Вибори 2007 через призму виборів 2006 та пропорційну виборчу систему

Оскільки вибори парламенту 2006 року проводились за виключно пропорційною виборчою системою в єдиному загальнонаціональному виборчому окрузі, аналізувати політичні уподобання виборців у різних територіях України досить просто.

А враховуючи, що нові вибори проходять дуже швидко після попередніх, то можна дещо спрогнозувати і зробити певні висновки.

Аналізуючи карту президентських виборів 2004 року та парламентських 2006 року впадає у вічі досить чітке розмежування політичних уподобань виборців за різними територіями.

Фактично серед українських територій можна виділити 3 зони областей

Таблиця 1

Візуально це чітко проглядається на карті.

Визначальним у типологізації областей відповідно до їх політичних орієнтирів є близькість означених груп областей за таким параметром, як частка українців серед населення області.

Для областей 1-ї зони частка українців серед населення складає від 89 до 97%, що є значно вищим від середньоукраїнського показника.

Для областей 2-ї зони характерним є близькість частки українців до загальноукраїнського показника - 66-82 %.

Для областей 3-ї зони частка українського населення є значно нижчою, ніж для України в цілому і складає від 25%(АРК) до 65%(Одеська область)

Дві області: Чернівецька та Закарпатська мають частку українців серед населення дещо нижчу ніж решта областей 1-ї зони, але у цих областях другою за чисельністю національною групою не є російська, і вони за своїми соціально-ментальними показниками не відрізняються від решти областей 1-ї зони.

Таблиця 2

Для оцінки потенційної підтримки виборцями політичних партій та блоків, що беруть участь у виборах до ВРУ6 зроблено аналіз їх електоральної підтримки на виборах 2006 по вказаних зонах .

Узагальнені результати голосування за партії по зонам у 2006 році приведені у таблиці 3.

Таблиця 3

[1] Відсоток голосів отриманих партією у визначеній зоні від загальної кількості голосів поданих за партію.

Із аналізу результатів виборів 2006 року можна стверджувати:

1. Найбільш стало та полярно орієнтованими є виборці 1-ї та 3-ї зон.

2. 1-зона є головною зоною електоральної підтримки блоку "Наша Україна", БЮТ, СПУ, блоку Литвина, партій національно-демократичної орієнтації та певною мірою партій ліберальної орієнтації.

3. Найбільш політично всеядними є виборці 2-ї зони, саме вони відповідно до їх частки у усій чисельності виборців України, більш рівномірно підтримували різноманітні партійні проекти, хоча в загальному тут домінувала ПР.

4. Третя зона є базовою для Партії Регіонів, Блоку Вітренко, та більш дрібних партій не українського толку.

5. КПУ перестала бути чітко вираженою регіональною(східною) партією. Насправді у неї є сталий електорат у всіх трьох зонах з приблизно однаковим рівнем підтримки.

6. Всі виборчі проекти, що мають українське обличчя, отримують максимальну підтримку саме у першій зоні, тому є прямими конкурентами "НУ" та "БЮТ".

7. У третій зоні єдиним конкуруючим проектом для "ПР" фактично є лише "блок Вітренко", решта, навіть більш радикальних та російсько-орієнтованих проектів там не мають реального впливу на відтягування голосів від ПР.

8. Активність виборців у першій зоні є вищою від активності виборців другої та третьої зон.

Виходячи із таких тверджень можна зробити певні проміжні висновки, які будуть підтверджені або спростовані за кілька днів:

1. Головною електоральною опорою "НУ-НС" є області першої зони, які є чутливими до українських ідей, українських інтересів та сприймають в першу чергу лідерів з чіткою українською позицією. Не випадково лідерка блоку свого імені розпочала свою виборчу кампанію, як 100% традиційна українка. Враховуючи, що "українськість" БЮТу 2007 є значно більш публічно показовою ніж у 2006 році, блок може суттєво поліпшити свої результати у першій зоні, потіснивши таким чином НУНС.

2. Соціалісти. Враховуючи , що основною електоральною базою СПУ є 1-ша зона, можна припустити, що їх виборці це українсько-орієнтовані ліві, тому СПУ є найбільш вразливою саме на цих виборах, через позицію Мороза та особливо через діяльність Цушка та Рудьковського і Деркача. Втративши виборців у першій зоні, компенсувати виборцями 2-3 зон навряд чи вдасться.

3. Блок Вітренко у 2006 році став головним нейтралізатором голосів ПР та КПУ. Відтак це зрозуміли усі і тому нинішня кампанія пані Наталі, проходить непомітно і шансів на торішній успіх у неї немає.

6. Литвин. Фактично Литвин також є конкурентом НУНС та БЮТ , особливо у зоні 1 . Його непоборювання з боку цих сил можна пояснити лише із ймовірною зміною у перерозподілі голосів у раді у випадку подолання блоком бар'єру на користь "нової демократичної коаліції".

7. Партія Регіонів. Ця політична сила сьогодні найбільш залежна від явки виборців у зоні 3 та 2. Її останні ролики проти БЮТ та НУНС, а особливо у прив'язці, що саме вони не хочуть референдуму щодо російської мови, навряд чи додадуть їм голосів у першій зоні, скоріше навпаки.

Цей мобілізаційний хід розрахований в першу чергу на свою третю зону та частково другу. Правда такий хід, разом із збиранням голосів за референдум з цього та інших подібних запитань є продовженням технології розколювання України, яка не є потрібною ні Україні, ні українцям.

Якщо ПР та її лідер цього не зрозуміють, свого президента їм в Україні не бачити ніколи.

Отже, БЮТ, НУНС, Литвин зараз є найбільш зацікавленими у збільшенні участі у голосуванні виборців першої зони, а ПР - у другій та третій зонах. СПУ та КПУ потрібна найнижча явка, що може дати їм шанс отримати трішки більший відсоток за рахунок дисципліни виборців старшого віку.

Проте постійне нагадування про можливі фальсифікації, що лунають з боку ПР, КПУ та СПУ можуть зіграти з ними злий жарт - це подіє не на виборців Заходу та Центру, як вони сподіваються, а на виборців Сходу та Півдня, де явка і так прогнозовано нижча. Тоді їхні результати можуть виявитись значно нижчими розрахункових.

Наостанок:

Фактично, впровадження в Україні пропорційної виборчої системи надало виборам конфронтаційного характеру і перетворило їх в інструмент сепарації українських регіонів і їх відчуження один від одного, саме завдяки політикам , а не об'єктивним причинам.

Головні українські партії так і не стали фактично загальнонаціональними і через існування саме такої виборчої системи не зацікавлені у процесах інтеграції України в єдиний організм, оскільки бояться ризиків втрати своїх виборців, без отримання прихильності чужих виборців.

Отже перегляд виборчої системи є об'єктивно необхідним і важливим для України.

Анатолій Ткачук, народний депутат України 1-го скликання