Правда і брехня про вакцинацію. Коли будуть відповіді?

Вівторок, 24 червня 2008, 12:35

І як журналіст, і як мама напружено стежила за епопеєю про позапланову вакцинацію від кору та краснухи. Тому не змогла змовчати на статтю міністра Василя Князевича, в якій він звинувачує журналістів в інформаційній війні проти щеплень.

Здається, він перший відкрито сказав про, цитую, "нехлюйство тих кількох моїх колег, які вчасно не прийшли на допомогу, не вміли чи не змогли врятувати життя дитини, за людськими мірками – вчинили злочин" - це про смерть підлітка з Краматорська менш як за добу після злощасного щеплення.

За це визнання міністрові уклінна подяка. Бо до цього коментарі лікарів зводилися до того, що смерть Антона – прикрий збіг обставин.

Але далі в тексті міністра була друга важлива для мене цитата - "Не вистачить статті, щоб докладно все розповісти, скажу лише, що Міністерство охорони здоров'я має всі документи на підтвердження того, що вакцина, яка використана в нас, пройшла всі етапи досліджень, вона універсальна для всіх відомих 28 штамів вірусу кору, безпечна для тих, хто не має абсолютних протипоказів."

Пане міністр, поки у вас не вистачатиме часу пояснювати людям, або поки ви не зобов'яжете це зробити своїх колег, ви постійно матимете аналогічний результат – ви, міністерство і всі лікарі України будуть винні в кожній смерті – в очах громадськості.


Це як в анекдоті про крису і хом'яка: в когось одного поганий піар. І поки ви не усвідомите, що журналісти не ідеальні, і що потрібно не тільки стрункими лавами заганяти підлітків на вакцинацію, а й забезпечити докладне інформування і нормальне інформаційне супроводження цій кампанії, вам ніхто не віритиме.

Водночас, кожна кампанія має ґрунтуватися не на професійності піарників, а на чіткій справедливій ідеї і справді кваліфікованих діях лікарів. До всіх матеріалів моїх колег у автора одна спільна претензія – і до тих, хто звинувачував лікарів, і до тих, хто захищав.

Всі говорили дитина померла через (або не через) вакцину. При цьому всі забували, що небезпечною є не стільки сама вакцинація, скільки неготовність організму її сприйняти.

Тільки здоровій людині вакцина може посилити імунітет, хворій або ослабленій – тільки завдати шкоди. За великим рахунком, перед щепленням дитині мають зробити аналіз крові і сечі, щоб переконатись – організм в нормі, навантаження привнесеним вірусом витримає.

Звичайно, це куди складніше, ніж загнати півшколи чи півучилища в медкабінет, поставити всім термометри і оглянути горло – і так тисячі людей за день з величезної вірогідністю фізичної втоми і неуважності лікарів. Але це було б чесно і справедливо відносно тих дітей, за майбутнє яких, за словами міністра, у нього болить серце.

Поки заступники міністра, як Валерій Бідний, дозволятимуть собі фрази на кшталт "щоб сприйняти щеплення, треба мати інтелект", офіційна медицина програватиме тим, хто проти вакцинації, незалежно від їхніх мотивацій, бо опоненти не лінуються пояснювати свою позицію.



Поки дитяча медицина буде орієнтована не на індивідуальний підхід до здоров'я кожної дитини, а на повальну вимогу свого керівництва прищепити всіх і вся чим швидше, тим краще, опір вашій "не примусовій, але обов'язковій (копірайт Л.Мухарська) вакцинації тільки зростатиме.

І те, як себе поводить нині міністерство, дасть свої результати – відмовлятимуться навіть від планових щеплень своїх дітей все більше батьків.

Ніколи не забуду дзвінок дільничної медсестри, після якого я розірвала свої стосунки з державною поліклінікою: "Коли ви прийдете на щеплення від кору, вам вже рік?" "Моя дитина зараз застуджена". "Так ви хочете, щоб вона ще й кір швиденько підхопила? У нас тут перевірка, а ваша дитина не щеплена".

Перевірка, а не здоров'я моєї дитини цікавить лікарів. І в силах міністра змінити поставлену медикам задачу.

Як ви думаєте, скільки батьків після такого дзвінка почали шукати можливість дістати липову довідку про зроблені щеплення? У нашому дворі таких чимало.

У них був перед очима приклад: в той же час, як я відмовилась щеплювати дитину, поки її здоров'я не прийде в норму, інша мама піддалася погрозам і вмовлянням медсестри і повела на щеплення доньку, в якої тільки-тільки починався невеликий нежить. Дві доби після уколу вони провели в реанімації.

Нахрап з позаплановою вакцинацією обернеться дискредитацією будь-яких щеплень взагалі. Хочете перемагати в інформаційному полі – будьте готові до відповідей на запитання, що турбують багатьох батьків і матерів.

Чому для повальної вакцинації від кору і краснухи ви обрали травень – місяць найбільш ослабленого весняним авітамінозом імунітету, на який ще й наклався стрес від іспитів?

Чому за інструкцією МОЗ бригада з трьох медиків має проводити 150 щеплень за 8-ми годинний робочий день? Куди ви поспішаєте?

Чому в агітаційній продукції щодо позапланової вакцинації не говориться про правильну підготовку до щеплення, що воно показано тільки здоровим на цей момент людям, не наголошується, що після щеплення проти краснухи жінкам не можна одразу вагітніти, бо є небезпека народити дитину з серйозними вадами?

Чому був даний дозвіл на вакцинацію незареєстрованим в Україні препаратом?

Пане міністр, ви готові відповісти?

У вашій статті, на жаль я не знайшла правди про вакцинацію і не переконалася, що всі журналісти брехуни. Так, журналісти є різні, немало недосвідчених і неуважних, але оскільки ви не можете всіх їх вбити чи вислати з країни, то вчіться працювати в тому інформаційному полі, яке є: пишіть докладні прес-релізи, вчіть своїх підлеглих так формулювати свої думки і тези, щоб їх не можна було перекрутити.

Ви ж самі бачите – заборонити не означає змусити замовчати. Зараз ви даєте підстави всій країні підозрювати вас і міністерство в нечесній грі на долях молодих людей.

Дякую Сергію Діброву за справжнє без пафосу виконання свого журналістського обов'язку. Саме з його статей про позапланову вакцинацію я склала для себе цей список запитань, на які досі немає відповіді.

Колеги, це не політика, це здоров'я – ваше, ваших молодших братів і сестер, а можливо і ваших дітей. Заради цього ви можете об'єднатися і ставити серйозні запитання всім чиновникам, причетним до цієї справи?

А заодно непогано б запитати Юлію Тимошенко, що підписувала постанову уряду про початок позапланової кампанії – її дочка Євгенія вже зробила обов'язкове щеплення? Те ж саме хотілося б почути від батька Віталіни та Андрія Ющенка.

Не зайве запитати і в секретаря РНБО дипломованого акушер-гінеколога Раїси Богатирьової – наскільки небезпечна вакцинація від краснухи дівчат 16-29 річного віку, особливо при тому, що Мінохорони здоров'я не спішить активно попереджати, що вагітніти після такого щеплення протипоказано протягом місяця, а практикуючі гінекологи радять поберегтися півроку.

Це той випадок, коли медична освіта справді може посприяти національній безпеці. І журналістська наполегливість – також.

Іванна Коберник, журналіст



powered by lun.ua
Головне на Українській правді