Євро-ФантГазія, або антиутопія на задану тему

Вівторок, 18 березня 2008, 17:33

Якщо Росія така розумна і купує газ на кордоні з усякими Узбекистанами, Туркменистанами і так далі, то що нам заважає, щоб ми по потрібній ціні, яка вже потім там буде узгоджена, купували газ на нашому кордоні і ніхто б нам не платив за транзит, а ми робили б з цим газом все, що заманеться.

Але така схема не влаштовує наших політичних гравців, бо вони ж не зможуть при ній ніяк вкрасти... от мені цікаво: хто перший не витримає і скаже про оту схему, яку я оце щойно описала.(Тетяна Монтян, 6 березня 2008 року)

Ще до Євро-2012 у нас пішла просто пошесть на префікс "євро-". "європейська чистка офісів", "європрофіль", "євро-кульки", і навіть "єврогриль". Останній писк цієї моди – "євроціна на газ".

Що ховає за собою ця "євроціна"? Російська монополія отримує надприбутки, попутно знищуючи економіку конкурентної держави, підвищуючи ціни для простих споживачів, та ще й сварячи між собою двох її чільників – президента і прем’єра. Незрозуміла ні ціна газу, ні умови постачання і його реальні постачальники.

Правила "гри" міняються щотижня: то перекриємо газ на 25%, то на 50%, то знову відновимо. А оце недавно ще й середньоазіатські газодержави оголосили, що переходять на "європейські ціни". Словом, зливайте воду... Україна, як той хлопчик для биття, хлюпає носиком, випрошуючи, щоб не занадто ціну підвищували, а тільки так, потрошку...

Об’єднана Європа, виглядає, цікавиться Україною лише як "надійним транспортувальником" – наші внутрішні колізії їх не цікавлять. Ну не мають вони бажання працювати з нами як з партнерами в єдиному європейському просторі споживачів газу. Це їхній вибір.

Тільки от українські хлопці і дівчата при владі не розуміють, що в їхніх руках не менший монопольний ресурс, аніж у нашої північно-східної сусідки. Адже українською трубою іде на захід 75% російського чи/і середньоазіатського газу. І в цьому наша сила.

Україна – транспортна компанія-монополіст, котра доставляє товар від виробника в магазин до розповсюджувачів. Тож треба чітко і недвозначно сказати європейцям: любі сусіди, поки у нас не буде визначеності з газом – не сподівайтеся, що у вас все буде в порядку.

У квартирах українців повинні бути теплі батареї! Нам нецікаво слухати ваші нарікання: вам же ж достатньо байдужа наша колізія, то чого ми повинні пекти собі голову вашими проблемами?

Треба чітко і недвозначно сказати Росії: це не ви нам газ перекриваєте – ми вам можемо газ перекрити. Будете шантажувати – в російській мінералці взагалі води може й не залишитися, одні тільки газові бульки...

І далі ми "гратимемо" тільки за тими самими правилами, що й ви з середньоазіатськими постачальниками газу. Оскільки вже кілька спроб "прикрутити краник" було. Досить.

Тепер ми формуватимемо газовий баланс Європи. Український газ починатиметься зразу на кордоні України. А щоб європейські партнери знали скільки газу заходить в Україну, на "вході" і на "виході" можна поставити цілком прозорі лічильники.

Зрештою, тоді і про інші форми співпраці можна говорити – і про обмін акціями "Нафтогазу" з європейськими компаніями, і про спільне постачання газу на місцеві ринки на кращих умовах...

Цю силу можливо реалізувати ще досить нетривалий час: нас збираються обійти боковими трубопроводами, створивши з нас в центрі Європи нетранзитну зону, такий собі газовий "тупік".

Як на мене, тут більше геополітики, аніж економіки. Але це займе кілька років, а газ нашим західним сусідам потрібен вже сьогодні.

Євро-колії ведуть до євро-міст, якими ходять євро-мешканці, котрі своїми євро-черевиками начищають до блиску євро-бруківку. Авжеж, вони платять євро-ціну за газ.

Але сумнівно, щоб наші політики бралися за таку схему – їм не потрібна прозора євро-водичка. У нашій мутній, мабуть, дрібна газова рибка краще ловиться.

Ось такий от "євровінегрет", друзі євроукраїнці.

Остап Кривдик, політолог, активіст, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді