Шахові бої без правил

Відносини між президентом і прем'єром загострилися до межі. Основне питання політичного буття – питання влади – буде актуальним завжди, і ще довго основними претендентами на владу будуть Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко.  

Колись політичні партнери, а зараз – закляті вороги, вони є наочною ілюстрацією до тези про виродження революції і самопожирання революціонерів.

Попереду – півтора роки запеклих політичних баталій між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Боротьби не стільки за головну посаду країни, скільки за повноваження.

Спробуємо спрогнозувати порядок денний на майбутні півтора роки й окреслити можливі больові точки, по яких будуть бити суперники. Адже знаючи приблизну карту бойових дій, простіше вберегти мирне населення від можливих результатів політичної війни між українськими політиками.

Отже, що ми маємо в арсеналі обох сторін? Розглянемо тезисно можливі кроки Ющенка і Тимошенко в їхній взаємній боротьбі. Адже ці кроки вже досить зримі і відчутні, а також прогнозовані. Їхній арсенал обмежений. А тому і карта бою досить наочна. 

ЧАСТИНА ПЕРША. ПРЕЗИДЕНТ

Президент Віктор Ющенко останнім часом, схоже, починає переходити в наступ. Він відчув смак авторитаризму – особливо після квітня 2007 року, коли порушуючи Конституцію України, він розпустив парламент.    

Диктатура – вона як секс. Головне пережити перший раз, а потім так сподобається, що буде складно зупинити. Розправившись з Віктором Януковичем і нейтралізувавши загрозу з боку Партії регіонів, Віктор Ющенко вирішив нейтралізувати і Юлію Тимошенко.

Вся активність президента і його оточення сьогодні спрямована саме на те, щоб знизити рейтинги Юлії Володимирівни.

І чим далі – тим більше. Очевидно, що в найближчому майбутньому президент і його оточення будуть піднімати наступні теми для активного обговорення в пресі.

Питання землі

Питання далеко не беззмістовне, з огляду на цілу низку факторів.

Фактор перший – це світова продовольча криза, з якою зіштовхнулася сьогодні цивілізація.

У Гаїті ціни на деякі продукти харчування підскочили в два рази, у Єгипті хліб подорожчав на 35%, рослинна олія – на чверть. У Китаї свинина торік подорожчала на 58%. У Росії на початку березня хліб подорожчав на 20%, а в деяких регіонах постало питання про доцільність введення продуктових карток.

В Україні на початку квітня ціна на рис сягнула історичного максимуму, до рекордного рівня наблизилася ціна на кукурудзу.

У січні 2008 року президент Афганістану – країни, де голод раніше не був відчутним соціальним фактором – змушений був просити міжнародне співтовариство про допомогу в розмірі 77 мільйонів доларів для забезпечення продовольством більше 2,5 мільйонів чоловік, які опинилися в тяжкому стані через інфляційні процеси і ріст цін на продовольство.

Катастрофічна ситуація протягом останніх років спостерігається в Північній Кореї, але через закритість країни не відомі реальні масштаби голоду. У Зімбабве інфляція торік склала 115 000%, що також стало найсильнішим ударом по рівню продовольчого забезпечення.

У середньому світові ціни на пшеницю піднялися на 118%.

Генеральний секретар ООН Пан Гі-Мун говорить про загрозу глобального голоду. "Це – нове обличчя голоду, який все більше торкається громад, раніше захищених від нього. І, як завжди, більше за все постраждав так званий найменш забезпечений мільярд – люди, що живуть менше ніж на один долар в день. Коли люди такі бідні та інфляція зводить нанівець їх досить скромний заробіток, вони, як правило, купують або менше продовольства, або більш дешеві і менш поживні продукти. Результат той самий – посилення голоду і зменшення шансів на здорове майбутнє".

На думку керівництва Європейського банку реконструкції і розвитку та Організації з питань продовольства і сільського господарства ООН, в умовах, коли світові ціни на продовольство зросли протягом одного року на 40%, основна увага має бути приділена таким країнам, як Україна, Аргентина і Казахстан.

На сьогоднішній день Україна – це 43 мільйони гектарів земель сільськогосподарського призначення, які використовуються на 30 – 35% від їхніх реальних можливостей. Значна частина земель відведена під культури, що виснажують і руйнують ґрунт, але які при цьому приносять швидкі гіперприбутки – рапс, соняшник.

Неефективне землекористування – ось основне обвинувачення з боку світових структур на адресу українського керівництва. Світове співтовариство тисне на Україну з вимогою скасувати мораторій на продаж землі – особливо нерезидентам. Голландським і німецьким бізнесменам вже не терпиться, коли ж перед ними розкриються двері земельних аукціонів в Україні.

Фактор другий. Основна частина землевласників і латифундистів в Україні зосереджена в Блоці Юлії Тимошенко. У парламенті давно вже створене і розвивається аграрне лобі, до якого належать у першу чергу Богдан Губський, Ігор Савченко, Валерій Писаренко, Сергій Осика – усі вони є представниками БЮТ.

Опоненти вже почали обвинувачувати групу Губського в скупці у селян не зовсім чесним шляхом десятків тисяч сертифікатів на землю – і це в декількох районах Київської області! Представники НУНС говорять, що Губський почав призначати в регіонах своїх представників на посаду керівників Держкомзему. У Львівській області скандал викликало те, що на цю посаду Губський просунув... представника комуністичної партії.

У зв'язку з цим, один з депутатів у квітні змалював наступну схему боротьби Банкової з БЮТ: Губського перетворюють на нового Лазаренка, "розкуркулюють", оголошують ворогом народу. Правда тріумфує, рейтинг Юлі різко падає. Юлію Тимошенко знову обвинувачують в заступництві і сприянні корупційним схемам. При нагоді згадують ЄЕСУ.

Звичайно, усе б добре, але! Не меншими землевласниками вважаються Віктор Балога і Петро Ющенко – і методи збагачення їх мало відрізняються від методів Губського. Так що палиця може виявитися з двох кінців.

Єдине, що можна говорити напевно: земельне питання стане одним з основних у порядку денному президентської кампанії 2010 року.

Питання економічних криз і ризиків

Для Віктора Ющенко дуже важливо повісити на Юлію Тимошенко "усіх собак" - у першу чергу в економічному плані.

Фактично гостра критика уряду Тимошенко з боку секретаріату президента почалася вже через тиждень після початку його роботи. Причому – що важливо – офіційна опозиція Партії Регіонів у даній ситуації продовжує залишатися досить прихильною до Юлії Володимирівни. Регіонали її якщо і кусають, то скоріше покусують, граючись, і не боляче.

Реальна опозиція до Тимошенко знаходиться саме на Банковій – у середовищі союзників. Істинно – "Позбав мене, Господи, друзів, а з ворогами я і сама впораюсь".

Найяскравіший приклад штучних криз – інфляція. В Україні вона вже склала більше 14% при прогнозованому річному показникові в 8%. При цьому інфляція багато в чому визначається об'єктивними показниками.

У першу чергу на інфляційні процеси впливають світові тенденції. У тій же сучасній Росії аналогічні інфляційні показники, і це не дає приводу для гострої критики прем'єра Путіна.

В Україні ж на інфляційні процеси впливає і суб'єктивний фактор – фактор інфляційних очікувань. Коли президент виступає і говорить про катастрофічну інфляцію, що насувається на Україну, і при цьому висловлює невпевненість у тому, чи зможе цим процесам протистояти уряд – висновки напрошуються самі собою. Президент – це той інститут влади, від позиції і від слів якого залежать і котирування на біржах, і стрибки курсів валют.

Але не інфляцією єдиною. Найближчим часом на нас можуть очікувати декілька нових криз, а саме:

- авіаційна: з 9 липня, можливо, жоден український літак не зможе перетнути кордони України.

Справа в тому, що Міністерство транспорту підкорило собі Державну авіаційну адміністрацію на правах департаменту міністерства. Зроблено це було ще при Миколі Рудьковському в листопаді 2006 року.

Але сьогодні питання про безпеку польотів українських повітряних суден прямо залежить від рівня бюрократизації галузі. Незалежність авіаційних служб, самостійність у прийнятті рішень – одна з головних вимог Авіаційного кодексу, якого необхідно дотримуватися тим державам, які не хочуть позбутися права літати над територіями іноземних держав.

Поки що в Мінтрансі не хочуть і чути про відокремлення Державіаадміністраціі – ще б пак, такий ласий шматок!

- сільськогосподарська: з огляду на те, що солярка на сьогоднішній день коштує дорожче, ніж бензин, результати літніх збиральних жнив можуть бути не настільки радісними, як очікувалося раніше. Ціни на сільгосппродукцію стануть настільки високими, що під питання буде поставлена сама рентабельність сільського господарства України.

Це може призвести до істотного підвищення цін на хліб. З урахуванням інфляції і з урахуванням росту цін на паливно-мастильні матеріали вже до Нового року ціни на хліб можуть збільшитися вдвічі в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Традиційні дотації для сільського господарства в зв'язку зі вступом України до СОТ просто неможливі.

- хімічна: з 1 червня Євросоюз ввів особливу систему маркування хімічної продукції. Без цього маркування жоден хімічний продукт – чи то пральний порошок, мінеральне добриво чи звичайна пластмаса – не може постачатися до Європи.

Українські чиновники просто проспали цей момент – за оцінками експертів, необхідно мінімум рік-півтора, щоб одержати дозвіл і маркувати нашу хімічну продукцію належним чином.

Так що хіміки починають бити тривогу, а акції Одеського припортового можуть істотно впасти в ціні.

- газова: Віктор Ющенко, з'їздивши до Санкт-Петербургу, повернувся з чіткою впевненістю, що з наступного року газ в Україну буде надходити за цінами, майже вдвічі вищими за нинішні, які  і без того не маленькі.

Насправді це плата за загравання з НАТО і публічний поділ шкіри невбитого ведмедя. Але – платити доведеться. Як наслідок - ріст комунальної плати, відключення будинків і кварталів від теплопостачання. Нерентабельними можуть виявитися українська хімічна промисловість і навіть металургійна галузь, що раніше давала до 40% ВВП.

Кризи очевидні. Віктору Ющенку залишається їх загорнути в красиву білу обгортку з червоним сердечком і оголосити, що в усьому винна Юлія Тимошенко. Перед президентськими виборами може спрацювати. Якщо, звичайно, Юлія Володимирівна не представить іншу обгортку – помаранчевого кольору.

Питання про отруєння

Актуалізація питання про спробу отруєння у вересні 2004 року кандидата в президенти Віктора Ющенка теж має під собою політичне підґрунтя.

Зараз створюється враження, принаймні, це витікає з бесід з тими, хто побував на допитах у Генпрокуратурі, що слідство відпрацьовує версію про причетність до отруєння Ющенка Юлії Тимошенко і Віктора Медведчука.

Знайомий, побувавши не так давно на допиті в Генпрокуратурі, розповідав про один епізод.

Діалог приблизно був таким. Слідчий запитав, уважно дивлячись в очі:

- А як ви вважаєте, чи могла Тимошенко отруїти Ющенка?

- А яка підстава?

- Ну як... Ющенко сходить з дистанції, а Тимошенко стає президентом.

- Але ж Тимошенко не могла стати президентом – вона не балотувалася, не висувала свою кандидатуру.

- Так... і то правда... А може, вона хотіла підняти народне повстання, організувати Майдан, провести перевибори – і перемогла б?

- Нерозумно...

Слідчий, зрозумівши, що дійсно нерозумно, продовжував:

- А ви ж знаєте, що діоксин не убиває, а руйнує нервову систему, людина стає безпорадною, у неї порушуються розумові функції, такою людиною просто керувати.

Може, розрахунок робився саме на це?

- Ви що, думаєте, що наш Президент – дебіл?

- Так! Давайте продовжимо допит, - слідчий поспішив закінчити марну розмову "по душам".

Але факт залишається фактом: Тимошенко підозрюється в причетності до отруєння Ющенка. Причому логічний ланцюжок виглядає так: Тимошенко співпрацює з Медведчуком. При цьому на обрії виникають якісь посередники у вигляді російських політтехнологів, пов'язаних з Борисом Березовським. Вони контактують з Тимошенко, з Волковим, зі Жванією...

На наступному етапі до цієї когорти буде примазано і Юрія Луценка, і кожного, хто тільки почне критикувати Ющенка. А може, і Волкова, який живе через паркан від дачі Сацюка, а виходить, міг спокійно через паркан – за наводкою Юлії Тимошенко і під прикриттям Давида Жванії – підкинути діоксин у напій президента.

Абсурдно? Абсолютно. Але вірили ж в 30-ті роки слідчі в обвинувачення на адресу тих чи інших більшовиків, що нібито збиралися отруїти воду в московських водопроводах або прорити тунель від Бомбея до Лондона? "Вірю, тому що абсурдно", казав Тертулліан.

До осені варто очікувати активну кампанію з дискредитації Юлії Тимошенко в засобах масової інформації – а разом з нею й усіх, хто може становити більшу чи меншу небезпеку для електоральних планів Віктора Ющенка.

Чесно кажучи, страшнувато стає за таку країну.

Далі буде

Автор Наталка Приходько, Інститут Горшеніна