Три конверти, три тости і "золота ручка" для Юлії Тимошенко

Середа, 19 грудня 2007, 01:32

Віктор Янукович зник кілька тижнів тому. Його ніхто не бачив, потім він знайшовся на з’їзді «Єдиної Росії» у Москві, і ось тепер він стояв у фойє Верховної Ради.

Його поява не викликала жодного ажіотажу серед преси – не тому, що він перестав цікавити оточуючих. Просто всі погляди журналістів були прикуті до екранів трансляції, яка велася з зали засідань в кулуари.

Янукович подивився на спини репортерів з легкою усмішкою. На табло показували процес відсторонення його від влади…

За останні три роки він вже вдруге вимушений передавати владу цій жінці. Як і тоді, він це робить у момент, коли, здавалося б, ніяка сила вже не зможе зупинити його наступ.

Коли у вівторок "Українська правда" запропонувала Януковичу порівняти стан країни зараз і у лютому 2005–го, коли Юлія Тимошенко вперше прийшла в уряд, він, як завжди, довго думав. А потім сказав:

– Я думаю, що і тоді, і зараз вона отримує відмінну країну, з відмінною економікою…

– А записку ви їй залишите?

Лідер регіоналів трохи задумався, потім засміявся і видав:

– Я залишу їй три конверти.

Це стара історія про чиновника, що залишає своєму наступникові три конверти зі словами "Якщо буде важко, відкрий". У першому написано: "У всьому звинувачуй мене", в другому – "Проголошуй початок реформ", а в третьому… "Готуй три конверти".

А ще зранку в коридорах Верховної Ради голосування за Юлію Тимошенко знову балансувало на межі зриву.

На засідання парламенту прибуло лише 226 членів коаліції – Іван Сподаренко з інсультом так і не доїхав до парламенту, хоча Давид Жванія і зізнався, що займається його транспортуванням до Верховної Ради.

А безтурботний Іван Плющ усім своїм виглядом показував, що це не його війна. Прогулявши засідання фракції, він весело крокував до зали засідань.

– Та ну господи! Ну що там мій голос вирішує? – пояснював Плющ. – Все буде так, як треба!

Тим часом коаліцію лихоманило. Нашоукраїнці до самого початку голосування так і не змогли погодити всі кандидатури. Лідер фракції В’ячеслав Кириленко сказав своїм, що є питання до претендентів на міністра освіти та сільського господарства. Як відомо, ці квоти Банкова замість НУНС закрила самотужки, навіть не порадившись з помаранчевими депутатами.

Ротація відбулася з боку БЮТ – на посаду міністра транспорту замість Таріела Васадзе був номінований Йосип Вінський.

– Брати і сестри, у нас технічна заміна, – пояснив це Олександр Турчинов. – Йосип Вікентійович – інженер–механік, він зможе відремонтувати будь–який механізм.

Васадзе сказав, що вирішив зняти свою кандидатуру, оскільки зрозумів – це не його.

– Та я сам відмовився від посади, – сказав Васадзе "Українській правді".

– Знаємо ми, як це буває, коли кажуть: "Я сам...". Вас же Тимошенко попросила?

– Ні–ні, ви що! Я її вмовляв відпустити мене. Я зрозумів, що неможливо розриватися і треба займатися чимось одним: або влада, або бізнес.

Проте в кулуарах з нового кандидата на пост міністра транспорту відверто глузували.

– А знаєш, чому Вінський, а не Васадзе? – питався БЮТівець Валерій Борисов в "регіонала" Василя Горбаля.

– Ні. А чому?

– Бо Мінтранс – це парафія соціалістів! Ми вирішили не відходити від традицій, – сміявся депутат.

Сам Вінський, коли його наздогнали журналісти, сказав, що очолити міністерство його попросила Тимошенко. Він щиро зізнався, що ніколи не мав нічого спільного з транспортом. Секунду подумавши, Вінський виправився:

– Ви знаєте, мій батько був машиністом тепловоза.

Пізніше Йосип Вінский зізнався, що сам він вміє керувати велосипедом, трактором, автомобілем і навіть винищувачем МіГ–23.

Юрій Єхануров ледь не зірвав Тимошенко прем'єрство

Симптоми можливого провалу голосування з’явились, коли Юрій Єхануров неочікувано заявив, що відмовляється голосувати за Юлію Тимошенко. Причина була у намірі фракції піти всупереч волі Банкової в питанні міністрів освіти і села.

Так, ще навіть не ставши міністром оборони, Єхануров увійшов у роль захисника інтересів президента в новому Кабміні.

Перед цим його безрезультатно вмовляли Тарас Стецьків і Роман Зварич.

– Послухайте, Юрію Івановичу, давайте підтримаємо Тимошенко, а потім буде вже видно, ми погодимо всіх міністрів…

– Ні, хлопці! Я цього робити не буду… Я пройшов вже через все в житті! Я розумію, ви цього хочете, а мені це не потрібно! – відмовлявся Єхануров.

Пізніше виявилося, що його впертість не безмежна.

Інший екс-непідписант Ігор Кріль також поводився загадково. Він весь час кудись дзвонив і консультувався з Віктором Тополовим.

В останні секунди Жванія визирнув з дверей і вигукнув:

– "Наша Україна", почалось! Давайте до залу!

– Ігор, треба йти… Це ми вже граємо в інші ігри, – загадково кинув Тополов Крілю і зник за дверима.

Той зробив останній дзвінок і з сірим обличчям зайшов усередину.

Парадоксально, але й сама Тимошенко до останнього не вірила, що голосування пройде успішно.

– Усі ми добре розуміємо, чому так остервеніло не пускають демократичну коаліцію до влади. Три останніх дні йшла робота не на життя, а на смерть, і вночі, і вдень, щоб не було з два–три голоси за мою кандидатуру, – заявила Тимошенко з трибуни.

Тон її виступу видавав настрій. Лідерка БЮТ була готова навіть до повторного провалу.

– Можливо, ще на декілька місяців зачепитеся при владі, ще декілька місяців урвете шматки українських ресурсів, але все одно потім вам доведеться повернути все до останньої краплі! – пообіцяла вона.

Тимошенко дедалі розпалювалася:

– Я хочу сказати – я будь–які результати сприйму мужньо! Наша команда продовжить шлях, і рано чи пізно ви звітуватимете, вся банда прозвітує перед Україною!

Голосування за прем’єра виглядало як публічне покарання всіх тих, хто не бажав прем’єрства Тимошенко з числа союзників: доводилося привселюдно казати "за", коли всередині все налаштоване на "проти".

Свідком цієї картини була вся країна, яка могла бачити пряму трансляцію: голова лічильної комісії зачитував прізвища, а депутат піднімав руку.

– Вище піднімай, вище! – кричала з місця комуністка Самойлик на адресу БЮТівців.

Нові опозиціонери, які залишилися в залі, знали в обличчя небагатьох, тому після кожного незнайомого прізвища по залу лунали вигуки:

– Де цей депутат, нехай встане!

Коли голосував старший з братів Буряків, камеру навели на молодшого.

– Е, це не той Буряк! – закричали комуністи.

– Той–той, – відповів старший Буряк.

Окрім лічильної комісії, паралельний підрахунок голосів вели Турчинов і Вінський. Поруч сидів керівник служби внутрішньої безпеки БЮТ Андрій Кожем'якін, який нервово перебирав чітки.

За правилами, депутат повинен був підняти руку та сказати тільки одне слово – "за", "проти" чи "утримався". Оскільки голосування займало близько півгодини монотонного зачитування списку, дехто намагався розважитися.

– Я, Юрій Стець, "за", і передаю слово Тарасу Стецьківу, – підняв руку нашоукраїнець.

– Не треба нести отсебятіну! – різко відрізав Яценюк.

Фактично доля прем’єрства Тимошенко вирішилася, коли черга дійшла до Юрія Єханурова.

Єхануров підняв руку і опустив. Камера на нього не наводилася. Він натиснув кнопку мікрофона. Зал завмер. "За", – сказав Єхануров з кам’яним виразом обличчя. БЮТівці від радощів, сидячи, влаштували танці.

Потім виявилось, що добрими чарівниками виступили Віктор Ющенко і Юрій Луценко. "Юра набрав президента, про щось з ним поговорив, а потім віддав свій мобільний Єханурову", – розповів один з депутатів НУНС.

Поговоривши з Ющенком, Юрій Іванович ще довго говорив із Юлією Тимошенко.

За деякими джерелами, Єхануров погодився віддати свій голос лише після того, як Юрій Луценко особисто гарантував йому: ніяких проблем із складом Кабміну не буде – фракція погодиться на кандидатури, висунуті президентом.

Оточення нового міністра оборони запевняло, що їх шеф хотів захистити президента від шантажу з боку фракції. Але так сталося, що Юрій Єхануров сам став інструментом шантажу, але вже з боку Ющенка.

Після голосування Юрія Єханурова стало зрозуміло, що на межі, але Тимошенко проходить.

Волею випадку, останній, 226 голос Тимошенко віддав Арсеній Яценюк, який викинув руку вгору зі словами "за".

Спікер тут же отримав нове прізвисько: "Сєня – золотая ручка".

Тимошенко сама не очікувала такого щастя

Після результативного голосування депутати вибігли в кулуари.

– Чесно зізнаюся, я не сподівався, – зізнався Ігор Гринів Віктору Пинзенику.

– Голосування руками впливає на зал, – відповів Пинзеник, маючи на увазі тиск, який відчуваєш, коли піднімаєш руку на очах не лише у депутатів, але і в телеглядачів.

Тим часом Михайло Чечетов намагався якось пояснити нові політичні обставини, при яких Партія регіонів опинилась в опозиції.

– От уявіть, ви – майстер спорту з авторалі, у вас шестисотий "Мерседес", але машина не їде – немає бензину. Бензин для коаліції – це 226 депутатів. І в коаліції їх немає! – емоційно тараторив Чечетов.

– Але ж сьогодні є 226 голосів! – нагадали йому журналісти, коли змогли вставити слово.

– Ну, сьогодні є... Тимошенко з толчка завела машину. А завтра не буде!

Зате хто з регіоналів виглядав цього дня якщо не радісно, так загадково, то це Нестор Шуфрич:

– Я не можу сказати, що засмучений. Реальність така, що сьогодні є нова коаліція. А Ющенко припинив існувати як політик, бо до наступних виборів протистояння буде Тимошенко–Янукович.

Свідомо або підсвідомо, але Шуфрич сказав саме у такій послідовності – спочатку прізвище Тимошенко, а потім – Януковича.

Під час прощального виступу у статусі прем’єра Віктор Янукович намагався натякнути, коли і як Юлії Тимошенко прийдеться відкривати "третій конверт".

– Як було в 2005 році, ми з вами всі пам`ятаємо! Ми чули ці популістські заклики під мелодії переслідування опонентів! Ми добре пам’ятаємо, як помаранчеві розвалили економіку, затіяли переділ власності, заплямували себе корупцією і кумівством. Ми все це добре пам’ятаємо...

Слухати таке від Януковича нова коаліція спокійно не могла.

– Цей сміх, який я зараз від вас чую, – він нездоровий. Не смійтеся над горем людей, – прореагував Янукович на реакцію, яку сам викликав у оточуючих.

Соратники Тимошенко не могли собі відмовити в задоволенні потоптатися по Януковичу, коли він закінчив.

– Те, що ми сьогодні чули – це є якісь крокодилові сльози! Вікторе Федоровичу, ви би привітали як вихований чоловік цю мужню жінку, яка береться розгрібати після вас те, що ви натворили, – відповів йому БЮТівець Володимир Бондаренко.

Проте в залі "регіонали" затримались ненадовго. Скориставшись приводом, що критика Януковича лунає в порушення регламенту, вони вийшли з зали. При цьому здавалося, що деякі з них навіть не розуміють, чому вони це роблять.

– Якого хріна ми вийшли? – дивувався Василій Хара.

– Бо вони з нас знущаються і ображають, – пояснював колега.

– Та пішли ви! Поки вони з нас знущались, ми сиділи, а як перестали, так ми одразу вийшли…

У зал "регіонали" так і не повернулися, хоча найбільш розумні з них натякали керівництву фракції, що кожен такий демарш кидає Блок Литвина в обійми помаранчевої коаліції.

Очевидно, соратники Януковича все ще не звиклись з роллю опозиції. Коли вони були при владі, партнери по коаліції – комуністи і соціалісти вимушені були орієнтуватися на найбільшу фракцію. В опозиції ж зовсім інші закони – тут кожен сам за себе.

Наостанок новий прем'єр сказала три тости

Святкування прем’єрства Тимошенко та нового уряду відбувалося в підвалі – на зборах коаліції, освячених шампанським. У загальному ажіотажі кореспондентам "Української правди" вдалося пробратися всередину непоміченими.

Тимошенко старанно підбирала слова – вона розуміла, що все сказане через кілька хвилин буде повідомлене на Банкову.

– Ми б сьогодні не святкували перемогу, якщо б президент Віктор Ющенко не був мужнім політиком! Він перший в Україні...

У цей час на підлогу полетіли бокали.

– На щастя! – закричав хтось з флангу БЮТ.

– Якби Віктор Андрійович, діючи за Конституцією, не розпустив цю Верховну Раду...

– Не "цю", а "ту" Верховну Раду, – під загальний сміх перебили Тимошенко соратники.

– Дострокові вибори – це був дуже складний крок, навіть світова спільнота не сприйняла його "на ура", – продовжила прем'єрка. – Тому перший тост я пропоную випити за президента.

Не зупиняючись, Тимошенко перейшла до другого тосту.

– Я його присвячую всім вам! Ви змогли поставити інтереси України вище своїх інтересів..., – сказала Тимошенко.

У третьому тості Тимошенко почала просити пробачення у всіх.

– Перевага в один голос вимагає таких кроків. Ви маєте попросити пробачення один в одного. І я хочу зробити це першою, якщо я десь діяла неправильно.

Неподалік від Тимошенко у колі депутатів стояв не дуже веселий Юрій Луценко.

– Знаєте, хлопці, я б пив горілку, якби вони разом із Кабміном призначили нового генпрокурора, а то знову тяганина почнеться…

– А ви їх так пожорсткіше, пожорсткіше, – підказував майбутньому міністрові депутат Гарі Арутюнов.

Наприкінці Тимошенко ще раз звернулася до присутніх двох сотень депутатів.

– Я раджу всім депутатам відправити sms президенту України з привітаннями. Знаєте куди відправляти?

– Балозі! – вигукнув хтось поруч.

Тимошенко багатозначно кивнула:

– То треба просто так і написати: "Президенту України!".

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді