Симптоми отруєння

Ушел... Ах! От господ подале;
У них беды себе на всякий час готовь,
Минуй нас пуще всех печалей
И барский гнев, и барская любовь.
Грибоедов "Горе от ума"

Давид Жванія став заручником того, що знає про сходження Віктора Ющенка до влади трохи більше ніж решта його соратників. І теперішніх, і колишніх.

За останні чотири роки, що минули з часу отруєння тоді ще кандидата у президенти, Жванія наполегливо тримав язик за зубами.

Щоразу, коли журналісти намагалися його розпитати про подробиці цієї утаємниченої історії кінця серпня-початку вересня 2004 року, то завжди чули загальні фрази і відмовки на кшталт "я сумніваюся, що отруєння сталося на дачі у Сацюка".

Тепер виявилося, що отруєння не було зовсім. Про це говорили і раніше.

Але хто?

Запеклі опоненти помаранчевих на кшталт Володимира Сівковича, голови слідчої комісії парламенту. Тепер про неотруєння вже заговорили і друзі. Щоправда колишні. Ті, з якими і ворогів вже не треба.

Увесь цей час було очевидно, що Жванії є що приховувати. Його теперішні викриття щодо того, що президента ніхто не труїв, аналізи сфальсифіковано, а версія отруєння – просто технологічна розробка штабістів, – ставлять з ніг на голову всю цю заплутану історію.

Символічним є те, що сенсаційні заяви Жванії про вигадане отруєння, співпали в часі з іншим скандалом, який хоч і опосередковано, але таки має відношення до справи.

Мова йде про фактичну дискредитацію двох найбільших світил вітчизняної медицини – головного санітарного лікаря, заступника міністра МОЗ Миколи Проданчука і його шефа Василя Князевича.

Перший до свого урядування очолював Інститут екогігієни та токсикології ім. Медведя і є найбільшим вітчизняним фахівцем з того таки … діоксину. А другий до сходження в міністерське крісло був особистим лікарем Ющенка і, напевне, чимало знає про особливості клінічної картини хвороби та одужання свого пацієнта.

Після скандалу із вакцинацією Проданчук вже звинувачений у кримінальній справі. Князевич – просто дискредитований міністр.

І ще не факт, що довго ним залишиться. Прямого зв'язку із отруєнням може й нема, але привід використати це у політичних інтригах навколо справи про отруєння дуже зручний.

Три роки тому Микола Проданчук в інтерв'ю УП багато розповідав про дію на організм людини діоксину. Головна думка фахівця: діоксин – це зовсім не та отрута, яка діє миттєво, може гарантувати смерть жертви і не залишає слідів в організмі.

Судячи з того, що сам потерпілий неодноразово висловлював переконання, що його хотіли саме вбити отруєнням в один час і в одному місці, протиріччя очевидне. Тільки хто тепер повірить Проданчуку, фахівцю-токсикологу, який погорів на вакцинаціях банальними щепленнями проти кору та краснухи?

До речі, у матеріалах справи є експертизи тільки закордонних лабораторій, які підтверджують отруєння діоксином. Справедливості заради відзначимо, що непогано було би підтвердити його і висновками вітчизняних фахівців.

Підійшов би і колись очолюваний Проданчуком Інститут ім. Медведя – але у нього не було відповідної атестації. Щось авторові підказує, що вже ніколи й не буде.

Але повернімося до Давида Жванії. Про те, що його роль в подіях кінця серпня-початку вересня 2004 року набагато більша, ніж він хотів би вже після перемоги, знали багато людей.

Саме Жванія був фінансовим мотором кампанії Ющенка. Саме Жванія вкладав і свої ресурси, і збирав гроші в інших. До речі не надто турбуючись про репутацію джерел фінансування майбутньої перемоги.

Контакти з Борисом Березовським, якого потім Жванія публічно обзивав "вонючкою". Дружба із вже покійним Бадрі Патаркацішвілі, який пішов з життя за загадкових обставин у розпал протистояння із Саакашвілі.

Участь у темній історії із викраденням у Києві російського політика Івана Рибкіна. Саме Жванія був ініціатором зустрічі Ющенка із Смешком і Сацюком на дачі в останнього 5 вересня 2004 року.

Саме людина Жванії – Томаз Цинцабадзе – відвозила на цю таємну вечерю майбутнього президента. Подейкують, що від керівників спецслужби опозиціонери поїхали теж не з порожніми руками.

Цікаво, чи є щось з цього приводу у матеріалах кримінальної справи? Агов, Давиде Важаєвичу!

Коротше кажучи, так сталося, що саме хресний тато президентського сина Тараса дуже підійшов на роль чужого серед своїх. Адже це тільки у період боротьби із режимом опозиціонерам здавалося, що кумівські взаємини – найміцніші.

Коли ж завойовану владу довелося ділити і, головне, утримувати поміж кумами, братами і сватами, політичний інтерес знівелював всі попередні заслуги.

Давид Жванія – один з не багатьох людей в цій країні, хто знає про обставини отруєння якщо не все, то доволі немало. І що найцікавіше: досі слідчі Генпрокуратури на чолі із Галиною Климович, навряд чи почули цю правду з вуст Давида Жванії – той просто не ходить на допити, користуючись статусом народного депутата.

Цікаво, що останнім часом в цій справі "важняки" з Генпрокуратури таскають на допити всіх – від заступника глави Секретаріату Романа Безсмертного до політолога Костя Бондаренка.

Чи зможуть допитати Жванію після його одкровень про фальсифікацію аналізів і вигадку штабістами версії отруєння? Підвищення інтересу до матеріалів тимчасової парламентської слідчої комісії Володимира Сівковича теж на часі.

До сих пір всі різки заяви Жванії були такими собі попереджувальними пострілами.

А сам наказ на застосування політичної зброї на ураження колись найближчого кума глави держави було віддано ініціативою Секретаріату президента позбавити Жванію громадянства.

Сьогодні є очевидним: аби Ющенко міг хоча б теоретично претендувати на другий президентський термін в 2009, завершення справи про його отруєння в 2004-му, просто необхідне.

І не формальне розкриття, а показове – із гучними арештами та сенсаційними прес-конференціями в Генпрокуратурі.

А демарш Жванії, якого поступово притискають до стінки, тільки ускладнює це і без того нелегке завдання.

Артем Шевченко, автор і ведучий програми "Агенти впливу", канал ІНТЕР, для УП