Пристрасті навколо політичної реклами

Київ – місто дивних збігів обставин. Один з останніх – це одночасні заяви Блоку Юлії Тимошенко і Асоціації зовнішньої реклами України з приводу розміщення політичної реклами.

Не відомо, звідки інформацію про заборону реклами взяв БЮТ, але до Асоціації така інформація надійшла від її учасників. Більшість компаній в Києві отримали приписи з вимогою не демонструвати політичну рекламу, оскільки вона є забороненою.

Ці приписи потрапили до нашого офісу, і, звичайно, викликали подив юристів, які раніше ніколи не стикалися з подібним формулюванням в Україні. Очевидно, попередня владна команда була більш професійною.

Втім, цей збіг обставин дав підставу різноманітним "аналітичним" структурам висунути обвинувачення, що Асоціація лобіює інтереси БЮТ і висуває несправедливі претензії до влади.

Якби інформація про ці аналітичні центри не містилася на сайті Київської міської ради в занадто рожевих тонах, можна було б задуматися. А так – вимушені констатувати, що задача будь-якої громадської організації – захищати інтереси своїх членів. І коли їх порушено – виступати проти порушників. Але чому ж порушено ці інтереси?

Розглянемо юридичні норми проведення передвиборної агітації в Україні.

У законі "Про вибори народних депутатів України" відсутнє визначення, що є передвиборною агітацією.

Замість дефініції, запропоновано приклади того, чим є агітація – це публічні дебати, дискусії, виступи, "круглі столи", прес-конференції, інтерв'ю, виступи, політична реклама, теленариси, відеофільми, інші публікації та повідомлення про партію (блок), кандидата у депутати та інші форми, що не суперечать законодавству.

Взагалі передвиборна агітація може вестися в будь-яких формах та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України. І головне – передвиборна агітація розпочинається з часу оголошення ЦВК реєстрації кандидатів.

Щодо принципів агітації, то вони є спільними як для міжнародного права, так і для законодавства окремих країн.

В Україні, як і в багатьох демократичних державах, закріплено такі декларативні норми, як свобода агітації, створення рівних юридичних можливостей усіх кандидатів на виборах, неупереджене ставлення з боку державних органів, посадових осіб до всіх кандидатів, контроль за використанням фінансово-матеріальних засобів, доступність засобів масової комунікації, чесність і справедливість ведення агітаційної діяльності, державна підтримка кандидатів, партій (блоків) у їхній передвиборній агітації та ін.

Всі ці норми тою чи іншою мірою відносяться до закріпленого Конституцією права на свободу слова, думки та вільного доступу до інформації.

Що ж до міжнародного права, то, наприклад, у Конвенції про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод в державах-учасниках СНД вказано такі спільні моменти щодо принципів проведення агітаційної діяльності, і саме вони можуть слугувати орієнтиром і в українському законодавстві.

Так, завданням держави є забезпечення громадянам, кандидатам, політичним партіям, іншим громадським об'єднанням свободи проведення в будь-яких законних формах і методах агітаційної діяльності в умовах плюралізму думок і відсутності цензури; всім кандидатам законом має бути забезпечено рівні умови доступу до ЗМІ.

При проведенні агітації мають бути певні обмеження свободи слова (наприклад, у випадках закликів до війни, терористичних дій тощо).

Ніхто не має використовувати ЗМІ однієї держави для агітації під час виборів у іншій державі (ст. 13 Конвенції).

Таким чином, досить закономірно, що і в національних виборчих законодавчих актах частково обмежуються природні права і свободи, а практика, крім того, свідчить про їх численні порушення в процесі виборів – особливо представниками державних органів.

Сам по собі процес передвиборної агітації визначено в законодавстві шостою стадією виборчої кампанії. Виборче законодавство України, як і аналогічне законодавство інших країн, незалежно від виду виборів, завершення цієї стадії пов'язує з передоднем виборів (в Ізраїлі – за два дні до дня голосування).

В українському законодавстві це конкретизовано таким чином: "закінчитися передвиборна агітація має о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів, і поза цими строками будь-яку агітацію заборонено".

Це є загальне демократичне правило, хоча в різних країнах існують певні розбіжності щодо інформаційних плакатів на виборчих дільницях.

Так, в Польщі та Словаччині заборонені будь-які форми агітації на виборчих дільницях. В Литві так само заборонене розміщення програмних документів кандидатів на виборчих дільницях у день голосування.

Крім того, немає одностайності в різних державах і щодо початку стадії передвиборної агітації. Початком передвиборної агітації може бути день оголошення дати голосування, як в Польщі та Румунії, опублікування списку кандидатів головною виборчою комісією, як у Литві, і знову ж, конкретно визначений день до дати голосування.

Однозначно в більшості країн, де не зазначено протилежне, дозволено проводити агітацію до початку виборчої кампанії.

Для цього є декілька підстав:

1) те, що напряму не заборонено громадянам – дозволено; це є основний принцип римського права, який діє в Україні і має бути відомий чиновникам;

2) до початку передвиборчої кампанії політичної агітації, в юридичному смислі, немає. Це можна назвати політичною рекламою.

Але оскільки політична реклама, як явище, в Україні не виписана поза межами виборчого процесу, досить складно аналізувати її присутність в міжвиборний період. Тому в попередні роки ставлення влади було – як до комерційної реклами, без суттєвих обмежень.

3) нарешті головний пункт, який захищає попередній.

В усьому світі юристи виходять з того, що ніхто не може знати, кого зареєструють кандидатом. Може, ця людина чи партія взагалі не буде балотуватися – так що ж, забороняти конституційне право на розповсюдження інформації?

Саме тому політична реклама в Україні в міжвиборний період – явище дозволене і регульоване відповідно до закону України "Про рекламу".

Будь-які спроби заборонити, обвинуватити в лобіюванні тощо – це юридично неграмотна позиція, яка має бути, як мінімум підкріплена фразою в будь-якому законі "політична реклама в міжвиборний період заборонена".

Поки такої фрази немає – пишіть приписи. В корзину…

Артем Біденко, виконавчий директор Асоціації зовнішньої реклами України, для УП