Юлія Тимошенко vs RosUkrEnergo. Остання битва

Утім захопившись війною, соратники Юлії Тимошенко крок за кроком наближалися до такої ж пастки. Весь листопад і половину грудня 2007 року "Нафтогаз України" під керівництвом уряду Віктора Януковича споживав газ, не маючи протоколів на його відбирання, не цікавлячись, кому він належить, і яка в нього ціна. З 16 грудня відбір газу продовжив уряд Юлії Тимошенко.

З новорічними дзвонами шляхи для відступу були відрізані остаточно. Логіка опонентів НАК "Нафтогазу України" виглядала так: якщо газ, який використовував НАК у листопаді-грудні був російським, то він коштує 314 доларів, якщо ж він належав УкрГаз-Енерго, то його було викрадено, бо відповідних актів передачі палива не було.

Керівники УкрГаз-Енерго натякали, що газ, відібраний у листопаді-грудні, може бути оформлений лише за новими цінами і коштуватиме не 142 долари, а 185 за тисячу кубометрів.

У відповідь керівництво НАКу почало погрожувати, що купуватиме газ напряму з RosUkrEnergo. Але погрози виявились пустими: керівництво RosUkrEnergo дало зрозуміти, що весь свій газ вона згодна продавати лише УкрГаз-Енерго.

Уряд вирішив піти у ва-банк і почав по-справжньому велику гру.

Спочатку компанію вивели за юридичну площину.

28 січня голова НАК "Нафтогазу України" Олег Дубина звернувся до Кабінету міністрів з проханням припинити дію розпорядження уряду Юрія Єханурова про створення закритого акціонерного товариства "УкрГаз-Енерго".

За інформацією "Української правди", уряд задовольнив прохання пана Дубини, розпорядження було ухвалено, однак не опубліковано. Тимошенко пояснила, що взяла тайм-аут для того, щоб порадитися з президентом Ющенком.

Цим документом уряд наступив на один з найболючіших мозолів Газпрому: російський монополіст уже багато років відверто констатує, що однією з його стратегічних цілей є вихід на внутрішні ринки країн-споживачів газу. УкрГаз-Енерго є ланкою досягнення цієї мети.

Не звертаючи на це увагу, НАК разом з урядом діяв лише в наступальному режимі.

31 січня, через три доби після ухвалення рішення про ліквідацію УкрГаз-Енерго, перший заступник голови НАКу Ігор Діденко написав своєму колезі у Газпромі, Валерію Голубєву, офіційного листа.

У цьому листі він:

по-перше, все ж таки визнав борги НАКу перед УкрГаз-Енерго, та визначив їх обсяг;

по-друге, пообіцяв погасити їх протягом 6-8 тижнів за рахунок залучених коштів DEUTSCHE BANK AG, перерахувавши їх напряму Газпрому;

і найголовніше, направив на розгляд Газпрому проект контракту купівлі-продажу природного газу на 2008 рік.

В останньому реченні пан Діденко окремо підкреслює: "Звертаємо вашу увагу, що умовами цього контракту передбачено купівлю газу лише туркменського, узбецького, казахстанського походження".

Це, мабуть, мало б натякнути росіянам, що УкрГаз-Енерго вже майже ліквідовано, і тепер черга за RosUkrEnergo. Але в той же час це означало, що Україна не має наміру купувати дорогий російський газ за 314 доларів, а погодиться лише на середньоазійський за 179,5 доларів.

Заступник правління Газпрому Валерій Голубєв відповів на лист Діденка 8 лютого. Він підкреслив, що "розгляд зазначеного механізму" можливий "лише за фактичної наявності в НАК "Нафтогаз України" необхідних коштів на погашення заборгованості".

"Щодо запропонованого Вами проекту контракту купівлі-продажу природного газу на 2008 рік між НАК "Нафтогаз України" та РОСУКРЕНЕРГО АГ, інформуємо Вас про те, що в РОСУКРЕНЕРГО АГ є контракт купівлі-продажу природного газу з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", що діє і яким передбачається постачання всього обсягу призначеного для України природного газу.

Запропонована Вами зміна контрактних відносин з постачання природного газу до України суперечить домовленостям, закріпленим в Угоді про врегулювання відносин у газовій сфері від 04.01.2006 р. між ВАТ "Газпром", НАК "Нафтогаз України" і РОСУКРЕНЕРГО АГ.

Крім того, слід зазначити, що ВАТ "Газпром" належить істотна частка участі в РОСУКРЕНЕРГО АГ, а ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", у статутному капіталі якого РОСУКРЕНЕРГО АГ належить 50% акцій, здійснює постачання природного газу безпосередньо кінцевим споживачам природного газу України", йдеться в листі Голубєва. Але про цей лист стало відомо лише 8 лютого.

Щоб остаточно продемонструвати свої наміри, 5 лютого Ігор Діденко направляє листа до Державної митної служби України з вимогою припинити розмитнення газу УкрГаз-Енерго, як тільки ця компанія використає свою квоту на постачання газу у розмірі 5,04 млрд. куб. м.

За деякою інформацією, голова Держмита Валерій Хорошковський відмовився від виконання цього доручення, вимагаючи прямої вказівки Юлії Тимошенко. Чи направила прем’єр такого листа власноруч, невідомо. Починаючи з 5 лютого, події розвивались вже незалежно від неї.

Заява Газпрому у четвер ввечері про загрозу припинення постачання газу стала несподіванкою. Фактично російський монополіст офіційно виступив як захисник своїх молодших партнерів у особі співвласника RosUkrEnergo Дмитра Фірташа і голови правління УкрГаз-Енерго Ігоря Вороніна.

Утім, це вкладається в певну стратегію захисту Газпромом своїх бізнес-інтересів на ринку України, і має певну логіку з огляду на специфіку розподілу газу у мережі.

Справа в тому, що фізично неможливо визначити, газ якого походження зберігається в газосховищі, і кому він належить. І всі заяви Газпрому про неоформлений відбір російського газу базуються на тому, що будь який рух палива по трубі з газосховища можна ідентифікувати лише, якщо він документально оформлений. Якщо ж це не було зроблено, то газ можна називати чиїм завгодно.

Але в подіях кінця минулого тижня є деякі обставини, збіг яких важко піддається поясненню.

У розпорядженні "Української правди" опинився лист, датований 6 лютого 2008 року, від президента Віктора Ющенка на ім’я генерального прокурора Олександра Медведька наступного змісту:

"Зважаючи на важливість порушених у зверненні голови правління ЗАТ УкрГаз-Енерго І. Вороніна щодо ситуації у нафтогазовому секторі, прошу невідкладно організувати перевірку викладених фактів, у разі необхідності застосувати всі передбачені законодавством заходи реагування та про результати повідомити мене особисто до 11 лютого 2008 року". 

Впадає в око, що дати на листі Віктора Ющенка дивним чином співпали із термінами заяви Газпрому. Президент звернувся до Генпрокурора за добу до заяви російського монополіста і вимагає відповіді в той самий день, коли Газпром погрожує зниженням тиску в газопроводі. Хоча, можливо, це просто збіг, пов’язаний з датами запланованого на 12 лютого візиту Ющенка до Москви.

Крім того, не зрозуміло, чому Ігор Воронін звернувся за захистом саме до президента, а не написав листа напряму до Генеральної прокуратури. УкрГаз-Енерго є комерційним підприємством і не має жодного відношення до секретаріату президента.

Але в неділю приклад з Ігоря Вороніна взяв голова правління Газпрому Олексій Міллер. Замість того, щоб напряму звернутися до голови уряду, в сфері керівництва якого знаходиться НАК "Нафтогаз України", пан Міллер написав телеграму Віктору Ющенку.

Здається, в Москві досі живуть у 2005 році, коли всі газові питання вирішувались удвох Олексієм Івченком і Віктором Ющенком. Деякі високопосадовці з БЮТ навіть упевнені, що найближчим часом президент все ж таки прийме рішення про підпорядкування НАК "Нафтогаз України" Раді Нацбезпеки. Нібито в секретаріаті навіть вже готується відповідний указ.

Проте з кожним днем ситуація стає напруженішою. Поруч з великими грошима в гру вступають ще більші політичні амбіції прем’єра та президента.

Візит Віктора Ющенка в Москву може стати поворотним моментом у другому прем’єрстві Юлії Тимошенко. З одного боку, зрозуміло, що лідеру БЮТ не вдасться істотно зламати хід переговорів з росіянами після поїздки президента. Віктор Ющенко прагнутиме повернутися з остаточною формулою українсько-російських відносин у газовій сфері.

Але з іншого боку, цілком очевидно, що підпис будь-якого урядовця під будь-якою угодою з RosUkrEnergo стане фактичною капітуляцією Юлії Тимошенко.

Напевно, найбільшою невдачею Юлії Тимошенко у повторному приході до влади є не слабкість коаліції, не рівень інфляції і не стан економіки, а час. Якби газовий конфлікт розгортався посеред року, прем’єр ще б могла обіцяти прибрати посередників з нового сезону.

Три роки тому Юлія Тимошенко могла пояснювати присутність RosUkrEnergo ще й тим, що президент відібрав у неї вплив на паливно-енергетичний сектор.

Зараз Тимошенко не вдасться знайти аргументи на захист свого співробітництва з "суперметастазою" і найбільшою, за її словами, "корупційною схемою, що була створена за останні 10 років на пострадянському просторі". На цьому фоні її суто про-європейська ініціатива побудови "Білого потоку" вже виглядає як цинічний популізм.

Єдине що залишається невідомим – чим керувалися в НАК "Нафтогаз України" і в уряді, починаючи цю війну.