"Собор на крові": політична вага недолугих анонсів

Понеділок, 13 серпня 2007, 14:34

Серіал "Собор на крові", показ якого у ці дні триває як на каналі 1+1, так і на регіональних телеканалах по всій Україні, поза сумнівом, став фактом не лише мистецького, а й політичного життя держави. Але про художні чесноти та вади цієї десятисерійної стрічки варто писати у виданнях спеціалізованих, передусім у "Телекритиці".

А зараз я хочу висловити своє враження від супровідного матеріалу, власне, анонсу чи анотації серіалу (можна назвати і так, і так), яка була роздана учасникам перепрем‘єрного показу у прес-центрі "Главред-медіа" та розіслана практично по всій Україні.

Відтак перше враження (не мистецьке, а політично-ідеологічне) про серіал у журналістів та телевізійників десь у провінції (та й у самому Києві) складається саме після прочитання цієї анотації/анонсу і потім неминуче (такі вже закони психології) накладається на безпосереднє враження від перегляду самого серіалу.

Іншими словами, прагнули цього автори стрічки чи ні, але логічну схему і підсвідомі засади сприйняття їхньої праці тими, хто писатиме про неї у ЗМІ і говоритиме по телебаченню, вони (чи їхні помічники і доброзичливці, не знаю, хто саме) заклали двома сторіночками набраного на комп‘ютері тексту.

І текст цей, як на мене, нерідко балансує на дуже хиткій межі між неосовєтською міфологією та елементарною історичною необізнаністю, нівелюючи багато що позитивне, наявне у серіалі.

Скажімо, в анонсі першої серії сказано, що "саме Німеччина стає головним політичним партнером Українських патріотичних сил", і далі пояснюється, що під цими силами маються на увазі УВО та ОУН. А як же з партією УНДО та іншими впливовими силами, які діяли на українських землях, приєднаних до Польщі, Чехословаччини та Румунії? Чи вони не були патріотичними?

І чи Чехословаччина часів президента Томаша Масарика, яка дала прихисток тисячам українських політичних емігрантів та створила умови для діяльності українських вищих навчальних закладів (де, до речі, здобули фах чимало майбутніх діячів обох відламів ОУН), - чи не була й вона таким партнером?

Ну, а що стосується тези про "створення Гітлером міфу про Велику Україну та її визволення", то, по-перше, Велика (іншими словами, соборна) Україна – це не міф, а геополітична реальність, з якою змушені були рахуватися і Сталін, і Гітлер.

По-друге, розробка "українського вектору" нацистської політики належить зовсім не фюреру, а деяким іншим, більш прагматичним і менш біснуватим діячам.

По-третє, Німеччина до 1933 і після – це, як то кажуть, дві великі різниці: перша – демократична держава без агресивних намірів, друга – тоталітарно-соціалістична, расистська, агресивна, а тому співпрацю з ними не можна ставити на одну дошку. Навіть (чи передусім) у короткому інформаційному тексті.

Друга серія. Виявляється, Сталін наказує знищити провідника ОУН Коновальця тільки тому, що він та організований націоналістичний рух "дратують" його і становлять "небезпечний приклад" для українців-східняків.

Це правда, але не головна – вбивство Коновальця варто розглядати в контексті загальної підготовки Кремля до майбутньої світової війни – так само, як і вбивство Троцького, який саме у той час висунув ідею відокремлення "робітничо-селянської України" від СРСР…

Третя серія зветься "Одна доба незалежності". У читача анонсів може скластися враження, що Карпатська Україна протрималася тільки добу. Але це не так – організований опір угорській армії тривав кілька діб, а окремі партизанські загони діяли ще у квітні 1939 року.

Четверта серія. Як розуміти слова про реанімацію "міфу про утворення Української галицької держави"? Чий міф? Українських самостійників? Вони завжди прагнули УССД – самостійної соборної держави, і того, хто заговорив би у 1939 року про "галицьку державу", негайно б знищили і фізично, і морально.

Чи німецький міф? Але коли Німеччина ставила на меті утворення Галицької держави? Єдиний сенс цих слів – у тому, що встановлення української влади спершу на Галичині розглядалося деякими діячами ОУН як початковий крок становлення УССД. Із тексту це аж ніяк не зрозуміле.

П‘ята серія. У тексті анонсів слова "возз‘єднання Західної України з СРСР" - без лапок, тобто фактично артикулюється кондовий совєтський міф. Пробі, яке "возз‘єднання"? Коли це Галичина була до 1939 року у складі СРСР? Чи йдеться про окупацію її Російською імперією у 1914-15 роках і першу хвилю депортацій, розстрілів та нищення всього українського (товариш Сталін був талановитим учнем російських самодержців)? Панове, обережніше зі словами, насправді були приєднання Західної України до СРСР, її окупація совєтами!

Шоста серія. "Зухвале проголошення ОУН Бандери у Львові Української незалежної держави". Так, зухвале, так, проголошення, але проголошення відновлення Української держави, чим ОУН заявляла про свою схильність дотримуватися певної традиції, що, власне, згодом (у 1942-44 роках) матиме наслідком зміну ідеологічних орієнтирів бандерівців.

Сьома серія. "Створення УНА-УНР". Скільки не перечитував спогади Тараса Бульби-Боровця, такої абревіатури не знайшов. Та головне не в цьому. "Виникнення УПА-ОУН і конфлікт її командування із Боровцем.

Страшний факт збройного вирішення конфлікту". Як це має зрозуміти читач  (він же – майбутній глядач)? Що виникла УПА-ОУН і з її вини почався цей конфлікт, де все вирішила зброя на користь ОУН? Але ж це – тільки видимість конфлікту, насправді ситуація була значно серйознішою: йшлося про конфлікт ідеологій, в якому бандерівці закидали Боровцю УНРівську отаманщину (яка свого часу й згубила УНР), а Боровець своїм опонентам – тоталітарні нахили (які й справді були).

Вирішення конфлікту було справді кривавим, але і парадоксальним: "відбивши" у Боровця УПА (І назву, і значну частину бойового складу), провідники ОУН-б невдовзі прийняли й демократичну ідеологію, яку сповідував Боровець. Я розумію, що кількома реченнями весь той конфлікт і його розв‘язок не переповіси, але так, як це зроблено в анотації, - то краще взагалі мовчати…

Серія восьма. За хронологією тут центральним пунктом мав би бути ІІІ Великий збір українських націоналістів, який кардинально змінив ідеологію українського визвольного руху, але… В анотації про нього ані слова.

Серія дев‘ята. Текст анонсу/анотації спонукає до однозначного висновку: "створення УГВР та налагодження політичних контактів ОУН із Заходом… спонукало Сталіна у розпалі війни піти на раптовий перегляд конституції у напрямку розширення прав УРСР".

Насправді все було значно складніше, і перегляд совєтської конституційної системи в напрямі надання більших прав республікам, передусім УРСР, почався до створення УГВР і встановлення ОУН контактів із англо-американськими силами (а не з міфічним "Заходом"; а що, Німеччина й Італія – це Схід?).

А ще у читача зі Сходу чи Півдня України виникає враження, що ОУН то була союзницею Німеччини, то прагнула стати союзницею США, і тільки щоб насолити "братам-росіянам". А де хоч слово про головну причину розбіжностей між Бандерою і Мельником, яка пролягала саме у тому, що ОУН-б орієнтувалася передусім не на зовнішні сили, а на революцію самого українського народу?

Серія десята. "Війна Радянського Союзу із силами національного Супротиву (що це за слово таке??) в західній Україні". Враження і з цього речення, і з усього тексту анонсу таке, що український націоналізм – це породження "западенців", властиве лише Галичині, Волині та Закарпаттю. А тим часом лише на Дніпропетровщині під час війни осередки ОУН налічували до 5 тисяч членів та симпатиків; потужні організації ОУН існували на Донбасі та в інших регіонах України.

Та про це – ані слова, - а відтак істотно викривляється історична істина. Так само викривляє істину й речення "Шухевич і нова тактика ОУН". Панове, це не тактика, це стратегія нова була, оскільки були змінені практично всі програмні принципи ОУН, зняте гасло – в ідеології й на практиці – "Україна для українців" і проголошена реалізована відмова від тоталітаризму й авторитаризму на користь демократії! Хіба ж це була тільки "тактика"…

Ну, а останнє речення, стосовно "краху надій тих людей, чиї обличчя нескінченною галереєю завершують фільм"… Так, ті люди прагнули здобути незалежну Україну якомога швидше, щоб іще побачити її. Але зацілілі із них не втрачали стоїчного оптимізму і через десятиліття поневіряння у таборах. І чи програли вони війну? Бо ж де вона сьогодні, колгоспна система? Де більшовицька партія? Де світові тоталітарні потуги? Де, зрештою, той великий і могутній Совєтський Союз, війна з яким видавалася безнадійною?

…Утім, від рецензування анонсів я, здається, перейшов до фільму. А це вже не справа політичного Інтернет-видання. Тут же варто ще раз наголосити на тому, що некваліфікована і незграбна піар-компанія (яка розгорнута навколо "Собору на крові") здатна тільки поглибити роз‘єднання регіонів України замість їхнього єднання і посилити нерозуміння складних повторів української історії замість їхнього спільного осмислення людьми різних політичних поглядів. Тим більше – під час виборчої кампанії…

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді