Люмпенізація українського суспільства як проблема

Термін "люмпен" (від нім. "Lumpen" – "дрантя") впровадив Маркс на позначення найбільш знедолених верств пролетарського класу.

Згодом цей термін набуває ширшого поширення на позначення будь-яких "декласованних елементів", тобто людей, що перебувають поза соціально-економічною структурою суспільства.

Люмпени – люди без власного "місця під сонцем", без майна, без нормальної роботи, без перспектив. Іноді цей термін замінюють на більш милозвучний "маргінали".

Сучасне українське суспільство – це значною мірою украй люмпенізоване утворення. Причому у нас представлені найрізноманітніші форми соціальної маргіналізації: від людей без постійного місця проживання, котрих іменують "бомжами", до часто висококваліфікованих працівників, котрі змушені нелегально та за копійки працювати за кордоном.

Більше того, Україна явила приклад цілих "люмпен-міст" або "люмпен-регіонів". Приміром, у якомусь містечку за радянських часів працював певний системоутворюючий комбінат.

Згодом він закрився і тисячі людей опинилися без роботи. Іншої роботи немає, можливості виїхати – теж, точніше є, але без жодних перспектив на одержання житла. У результаті ціле місто живе випадковими заробітками, живе маргінальним життям.

Мільйони наших співгромадян змушені працювати за кордоном, перебуваючи на нелегальному становищі, одержуючи копійки, виконуючи принизливу працю, якою гидують займатися "аборигени".

Одиниці з них зрештою пробиваються, осідають, знаходять своє місце у новій для себе державі. Переважна ж більшість роками залишаються "ніким", яких звуть "ніяк". Вони не мають нормального власного житла, втрачають родини, працюючи на задоволення потреб чужої економіки.

При цьому їдуть, як правило, найбільш працьовиті, організовані, цілеспрямовані представники нашого суспільства. Лишаються ж ті, хто вже нічого від життя не чекає.

Наше суспільство переповнене люмпенами. Люмпени крадуть металеві конструкції, не гребуючи навіть пам’ятниками і хрестами з могил, заради метрів кабелю вони руйнують електромережі, заради копійчаних заробітків вирубують останні ліси на деревину, тисячами гинуть у саморобних шахтах та копанках, продають свої голоси за копійки на виборах.

Звичайно, люмпенцізація українського суспільства не була випадковою. Люмпеном дуже зручно керувати, адже його можна використовувати, елементарно нагодувавши. Не маючи місця у соціально-економічній системі, не маючи надії на одержання такого місця він підтримає і буде служити будь-кому, хто дасть йому трошки хліба та мінімум видовищ.

Люмпенізація пронизує усі сфери нашого суспільства: від політики і до культури. Масова псевдо-культура, дебілізуючий вплив телебачення, де правлять бал програми на кшталт "Аншлагу" або "Дом 2", поширення блатної романтики, руйнація сімейних цінностей і, як наслідок, депопуляція та тотальний занепад.

У політичній же сфері для люмпена є два шляхи: або елементарний "продаж" голосів для тих, хто остаточно зав’яз у маргінальному болоті, або підтримка мега-популістських проектів тими, хто ще зберігає у собі людську гідність. Беззмістовне, безперспективне життя породжує поширеність найрізноманітніших месіанських культів, що надають надію знедоленим.

У кінцевому випадку це виражається, з одного боку, масовим розвитком сект та релігійних тоталітарних культів, для яких незалежна Україна стала "Землею обітованною". З іншого ж боку політичні сили України набувають все більш яскраво вираженого ірраціонально-популістського оформлення. Обнадіюючи, обіцяючи "все і одразу" вони завойовують не просто підтримку, але ірраціональну віру співгромадян.

У кінцевому рахунку, змагання за підтримку виборців перетворюється у "парад обіцянок", серед яких одна нездійсненніша за іншу. Невиконання ж цих обіцянок підвищує зневіру і нігілізм у суспільстві.

Однак не варто забувати: як легко завоювати підтримку люмпенів, так само легко її і втратити. Якщо середній клас зберігає свої політичні погляди десятиліттями, передаючи їх навіть "у спадок" своїм дітям, то для люмпена характерна постійна зміна політичного забарвлення.

Ті, хто розраховують прийти до влади "на спинах" знедолених маргіналів повинні усвідомлювати, що вони грають з вогнем. І ті, хто їх підтримував, у кінцевому рахунку можуть їх і знести з владного Олімпу.

Зрештою, Україна опинилася у замкненому колі. Організація держави породжує маргіналізацію суспільства, а маргіналізація суспільства не дозволяє змінити державу.

Реально щось змінити може лише зростання долі середнього класу, того самого основного елементу будь-якого здорового суспільства. Якщо кількість люмпенів у рази перевищує кількість "середняків", то у кінцевому рахунку це має призвести до соціального вибуху і, або суспільної руйнації, або встановлення тоталітарно-популістського режиму (приклад Німеччини 30-х років ХХ сторіччя є досить показним).

Жоден український уряд від часів незалежності не зробив нічого для зародження в Україні потужного "середнього класу". Навпаки, кожен уряд намагався зробити усе для гальмування цього процесу і свідомо або несвідомо продовжував маргіналізувати Україну.

Так розрекламовані акції з надання допомоги "на дитинку" створили новий ультра-люмпенський прошарок людей, що живуть за "дитячі" гроші. Зниження податків, про яке так голосно кричали, виявилося благом лише для великого бізнесу, бо ні для кого не секрет, що податки не такі страшні як хабарі.

Без заохочення приватної ініціативи, без створення умов для вільної підприємницької діяльності, без формування прошарку свідомої, громадянської буржуазії українське суспільство приречене.

Тому хотілося б нагадати усім представникам новітньої української "еліти", що якщо вони не зроблять реальних кроків у цьому напрямку, то державу очікує вибух, у якому можуть постраждати і вони самі, і їх статки, і їх маєтки.

Свого часу озлоблені та озброєні люмпени вже "пройшлися" по теренам нашої держави у роки революції громадянської війни.

Тоді була знищена стара еліта і, на підставі вивчення цього досвіду, еліти Європи і Америки зробили належні висновки та добре попрацювали у напрямку перетворень люмпен-пролетарських суспільств на суспільства, де основною силою є середній клас.

Тому зараз там малоймовірні революції чи значні соціальні заворушення, бо їх громадянам є що втрачати.

Українським люмпенам втрачати нічого, а тому вітчизняна еліта має зробити свій вибір: або зберегти свої статки і вплив шляхом соціальних реформ (як це зробили у ХХ столітті європейці та північно-американці), або наслідувати долю російської дореволюційної еліти.

Подальші "ігрища" в люмпенізацію суспільства не доведуть до добра нікого.