Могилянку захистять студенти

Понеділок, 14 липня 2008, 17:43

Гарячий сезон політичних скандалів, за правило, закінчується з масовим відльотом українських політиків на далекі курорти. Здавалося, хоч б на півтора літні місяці країна має шанс забути про беззмістовні політичні спекуляції, порожні заяви і гру м’язами на публіку, й сконцентруватися на чомусь важливішому.

Справді важливим для сотень тисяч батьків і їх дітей є вступна кампанія до вузів. Для країни в цілому ця вступна кампанія є тим паче важливою, оскільки з введенням обов’язкового зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) вперше постав шанс позбутися корупції бодай в одному секторі країни, що є тотально інфікованою хабарництвом.

Проте головний реформатор міністр освіти пан Вакарчук на останній прес-конференції з приводу вступної кампанії моментами нагадував не стільки професіонала своєї справи, скільки типового українського політика.

Він пригрозив Києво-Могилянській Академії, де вже 16 років проводиться власне тестування зверненням до Генпрокуратури. Підстава: нібито дискримінація абітурієнтів за мовною ознакою і спротив керівництва університету реформі.

Реакція могилянських студентів, випускників, викладачів і навіть тих же самих абітурієнтів не змусила себе чекати. Під ініційованим двома випускниками зверненням до міністра Вакарчука за три дні – вже більше як 1200 підписів з усіх куточків України і світу.

Чого не розуміє міністр освіти? Чого він не знає з того, про що добре відомо чи не кожному студенту-першокурснику з Могилянки?

Києво-Могилянська Академія ніколи не була "одним з вузів". Одночасно елітарний і максимально демократичний. Оточений ореолом міфів, але й зі своїми проблемами. Вуз, суть якого важко збагнути, перебуваючи поза його стінами.

Десятки тисяч абітурієнтів щороку штурмують приймальну комісію Академії, кілька тисяч з них власним знаннями здобувають право на безоплатну освіту. Ще тисячі абітурієнтів стають жертвами власної зневіри, так і не наважившись хоча б спробувати вступити. Проте тут зажди цінувалася наполегливість.

Більше того, Академія і її керівництво роками привчали усіх міністрів і громадськість, що саме тестування, яке проводиться тут з 1992 року, є відповіддю на проблему корупції. Практично Могилянка подарувала чиновникам зі сфери освіти ідею незалежного тестування і успішний приклад його втілення.

Однак, в самому університеті питання тестів стояло по-іншому. Система тестування застосовується тут найперше, аби задати абітурієнтам "могилянські" підвищені стандарти і відібрати кращих з кращих. І вже потім – не допустити корупційних схем.

Сьогодні пан Вакарчук наполягає, що абітурієнти мають вступати до Могилянки лише на підставі результатів всеукраїнського зовнішнього незалежного оцінювання, оминувши більш складні і набагато якісніші внутрішньомогилянські тести.

А це для вузу – найжорстокіший удар, що, з огляду на недосконалість шкільних тестів, автоматично ставить перед могилянською спільнотою великий знак питання – чи потраплять до вузу справді підготовлені і талановиті студенти?

Впродовж останнього року міністр освіти справедливо наголошував на прихованому бойкоті освітньої реформи з боку керівництва вишів, для яких корупція – колективне alter ego.

При цьому позиція Могилянки в захисті свої прав завжди залишалася відкритою, адже досі, за всі 16 років існування відновленої Академії, ніхто так і не зміг звинуватити університет бодай в найменших корупційних скандалах.

Тож і виходить: освітня реформа несе підвищення стандартів для 99,9% вузів і зниження стандартів якості там, де вони успішно втілюються. Адже іншого вузу, окрім Могилянки, де б ця система працювала, до цього часу в Україні не було.

Вступні пристрасті довкола Могилянки досить побутові і навіть родинні, проте чомусь вони переросли в прямі погрози і не були залагоджені на тій стадії, коли про це ще не знають всі околиці.

Нагнітання пристрастей в розпал вступної кампанії навряд чи сприяютимуть успіху реформування освітньої галузі. Сьогодні на міністра освіти, з його доволі послідовною боротьбою проти корупції, чи не останні сподівання.

Адже освітня реформа має добрий шанс врятувати зіпсований корупцією імідж країни. Проте, ж не ціною окремо взятого університету, чий авторитет на порядок вищий від авторитету міністерства.

Києво-Могилянську Академію є кому захищати. А от хто захищатиме Міністерство освіти? Невже міцні хлопці "особливого призначення", як завше трапляється в українській політичній буденності?

 

Віталій Мороз, випускник Києво-Могилянської Академії, для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді