтримці своїм президентським амбіціям.
Ймовірність розвитку такого сценарію безумовно підсилить той факт, що Віктор Федорович у стінах новообраного парламенту не стане знову прем'єром і буде змушений піти в опозицію.
Для утримання своєї популярності в середовищі біло-блакитного електорату йому знову прийдеться вдатися до антинатовської риторики і підняти питання про статус російської мови. Пластинки, звичайно заїжджені, але як і раніше хітові на Півдні і Сході України. Крім того, досить приємні для слуху мешканців Кремля.
Чи є в Рената Леонідовича свій контрсценарій, поки що невідомо. У будь-якому випадку, він мало зацікавлений у промосковській орієнтації партії "панів" і скоріше готовий підтримати Ющенка в його другому пришесті на Банкову, ніж підгравати Януковичу і його союзникам з Білокам'яної.
НУНС – альянс із донецькими можливий
Утихомирити країну і нарешті вийти на вектор руху України у бік Європи може тільки союз НУНСа і ПР. Це прекрасно розуміє Ющенко й Ахметов.
Проти – виборці. І з цим доводиться рахуватися. Тому – публічного союзу бути не може. Принаймні – відразу, після виборів.
А що ж може бути? Ймовірно, – черговий Універсал про національну єдність. Однак не як фіговий листок, а підкріплений реальним розумінням основної частини владної еліти, що розгойдувати човен, в якому всі пливуть, вічно не можна без ризику потонути.
Можливо, виходячи з цього в мас-медіа курсують чутки про можливу зміну лідерства в ПР, і називаються креатури Ахметова – Колеснікова і Богатирьова.
В останніх немає історії "війни" з президентом, і обоє вони на сто відсотків керовані Ренатом Леонідовичем. Зміна керівництва регіоналів може відбутися відразу після виборів - у якості "покарання" Віктора Федоровича у випадку поразки партії.
Останньою буде вважатися втрата частини голосів виборців. На реалізацію цього сценарію буде працювати весь президентський табір. Будь-яким способом.
І це – на руку прихильникам Ахметова в ПР. Якщо зміна керівництва партії "панів" відбудеться, то новий президентський Універсал має всі шанси стати реальним програмним документом. І буде досить суворо дотримуватися тими, хто підписався - НУНС і ПР.
Такий результат подій дозволить регіоналам і нашоукраїнцям створити коаліцію у ВР. Публічну. Пропрезидентську. Яка цілком може схвалити і нову редакцію Конституції і введення двопалатного парламенту.
Те, що подібне утворення набере потрібні для голосування 300 голосів, сумнівів немає. Якщо такий сценарій буде втілений у життя, то Віктор Андрійович гарантовано стає вдруге президентом України. Із дуже великими повноваженнями.
А Ренат Леонідович забезпечує собі і своєму бізнесові безхмарне майбутнє до 2014 року. Як мінімум.
Валерій Песецький, політолог
