Національна ідея: просто вивчити гімн
Незалежність дала нашим співгромадянам низку переваг. Пам‘ятаючи, що ціну повітря починаєш розуміти тоді, коли його не стає, ці переваги варто згадувати хоча б до свят.
Насамперед, завдяки незалежності український народ отримав шанс фізично самозберегтися. Упродовж століть інші країни неодноразово хотіли привласнити українські землі, майно та історію, і вдавалися задля цього до масових убивств українського населення. Було б досить наївно вважати, ніби у світі щось суттєво змінилося. Принаймні, навколишній світ, якщо уважно придивитися, дає цьому достатньо підтверджень.
Завдяки незалежності Україна повернулася на карту світу, а український народ знову здобув своє місце. Українцям, врятованим завдяки диву, не варто ображатися на історію. Ще 20 років тому всі уряди в світі були упевнені, що українського народу вже немає.
Як це не банально звучить, але в Україні нині існують основи демократії. Президентів і парламенти в Україні не призначають, як, скажімо, в більшості країн за хутором Михайлівським, а обирають. Жодна з центральних гілок влади не є бутафорським утворенням. Демократія означає, що рано чи пізно з‘являться можливості для самореалізації більшості членів суспільства.
В Україні є реальна свобода слова. Хоча більшість ЗМІ контролюються олігархами, не вироблено культуру шанобливого ставлення журналістів до національних інтересів, при бажанні і зусиллях будь-яка суспільно-значима ідея може дістати необхідний розголос.
Україна ось уже сім років поспіль демонструє певні економічні успіхи. Попри дорожнечу енергетичних ресурсів, брак політичного забезпечення виходу на нові ринки, майже повну відкритість внутрішнього ринку, чимало українських товарів стали конкурентноздатними на світовому ринку й удома. Українська економіка розвиває одночасно різні сектори, а не фокусується, скажімо, лише на енергетичному секторі чи ВПК. Україна – вже не економічний уламок, нездатний до самостійного плавання.
Україні за роки справжньої незалежності, встановленої після Помаранчевої революції, вдалося намітити злам у негативних соціальних тенденціях. У країні зростає народжуваність і зменшується смертність. Хоча наслідки геноцидів і демографічних катастроф 20 століття даються взнаки: Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.
Про те, що глибока соціально-демографічна криза – наслідок саме радянського панування, переконливо свідчать соціально-демографічні дані по регіонах. Найвища народжуваність, найменша смертність, найменша злочинність, найменші показники соціальних хвороб (СНІД, туберкульоз тощо) – саме в тих регіонах, які менше часу перебували під радянським пануванням.
Тенденція до зменшення злочинності в країні фіксується вже кілька років поспіль, але особливо різкий спад злочинності було зафіксовано в 2005-2006 роках. Можливо, причина цього явища в тому, що після Помаранчевої революції населення побачило, що на чолі країни не обов‘язково мають стояти злочинці. Щоправда, за даними МВС, у 2007 році зростання злочинності передбачувано відновилося.
В Україні майже повністю відсутні прояви екстремізму та фашизму. Це, до речі, вигідно вирізняє нашу країну від Росії. Україна, звільнившись від СРСР, звільнилася й від будь-якої можливості участі в такого роду діяннях – чи то в якості жертви, чи в якості подільника. Насправді, це велике щастя для морального здоров‘я нації.
Між тим, значення нематеріальних наслідків незалежності не поступаються суто матеріальним. Завдяки незалежності Україна отримала шанс повернути собі власну історичну місію, без якої країна – це просто територія з будинками і людьми в них.
Як свідчить історія, кожна держава, яка прагне залишити свій слід, легітимізувати свої претензії на особливу роль у світі, мала місію, спрямовану на людство. Завдяки цьому світ мирився з прогріхами "великих".
Для США такою місією сьогодні є демократія, а також розмови про рівні можливості та вільний ринок. Британія разом зі своєю імперією будувала в Африці залізниці (які досі функціонують), в Індії демократію (яка теж досі працює). Нині колишні англійські колонії очолюють список найменш корумпованих країн світу (традиційно в першій десятці найменш корумпованих – Сингапур, Гонконг, Нова Зеландія та екзотична африканська Ботсвана, а також, час від часу, США).
Хоча жорстокість Риму світ пам’ятає й досі, проте також пам’ятає і те, що тисячоліттями Європа зв’язується римськими дорогами, мостами, латиницею та римським правом. Для СРСР глобальною місією були розмови про майнову рівність і світове панування суспільних низів – на початку дуже приваблива ідеологія для багатьох людей різних націй, які вклали у "світову перемогу комунізму" свій ентузіазм.
У переддень 16 річниці Незалежності політики нарешті дозріли до розмов про національну ідею.
Українська місія природно виростає з української історії. Виразну національну рису – волю до свободи, яка в екстремальних випадках навіть має тенденцію до переростання в анархію – століттями відзначали в українцях іноземці.
Зрештою, саме українці поклали найбільше жертв у боротьбі з тоталітаризмом – починаючи з півторамільйонних жертв антибільшовицької боротьби 1917-1923 рр., і закінчуючи "запакованими" наполовину українцями таборів "ГУЛАГу".
Тому для України природна місія, яка виростає з її історії – бути на межі Європи і Азії, залишаючись при цьому головним володарем найбільш сутнісної ознаки європейської цивілізації – відданості особистісній і національній свободі.
І не слід боятися, що про свободу, як і про щастя, вже хтось колись щось сказав не в нас. Тому що значення цих слів для кожної країни різне.
Для одних свобода – це шанс безперешкодно "заколочувати бабки". Для інших – можливість ходити ні під ким, тільки під Богом.
Ця українська місія практично не усвідомлюється політичною елітою.
Хоча, коли наша "еліта" плямкає губами під час виконання нашого національного гімну, вона мимоволі повторює квінтесенцію української національної ідеї.
