Корупційне Déjà Vu
Напевне, у Матриці знову відбувся збій і ми всі спостерігаємо за дежавю, коли вона перебудовується задля виживання.
"...новітні, світлі сили знову сповнені рішучості змінити світ на краще, вони знову говорять про очищення влади і нещадну боротьбу із корупцією, вони знову прийшли всерйоз..." і цей перелік гасел про грізний поступ можна продовжувати до нескінченості.
Виставу для глядачів, в тому числі і закордонних, цього разу влаштовують із новим розмахом. Помаранчеві нарешті отримали важелі, щоб реалізувати тотальний наступ на корупцію – переатестовувати суддів, створити НБР і т.п... Ось тільки про лікарів, міліцію та пенітенціарну систему забули – але то, вочевидь, дрібниці.
Причина небувалого розмаху боротьби проти корупції та відповідних реформ, полягає не в оновленій ментальності української влади. Просто ще перед виборами діловий світ зробив останнє китайське попередження будь-якій новій виконавчій владі. Ділові кола як у Нью-Йорку, так і в Брюсселі чітко сказали, що особливо ретельно стежитимуть за боротьбою проти корупції.
Саме тому нові актори, що прийшли до влади, гарячково перебудовують декорації на усім знайомому манежі. Усе ті ж обличчя, що й у 2004 році зводять бутафорські структури і обіцяють нову еру...
Пригадуються, як після 2004 року та грізних антикорупційних майданних гасел, чиновництво неабияк налякалося приходу нової влади. У різноманітних державних комісіях, комітетах, податкових, митницях на самому початку 2005 року не брали узагалі! Боялися.
Потім потроху почали брати... Хабарі стали більшими завдяки ризику, та й то – брали лише у перевірених людей. За кілька місяців система з полегшенням перевела подих. Пронесло – все стало на свої місця.
Чиновництво, яке брало на лапу, вийшло з такої ситуації засвоївши суворий урок – задля виживання треба ділитися. З тими, хто перевіряє. Тепер в установах взялися з дедалі більшою силою боротися з корупцією. До речі, сполучник "З" – це таки фройдівська обмовка всієї влади, бо зазвичай борються "ПРОТИ".
(Це так само як колись у тижневику ПіК розбирали, яка різниця між "продуктом харчування" і "харчовим продуктом").
Тож контролюючі органи раз по раз почали "шерстити" всілякі установи. Працівники воліли в цей день не реєструвати жодного рішення, бо підґрунтя кожного папірця суворо досліджували. Клерки загальних відділів з волячими від переляку очима мали жахливий вигляд.
Поруч, сито та безтурботно посміхаючись, ходили їхні керівники. Вони вже нічого не боялись. Бо поділилися. Перевіряльники вишукували цапів-відбувайлів, які колись узяли, чи гіпотетично могли взяти, бодай плитку шоколаду. Перевірки закінчувалися, слабшого зжирали, життя тривало.
Чи зміниться щось цього разу? Навряд.
По-перше, як вже згадувалося, на манежі все ті ж персонажі. Вони вже нам обіцяли боротьбу з чим завгодно.
По-друге, бізнес переважно вже звик до схеми, коли за гроші можна вирішити будь-які питання. Доходить вже до створення ледь не легальних структур з посередницьких послуг, де вартість номера звичайного мобільного телефону потрібного чиновника сягає тисяч доларів.
Третє випливає із другого – суми, які дають "на лапу", в десятки разів перевищують річні бюджети державних установ. Відповідно, є чим ділитися.
Відтак, по-четверте, і СБУ, і ГПУ і МВС не залишаться без свого інтересу. А майбутнє Національне бюро розслідувань обов’язково формуватимуть із колишніх. Замкнуте коло.
Про корупцію пишуть небагато і кожен має свій вірний рецепт – чи то декларування доходів та витрат, чи то суворий нагляд. Про надприбутки чиновників, про дачі та будинки записані на їхніх родичів чи підставних осіб, про середземноморські вілли, про авто в гаражах, яким би позаздрив шейх, та розваги новітньої "золотої молоді" ходить чимало чуток.
Але де гарантія, що глядачам, як закордонним у партері, так і народу на задніх рядах не знайдуть чергового цапа-відбувайла і система відбудеться лише легким переляком? Чи не варто міняти ВСЮ владу без винятку?
Якось Віталій Портников слушно зауважив, що Україні не потрібні закони про люстрацію – достатньо взяти всі списки депутатів усіх скликань. Для загальної картини треба долучити ще кілька категорій чиновників та усі склади кабмінів.
На жаль, це поки нездійсненний ідеал. Але, як писав Герман Гесе, ідеал і мусить бути нездійсненним, як і подолання Матриці.
Якщо відкинути всілякі сентенції, то більшість читачів слушно зауважить, що критикувати можуть усі, а запропонувати – ніхто. Тому, як найперший крочок, можливо, владі варто не обмовлятися і боротися ПРОТИ корупції. Тоді й мета стане очевиднішою.
Олександр Піддубний, фрілансер, для УП
