Його величність Віктор І
– Вітю, зніми корону. Незручно якось, король – і той без корони…
Віктор Андрійович справді живе і діє як монарх. Себто, як монарх в уяві хорунжівського хлопчика – всемогутній, предобрий і справедливий.
Мабуть, саме таким уявляє себе гарант, працюючи і діючи як той уявний король. Він любить ходити в народ і вислуховувати його жалі, карати злого першого міністра, який ображає його народ і плете потаємні змови з сусіднім королівством.
Він любить усілякі церемонії і блискучі речі, історичні та псевдоісторичні артефакти, особливо ті, які можуть засвідчити його обраність, цінує улесливих міністрів і не терпить тих, хто говорить якісь малоприємні речі.
Все це можна стерпіти. Самі ж обрали.
Але є у Віктора Андрійовича ще одна питомо "королівська" риса – цілковита зневага до Закону. Він ще не наважується повторити за Людовіком XIV "держава – це я", але діє саме так.
Прогнівив "монарха" якийсь нещасний суд, який – лише подумати страшно – дозволив собі сперечатися з волею помазаника Божого – і все. Нема більше такого суду. Читач, який більш-менш уважно стежить за подіями в українській політиці, може самотужки скласти свій список дій президента, які йшли всупереч Закону.
Попередник Ющенка на престолі теж не особливо зважав на Закон, проте практично завжди намагався зберегти хоча б видимість правової держави. Для чинного президента такі дрібниці неважливі: для нього суттєвішим є видимість всевладдя, видимість власної, особистої величі і богообраності.
А Закон? Той, котрий один для всіх? Закон – ніщо. Люди штибу і масштабу Віктора Андрійовича ніколи законом не керувалися. Надто дрібно. Один для всіх закон – воля "монарха".
За цю істинно "королівську" зневагу до закону країна платить цілковитою руйнацією системи правосуддя і деградацією всього державного механізму. Втім, все так і має бути: мудрий, могутній "король", погані міністри, нечестиві судді. Все як у дитячих книжечках малого Віктора.
За іронією долі, монархічна система, яку бере за взірець Віктор Ющенко з ближніх земель існувала хіба що у Росії. У тій Росії, від якої так нібито прагне віддалити Україну президент. Це там царська воля не була обмежена нічим, а всі окрім самого монарха-батюшки – були його холопами.
У Віктора Андрійовича майже те саме: його "бояри" – люди з смітників, без роду-племені. Народні обранці з НУ-НС, які регулярно відвідують аудієнції у "монарха" знають про що мова.
Але Україна, як би заяложено це не звучало, – не Росія. Ми, за версією Віктора Андрійовича – Європа. А в Європі інша політична традиція. Дуже часто – забарвлена кров’ю монархів, які надто завзято переступали Закон.
Олег Базар